Після внесення змін до Закону про Національну суспільну телерадіокомпанію 19 березня і трансльованого в прямому ефірі НТКУ та НРКУ помпезного підписання цього закону Президентом України в Мистецькому арсеналі, а також зміни логотипу Першого національного на «UA: Перший» того ж дня, в багатьох склалося враження, що суспільне мовлення в Україні вже було запущено саме 7 квітня 2015 року.

Насправді ж до створення Національної суспільної телерадіокомпанії ще лежить багатомісячний, а то й довший шлях. Станом на грудень 2015 року публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (ПАТ НСТУ) ще не створено. І в цьому немає нічого дивного. Ті, хто задіяний у процесі, неодноразово заявляли: на це піде не менше року від моменту ухвалення закону. Адже Україна створює своє суспільне мовлення не з нуля, а на базі кількох десятків державних телерадіокомпаній, а це, по-перше, майже 8 тисяч працівників, а по-друге — величезний майновий комплекс, тож роботи надзвичайно багато.

Створення суспільного мовлення керівництво держави часто називає однією з наразі небагатьох успішних реформ після Революції гідності (після створення нової поліції). Окрім того, що це зобов’язання України перед Радою Європи, це ще й пріоритетне завдання на поточний рік, відповідно до «Річної національної програми співробітництва Україна — НАТО на 2015 рік», затвердженої Указом Президента України № 238/2015 наприкінці квітня. За словами європейських експертів, ця реформа безпрецедентна, їм теж цікаво, як Україна реформує державне на суспільне. Головне, щоб не вийшло, як в Азербайджані, де влада створила суспільне з нуля, взявши його потім під свій контроль, і тепер у цій країні, по суті, два великих державних канали.

Хто відповідальний за створення ПА НСТУ

Відповідальний № 1 — Кабінет Міністрів / Держкомтелерадіо

Відповідальним за створення ПАТ НСТУ закон визначив Кабінет Міністрів. Уряд мав здійснити заходи, пов’язані зі створенням НСТУ, в порядку, визначеному законом. А саме: підготувати і внести на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; здійснити заходи, пов’язані зі створенням НСТУ, в порядку, визначеному цим Законом; забезпечити контроль за здійсненням суцільної інвентаризації майна, в тому числі нематеріальних активів юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону; утворити комісію з реорганізації юридичних осіб, визначених у статті 1 цього Закону, та затвердити порядок перетворення Національної телекомпанії України на НСТУ з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Нагадаємо, відповідно до ст. 2 Закону, «суспільне телебачення і радіомовлення України утворюється у формі публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі — НСТУ), 100 відсотків акцій якого належить державі. НСТУ утворюється на базі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, Державної телерадіокомпанії "Культура", обласних державних телерадіокомпаній, Державної телерадіомовної компанії "Крим", державних організацій "Київська державна регіональна телерадіокомпанія", "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія", "Новгород-Сіверська регіональна державна телерадіокомпанія "Сіверська", "Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія "Криворіжжя", державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм", що реорганізуються шляхом приєднання до Національної телекомпанії України».

За інформацією сайту «Суспільне мовлення», станом на 1 грудня 2015 року Кабінет Міністрів не вносив на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом. Єдине, що було виконано, так це підготовлено Державним комітетом телебачення і радіомовлення у шестимісячний строк (як і прописано в законі про Суспільне) пропозиції щодо запровадження мовлення громад на принципах суспільного мовлення. А от для виконання ще одного завдання на півроку — підготовки пропозицій щодо запровадження регулювання власності загального користування (суспільної власності), кажуть у Держкомтелерадіо, треба вносити зміни до Конституції України (де наразі чітко визначено форми власності).

Щодо інших визначених Законом завдань уряд тією чи іншою мірою робив певні рухи. Зокрема, було створено комісію з реорганізації. Також забезпечувався контроль за проведенням суцільної інвентаризації майна, в тому числі нематеріальних активів юридичних осіб тощо.

Робоча група, яку було створено наказом Держкомтелерадіо ще у вересні 2014 року і яка понад рік працювала на НТКУ, підготувала проект «Дорожньої карти» з визначеними термінами реформування. Карта є орієнтовним планом, у якому зазначено два основні етапи, згідно з якими мав би відбуватися процес створення НСТУ. За словами начальника управління внутрішнього аудиту Держкомтелерадіо Наталії Степанової, дати дорожньої карти є орієнтовними: спочатку хотіли дочекатися прийняття та оприлюднення Кабміномпостанови, а тоді визначити остаточні дати.

Проект постанови уряду мав бути погоджений з усіма зацікавленими міністерствами й відомствами. П’ять із восьми органів державної влади швидко погодили проект постанови Кабміну щодо утворення ПАТ НСТУ без зауважень. Найдовше погоджувало документ Міністерство фінансів. За словами першого заступника директора НТКУ Олександра Харебіна, під час погодження проекту Мінфін усе ж зняв зауваження стосовно розміру заробітних плат, погодившись, що це визначатиме наглядова рада НСТУ. В Мінсоцполітики також не залишилося зауважень стосовно заробітних плат.

Проект було надано Кабінету Міністрів на початку червня, й робоча група очікувала його підписання вже 17 червня. На жаль, як часто буває в українських реаліях, постанову про Порядок перетворення державних мовників на ПАТ НСТУ було підписано тільки 5 серпня 2015 року й оприлюднена на сайті «Урядового порталу». Відповідно до документа, Державний комітет телебачення і радіомовлення визначено органом, який здійснює функції з управління майном Національної телекомпанії (НТКУ); також утворено комісію з реорганізації на чолі з головою Держкомтелерадіо Олегом Наливайком. До складу комісії увійшли представники Держкомтелерадіо, НТКУ, НРКУ, Фонду державного майна та голова Професійної спілки працівників культури України та ін.

Раніше учасники процесу пропонували два шляхи реформування. Перший: усі ДТРК (держустанови) стають держпідприємствами, а потім об’єднуються з ДП «Укртелефільм», і лише потім перетворюються на ПАТ НСТУ. І другий шлях: усі об’єднуються під парасолькою НТКУ й тоді вже перетворюються на ПАТ НСТУ. Комісія з реорганізації обрала другий шлях, щоби забезпечити правонаступництво в конкретні терміни (до кінця бюджетного року), при цьому не припинити мовлення, не допустити нецільового використання коштів, завчасно перевести працівників та ін.

Наразі комісія створена і регулярно (щопонеділка) збирається в Держкомтелерадіо під керівництвом Олега Наливайка, вона керує процесом перетворення НТКУ, НРКУ, каналу «Культура», ДТРК та ДП «Укртелефільм» на публічне акціонерне товариство.

Крім того, уряд затвердив порядок, яким визначено механізм перетворення НТКУ на ПАТ НСТУ.

Цією ж Постановою повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі товариства здійснює Держкомтелерадіо.

Практично через тиждень після ухвалення довгоочікуваної постанови уряду Олег Наливайко підписав наказ «Про затвердження персонального складу комісії з реорганізації» № 169 від 13 серпня 2015 року, відповідно до якого створено комісію з реорганізації всіх державних мовників та ДП «Укртелефільм» на ПАТ НСТУ.

Мета її роботи — контроль за ходом реорганізації, мінімізації ризиків, дотримання трудового законодавства, оцінювання цілісного майнового комплексу та вирішення інших питань. Крім того, створено координаційно-методичний центр, який координує процес реорганізації та намагається організовувати роботу в перехідний період. Створено і спеціальний «Інформаційний бюлетень», у якому аналізуються проблемні питання реорганізації та поточна ситуація в колективах державних мовників. Фахівці Держкомтелерадіо та НТКУ розробляють методичні та правові рекомендації, які надсилають у телерадіокомпанії.

Реформування вирішено проводити в два етапи:

1. Об’єднання всіх визначених у законі суб’єктів під парасолькою НТКУ (спочатку планували до 30 листопада, наразі термін подовжено до 15 грудня 2015 року).

2. Другий етап — це перетворення НТКУ на ПАТ НСТУ (попередньо до 1 квітня 2016 року).

25 серпня 2015 року голова Держкомтелерадіо підписав накази про припинення діяльності всіх ОДТРК, Київської ДРТРК, Новгород-Сіверської регіональної ДТРК «Сіверська», Криворізької регіональної ДТРК «Криворіжжя», НРКУ, каналу «Культура» та «Укртелефільму» шляхом приєднання до Національної телекомпанії України.

18 вересня НТКУ зареєструвала свої філії у всіх областях і розпочався процес переводу працівників і передачі майна від ДТРК до нових філій НТКУ. Майно мали передати до 15 листопада, а люди прийняти рішення щодо своєї подальшої роботи до 30 вересня. Невдовзі ці терміни пересунули на два тижня, ДТРК мали припинити свою діяльність як юридичні особи 30 листопада.

Колегія Держкомтелерадіо намагалася тримати процес реформування на контролі. 29 вересня Колегія вирішила, що заходи з реорганізації державних ТРК шляхом їх приєднання до НТКУ та утворення ПАТ НСТУ в цілому виконуються. Водночас вирішено посилити контроль за реорганізацією НРКУ, ДТРК «Культура», обласних і регіональних державних телерадіокомпаній та української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на ПАТ НСТУ. Зокрема, до 30 вересня Держкомтелерадіо мав отримати від НТКУ погоджені штатні розписи 27 філій НТКУ, які утворюються з ДТРК.

За інформацією Наталії Степанової, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на 21 вересня 2015 року в стані припинення перебували 28 державних телерадіокомпаній.

Водночас студія «Укртелефільм» не перебувала в стані припинення, оскільки в.  о. директора «Укртелефільму» Віктор Петренко не виконав вимоги наказу Держкомтелерадіо від 25.08.2015 № 173 «Про реорганізацію державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів “Укртелефільм”», а саме — не вніс до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення юридичної особи.

Крім того, згідно з наказом Держкомтелерадіо від 27 серпня № 204 «Про заходи утворення ПАТ НСТУ», у телерадіокомпаніях та студії «Укртелефільм» створено інвентаризаційні комісії для проведення інвентаризації та оцінки майна. Станом на 21 вересня Держкомтелерадіо отримав матеріали попередніх інвентаризацій необоротних активів від 28 телерадіокомпаній. Однак студія «Укртелефільм» не надала Держкомтелерадіо результатів своєї попередньої інвентаризації, оскільки Віктор Петренко не виконав вимоги наказу Держкомтелерадіо щодо проведення попередньої інвентаризації.

Тому колегія Держкомтелерадіо доручила низці підрозділів Держкомтелерадіо розглянути питання та внести пропозиції щодо звільнення Віктора Петренка від виконання обов’язків в. о. директора студії «Укртелефільм» та внести відповідні зміни до комісії з реорганізації цього підприємства. Через місяць колишній керівник управління телебачення і радіомовлення Сергій Абрамов став виконувачем обов'язків директора студії телевізійних фільмів «Укртелефільм».

Опрацювавши переліки необоротних активів та зведених актів, Держкомтелерадіо висунув вимоги доопрацювати надані матеріали інвентаризації до Харківської, Хмельницької, Херсонської, Черкаської, Чернігівської ОДТРК та НРКУ.

Окрім саботажу керівництва «Укртелефільму», не всі ОДТРК прийняли пропозицію про перехід у філії. Одна — Волинська ОДТРК — вирішила йти іншим, також законним шляхом, що ніс менше ризиків для колективу, водночас набагато більше — для загального процесу реформування. Хоча керівництво НТКУ звітувало про те, що процес переходу працівників обласних державних ТРК у філії НТКУ триває без ексцесів, і казало, що не перейшли тільки 10 осіб. «Тільки 10 осіб із понад п'яти тисяч не написали заяви про переведення», — зазначав перший заступник генерального директора НТКУ Олександр Харебін ще 7 жовтня.

Оскільки до НТКУ приєднувалися НРКУ, «Культура» та ДТРК, то статут телекомпанії потребував змін. Олег Наливайко 7 жовтня підписав зміни до Статуту НТКУ, відповідно до яких Національна телекомпанія перейшла зі сфери управління Кабінету Міністрів до сфери управління Держкомтелерадіо. До оновленого статуту внесено три кардинальні зміни:

• ·         формалізація факту передачі НТКУ зі сфери управління Кабінету Міністрів Держкомтелерадіо (це, до речі, значно прискорило процес прийняття рішень та погоджень на етапі створення суспільного мовника);
• НТКУ надано можливість здійснювати діяльність у сфері радіомовлення, оскільки раніше НТКУ могла здійснювати лише телевізійне мовлення (ця зміна дозволила запустити процес приєднання Національної радіокомпанії України до НТКУ). Крім того, новий Статут надав НТКУ можливість не тільки національного, але й регіонального телерадіомовлення, що дозволило ввести в правове поле передачу НТКУ (і як правонаступнику — НСТУ) регіональних ліцензій від обласних ТРК. Також було внесено низку технічних правок, які привели Статут НТКУ у відповідність із новими положеннями Господарського кодексу й закону про господарські товариства;
• змінилася також норма про призначення та звільнення керівника НТКУ. Якщо раніше це робив Кабмін, то тепер, відповідно до ст. 7.1 оновленого статуту, «керівництво діяльністю НТКУ здійснює її генеральний директор, який призначається на посаду та звільняється з посади Уповноваженим органом управління в установленому законодавством порядку за погодженням з Кабінетом Міністрів України» (наразі це Держкомтелерадіо).

Протягом осені 2015-го процеси реформування активно тривали, але саботаж «Укртелефільму» продовжувався. Оскільки ДП «УСТФ “Укртелефільм”» так і не запустило процесу припинення підприємства, то 10 листопада Держкомтелерадіо своїм наказом затвердив комісію з реорганізації в новому складі, керівником якої було затверджено керівника юридичного управління НТКУ Олену Любченко. 25 листопада Держкомтелерадіо наказав попередньому голові комісії з реорганізації Віктору Петренку до 30 листопада передати Олені Любченко справи, зокрема й правоустановчі, звітні, інші документи, судові (які тривають уже кілька років) та особисті справи, договори, печатку та штампи державного підприємства. 30 листопада колишнє керівництво студії «Укртелефільм» відмовилося передати справи, документи й печатку студії новопризначеному голові комісії з реорганізації.

30 листопада відбулася чергова зустріч колективу студії «Укртелефільм» із представниками НТКУ й Держкомтелерадіо, на якій колектив був ознайомлений зі штатним розписом філії НТКУ «Студія “Укртелефільм”», було представлено нового голову комісії з реорганізації, розтлумачено права та обов’язки співробітників і керівників студії, а також запропоновано керівництву студії виконати вимоги про передачу справ, документів та печатки студії новопризначеному голові комісії.

Як повідомив Олександр Харебін, колишнє керівництво студії відмовилося виконувати законні вимоги представників Держкомтелерадіо й НТКУ і фактично продовжило саботувати виконання своїх обов’язків. Керівником комісії з реорганізації «Укртелефільму» і представником НТКУ було викликано наряд поліції та слідчої групи, котрі зафіксували факт правопорушення з боку колишнього керівництва студії та їхнього перешкоджання здійсненню законної діяльності керівника комісії з реорганізації.

У Комісії з реорганізації вважають дії колишніх керівників ДП «УСТФ “Укртелефільм”» кримінальним правопорушенням, що може завдати державі збитків в особливо великих розмірах, зважаючи на численні суди стосовно майна студії, що тривають і досі, та готують подання до притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Дії екс-керівництва ДП «УСТФ “Укртелефільм”» призвели до відстрочення проведення реорганізації «Укртелефільму», але вони не можуть вплинути на утворення суспільного мовника України. За словами пана Харебіна, «ця ситуація чітко відображає реальний стан справ у галузі, висвітлює численні спроби деяких зацікавлених осіб вплинути на терміни створення ПАТ “НСТУ”, спроби протягування відверто корупційних договорів оренди та відчуження майна, майже тотальну безвідповідальність і безкарність правопорушників».

Що ще зроблено протягом осені

Державний комітет телебачення і радіомовлення видав накази щодо забезпечення безперервного мовлення державних телерадіоорганізацій та виконання ними бюджетної програми виробництва й трансляції телерадіопрограм для державних потреб у період їх реорганізації й перетворення на суспільного мовника.

27 жовтня голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко підписав наказ № 326 про систематизацію архівних фондів і створення єдиного електронного переліку аудіовізуальних творів телерадіоорганізацій, які реорганізуються та приєднуються до НТКУ в рамках створення суспільного мовника.

Після того, як Держкомтелерадіо видав накази про припинення ДТРК та ДП УСТФ «Укртелефільм» шляхом реорганізації — приєднання до НТКУ, процес було запущено. Накази було зареєстровано реєстраторами, почали роботу створені відповідно до цих наказів комісії. Головами комісій призначено генеральних директорів ДТРК та в. о. гендиректора «Укртелефільму». «Оскільки вони відповідальні за фінансово-господарську діяльність, то нелогічно було вводити іншу особу головою комісії і розмежовувати відповідальність. Тому було вирішено, що відповідальність буде в одних руках. Реорганізація не шаблонна, оскільки всі ТРК, які реформуються: а) в бюджетному процесі і є бюджетними організаціями, б) всі є ліцензіатами, і повинні забезпечити безперервність мовлення», — прокоментувала Наталія Степанова. Фактично не захотів далі займатися реформою тільки гендиректор Харківської ОДТРК Сергій Гулевський, який 26 вересня не продовжив контракту з Держкомтелерадіо.

Якщо ДТРК стали філіями, то Національна радіокомпанія України, канал «Культура», «Укртелефільм» реформуються на Центральні дирекції НТКУ. Відповідно до наказу Держкомтелерадіо від 27.10.2015 № 218 «Про створення філій і центральних дирекцій НТКУ», створено центральні дирекції й призначено керівників (на каналі «Культура» ним стала Жанна Мазицька, на «Українському радіо» — Анатолій Табаченко, в «Укртелефільмі» — Сергій Абрамов). Проекти положень про кожну дирекцію було розроблено, затверджено і вручено керівникам.

НТКУ відкрила філії, в які було переведено працівників ДТРК. Це дало можливість комісіям із реорганізації ДТРК продовжувати дії з припинення юридичних осіб, у тому числі пов’язані з перевірками. Держкомтелерадіо акумулював статистику стосовно тих заходів, які проводяться, про що звітував перед Мінекономіки. Протягом реорганізації проводилися обов’язкові перевірки кожної юридичної особи, яка реорганізується, Державною фіскальною службою, Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування. «Ми планували, що передавальні акти зможемо вже оформляти на 31 жовтня, але оскільки не вийшов термін подання кредиторами своїх вимог, то Держкомтелерадіо цей термін подовжив. 30 жовтня вийшов наказ про внесення змін до всіх наших наказів, в якому внесені зміни в частині складання передавальних актів юросіб, що реорганізуються. Зокрема, що передавальний акт треба буде скласти у чотирьох примірниках станом на 30 листопада 2015 року та подати його на затвердження Держкомтелерадіо. Припинення діяльності підприємства здійснити до 10 грудня 2015 року. Після підписання передавального акта протягом 10 днів потрібно зібрати пакет документів для внесення його реєстраторам. А Фіскальна служба видасть відповідну довідку про відсутність податкової заборгованості лише після закриття рахунку. Це стосується всіх юридичних осіб», — зазначала в листопаді Наталія Степанова. Проте згодом цей термін знову подовжать на 15 днів.

За словами Наталії Степанової, вже підготовлено проекти штатних розписів ЦД «Студія “Укртелефільм”» і ЦД «Українське радіо», й після реєстрації Мін'юстом відповідних змін до наказу Комітету їх було затверджено. «У вересні в країні відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, в зв’язку з цим піднялися заробітні плати на всіх ДТРК. Держкомтелерадіо підготував зміни до наказу № 188 по перерахунку тарифів. Працівникам”Укртелефільму” буде запропоновано перейти вже на вищі оклади», — сказала пані Степанова.

Була ще одна проблема зі штатним розписом НТКУ. В ньому не було тих категорій посад, які були на радіо. Це не давало змоги повноцінно об’єднатися, бо, приміром, на телеканалі не було таких посад, як у ТО «Музика» на НРКУ (де є симфонічний оркестр та інші музичні колективи). Після підписання ще одного наказу Держкомтелерадіо було внесено зміни до штатного розпису НТКУ, що дало змогу вирішити цю проблему й перевести всіх працівників.

Комісія з реорганізації запропонувала шлях створення філій і центральних дирекцій, переходу туди з 1 жовтня всіх охочих працівників із повним соцпакетом, і стати єдиним колективом з НТКУ. Протягом двох місяців треба було передати майно з ДТРК в НТКУ (філії). Цю пропозицію підтримали всі ДТРК, крім Волинської, яка пішла іншим, менш ризикованим, на їхній погляд, шляхом, хоча, за словами Наталії Степанової, обидва шляхи юридично правильні. Генеральний директор Волинської ОДТРК Ольга Куліш заявила, що працівники виявили бажання перейти у філію не раніше 30 листопада. «Це допустимо, але ми не могли всі йти цим шляхом, бо він дуже ризикований для реформи загалом. Якби хтось із працівників “Волині” не захотів перевестися 30 листопада, ОДТРК не змогла б закритися, це загальмувало б увесь процес на кілька місяців. Якби цим шляхом пішли всі ОДТРК, то це був би дуже великий ризик для створення НСТУ. Ми не змогли би реорганізуватися до кінця бюджетного року», — сказала Наталія Степанова.

Ольга Куліш запевняла комісію з реорганізації, що все буде добре, колектив їй повірив, і на початок зими всі працівники «Волині» перейшли у філію. Водночас на кількох ТРК / філіях, а саме Донецькій, Луганській, Дніпропетровській і Кіровоградській, виникли деякі перепони, а саме незавершені тендерні процедури, блокування рахунків Казначейством тощо.

Не забула комісія з реорганізації і про Кримську та Севастопольську компанії. Щоб виконати Закон про Суспільне, в Києві було створено філії цих ТРК, а всі майнові й кадрові питання будуть вирішуватися після закінчення окупації Криму.

Загалом великих проблем із переходом людей у філії не було, за словами Олександра Харебіна, були моменти, «пов'язані з перебуванням співробітників в армії в зоні АТО, на лікарняних або виїхали за кордон, але вважалися на роботі. Одних знайшли, до других прийшли, третіх звільнили». Всі працівники ДТРК, «Культури» та НРКУ переходили з повним соцпакетом, тобто із невикористаними відпустками. Але, як виявилося, найбільша кількість невикористаних відпусток залишається на самій НТКУ — 400 років на 1400 чоловік!

Усе це в підсумку змусило комісію з реорганізації знову перенести строки завершення першого етапу — об’єднання під парасолькою НТКУ — ще на кілька тижнів із 30 листопада до 15 грудня. Хоча генеральні директори ДТРК неодноразово зазначали, що варто би процес об’єднання з НТКУ було починати з початку бюджетного року, тоді багатьох проблем можна було б уникнути.

У наказах, які ухвалив Держкомтелерадіо, йшлося також про забезпечення безперервності мовлення, про виконання держзамовлення, збереження майна, яке обліковується і повинно бути оцінене оцінниками для створення статутного капіталу ПАТ НСТУ, що передається актом передачі правонаступнику.

Що має бути в передавальному акті? І чи нічого не загубиться під час передачі?

НТКУ розробила форму передавального акту й передала його на ДТРК. В ньому, зокрема, має бути преамбула (пояснення, у зв’язку з чим проводиться реорганізація) і перелік усіх членів комісії. Передавальний акт — це, по суті, баланс, виведений на 30 листопада, в якому йдеться про те, що всі активи і зобов’язання передаються правонаступнику. Має бути складено всі розшифровки балансу; активи (майно, земля) має бути проінвентаризовано, всі заборгованості має бути підтверджено актами звірки, має бути складено переліки технічної документації, яка передається і яка архівується. Має бути передано реєстраційні документи, колективні договори, печатки і так далі. Сам передавальний акт невеличкий, але до нього є велика кількість додатків (документи перереєстрації на нерухоме майно, акти на право постійного користування земельними ділянками тощо). Цей передавальний акт підписується всіма членами комісії і затверджується Держкомтелерадіо.

У підсумку Держкомтелерадіо має своїм наказом затвердити передавальні акти кожної філії та центральних дирекцій. Потім Комітет повинен наказом затвердити чергові зміни до Статуту НТКУ, і вже об’єднана НТКУ має зареєструвати свій Статут. У ДРТК є 10 днів на закриття юридичної особи, в НТКУ — 10 днів на реєстрацію статуту, лише після цього НТКУ передасть документи на переоформлення ліцензій. Комісія з реорганізації планувала ці дії завершити до кінця бюджетного року.

Із вересня відбулося багато перевірок документів на всіх ДТРК. Члени комісії з реорганізації отримали документи, пов’язані з активами. Зокрема, здійснено три інвентаризації ДТРК (згідно з наказами Держкомтелерадіо, було створено комісії, які інвентаризували на місці). Перша — 31 серпня, вона дала можливість скласти переліки майна, які були необхідні для того, щоб розпочалася процедура конкурсу його оцінки (це теж тривала процедура). 30 вересня було здійснено ще одну інвентаризацію, бо треба було витримати термін між проведенням конкурсу Фонду державного майна. Фондом держмайна проведено конкурс відбору суб’єктів оцінної діяльності, які залучатимуться для визначення вартості необоротних активів державних телерадіоорганізацій та «Укртелефільму» для формування статутного капіталу ПАТ НСТУ. Станом на середину листопада проводилася процедура тристороннього підписання договорів на право проведення незалежної оцінки необоротних активів. Наразі договори підписані, оцінка триває.

Чи може хтось гарантувати, що все в передавальних актах і додатках до них буде достовірним? Наталія Степанова запевняє, що всі необхідні документи в Держкомтелерадіо є, відповідно до них можна буде виявити порушення. Наприклад, у Держкомтелерадіо є за 2014 рік звіти інвентаризації необоротних активів. Крім того, було надіслано інформацію про списане майно. Відповідно до постанови Кабміну, ДТРК та ДП «Укртелефільм» майно вартістю до 10 тис. грн мали право списувати самостійно, і протягом року списували те майно, яке на 100 % зношене й мало вже нульову вартість. Усе ж, що вартувало понад 10 тис. грн, мало списуватися комісією Держкомтелерадіо. «У період реорганізації комісія уряду запитувала всі документи для контролю, вивчала, чи було щось списано без відома Комітету, чи списувалося щось таке, що мало цінність», — сказала пані Степанова.

Як стало відомо сайту «Суспільне мовлення» цього року, приміром, було списано дискети, які самі по собі вже мали нульову вартість, а ось чи була цінною інформація на тих дискетах, невідомо.

Ще комісія з реорганізації анонсувала проведення великого туру по регіональних ДТРК, який повинен був початися в середині вересня. Однак на початок зими тур так і не почався. Але від цієї ідеї члени комісії не відмовляються.

Таким чином, строки створення ПАТ НСТУ постійно переносяться. Вже не йдеться про початок 2016 року, не факт, що навіть на квітень 2016-го буде створено ПАТ НСТУ (як зазначав голова Держкомтелерадіо Олег Наливайко). За найоптимістичнішими оцінками, у грудні вже буде сформовано наглядову раду, їй ще треба буде затвердити положення про свою діяльність, положення про конкурс і обрати голову й правління НСТУ. Ще Кабмін повинен затвердити Статут ПАТ НСТУ, а також має завершитися оцінювання майна для створення ПАТ.

На думку Олега Наливайка, найважливішим із того, що зроблено 2015 року в плані реформування державного на суспільне, стало те, що всі учасники процесу зрозуміли: реформа невідворотна. «Нам вдалося переконати більшість працівників ОДТРК в перспективах суспільного», — сказав він у коментарі сайту «Суспільне мовлення». За його словами, цьому посприяла й постанова уряду, яка зняла обмеження на фонд заробітної плати НСТУ і за ініціативою прем’єр-міністра передала всі можливі функції управління і впливу наглядовій раді. Також 2015-го відбулося значне збільшення покриття ФМ-мовлення ДТРК й перевиконання фінплану ОДТРК. Олег Наливайко вважає, що наступного року всім, хто займається цією реформою, треба буде зосередитися не тільки на формальних питаннях, а й на роз’яснювально-іміджевій роботі, формуванні широкого запиту громадян на суспільне та подоланні міфу, що НСТУ — це слабка ланка в інформбезпеці.

Відповідальний № 2 — Національна рада з питань телебачення і радіомовлення

Паралельно протягом року тривав процес, за який відповідала Національна рада з питань телебачення і радіомовлення — створення наглядової ради НСТУ. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», на Національну раду покладено повноваження щодо проведення конференцій із обрання членів наглядової ради НСТУ від громадських організацій.

Нацрада на підставі внесених змін до Закону про Суспільне, внесла зміни й до свого регуляторного акта, яким визначається порядок проведення конференцій, та після громадського обговорення передала його на державну реєстрацію до Міністерства юстиції. Після чого розпочалася процедура обрання кандидатів до наглядового органу суспільного мовника. Нагадаємо, регуляторний орган уже намагався провести конференції в січні — лютому 2015 року відповідно до попереднього закону про суспільне. Але після внесення кількох важливих змін у цій частині, проведення конференцій довелося організовувати з початку. Зокрема, змінами до закону було змінено статус учасників конференцій (з ВГО на ГО), а також об’єднано дві сфери (освіти й науки) та додано сферу із забезпечення прав національних меншин.

Водночас Національна рада звернулася з листом до голови Верховної Ради Володимира Гройсмана з проханням здійснити організаційні заходи для оперативного обрання членів Наглядової ради НСТУ від парламенту.

21 травня регуляторний орган затвердив Порядок проведення конференцій громадських об’єднань та асоціацій, обрання членів Наглядової ради ПАТ НСТУ та припинення їхніх повноважень, який Мін'юст затвердив лише на початку липня.

9 липня Національна рада затвердила новий календарний план проведення конференцій громадських об’єднань і асоціацій для визначення складу наглядового органу НСТУ, також затвердила склад громадської комісії з питань проведення конференцій громадських об’єднань та асоціацій для обрання членів наглядової ради ПАТ НСТУ. До громадської комісії включено 21 представника від громадських рад при Нацраді, Держкомтелерадіо, Міністерстві культури, Міністерстві освіти і науки, Міністерстві молоді і спорту, Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, а також від консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради з прав людини. На громадську комісію покладено обов’язок здійснювати оцінку відповідності громадських об’єднань та асоціацій, які бажали взяти участь у конференціях з обрання членів наглядової ради НСТУ, вимогам закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» та вносити свої рекомендації Нацраді.

Національна рада оголосила про прийом заяв громадських об’єднань та асоціацій на участь у конференціях для визначення наглядової ради НСТУ. До участі в конференціях допустили об’єднання, які здійснювали основну діяльність в одній із таких сфер:

- освіти та науки;

- забезпечення прав національних меншин;

- фізичного виховання та спорту;

- журналістики;

- правозахисній;

- захисту інтересів дітей та молоді;

- творчій;

- місцевого самоврядування;

- захисту прав осіб з особливими потребами.

Упродовж 27 липня — 10 серпня до Національної ради подали документи 76 організацій, ще 57 уже були допущені до участі в конференціях під час попереднього етапу відбору. Загалом понад 130 об’єднань, а допущено до участі 117 громадських організацій.

Співголовами лічильної комісії конференцій стали члени Нацради Уляна Фещук і Сергій Костинський.

Із 21 по 25 вересня тривав прийом заяв від кандидатів (загалом 70) у члени наглядової ради НСТУ.

27 серпня Нацрада внесла зміни до календарного плану проведення конференцій із обрання наглядової ради НСТУ, визначивши, що конференції громадських об'єднань і асоціацій відбудуться з 12 по 30 жовтня. Всі конференції відбулися, одну проведуть ще раз — у в зв’язку з тим, що не було обрано члена наглядової ради. А саме 19 жовтня учасники конференції у сфері забезпечення прав національних меншин не обрали свого представника в наглядовий орган суспільного мовника. Повторна конференція відбудеться 15 грудня. На неї 53 ГО подали заявки, 32 об’єднання допущено.

Від громадських організацій обрано:

1) Олексія Панича від ГО освітян і науковців (ГО «Науково-видавниче об’єднання “Дух і Літера”» в Шевченківському районі м. Києва);

2) Володимира Бринзака від сфери фізичного виховання та спорту, віце-президента Національного олімпійського комітету, президента Федерації біатлону;

3) Євгена Глібовицького від творчої сфери, партнера агентства Pro.mova, представника ГО «Форум видавців»;

4) Тараса Шевченка від правозахисної сфери, директора Інституту медіа права;

5) Тетяну Лебедєву від медійних організацій, почесну голову Незалежної асоціації телерадіомовників;

6) Наталю Скрипку від сфери захисту прав осіб із особливими потребами, виконавчого директора Всеукраїнського громадського об’єднання «Національна асамблея інвалідів України»;

7) Вадима Міського від сфери захисту інтересів дітей та молоді, координатора експертних груп Реанімаційного пакету реформ;

8) Віктора Тарана від сфери місцевого самоврядування, представника Центру політичних студій.

Щодо парламентської квоти в наглядовій раді, то першою виконала норми закону фракція політичної партії «Об’єднання “Самопоміч”», яка обрала своїм кандидатом медіаекперта, члена ГО «Телекритика» Світлану Остапу. До кінця липня всі фракції та групи обрали своїх представників до наглядової ради НСТУ. Ними стали:

Лаврентій Малазонія (від депутатської фракції партії «Опозиційний блок»), який до 2012 року очолював телеканал News One. Із жовтня 2013-го по грудень 2013 року, а також із лютого 2014-го до січня 2015 року разом із Назімом Бедіровим керував продакшном НІС та інформаційним мовлення «Інтера»;

Віталій Портников, журналіст, ведучий «Еспресо TV» (від депутатської фракції партії «Народний фронт»);

Сергій Таран, політолог, співзасновник та голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій  (від депутатської фракції «Блок Петра Порошенка»);

Андрій Шевченко, який очолював програму «Рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», народний депутат попередніх скликань (від депутатської фракції «Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”»);

Тарас Аврахов, колишній генеральний директор Національної радіокомпанії України (віддепутатської групи «Воля народу»);

Ігор Хохич, голова ГО Всеукраїнського молодіжного руху «Відповідальність починається з мене»(від депутатської групи «Відродження»);

Микола Давидюк, директор аналітичного центру «Політика» (від депутатської фракції Радикальної партії Олега Ляшка).

Але з липня вже сталися певні ротації з об’єктивних і не зовсім причин. А саме: Андрія Шевченка, якого призначили послом України в Канаді, замінив народний депутат кількох попередніх скликань, колишній голова Спілки письменників України Володимир Яворівський, а Миколу Давидюка з невідомих причин фракція Радикальної партії замінила на колишнього ведучого й автора низки програм «Українського радіо» В’ячеслава Козака.

Офіс Ради Європи в Україні пильно стежив за проведенням конференцій, на відміну від наших ЗМІ, які фактично залишили ці події поза своєю увагою. Нацрада весь процес активно висвітлювала на своєму сайті в спеціальній рубриці «Суспільне мовлення», а також проводила пряму трансляцію всіх конференцій.

Нацрада на прес-конференції публічно представила новообраних членів наглядової ради. Більше члени наглядової ради поки що не збиралися. Хоча в кулуарах уже активно обговорюються представники на посаду голову, зокрема називаються прізвища Тетяни Лебедєвої, Тараса Шевченка, Євгена Глібовицького. Наразі законом не визначено, але більшість членів погоджується, що голова НР має бути саме від квоти громадських організацій.

Ще одна місія Нацради, відповідно до Закону про суспільне мовлення, — це переоформлення ліцензій державних мовників для суспільного. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення із цим завданням впоралася. На позачерговому засіданні 27 листопада переоформила ліцензії Національної радіокомпанії України (НРКУ), державної телерадіокомпанії «Культура» та 28 обласних і регіональних державних телерадіокомпаній (ДТРК) на Національну телекомпанію України (НТКУ) в рамках реорганізації цих державних мовників на одного суспільного.

161 ліцензія, які належали 30 мовникам, відтепер перейшла у власність НТКУ, яка згодом стане суспільним мовником.

Як пояснив сайту «Суспільне мовлення» член Нацради Олександр Ільяшенко, 30 листопада НРКУ, «Культура» та всі ДТРК мали припинити своє існування, але їхні ліцензії залишаться, і трансляцію ніхто не припинятиме. Замість ОДТРК в регіонах створено філії НТКУ. «Щоб уникнути безліцензійної діяльності, ми маємо до 30 листопада переоформити всі ліцензії телерадіокомпаній, що реорганізовуються», — сказав він.

Наразі у зв’я0кву з тим, що термін затвердження передавальних актів подовжено на два тижні (до 15 грудня), до рішення Нацради також мають бути внесені зміни стосовно дати анулювання ліцензій ДТРК.

За переоформлення ліцензій реорганізованих телерадіокомпаній НТКУ має сплатити мінімальний ліцензійний збір, передбачений чинною Методикою розрахунку розмірів ліцензійного збору, — по 1378 грн (одна мінімальна зарплата) за кожну ліцензію.

2015 рік: НТКУ під прицілом

2015 року ті, хто вважав, що «UA: Перший» — це і є вже суспільне мовлення, вимагав від телекомпанії можливого й неможливого. Керівництво компанії й раніше зазначало, що, не чекаючи формального створення ПАТ НСТУ, працюватиме над новим контентом, гідним суспільного мовлення. Зокрема, після Революції гідності кардинально змінилися новини, вони стали збалансованими й перестали піарити владу (про що свідчать моніторинги ГО «Телекритика»). Крім того, було запущено нові проекти (деякі за підтримки закордонних організацій і мовників): «Дебати. PRO», «Зроблено в Європі», «Війна і мир», «Утеодин з Майклом Щуром», «Подорожні» з Ольгою Герасим'юк, серіал «5 баксів.net», авторська програма Мирослави Гонгадзе Prime Time та інші. Канал повністю перезапустив сайт.

На Першому було закрито близько 30 проектів, у тому числі програми Савіка Шустера та Михайла Поплавського.

Логотип «UA:» наступного року матимуть усі центральні дирекції та філії, але не автоматично. За словами генерального директора НТКУ Зураба Аласанії, його отримають тільки ті, хто мовитиме, дотримуючись принципів суспільного мовлення. Наразі вже в грудні 2015 року першою компанією, яка отримала префікс «UA:» до своєї назви, стала Сумська ОДТРК. «Сумська ОДТРК перша з-поміж інших регіональних державних мовників довела, що новини можна робити чесно. Там нема заказухи, джинси. Це показали і моніторинги ГО “Телекритика”, і наші власні. Компанія з 106 людей розуміє, навіщо вона працює і розуміє суспільні цінності. Так працювати важко, але це можливо. Хотілось би, щоб на прикладі Сум решта регіонів зрозуміли, що це можливо, що ніхто не помре без грошей. Логотип — це ціннісна річ. Це не означає, що весь контент змінився, він нормальний по цінностях, але поки що не дотягує ані за картинкою, ані за змістом», — сказав Зураб Аласанія.

До кінця 2015 року штатна структура об'єднаної компанії залишиться незмінною, як у частині кількості людей, так і в частині структури управління, зазначив в інтерв’ю сайту «Суспільне мовлення» Олександр Харебін. Фактично на цей період об'єднана компанія зі своїми філіями являтиме собою повне відображення системи державного телерадіомовлення, яка існувала раніше. Багато в чому таке рішення пов'язане з нинішньою системою фінансування бюджетних організацій, а також обмеженнями, що накладаються на НТКУ Трудовим кодексом. Керівництво НТКУ заявляє, що відповідально ставиться до взятих зобов'язань перед співробітниками ОДТРК і дуже виважено підходитиме до прав трудових колективів на місцях. Великих скорочень у 2015 році по системі державного мовлення не було, окрім 10% на НТКУ. З «Першого» звільнялися журналісти й через низькі зарплати. Скорочено було майже 150 працівників.

Проте вже з кінця грудня почнуться переговори з профспілковими організаціями щодо майбутньої оптимізації, виходячи з розмірів бюджетного фінансування, яке виділять на 2016 рік. Наразі вже відомо, що планується в проекті бюджету не 0,2 %, видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік (що передбачено в законі про Суспільне), а 0,1 %.

Що стосується конкретних цифр щодо скорочень, то в цілому по системі воно, ймовірно, складе близько 30 %, при цьому фінальні цифри по регіональних компаніях будуть різнитися. У деяких філіях штатні розписи повністю відповідають як обсягам мовлення, так і зобов'язанням щодо власного виробництва, а в деяких, вважає пан Харебін, можна сміливо звільняти до 50 % персоналу, при цьому він вважає, що помітного падіння якості телепродукції, яка виробляється, глядач навіть не відчує.

Представники Комісії з реорганізації виявили в компаніях «мертві душі», зарплатні картки яких керівники використовували як резервне джерело готівкових грошових коштів. «Підхід до майбутніх скорочень буде суто індивідуальним і з чітким дотриманням законодавства в частині термінів повідомлення і виплат при скороченні. Таким чином, вже до 1 квітня ми матимемо штатний розклад і кількість співробітників, відповідне виділеному фінансуванню і потребам об'єднаної НТКУ», — зауважив Харебін.

До 15 грудня 2015 року має бути підписано передавальні акти між ДТРК, НРКУ, каналом «Культура» і філіями НТКУ, а також проведено остаточні розрахунки з підрядниками в рамках тендерних договорів та казначейством. Після чого будуть запущені остаточні процедури щодо юридичної ліквідації структур, які об’єднуються з НТКУ. Члени комісії з реорганізації розраховують, що до кінця 2015 року буде завершено приєднання студії «Укртелефільм», а також проведена оцінка вартості майна, що передається з областей на баланс НТКУ, яке увійде в статутний фонд майбутньої НСТУ.

З січня 2016-го розпочнеться другий етап реформування, який повинен завершитися створенням ПАТ «НСТУ».

Оприлюднений проект бюджету на 2016 рік у частині фінансування суспільного мовника України свідчить, що коштів буде ще менше, ніж 2015 року. Нагадаємо, що, відповідно до п. 3 ст. 14 Закону про Суспільне мовлення: «Держава забезпечує належне фінансування НСТУ, яке передбачається окремим рядком у Державному бюджеті України та становить не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік».

Що це означає в реальних цифрах? Видатки загального фонду Державного бюджету України на 2016 рік у проекті визначені в розмірі 638 441 483,3 тис. грн. Тобто більш 638 млрд грн. Згідно з профільним Законом, держава зобов'язана профінансувати НСТУ на суму 1 млрд 276 млн 883 тис. грн. У реальності в бюджет 2016 року в бюджетну програму на СМ закладена цифра 632 900 000 грн. Тобто фактично пропонують погодитися на суму, вдвічі меншу обов'язкової. І це при тому, що в 2015 році фінансування відповідної бюджетної програми склало в цілому по системі 705 300 000 грн.

Жодних коштів на модернізацію основних фондів не передбачено, технічний знос устаткування в деяких регіонах доходить до 100 %, що робить практично неминучою можливість аварійного припинення мовлення через технічні несправності. Мало того, ця ситуація та її можливі наслідки чітко зафіксовані в акті перевірки Рахункової палати від 3 липня 2015 року.

«UA: Перший» часто порівнюють із провідними комерційними телеканалами країни, але при цьому не враховується, що останні мають у рази більші кошти приватних власників, із Києва ведуть мовлення єдиного каналу зі всеукраїнським покриттям у рамках максимум трьох ліцензій (аналог, цифра і супутник). НСТУ ж, відповідно до Закону про суспільне мовлення, має забезпечити функціонування 28 регіональних офісів зі своїм майном, будівлями і спорудами, 28 регіональних каналів із 24-годинним мовленням, мовлення двох національних телеканалів (із яких один аналоговий, два цифрових і два супутникових), трьох національних радіоканалів. На думку Олександра Харебіна, таке порівняння абсолютно недоречне.

Технічний стан реформованої системи: стан нестояння

Кілька разів реформатори підходили до визначення вартості переоснащення телекомпанії та регіональних філій, але зупинилися, бо вирішили, що спочатку необхідно сформулювати завдання та кількість каналів мовлення (як для ТБ, так і радіо, і цифрових платформ).

 

Загалом на технічне переоснащення треба від 12 до 70 млн доларів. Технічний директор НТКУ Юрій Бойчук коротко розповів про стан техніки всіх суб’єктів, на базі яких створюється ПАТ НСТУ:

-       нової техніки немає в жодній компанії;

-       більшість обладнання закуповувалася до 2007 року;

-      все використовуваного обладнання застаріло мінімум на два-три покоління;

-       хронічне недофінансування призвело до використання непрофесійних та несистемних рішень;

-       страшенний дефіцит та зношеність айті-обладнання;

-       необхідно впроваджувати нові методи створення програм, впровадження сучасного обладнання.

«У нас є кілька проектів переоснащення НТКУ (без урахування програмних концепцій та без регіональних філій) — вартість реалізації цих проектів від 12 до 70 млн доларів.

Ми не очікуємо фінансової підтримки від держави, на жаль. Тому всі існуючи проекти виконуються тільки за рахунок грантодавців», — каже пан Бойчук.

Створення мегаархіву телерадіопрограм

Про створення спільного архіву комісія з реорганізації теж не забула. НТКУ та ДТРК мають безцінні архіви аудіовізуальної продукції радянського періоду, але більша їх частина досі зберігається на старих носіях. Касети розсипаються, а старі магнітофони, які можуть їх оцифрувати, виходять із ладу. Єдиний спосіб зберегти архіви – якомога швидше почати їх оцифровувати.

Мегаархів обов’язково буде створено, запевняє Юрій Бойчук. «Спільний архів» — саме так називається робоча група, яка займається розробкою цього проекту. Працівники НТКУ, НРКУ, телеканалу «Культура» займаються вимогами до довготривалого зберігання відеоматеріалів, були враховані рекомендації Європейської мовної спілки щодо опису архівів. За словами Юрія Бойчука, планується побудувати мережу локальних архівів (для кожної філії) та центрального архіву на базі великої стрічкової бібліотеки НТКУ (Oracle SL3000). Для доступу до архіву буде створено закритий сайт, на якому буде представлено опис та проксі-копія всіх відеоматеріалів в усіх філіях. Буде впроваджений механізм отримання відео у високій якості для використання у виробництві програм або видачі в ефір. Останнім етапом буде публікація архівів у відкритому інтернеті у проксі-якості для перегляду глядачами та формування замовлень від професійних користувачів.

«На жаль, ми маємо серйозну проблему з використання бібліотеки НТКУ — система була куплена у 2010 році і вимагала професійного обслуговування від компанії-виробника. За умови недофінансування — ніякого обслуговування не виконувалось. Зараз система працює у аварійному режимі, і компанія шукає кошти, щоб виправити ситуацію», — зазначає Юрій Бойчук.

На прохання Держкомтелерадіо було створено окремий проект для збору даних про архіви філій. Було створено мінімальний перелік метаданих для текстового опису архівних матеріалів, створено закритий веб-сайт із можливістю ручного або пакетного введення даних.

Окрім цього в процесі реалізації перебуває проект «Архів новин НТКУ», який створюється за допомогою Ради Європи. До сьогодні всі новинні відеоматеріали зберігалися на відеокасетах. Але вже на початку року НТКУ сподівається отримати сучасний та зручний інструмент для роботи з архівом. Це пілотний проект, який, по-перше, дозволить створювати якісні новини для НТКУ, по-друге, відпрацювати всі питання використання у виробництві для ЦД та філій.

Фінансове ярмо НТКУ — старі борги

На початок 2014 року загальна заборгованість і можливі втрати за судовими позовами, в яких НТКУ виступала відповідачем, становили суму понад 500 млн грн. Це була фінансова прірва, з якої компанія вибиралася весь цей рік. Тривалі переговорні процеси, робота юридичного та фінансового департаментів та підтримка Мінфіну дозволили знизити суму заборгованості вдвічі. За підсумками року були виграні суди на суму більш ніж 150 млн грн, здійснено реструктуризацію з більш ніж 20-мільйонним списанням сум заборгованостей перед EBU (Європейський мовний союз). У підсумку вирішено всі питання, пов'язані з погашенням багаторічної заборгованості перед Європейською мовною спілкою на суму понад 55 млн грн, заплачено всі поточні ліцензійні платежі за надання прав трансляції Олімпійських ігор 2014–2016, плюс врегульовано правові взаємовідносини з операторами зв'язку щодо оплати їхніх послуг із трансляції телепрограм цього року. Знайдено компромісне рішення з Мінфіном, яке ще буде документально оформлено наступного року, в частині погашення заборгованості 1996 року за японським кредитом у сумі більш ніж 28 млн грн, який НТКУ брала на купівлю телевізійного обладнання та заборгованість за яким тривалі роки ігнорувалася практично всіма керівниками НТКУ, що призвело до фактичного зростання цього боргу втричі (через цьогорічне падіння гривні).

Єдине неврегульоване питання в частині заборгованостей — це судовий спір щодо боргу перед компанією Euronews на суму 251 млн грн, який наразі триває. Суд першої інстанції НТКУ наприкінці листопада програла і готується до апеляційного оскарження.

Крім того, необхідно оплатити послуги й доплатити за ліцензію «Олімпійських ігор 2016 року» в Бразилії, інакше глядачі їх не побачать.

Що може призупинити процес створення ПАТ НСТУ?

Повністю зупинити запущену реформу вже неможливо. Її можна тільки загальмувати. Протягом останніх кількох місяців усі ці дії уповноваженими представниками держави робляться. Водночас нові ідеї часто натикаються на стару закостенілу нормативну базу, яку намагаються змінити, а це: а) непросто, б) довго. Призупинити процес може недофінансування з бюджету; неврегульованість ситуації з заборгованістю перед Euronews; зростання розцінок на трансляцію; слабка комунікація учасників процесу, про що неодноразово зазначали генеральні директори ДТРК; створення статуту, в якому треба поєднати норми законів про ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і про публічні акціонерні товариства; затримка з підписанням урядом Статуту НСТУ тощо.

Важливо, щоб реформа суспільного мовлення стала популярною і знаковою не тільки для міжнародних партнерів, але і для народу України. Не менш важливо, щоби влада не тільки на словах підтримувала реформу, а й на ділі, щоб не вводила НТКУ-об’єднану в злиденне існування й не обрізала їй визначений Законом бюджет.

Ще досі не розроблено проекти документів, на підставі яких має працювати ПАТ НСТУ, наглядова рада НСТУ, ревізійна комісія тощо. Зокрема, станом на 1 грудня напрацьований дуже сирий проект статуту НСТУ, який ще не оприлюднювався для публічного обговорення. Була лишень слабка спроба обговорити проект Статуту невеликою кількістю учасників на круглому столі «Регіональний вимір Суспільного мовлення України, інтеграція у міжнародний ціннісний простір», який відбувся 24 листопада в Києві. Експерт Ради Європи Ів Саломон цей проект розкритикувала. Нагадаємо, Статут ПАТ НСТУ має затверджувати Кабмін, тому він ще буде проходити узгодження з усіма заінтересованими міністерствами і відомствами, на це теж треба час.

Також наразі не створено проекти таких документів, як положення про наглядову раду, редакційний статут, положення про конкурс із обрання голови та членів правління; положення про правління НСТУ; положення про ревізійну комісію НСТУ та інші.

Програмна концепція НСТУ

Окрім інших питань робоча група на НТКУ займалася також і розробкою програмної концепції НСТУ (відповідальна заступник генерального директора Дар’я Юровська).

У травні Дар’я Юровська презентувала коротку схему програмної концепції. Повний текст концепції наразі ще не оприлюднювався. В коментарі сайту «Суспільне мовлення» пані Юровська зазначила, що робоча група вже напрацювала свої пропозиції щодо програмної концепції, які готуються для великої стратегії розвитку НСТУ, що її незабаром представить Зураб Аласанія.

Згідно з інформацією, наданою Дар’єю Юровською, «UA: Перший» матиме загальнонаціональний, універсальний напрямок, а «Культура» — нішевий тематичний. Крім того вони мають різне покриття й мовлять у різний спосіб: «UA: Перший» — аналоговий, цифровий; «Культура» — супутниковий. «Ми плануємо створити два потужні, загальнонаціональні наземні телеканали, що відрізнялися би не стільки тематикою скільки часом доставки та способами подання інформації», — зазначила Дар’я Юровська.

За її словами, Перший канал стратегічно розробляється як платформа, призначена для трансляції live — подій, новин та іншого контенту, що відноситься до інформаційного мовлення, а також програм, присвячених аналізу та прогнозам по гарячих слідах. Стратегія для другого каналу — відтерміновані рефлексії, ґрунтовний аналіз, освіта в широкому сенсі (наука, культура для всіх вікових категорій).

Відповідно до проекту, запропонованого командою генерального директора НТКУ Зураба Аласанії, загальні вимоги до контенту обох каналів такі:

-           неупереджена, перевірена інформація;

-           дискусії, що мають на меті пошук рішення;

-           програми з доданою вартістю, що надихають та підтягують глядача;

-           освіта в широкому сенсі (медійна, соціальна, ціннісна, пряма) для дітей та дорослих;

-           будь-які меншини потребують не однієї окремої програми чи програм, спеціально створених для них, а можливості бути представленими в інформаційному полі як невід’ємна частина єдиного суспільства;

- копродакшн у найширшому розумінні (з аудиторією, зі всіма / між всіма складовими НСТУ).

На думку Дар’ї Юровської, формуючи сітку й контент для двох своїх каналів, НСТУ має керуватися не окремими форматами, а різним за динамікою, наповненням кожного з них.

«UA: Перший»:

•          новини,

•          живі трансляції,

•          аналітика,

•          розслідування,

•          документалістика факту,

•          щоденні та підсумкові ток-шоу.

Розширена програмна концепція передбачає:

•          запровадження ранкового інформаційного шоу,

•          десять випусків загальнонаціональних новин щодня по буднях,

•          доповнення палітри окремих новинних випусків, присвячених спорту й міжнародним подіям, щоденним випуском економічних новин,

•          розвиток прямоефірної авторської лінійки у вечірньому праймі,

•          запровадження власної розслідувальної програми,

•          створення двох нових форматів, присвячених реформам в Україні,

•          розвиток лінійки ток-шоу,

•          створення щоденної програми, присвяченої подіям у регіонах країни,

•          запровадження нових програм у форматі спеціальний репортаж та factual documentary.

У перехідний період «UA: Перший» повинен збільшити частку інформаційного мовлення в загальному ефірі, почати запровадження нових інформаційних форматів та розвивати співпрацю з регіональними мовниками.

«UA: Культура»

•          життя,

•          широка документалістика,

•          культура, мистецтво,

•          музика,

•          освіта (дорослі й діти),

•          глибокі дискусії.

У перехідний період канал «Культура» повинен збільшити частку відображення життя суспільства в загальному ефірі, поступово відходити від нішевого програмування, зосередженого лише на мистецтві, та розвивати співпрацю з регіональними мовниками.

Перший і другий телеканал суспільного мовлення мають анонсувати один одного, як прямо так і опосередковано. Можливе вироблення контенту одночасно для обох каналів на одну тему, але різного формату. Наприклад, міжпрограмний продукт на першому каналі є мікроверсіями циклу документальних фільмів, що йдуть на другому каналі.

Верстка сітки має відбуватися таким чином, щоби другий канал не забирав аудиторії в першого, і навпаки.

Аудиторії об’єднуються в певних точках ефіру. Як приклад — загальнонаціональні новини в 21.00, включно зі спортом, виходять одночасно на обох каналах. При цьому програми, що передують новинам на першому та другому каналі, повинні збирати для інформаційного випуску різну аудиторію.

За словами Дар’ї Юровської, на відміну від багатьох країн світу, створення українського суспільного мовника відбувається в умовах жорсткої конкуренції з великою кількістю потужних та високопрофесійних приватних телеканалів, радіостанцій та нових медіа. І в цій конкуренції розгалужена система телерадіокомпаній у регіонах — це чи не найсильніша сторона суспільного мовника: жодне комерційне мовлення не може дозволити собі такого широкого представництва.

Завдяки регіональним мовникам Суспільне виконуватиме одне з найважливіших своїх завдань — бути скрізь, де є громадяни України. Регіональні компанії повинні відображати індивідуальність тієї частини країни, в якій вони працюють. Мати можливість обговорювати саме ті питання, що є важливими для різноманітних спільнот усередині кожного регіону. Але базові принципи, на яких існуватиме суспільне мовлення, однакові для кожного підрозділу, кожного журналіста, режисера, оператора та будь-якого співробітника компанії, де б він не працював. Це — незалежність та професійність.

У власному виробництві регіональні компанії концентруватимуться не на кількості, а на якості.

Загальна концепція робочої групи передбачає:

1. Власне виробництво

•          інформаційне регіональне мовлення: новини (включно зі стратегією співпраці з районами області), прямі трансляції подій, вечірні прямоефірні програми по буднях, ранкові інформаційно-розважальні формати;

•          проекти про життя громади: на кожному з регіональних каналів транслюватиметься власне щотижневе соціальне ток-шоу, присвячене самостійній діяльності громад, та програма, що розповідатиме про важливі історії з життя регіону, які не потрапляють до новин (формат компанії обирають самостійно);

•          унікальний контент: кожна з регіональних компаній повинна визначитися, в чому вона найсильніша — в когось є потужні документалісти, хтось добре працює з молодіжним контентом, хтось має програми музичні чи культурні, які не соромно показати на весь світ. На цьому тлі розвиватимемо обмін та копродакшн усередині Суспільного, ці ж програми зберігатимуть індивідуальність кожного з регіональних мовників.

2.         Якісний контент для всіх мовників

•          відкриття архівів національних теле- та радіокомпанії: об’єднання ресурсів дасть можливість усім партнерам користуватися спільними здобутками, щоб урізноманітнити мовлення й додати до власних програм інший якісний контент;

•          загальні права на придбаний контент: можливість використовувати сторонній продукт, права на який раніше були придбані або отримані лише для однієї телекомпанії;

•          широкий копродакшн усередині суспільного мовлення: щоденні прямоефірні проекти, циклові програми, спецпроекти.

Основна увага в перехідний період повинна буди зосереджена на:

-           підвищенні якості ключових програм інформаційного мовлення регіональних мовників (зокрема, за допомогою тренінгів);

-           впровадженні єдиних стандартів інформаційного мовлення (моніторинг, як всередині системи, так незалежними експертами та громадськістю)

-           запровадженні пілотного копродакшну.

Спільне виробництво дозволить запровадити й підтримувати якість мовлення, а також єдині стандарти всередині суспільного мовника.

Варіанти спільного виробництва:

-           прямоефірне щоденне (співпраця в рамках інформаційного мовлення — новини, ток-шоу тощо, а також створення окремої програми за участі всіх партнерів);

-           прямоефірне — спецпроекти (телемости, трансляції);

-           проектне циклове (документальні програми, дитячі програми, освітні програми тощо), робота однією командою від ідеї до постпродакшну;

-           проектне одноразове (непрямоефірні спецпроекти);

-           жанрові хаби (виробництво окремого типу програм однією з регіональних станцій для всіх каналів мовника).

Також суспільний мовник у майбутньому щороку (або раз на півроку) матиме загальний якірний великий всеукраїнський проект, що триватиме кілька місяців, у якому будуть задіяні всі партнери.

У відборі пілотних проектів копродакшну, на думку розробників концепції, треба зосередитися на прямоефірному інформаційному мовленні як найважливішій складовій, якісне наповнення якої допоможе майбутньому суспільному мовнику завоювати довіру громадян.

Такий підхід, з одного боку, дозволить суспільному мовнику надати глядачеві повну, об’єктивну й широку картину того, що відбувається в країні. Комерційні мовники, зазвичай, мають у найбільших містах країни лише корпункти, що складаються з журналіста, оператора та іноді водія. Найпотужніші телеканали можуть мати двох журналістів і двох операторів. У більшості випадків ці корпункти працюють лише на новини, подаючи окремі сюжети, та час від часу роблять прямі включення з місця подій. У суспільного мовника є 26 окремих осередків, які мають власні студії для роботи з гостями та аудиторією.

Таким чином, до обговорення важливих питань в ефірі суспільного мовлення постійно буде підключена вся країна (аудиторія в студіях по всій Україні, учасники подій ), а коло експертів буде істотно розширено (зараз часто обмежене тими людьми, які постійно перебувають у Києві або можуть приїхати спеціально на програму).

Аби розпочати цю роботу, ще до формального об’єднання робоча група планує запустити пілотний проект співпраці з однією чи кількома регіональними ТРК. Це дасть можливість відпрацювати всі незрозумілі питання, технічні проблеми та зробити процедуру об’єднання та співпраці більш зрозумілою для всіх партнерів, що складають суспільне мовлення.

В якості пілотного проекту пропонується розпочати співпрацю між новинами та прямоефірними ток-шоу. А також почати розробку спеціального формату, що давав би можливість щодня бачити події в розрізі регіонів. Це щоденна інформаційно-аналітична програма тривалістю від 24 хвилин до години, що виходитиме на національному рівні по буднях у вечірній прайм-тайм. Для проекту щодня одночасно будуть задіяні студії, ведучі та журналісти одразу кількох регіонів країни.

Міжнародна співпраця й донорська допомога НТКУ

Серед основних міжнародних партнерів НТКУ, допомога яких була й залишається одним із ключових чинників для здійснення подальшого стабільного процесу трансформації державних телерадіокомпаній на НСТУ, є Європейська мовна спілка, суспільні мовники Європи та США, Офіс Ради Європи в Україні, Представництво ЄС в Україні, Deutsche Welle Akademie (Німеччина), Internews Networks (США), MyMedia та данські мовники DR та TV2, ВВС Media Action (Великобританія), Фонд Розвитку ЗМІ / Посольство США, Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA).

Від європейських суспільних та мовників США НТКУ отримує програмний контент, зокрема, німецьких мовників MDR та BR, литовського (LRT), естонського (ERR), грузинського (GBP), сербського (RTS), данського (DR) тощо. «Наразі ми перебуваємо на завершальній стадії переговорного процесу щодо отримання контенту суспільного мовника США (PBS) та розпочали переговори з керівництвом Чеського телебачення (CT)», — зазначила в коментарі сайту «Суспільне мовлення» заступниця директора НТКУ Вікторія Романова.

За її словами, за останні півтора роки НТКУ тісно співпрацювала з Офісом Ради Європи в Україні в рамках спільних програм: «Впровадження європейських стандартів в українському медійному середовищі» та «Зміцнення інформаційного суспільства в Україні». Зокрема, НТКУ була співорганізатором міжнародних публічних конференцій та круглих столів, які були публічними платформами для обговорення як досягнень, так і проблем, пов’язаних зі створенням суспільного Україні. Також у рамках цієї співпраці була проведена публічна презентація нового медіабренду — Національної суспільної телерадіокомпанії України. Кампанія включала серію промороликів, ID-трейлерів та промофільм, присвячених історії створення нового бренду. Також НТКУ отримала станцію озвучування та дублювання програмного контенту, Avid Pro Tools, що дає можливість переходу на нові сучасні технології. Досі озвучування та дублювання виконувалося в лінійному режимі, на аналогових магнітофонах, що сповільнювало процес виробництва та спотворювало якість фонограм.

Крім того, Європа підтримала такі спільні проекти: «Створення архіву для виробництва інформаційних програм» та «Розробку нового сайту НТКУ (з трансформацією на сайт НСТУ)».

Завдяки Раді Європи НТКУ отримала можливість вивчити свою аудиторію в рамках проекту «Дослідження контенту Телеканалу “UA: Перший”». Вивчення рівня знання, сприйняття та розуміння СМ в Україні, його важливості для суспільства, сприйняття телеканалу «UA: Перший» як частини СМ в Україні стало метою другого проекту «Дослідження методом телефонного опитування знання по Суспільному мовнику».

Фундаментальним проектом з огляду на охоплення та втілення основних напрямів із трансформації НТКУ на НСТУ став проект «Підтримка побудови суспільного мовлення України, процесу реорганізації державних телерадіокомпаній та створення НСТУ» у співпраці та за підтримки Deutsche Welle Akademie (Німеччина). Завдяки цьому проекту має бути розроблена нормативно-правова база для забезпечення інституційної складової запровадження НСТУ, а також креативні рішення для ідентифікації нового бренду, успішна промокампанія з підвищення пізнаваності нового бренду НСТУ, яка привернула увагу населення країни до «UA: Першого».

Для стратегічного розвитку НТКУ / НСТУ фундаментальним є проект «Створення цифрового мультимедіа ньюзруму НСТУ», розроблений у співпраці з данськими експертами DR та TV2 DK та компанією MYMEDIA, метою якого є вивести НСТУ в лідери на ринку України з інформаційних технологій та інформаційного програмного контенту й новин. Проект є надзвичайно важливим і потребує міжнародних інвестицій та підтримки для його реалізації. За інформацією сайту «Суспільне мовлення», наразі є передумови того, що мультимедіа ньюзрум НСТУ буде створено 2016 року.

Одним із головних пріоритетів міжнародної діяльності на 2016 рік для НТКУ стане розвиток співпраці з Японським агентством міжнародного співробітництва — JICA. У результаті навчального візиту до Японії представників НТКУ в квітні 2015 року розпочато переговори щодо започаткування спільної роботи над проектом технічного облаштування студії НТКУ. Наразі тривають експертні консультації української та японської сторін щодо наступних кроків з імплементації проекту. Проект JICA спрямований на створення умов для повноцінного виробництва форматних програм НСТУ, зокрема, ток-шоу різної тематики.

Важливим партнерами в напрямку оновлення програмного контенту НТКУ стали Internews Networks (США) та ВВС Media Action (Великобританія). Зокрема, в рамках співпраці з Internews Networks (США) реалізовано низку проектів щодо підтримки створення нового телевізійного контенту: ділова щотижнева програма «Перша шпальта» — інформує населення України про найважливіші події в економіці, бізнесі та на фінансових ринках доступною мовою; інформаційні проекти «Національні дебати» — про позачергові президентські та парламентські вибори (травень, жовтень 2014-го); телемарафон «Україна завтра» — спеціальний проект, присвячений достроковим парламентським виборам (стартував у день позачергових парламентських виборів на Першому національному); «Дебати PRO» — перший в Україні публічний дискусійний майданчик телевізійного формату, де головна роль належить аудиторії, а не ведучим чи експертам.

Залучення молодіжної аудиторії до перегляду контенту НСТУ та отримання довіри молодого глядача шляхом надання нового контенту на нових платформах стали можливими в рамках проекту «Створення першого Українського молодіжного веб-серіалу5baksiv.net,виробництва «UA: Перший» (4 серії по 8 хв. — перший етап, 34 серії по 8 хв. — другий етап) у співпраці з ВВС Media Action (Великобританія).

Разом із Фондом Розвитку ЗМІ / Посольство США розроблено проект, завдяки якому має бути створено технічну платформу для виробництва інформаційного контенту — національних та міжнародних новин. Мета проекту — підвищення виробничих стандартів, придбання комплекту програмного забезпечення та обладнання для мобільного корпункту міжнародної служби новин НСТУ.

За словами Вікторії Романової, для НТКУ залишається пріоритетом пошук нових міжнародних партнерів, зацікавлених у побудові суспільного мовлення України відповідно до найкращих міжнародних практик.

Міжнародний досвід та особливості України

Презентацію «Суспільні мовники Європи: факти та цифри» підготовлено Європейською мовною спілкою (EBU), проаналізовано дані окремо по телебаченню й радіо за 2013 рік.

383 млн європейських громадян дивляться суспільне телебачення принаймні один раз на тиждень. Суспільні мовники — члени EBU досягають частки ринку, яка в середньому становить 24 %. 83 % населення Європи слухають радіо принаймні один раз на тиждень. У середньому європейський громадянин слухає 176 хвилин радіо на день.

В Україні тривають дискусії, чи варто майбутньому суспільному мовнику звертати увагу на рейтинги. Для порівняння: сім суспільних мовників Європи займають понад 30 % ринку за аудиторією 4+, а саме: Ісландія (56,4 %), Німеччина (44,7 %), Велика Британія (43,2 %), Фінляндія (41,9 %), Норвегія (41,3 %), Італія (38,6 %), Швеція (35,3 %). За аудиторією 15–24 таких країн тільки дві: Велика Британія та Ісландія.

Суспільні мовники (ТБ) Ісландії, Великої Британії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Німеччини, Польщі, Австрії, Італії є головним каналом мовлення на внутрішньому ринку (за аудиторією 4+). Лідирує суспільне радіо за цією ж аудиторією в Норвегії, Швеції, Австрії, Великої Британії, Фінляндії, Естонії.

Деякі українські експерти також вважають, що ПАТ НСТУ повинна бути авторитетною й завойовувати не менш як третину аудиторії. Саме контент має відрізняти НСТУ від «УТ-1». Такої ж думки й деякі члени наглядової ради, приміром Віктор Таран і Тарас Шевченко.

Щодо реклами, то майже всі члени наглядової ради гіпотетично проти реклами на НСТУ. Але вони розуміють, що це можливо тільки після того, як суспільне стане на ноги, що, вочевидь, буде нескоро. Наразі реклама взагалі відсутня на суспільних мовниках (ТБ) таких країн: Швеція, Велика Британія, Фінляндія, Іспанія, Данія, Естонія; і радіоканалах: Норвегії, Фінляндії, Великої Британії, Іспанії, Болгарії, Данії, Естонії та ін.

Якщо порівняти систему фінансування ПАТ НСТУ, то вона не з найгірших, оскільки має кілька диверсифікованих джерел: фіксований відсоток із державного та місцевого бюджетів, реклама, доходи від продажу контенту тощо. Звісно, найкращим був би варіант абонплати. Але для нашої країни, яка перебуває у стані війни й величезного бюджетного дефіциту, введення ще одного податку для громадян стало би радше антирекламою для суспільного, аніж підтримкою. НСТУ спочатку має завоювати свою аудиторію незалежним і збалансованим контентом.

Як показує практика, майже всі пострадянські країни бояться введення абонплати на суспільне мовлення. Приміром, наші сусіди литовці спробували наблизитися до цієї системи. 2015 року вони змінили систему фінансування свого суспільного мовлення LRT, зафіксувавши відсоток держфінансування з бюджету. Парламент Литви ухвалив поправку в законі про телерадіомовлення про те, що LRT відмовляється від реклами й фінансування буде здійснюватися за рахунок відсотка від податків держави. Таким чином люди платять податки, а влада виділяє частину цих податків на фінансування LRT. Оскільки йдеться про відсоток на цифру бюджету, то на LRT можуть прогнозувати суму фінансування на 2016 рік. А оскільки цей відсоток прописано в законі, влада не може його зменшити.

Суспільне мовлення Литви здійснюється Національною телерадіокомпанією Литви, що має статус неприбуткової юридичної особи зі 100%-вою часткою, як і в Україні, державної власності у статутному капіталі. Мовлення здійснюється на двох телевізійних каналах, супутниковому каналі Литви для закордонної аудиторії, а також трьох радіоканалах.

Перший канал LRT намагається відповідати інтересам усіх вікових та соціальних груп і транслює різножанрові програми. LRT Kultūra розпочав мовлення в 2003 році, в його програмі є освітні, інформаційні, регіональні програми, кращі світові документальні та публіцистичні проекти, програми для дітей, окремий блок створюється спеціально для нацменшин.

В Україні наразі є багато охочих змінити норми закону про суспільне мовлення в частині створення наглядової ради, а саме надати право обрання її членів тільки громадському сектору, забравши це право в парламентських фракцій і груп. Водночас майже у всіх країнах у створенні наглядового органу в той чи інший спосіб беруть участь органи влади. Приміром, у Литві рада LRT, яка є вищим керівним органом мовника, складається з 12 членів, які призначаються Президентом Литви (4 члени ради), Сеймом (4 члени ради, 2 з яких представляють парламентську опозицію), Литовською радою з питань науки (1 член), Литовською радою з питань освіти (1 член), Литовською спілкою творчих працівників (1 член), Литовською конференцією релігійних об’єднань (1 член). Строк повноважень членів ради — 6 років, член ради може обіймати посаду не більше двох строків поспіль.

Багато іноземних експертів вважають німецьку модель фінансування суспільного мовлення (плата з домоволодіння) однією з найкращих. По-перше, тому що ця система фінансування передбачає, що ви платите незалежно від того, з якого пристрою ви переглядаєте програми. Ви можете не мати телевізора або радіоприймача, але мати доступ до суспільного мовлення в ноутбуку чи телефоні. По-друге, в Німеччині є система моніторингу фінансування. Німецька організація KEF досліджує результати суспільного мовника, і відповідно до цього встановлює рівень фінансування. Вона робить це як рекомендацію для уряду, і якщо уряд цього фінансування не надає або надає не таке, то втручається Конституційний суд, який контролює це питання. Слід додати, що у KEF працюють не урядовці, а представники незалежної фінансової установи, експерти.

У Данії є два суспільних мовника — DR (Danish Radio) і TV2. Це дві окремі компанії, які між собою конкурують. Ці канали дивляться 68 % аудиторії. Українська суспільна компанія має частку лише 2 % аудиторії. Середня цифра по Європі — 27 %. Тобто 68 % — це дуже добре (при цьому в Данії 32 ефірні загальнонаціональні телеканали: DR та TV2 мають по шість каналів, решта двадцять — приватні). DR повністю без реклами, отримує кошти з продажу ліцензій. Це фіксована сума на домогосподарство. TV2 — навпаки — на 100 % фінансується за рахунок реклами. Вони настільки потужно представлені на ринку, що всі великі рекламодавці хочуть бути на цьому каналі.

Суспільні компанії настільки добре роблять новини, що комерційні канали практично здалися і не роблять їх. Новинний ринок повністю забрали суспільні телеканали. Комерційні канали не виробляють продукцію для дітей, цим також займаються суспільні мовники — 100 % дитячого ринку роблять вони.

У Нідерландах перейшли до системи державного фінансування в 2000 році, тому що було вирішено, що дешевше ліквідувати компанію, яка збирала ліцензійний внесок. Це економило купу грошей на зарплатнях людей, які збирали кошти. Три канали загального спрямування: перший — для всієї сім’ї, другий — канал з інформацією та культурними програмами для людей старшого віку, третій — для молодої аудиторії. Є також дитячий канал і вісім тематичних телеканалів, сім радіостанцій, багато онлайн-відео, веб-сайтів.

У Фландрії (частина Бельгії) суспільне мовлення VRT має в штаті більше 2500 працівників та є найбільшим мовником у Фландрії. VRT має п'ять національних радіостанцій і три телеканали (één, Canvas та Ketnet). VRT транслює свої програми через дистрибуторів послуг (Proximus (DSL), Telenet (кабельний), TV-Vlaanderen (супутниковий) та безкоштовний DVBT. Деякі програми транслюються також через веб-сторінки різноманітних мереж і каналів. VRT має найбільшу частку ринку телебачення, але його частка ринку зменшилась у 2013 році порівняно з 2012 р. На ринку радіо VRT має частку 61,48 %.

Щоп'ять років суспільний мовник погоджує договір на управління з урядом Фландрії. Договором на управління регулюються умови надання суспільних послуг та фінансування суспільного телерадіомовлення. Чинний договір на управління набрав чинності 1 січня 2012 року. Договори на управління також включають положення щодо квот різноманітного контенту, журналістської етики, журналістських розслідувань, медіаграмотності, доступу до контенту, співпраці та соціальної відповідальності.

Бюджет VRT на 2015 рік становить 290 млн євро. Також мовник отримує доходи від реклами та продажу програм. Уряд Фландрії пильно стежить за використанням коштів платників податку на суспільне (це частина від інших податків). Про свою роботу VRT звітує в парламенті Фландрії.

Протягом останніх років VRT стикнувся зі зниженням комерційного прибутку та бюджетною економією, пов'язаними з економічною кризою. Було розроблено новий бюджет зі скороченням витрат. Для зменшення адміністративних витрат було змінено структуру внутрішнього управління. Для підвищення ефективності діяльності у VRT регулярно проводилися відповідні заходи, таким чином мовник був готовий до нових викликів та додаткової економії, що впроваджувалась урядом Фландрії. Основним нормативно-правовим актом щодо ЗМІ є Декрет про радіотелевізійне мовлення (Декрет про ЗМІ) від 27 березня 2009 року.

Суспільні мовники в пострадянських країнах Грузії, Азербайджані, Вірменії та Молдові наразі борються з різними проблемами: прагненнями влади контролювати наглядові органи, колізіями довкола комерційної реклами та складнощами мовлення в регіонах.

Суспільне мовлення Грузії (СМГ) існує з 2005 року, його було створено на базі державного телерадіомовлення. За словами місцевих і міжнародних спостерігачів, воно завжди зазнавало «прямого чи опосередкованого впливу уряду». Медіаексперти в основному зазначають, що суспільний мовник не відповідає міжнародним вимогам і запитам громадськості або існує формально.

У травні 2013 року було прийнято поправки до закону «Про мовлення», в результаті змінилася процедура призначення ради піклувальників СМГ. Хоча в грудні 2013-го члени конкурсної комісії заявили, що політичні сили штучно затягують процес призначення ради піклувальників, і пояснили це бажанням більше контролювати СМГ. Після двох турів голосування (перший відбувся в кінці грудня 2013-го, другий – 23 січня 2014 року), парламент зміг обрати лише чотирьох членів ради піклувальників із дев'яти. Позитивом було визнано бесіди з кандидатами, що відбувалися в прямому ефірі.

На думку медіаекспертів, закон «Про суспільного мовника» вимагає вдосконалення. Два конкурси для обрання ради піклувальників свідчать про те, що депутати парламенту при розгляді кандидатур керуються не об'єктивними здібностями конкурсантів, а їхніми політичними поглядами, рівнем лояльності до тієї чи іншої політичної сили.

Фінансується СМГ з бюджету, торік на її фінансування було виділено 35 млн ларі.

Суспільне мовлення Азербайджану створено ще в 2006 році, але воно не виправдало очікувань. За зобов'язаннями Азербайджану перед Радою Європи, державне мовлення повинно було трансформуватися на суспільне. Але там створили нове суспільне мовлення, залишивши державне, і фактично отримали два державних мовника. Суспільне мовлення Азербайджану — це окрема юридична особа (спільно радіо і телебачення). Фінансується з бюджету. В законі записано, що з року в рік сума не може зменшуватися. Це викликало побоювання, бо від президента і парламенту залежало, коли і скільки коштів виділити. У 2011 році, коли закінчився перехідний період, мало розпочатися часткове фінансування суспільного з прямих податків. Але це фінансування не пішло, тому політики передумали, змінили закон, залишивши СМ на держбюджеті.

Існування реклами на суспільному викликає серйозні питання, рекламна діяльність якого настільки широка, що воно конкурує з іншими мовниками, і це на шкоду суспільному змісту. Новини на СМ провладні. Якщо критикують, то тільки якісь низові структури в соціальних питаннях. А з серйозних ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики, немає ніякої критики.

Наглядова рада СМ Азербайджану формується з представників громадських організацій, релігійних громад, які висувають своїх кандидатів. Список кандидатів передають президенту, який відбирає 9 із них і передає в парламент, який їх затверджує. На СМ працює близько 600 осіб.

Існування суспільного телебачення в Азербайджані має формальний характер. Його програми мало відрізняються від програм комерційних каналів. Загалом в Азербайджані 9 загальнонаціональних і 14 регіональних каналів.

Суспільне телебачення Вірменії (СТВ) так і не відбулося як значущий інститут, здатний запропонувати своїй аудиторії різноманітне та якісне новинне висвітлення актуальних проблем, зазначається в доповіді «Свобода медіа в країнах Східного партнерства 2014». Влада, для якої державне, а потім і суспільне телебачення було одним із головних інструментів, що забезпечують самовідтворення, тепер успішно вирішує це завдання за рахунок контрольованих приватних каналів.

СТВ все більше фокусується на культурних та освітніх програмах. Сама по собі така орієнтація позитивна, однак відбувається це за рахунок істотного скорочення новинного та суспільно-політичного контенту, що, в свою чергу, не відповідає інформаційним запитам аудиторії.

До останнього часу суспільний мовник був провідним гравцем на рекламному ринку, який реалізував комерційні проекти не менш ефективно, ніж провідні приватні телекомпанії. Однак сьогодні — особливо з уведенням заборони на комерційну рекламу в суспільному телеефірі — його взагалі виведено з числа бізнес-конкурентів.

У доповіді «Свобода медіа в країнах Східного партнерства 2014» повідомляється, що в Молдові діє національне й регіональне громадське телерадіомовлення. Національна громадська телерадіокомпанія «Телерадіо-Молдова» продовжує здійснювати реформи, розроблені відповідно до стратегії розвитку, виробленої за підтримки європейських інституцій. З погляду експертів, цей процес занадто повільний.

«Телерадіо-Молдова» в 2014 році працювала з урізаним на 1 млн доларів бюджетом і без наглядової ради (НР), що є головним керівним органом компанії. В липні 2014-го сім неурядових медіаорганізацій звернулися до парламенту з проханням прискорити процес призначення членів НР, але депутати проігнорували це звернення. Експерти вважають, що в цілому продукція «Телерадіо-Молдови» відповідає потребам молдовського суспільства і що за останні чотири роки журналістам вдавалося підтримувати хорошу якість виробленої продукції.