Станіслав Медведєв: «Країна пісень» — це історії людей, які співають цих пісень

Із 20 квітня щонеділі о 15:00 на «UA: Першому» та щосуботи о 17:40 на «UA: Культурі»  виходить музична фольклорна програма «Країна пісень», яку ведуть етноспівачка, учасниця шоу «Голос країни» Іванка Червінська та лідер гурту «Мандри» Сергій Фоменко.

Виконавчий продюсер розважального напряму Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) Станіслав Медведєв у 2018 році займався перетворенням фольклорної програми із 10-річною історією «Фольк-music» на новий проєкт «UA:Фольк». Він розповів «Детектору медіа», що через дефіцит фінансування компанії у 2018-2019 роках перед його командою постало питання – або відмовитися від виробництва фольклорної програми, або розробити новий формат за значно менші гроші для Суспільного мовника. Так народилася «Країна пісень» «за адекватні гроші», в основі якої стали розповіді про життя людей у різних куточках України, які співають автентичних пісень.

«Це програма про зірок, а я вірю, що кожен, хто робить улюблену справу, — справжня зірка!», – каже виконавчий продюсер і згадує, як власним автомобілем возив героїв програми на зйомки у Київ.

Про кастинг ведучих, зйомки у селах і містечках, де живуть учасники народних колективів, про бюджет і чи буде продовження «Країни пісень» на Суспільному та як стати героєм проєкту – про все це Станіслав Медведєв розповів в інтерв’ю «Детектору медіа».

— Станіславе, на «UA: Першому» 10 років виходила фольклорна програма «Фольк-music» з Оксаною Пекун. У листопаді 2018 року програму повністю оновили і змінили назву на «UA: Фольк». Її повтори досі виходять на суспільних каналах. Чому вирішили знову змінити назву?

— Ми не міняли назви проєкту «Фольк-music». З доопрацюванням формату йому на зміну прийшов новий проєкт під новою назвою «UA:Фольк». Згодом, в умовах недофінансування, ми опинилися перед вибором — відмовитися від виробництва фольклорної програми чи розробити новий формат, виробництво якого коштувало б значно менших грошей для Суспільного мовника. Так народився новий формат й абсолютно нова програма під назвою «Країна пісень».

— Кому належить ідея назвати нову програму «Країна пісень»?

— Не можу пригадати точно, чия саме була ідея. Ця назва народилася під час мозкового штурму, в якому брали участь я, Олександра Кольцова, Олександр Стасов, Руслан Городничий та працівники творчого об’єднання (ТО) розважального мовлення. Було багато варіантів. Назва «Країна пісень» здалася мені такою, що найбільше підходить для цього проєкту та найбільше передає його сенс.

— Чи відомо вам, що на радіо «Промінь» виходила програма «Країна пісень», яку вела Оксана Логачова. Можливо, ви проговорювали назву нової програми з радійниками?

– Так. Але ми дізналися про це після того, як обрали назву для проєкту. Це також продукт Суспільного мовника. Мені здається, дуже круто, що з виходом «Країни пісень» на «UA:Першому» (та диджитал-платформах Суспільного мовника) радійний проєкт може отримати нову хвилю зацікавленості, і ваше питання цьому підтвердження.

— Хто входить у команду, яка працювала над першим сезоном «Країни пісень»? Чи були у проєкт залучені всі працівники розважального напряму?

— До виробництва «Країни пісень» так чи інакше долучилися майже всі працівники ТО: виконавчий продюсер, продюсер, шефредактор, сценарно-редакторська група, режисерська група, оператори, режисери монтажу, звукорежисери, інженери, гримери, освітлювачі, двоє ведучих.

— Наприкінці 2018 року на Суспільному обговорювали можливість, що ведучий буде не один. На якому етапі визначилися, що в програми будуть двоє ведучих?

— На етапі підготовки до зйомок, коли розробляли список героїв програми, стало зрозуміло, що десь із героями зручніше буде спілкуватися жінці, а десь чоловіку. Для мене «Країна пісень» — це не тільки пісні. Це історії людей, які співають цих пісень. Тому було дуже важливо «розкрити» героїв програми. Адже це програма про зірок, а я вірю, що кожен, хто робить улюблену справу, — справжня зірка! Це програма про кожного з нас.

— Розкажіть про кастинг ведучих? Чому обрали Сергія Фоменка та Іванку Червінську – артистів, які добре знають і мають у своєму репертуарі фольклорні пісні?

— Кастинг, як на мене, доволі суб’єктивна річ. Раніше я працював у серіальному виробництві, і часто на кастингах виникали такі ситуації, коли актор начебто ідеально підходить на роль, і досвід у нього колосальний, і текст він вчить швидко, і наче грає все так, як просить режисер, але після нього заходить аматор без акторського досвіду й дає в кадрі такі емоції, що ти розумієш — на цю роль кращої людини не знайти! Так було й з відбором ведучих на «Країну пісень». Було важливо, щоб ведучі стали «провідниками» для глядачів та друзями для людей по обидві сторони екрана. Як на мене, ведучі чудово впоралися із цим завданням, і зйомка кожного сюжету стала для них, а зрештою, і для глядачів маленьким відкриттям.

— Кого ще розглядали на ведучих? Іванка Червінська розповідала у програмі «РадіоДень» на «Українському радіо», що наче вона мала бути з Іваном Леньом. Також звучало ім’я Оксани Мухи. Чи зверталися до них?

— Віктор Павлік, Оксана Муха, Іван Леньо, Дмитро Яремчук, Росава — було чимало людей. Кожен із потенційних ведучих був у чомусь неперевершеним. До речі, на етапі створення проєкту в мене виникла думка, щоб кожний сезон «Країни пісень» вела нова пара ведучих! Чи втілиться мій задум? Стежте за анонсами.

— Для ведучих участь у «Країні пісень» була першим телевізійним досвідом. На початку зйомок ведучі працювали над своєю мімікою, мовою, поведінкою. Чи ви помітили, що ведучі змінилися (удосконалилися) за період зйомок?

— Якщо йдеться про вдосконалення як телевізійних ведучих, то так! Ми розбирали кожну історію до зйомок і після них. Але обидва артисти — круті професіонали. Єдиною настановою для них було «бути справжніми, бути самими собою». Так, ми працювали над тим, як триматися в кадрі, як краще ставити запитання або коли краще помовчати й дати співрозмовнику самому заповнити паузу. Десь ми проговорювали історію до кожної букви, а десь ведучі до останньої миті не знали, з ким їм доведеться зустрітися сьогодні! Адже за задумом ведучі — повноцінні герої зі своїми емоціями, які разом із глядачем знайомляться з учасниками програми. Справжні емоції — ось одна з «фішок» «Країни пісень». Мені здається, з позитивними емоціями в програмі все гаразд.

—  Іванка Червінська також розповіла в ефірі «Українського радіо», що лише на третій раз запитала, чи будуть їй платити за роботу. Ви не відразу підписували угоду із ведучими?

– Іванка пожартувала, мабуть, маючи на увазі проблеми із систематичним недофінансуванням Суспільного мовника. А можливо, мала на увазі, що було так класно, що вона готова була й сама доплачувати за можливість спілкуватися з героями програми. (СмієтьсяРед.) Звісно, ми підписали угоду з ведучими одразу після того, як зрозуміли, що нас усе влаштовує.

— Хоча в програмі двоє ведучих, та вони зустрічаються разом лише в Національному музеї народної архітектури «Пирогово» – єдиній київській локації. У кожному випуску ведучі поодинці їздять у різні куточки України. Хто вирішував, кому куди їхати?

— Ми намагалися зрозуміти, з якими героями буде доречніше спілкуватися Іванці, а з якими – Сергію. Кому яка тема ближча, хто краще зможе розкрити героїв.

—  Ви вже згадали про те, що бюджет у програми невеликий. Можете сказати, який саме?

— Так, бюджет значно менший. Насамперед через те, що немає студійної зйомки. І в тих умовах, коли ми стояли перед вибором — відмовитися від фольклорного проєкту чи придумати нове, щось значно дешевше, але цікаве для глядача, звісно, ми обрали друге. Адже, на мою думку, хто, як не Суспільний мовник, розповідатиме про фольклор, яким нам, українцям, справді варто пишатися? Зараз я не кажу про «варенико-горілчаний» фолк. У фольклорі наш культурний код. Нам усім є чого повчитися не тільки на досвіді наших предків, що відбився в піснях, а й у людей, які зберігають ці традиції та співають народних пісень. Закликаю подивитися весь сезон, там багато дивовижних історій і крутих пісень.

— На чому довелось економити?

— Для мене слово «економія» має негативне забарвлення. Тому перепрошую, але ми не «економили». Поясню. Ти завжди працюєш в умовах певних обмежень: бракує часу, грошей чи людей. І неможливо виробити контент одночасно швидко, якісно та дешево. Робота продюсера полягає і в тому, щоб знайти ідеальний баланс між цими трьома (насправді їх набагато більше) показниками: «швидко», «якісно» й «недорого». Саме тому ми не економили. Ми розробили формат і технологію його реалізації, за якими можливо виробити якісний продукт у відведений строк за визначені кошти.

— Чому для зйомок у Києві обрали музей просто неба, а не студію в телецентрі «Олівець», як це було раніше?

— Можна довго перераховувати «за». Музей національної архітектури та побуту настільки крутий, що про нього варто нагадувати українцям знову й знову! У нас спільна аудиторія. Між Суспільним мовником і музеєм діє меморандум про співпрацю. Народні пісні зазвичай співають просто неба чи в хатах. Музей ідеально підходить для реалізації такого формату, який розробили з огляду на мінімальні витрати.

 Більша частина програми – це зйомки у клубах, хатах, на полях. Скільки часу знімальна група на місці готувалася і знімала випуск, щоб розкрити героїв програми, показати їхнє приватне життя?

— У більшості випадків — один день на один сюжет. І це, знову-таки, питання технології виробництва. Цьому знімальному дню передувала робота з пошуку історії та героїв, попереднього розроблення, затвердження історії, написання сценарного плану, затвердження сценарію, написання режисерського сценарію, обговорення сильних моментів та емоційних акцентів в історії, робота з ведучими й так далі. Потім знімальний день. І далі знову робота з монтажу, затвердження, доопрацювання, перемонтажу — і так аж до того результату, який ви маєте змогу побачити в сюжетах.

— Чи учасники народних колективів охоче показували на камеру своє господарство, хату, кухню, розуміючи, що їх побачить уся Україна?

— Із цим не було проблем. Я не беруся стверджувати про причинно-наслідковий зв’язок, але люди, які співають народних пісень, здебільшого щирі й відкриті. І всім учасникам «Країни пісень» щире «дякую» від мене й усього колективу. На зйомках у Києві ведучі, знімальна група та колективи зустрічалися як давні друзі. І це справді круто.

— Працюючи над форматом, ви відразу вирішили, що ведучі займатимуться кулінарією та пробуватимуть освоїти ремесла місцевих майстрів? Чи, можливо, на місці під час зйомок пілотних проектів?

— Звісно. Формат — це не лише технологія виробництва, не лише як, а й чітке розуміння, що, для кого та навіщо. На етапі написання сценарних планів ми шукали способів «розкрити героїв». В умовах обмеженого ефірного часу дати змогу глядачеві самому зробити висновки, пригадати призабуте та дізнатися нове.

— Чи доводилося повертатися в села, щоб дознімати матеріал для програми?

— Ми намагалися зберегти магію першої зустрічі. Був випадок, коли режисерка взяла власну камеру та поїхала дозняти якісь кадри, бо зрозуміла на монтажі, що це покращить продукт. Я дізнався про це вже постфактум.

— Чи плануєте другий сезон? Якщо так, то коли розпочнете над ним працювати?

— Особисто я б дуже хотів. Решта залежить від низки факторів. Зокрема й карантинних обмежень, адже герої наших програм у групі ризику, й нам дуже не хотілося б наражати їх на небезпеку.

— Для продовження проєкту самі шукаєте колективи чи просите, щоб із вами ділилися історіями та контактами?

— Звертаємось до фольклористів, етнографів, у регіональні філії, приймаємо заявки на електронну (ua.folk@suspilne.media) та поштову (04119 Київ, вул. Іллєнка, 42. «UA:Перший», ТО розважального мовлення) скриньки, обробляємо повідомлення в соціальних мережах. Участь у програмі безкоштовна для колективів. Ба більше, був колектив, який не мав змоги приїхати на зйомки до Києва. Я привіз їх на власному авто та відвіз після зйомок додому. Ми відкриті до пропозицій. Якщо ви співаєте народних пісень та маєте бажання — ви можете стати учасниками програми «Країна пісень».

— Чи буде збільшено фінансування на «Країну пісень»? Як відомо, серед успішних програм Суспільного у 2019 році був «UA: Фольк».

— Дочекаємося результатів та аналітики після закінчення сезону. Якщо буде можливість довгострокового планування хоча б на кілька сезонів уперед, суттєве збільшення фінансування не знадобиться.

— Програма «Країна пісень» виходить на «UA: Першому» щонеділі о 15:00 та о  17:40 на «UA: Культурі». Коли ви особисто хотіли б, щоб в ефір вийшов новий сезон? І чи має він кардинально відрізнятися за форматом від першого сезону?

— В ефір програма виходить по дві серії. Тож показ дванадцяти випусків завершиться наприкінці травня.

Щодо нового сезону, це складне запитання, яке стосується, знову-таки, технології виробництва. Щоб безперебійно виходити протягом року, потрібно налагодити безперебійне виробництво. На жаль, у теперішніх умовах це неможливо зробити.

З приводу формату — це дискусійне питання. Покращувати можна нескінченно довго. Розширювати аудиторію, залучати до перегляду молодь.

Нині я впевнено можу сказати тільки одне — коли постане питання виробництва фольклорного проєкту, ми зробимо все, щоб це було цікаво для глядачів та за адекватні кошти.

comments powered by Disqus