Золотий шанс Зеленського кинути виклик олігархам і дати справжні новини в український ефір

Автор: Янек Ласоцкі [Janek Lasocki]

Нещодавні президентські вибори в Україні свідчать, що країні, більше, ніж будь-коли, потрібен ефективний незалежний суспільний мовник.

Переважна більшість українців дізнаються новини з телебачення, але всі найбільші канали країни належать олігархам. У своїй оцінці українських виборів Місія ОБСЄ зі спостереження за виборами вказала, що ці приватні канали «забезпечили незбалансоване та упереджене висвітлення… і продовжували дотримуватися політичної програми своїх власників».

Справді, в першому турі голосування, телеканал «Україна», що належить олігарху Рінату Ахметову, приділяв непропорційну увагу Олександру Вілкулу від Опозиційного Блоку і Олегу Ляшку від Радикальної Партії. «1+1» Ігоря Коломойського віддав більшість свого ефірного часу Володимиру Зеленському. «Інтер» Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна помітно підтримували Юрія Бойка від «Опозиційної платформи – За життя».

Для України така ситуація не нова, і відсутність високоякісних, неупереджених новин мала бути виправлена шляхом створення Суспільного мовника. Цей процес було ініційовано п'ять років тому, втім важко не розглядати НСТУ як невдачу.

За даними Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, у 2018 році середній показник рейтингів популярності знизився на 50%, що забезпечило головному телеканалу НСТУ близько 0,8% аудиторії. Будучи кандидатом, Володимир Зеленський показав, наскільки неважливим він вважав телеканал, коли відмовився від участі в організованих НСТУ передвиборчих теледебатах у прямому ефірі.

Однак, зосередження уваги на одних лише цифрах не дає розгледіти інших досягнень. По-перше, організація пройшла колосальну реструктуризацію, успадкувавши всі державні засоби масової інформації та об'єднавши телеканали, радіостанції та місцеві філії. Відбулися зміни в управлінні, і вперше створена Наглядова рада компанії об'єднує представників кожної парламентської фракції та групи, а також дев'яти сфер громадянського суспільства. Менеджмент обирають на прозорих та конкурентних засадах. Відбулося скорочення непотрібних витрат. Загальна кількість співробітників зменшилася з 10 000 до 4 500 осіб. Навчання в масштабах всієї організації спрямовувалося на зміну культури, навчання цінностям суспільного мовника, організації, яка більше не догоджає владі.

По-друге, НСТУ зараз широко хвалять за редакційну незалежність. За даними медіа моніторингів, що здійснює «Детектор Медіа», телеканал «UA: Перший» та його регіональні філії зараз показує набагато вищі результати, ніж основні, приватні телеканали, коли справа доходить до балансу та розмежування фактів від думок. Враховуючи, що сусіди України на сході та півночі ніколи не мали незалежних суспільних мовників, а уряди Польщі та Угорщини на заході перетворили свої власні мовники на платформи для пропаганди, це чималий прорив. Це означає чинити опір численним спробам депутатів повернути попередній статус-кво, коли мовник сприймався їхнім слугою.

По-третє, ряд нових програм є свідченням цієї незалежності, а також вражаючого нового рівня виробництва професійного контенту. Програми-розслідування, такі як «Схеми», що виробляються «Радіо Свобода», «Наші гроші» та «Слідство Інфо», критикували представників владитак, як неможливо було б і уявити до 2014 року. У листопаді «Схеми» викрили таємні зустрічі президента Петра Порошенка та Віктора Медведчука, бізнесмена, наближеного до президента Росії Володимира Путіна. А у січні 2018 року «Схеми» викрили, що Порошенко витратив 500 000 доларів на новорічну поїздку на Мальдіви, що викликало суспільний резонанс. Під час виборчої кампанії сім епізодів шоу «Зворотний відлік» надали рівний час кандидатам у президенти, поставивши їх перед живою аудиторією і фактчекерами, щоб бути максимально корисними для виборців.

Варто також відзначити, що оновлені радіостанції суспільного радіо стали дуже популярними. За даними дослідження, проведеного Internews, перший канал суспільного «Українського радіо» входить до ТОП-5 радіостанцій, які слухають найбільше (за рейтингом слухання новин, – ред.), і зараз є провідним розмовним радіо. Трансформація суспільного «Українського радіо», яке очолює генпродюсер Дмитро Хоркін, є доказом того, що суспільне медіа в Україні не приречене на провал.

То чому ж телевізійний канал НСТУ не досягає результату? Поза сумнівом, можна було б обрати інші підходи, крім того зараз голову правління Зураба Аласанію (котрий нині оскаржує своє звільнення) звинувачують у багатьох помилках. Але в першу чергу це було спричинено зумисними діями депутатів, котрі змусили канал відчувати фінансовий голод.

Чинні положення Закону «Про суспільне телебачення і радіомовлення» гарантують, що UA:Суспільне повинне отримувати не менше 0,2% державного бюджету. Проте, незважаючи на протести громадянського суспільства та міжнародних партнерів, депутати з року в рік значно недофінансовували мовника. У 2017 році він отримав на 25 відсотків менше, ніж він мав би отримати, у 2018 році його морили голодом фінансуючи на 50 відсотків, а у 2019 році мовник отримав на 45 відсотків менше. За словами Вадима Міського з «Детектора медіа», бюджет, який наразі виділяється, менший, ніж у будь-кого з шести основних українських телеканалів, але при цьому НСТУ утримує двадцять п'ять телеканалів і три радіостанції.

З урахуваннямнакопиченихборгів це призвело до того, що мовник майже нічого не інвестував у виробництво програм саме у той час, коли йому було потрібно збільшити свою аудиторію і конкурувати з великою шісткою.

Як і в інших сферахв Україні після Майдану зовнішня допомога була вирішальною. Сім мільйонів євро від Євросоюзу та Німеччини заплатили за навчання сотень журналістів і будівництво нового медіа-хабу в Одесі; також будується ньюзрум в центрі Києва. Проекти USAID  виділяють кошти на виробнитво найкращого новий контенту. Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку заплатило за зовнішній аудит у 2018 році. А у березні 2019 року уряд Японії вклав 2 млн доларів у сучасне телевізійне обладнання. Але хоча ці гранти є безцінними, це лише крапля в морі з точки зору загального бюджету. Мовник не може виконати свою місію без належного фінансування, і воно повинно прийти від держави.

Рішення є. У січні 2019 року Рада Європи рекомендувала виділити спеціальне джерело фінансування — від ренти за користування радіочастотним ресурсом, як найкращу альтернативу існуючій моделі фінансування. Новамодель зменшитьризики політичного втручання.

Під час виборчої кампанії Зеленського критикували за відсутність кваліфікації та досвіду. Але сила телебачення і виклики телевізійного виробництва, безперечно, це та річ, яку він цінує і розуміє, можливо, краще, ніж будь-хто з його попередників. Якщо він дійсно хоче обмежити надмірний вплив олігархів, як він казав, то повинен виступати за Суспільне мовлення. Він повинен публічно похвалити його, серед іншого за незалежність, і повинен використовувати вплив своєї посади і свою прогнозовану більшість у парламенті, щоб ухвалити нову модель фінансування.

Міжнародні донори повинні підняти цю тему в розмовах з новим президентом, його командою і урядом, який може прийти до влади. Вони також повинні бути готовими інвестувати більше в НСТУ, але тільки за умови, що держава гарантуватиме справжнє зростання.

Протягом останніх п'яти років були закладені основи якісного Суспільного мовлення. Якщо воно буде успішним, то може привести до великої різниці в публічних дебатах в Україні, а також може слугувати прикладом у більш широкому регіоні. Настав час надати йому необхідні ресурси.

Янек Ласоцькі, раніше був координатором з адвокації у Європейській раді з міжнародних відносин, а зараз пише про Східну Європу та колишній СРСР.

Оригінал статті на сайті Atlantic Council. Atlantic Council – це провідний позапартійний аналітичний центр США, що просуває конструктивне лідерство та участь у міжнародних справах на основі центральної ролі Атлантичного співтовариства у вирішенні глобальних проблем. Atlantic Council також публікує експертний аналіз найактуальніших питань, з якими стикається Україна, від керівництва та співробітників Атлантичної ради, а також афілійовані вчених та друзів.

Фото Миколи Лазаренка, сайт president.gov.ua

comments powered by Disqus