Розбираємо фінал «Євробачення»: інтрига цікавіша за конкурс

Переможцем конкурсу пісні «Євробачення» став співак із Нідерландів Данкан Лоренс (справжнє ім'я артиста — Дункан де Моор) із піснею Arcadе (492 бали). Друге місце посів представник Італії Мамуд (465 балів), третім був Сергій Лазарєв з Росії (369 балів), четвертим — Лука Хенні зі Швейцарії (360 балів), п'ятим — гурт KEiiNO з Норвегії (338 балів).

Одразу можемо побачити дві особливості: повне чоловіче домінування (лише одна з трьох учасниць норвезького гурту — жінка, та й то не вона вела провідні партії), а також небувало малий розрив у балах між першим та другим місцем, а також між третім, четвертим та п'ятим.

Данкан Лоренс став п'ятим представником Нідерландів, що перемагали на «Євробаченні» за всю його історію. Попередню перемогу датовано аж 1975 роком, це був гурт Teach-In. В СРСР — і це було нечувано — навіть вийшла платівка з альбомом гурту, на якому була й переможна пісня. Недивно, що гурт став в СРСР дуже популярним, а конкурс «Євробачення», враховуючи неофіційну, але шалену популярність гурту ABBA, перетворився в уяві радянських громадян на черговий заборонений західний плід, на черговий символ «тамтешнього» життя. Ще раніше перемогу здобували: 1957 року у Франкфурті-на-Майні Коррі Броккен, 1959 року в Каннах Тедді Схолтен, а 1969 року однією з чотирьох переможців у Мадриді стала Ленні Кур.

Наступний конкурс відтак пройде в Нідерландах. Про бажання провести його вже заявили Амстердам, Арнем, Гаага, Зволле, Леуварден, Маастріхт, Роттердам, Утрехт та Хертогенбос. Це буде п'ятий конкурс, проведений у Нідерландах, після конкурсів 1958 року в Хілверсюмі, 1970 року в Амстердамі, 1976 року в Гаазі та 1980 року також у Гаазі; цікаво, що конкурс 1980 року відбувся в Нідерландах внаслідок відмови Ізраїлю, який мав би його проводити завдяки перемозі Галі Атарі; нині Галі Атарі співала свою переможну пісню у фіналі разом із Монсом Зелмерльовом, Кончітою Вурст, Вєркою Сердючкою та Елені Фурейрою — така от символічна естафета часів.

Тімур Мірошниченко стисло розповів, чому 1980 року після перемоги Ізраїлю конкурс приймала Гаага — але брак часу зробив його розповідь дещо нечіткою й неповною. Отже, Європейська мовленнєва спілка призначила конкурс на дату, коли в Ізраїлі відзначали щорічний день пам'яті полеглих у війнах. На жодні поступки ЄМС не йшла. Тоді Ізраїль відмовився не лише приймати конкурс 1980 року, а й брати в ньому участь. Не сказав Мірошниченко, що Ізраїль ще й не вів прямої трансляції й таким чином свідомо позбавив себе права брати участь і в наступному конкурсі 1981 року. Також не сказав він, що відсутністю Ізраїлю скористалася Марокко, надіславши 1981 року на «Євробачення» свою представницю (марокканське законодавство забороняє показувати ізраїльський контент, а 1980 року ця країна змогла вести пряму трансляцію без вилучень) — це був єдиний випадок участі цієї країни.

Про свою неучасть у «Євробаченні» 2020 року вже оголосили Болгарія та Туреччина. Свою цьогорічну неучасть Болгарія пояснювала фінансовими ускладненнями, хоча була підозра: насправді країна образилася за 14-те місце на конкурсі 2018 року гурту Equinox, який перед конкурсом чимало хто вважав одним із претендентів на перемогу й чия композиція Bones отримала нагороду Марселя Безансона як найкраща пісня. Втім, насправді під виглядом гурту п'ятеро солістів співали різні фрагменти пісні по черзі, мов естафетою — й, можливо, саме такого виконання національні журі та глядачі не оцінили. Тепер же болгарський суспільний канал оголосив, що участь у конкурсах «Євробачення» не входить до його стратегії.

Туреччина завжди пояснювала свою неучасть несправедливою, як на її погляд, системою оцінювання виступів, а також неналежністю Туреччини до когорти країн, чиї представники потрапляють одразу до фіналу. Тепер же представник національного телеканалу заявив, що «Євробачення» суперечить турецьким цінностям; цього року в Туреччині конкурс не транслювали.

Що ж до самого конкурсу. Попри те, що в цілому фінал вийшов досить цікавим і різноманітним (режисери акуратно чергували більш темпові й енергійні пісні з більш спокійними), залишаюся при своїй думці: справді яскравих виступів цього разу було менше, ніж зазвичай. І переможці видаються цілком заслуженими. Данкан Лоренс виконав дуже проникливу пісню, яка змушувала майже фізично відчути настрій світлої печалі, спогадів про прекрасне незворотне. Мамуд — це були типово італійська пісня й взірцево італійський спів. Тембр голосу, манера співу, інтонації, зовнішність, міміка та рухи співака — все це створювало містичне враження, ніби сталося диво, й раптово помолодів Адріано Челентано — при тому, що виступ жодною мірою не був копіюванням Челентано, просто отакий був дух пісні. Сергій Лазарєв: теж сум — але на межі розпачу, відчаю, мало не істерики, майже дертя на стіни. Цілком по-російськи, одне слово — на межі, на надриві. Драйвова енергія швейцарця й норвежців, в останніх ще й приправлена північною мало не язичницькою екзотикою.

Чим запам'ятається нинішній конкурс — то це захмарною інтригою. Знову: зверніть увагу на кількість балів, що відділяють переможця від володаря другого місця. Цього разу як ніколи не було очевидного фаворита. Букмекери спочатку робили ставки на росіянина, потім на перше місце вийшов нідерландець, а от далі, особливо з початком репетицій, коли конкурсні пісні залунали на сцені, а не лише у демонстраційних кліпах, ставки букмекерів змінювалися, ніби в калейдоскопі.

Коли ж почали оголошувати бали від національних журі, здавалося, що всі ставки букмекерів цього разу полетять догори дригом. Що не нова країна оголошувала результати — то дванадцять балів отримували нові конкурсанти, то змінювався лідер, докорінно змінювалися трійка, п'ятірка лідерів. Росіянин потихеньку видирався нагору, й не отримуючи дванадцяток. Мало-помалу лідером стала Тамара Тодевська з Північної Македонії й почала все більше зміцнювати своє лідерство. Аж от до неї почав стрімко наближатися швед Йон Лундвік (Тімур Мірошниченко наголосив, що він — Йон, а не Джон). Швед дедалі більше наздоганяв македонку й на оголошенні балів журі останньою країною, Ізраїлем, тихо обійшов її аж на цілих два бали. Тихо, бо ані він, ані вона не отримали від Ізраїлю дуже високих балів — просто він трохи більше. Оці от два бали й становили різницю між першим та другим місцем за результатами голосування журі.

Результати голосування глядачів оголошували за новою процедурою: якщо раніше починали з найнижчих балів, то тепер — з країни, що за результатами журі посіла останнє місце. Важко сказати, яка з цих двох процедур є цікавішою, але за нової вже точно аж до останнього невідомо, хто ж переміг.

Й виявився інший результат відсутності явних фаворитів: такої розбіжності між результатами голосування журі та глядачів не було, здається, ще ніколи. Переможець Данкан Лоренс за голосуванням журі посів третє місце, за голосуванням глядачів — друге; таким чином, ані там, ані там він не став лідером. Італієць Мамуд — відповідно, четверте та третє місця. Росіянин Сергей Лазарєв від журі отримав дев'яте місце, від глядачів — четверте. Тож те, що передають чимало російських ЗМІ — що буцімто Лазарєв і тепер став лідером за голосами глядачів — є відвертою неправдою.

От перша п'ятірка лідерів за голосуванням національних журі: 1. Йон Лундвік (Швеція), 2. Тамара Тодевська (Північна Македонія), 3. Данкан Лоренс (Нідерланди), 4. Мамуд (Італія), 5. Чингіз (Азербайджан). Й от відповідно їхні місця за голосуванням глядачів: 9, 12, 2, 3, 8. Гурт Lake Malawi з Чехії, який журі поставили на сьоме місце, за голосуванням глядачів став 24-м!

Результати голосування журі

Й от перша п'ятірка за результатами голосування глядачів: 1. KEiiNO (Норвегія), 2. Данкан Лоренс (Нідерланди), 3. Мамуд (Італія), 4. Сергей Лазарєв (Росія), 5. Лука Хенні (Швейцарія). Й от відповідно їхні місця за голосуванням журі: 16, 3, 4, 9, 8.

Таке саме враження буде, якщо порівняти результати фіналу з півфіналами. Данкан Лоренс виграв другий півфінал. А от Сергій Лазарєв (загальне третє місце) у півфіналі був лише шостим! При тому, що система оцінювання у півфіналах є такою самою, як й у фіналі.

Деякі драми залишилися за кадром через те, що результати півфіналів заборонено розголошувати до завершення фіналу — цілком розумний захід, який унеможливлює вплив результатів півфіналів на голосування у фіналі — іншими словами, щоб національні журі та глядачі у фіналі голосували не з калькуляторами в руках, вираховуючи, як і за кого треба проголосувати, щоби їхній улюбленець посів найвище місце.

Так от, у першому півфіналі десяте місце посіла білоруска Зена, набравши 122 бали. Одинадцяте місце посів польський квартет Tulia зі 120 балами — всього на два бали менше. Підсумок: Зена — у фіналі, Tulia — ні. Ще більша драма сталася у другому півфіналі — там різниця між прохідним десятим (Леонора, Данія) та непрохідним одинадцятим (Юріюс Векленко, Литва) становила лише один бал — 94 проти 93.

Якби фіналістів визначали лише за голосуванням національних журі, з першого півфіналу ми не побачили б у фіналі Серхата з Сан-Марино, зате побачили б угорця Йоці Папаї. Якби ж це було лише голосування глядачів, ми не побачили б Зену з Білорусі, натомість побачили б Tulia з Польщі.

У другому півфіналі голосування лише журі вивело б до фіналу Анну Одобеску з Молдови та Естер Леоні з Румунії, натомість залишило б поза межами фіналу KEiiNO з Норвегії та Йоніду Малічі з Албанії. Лише голосування глядачів відкрило би шлях до фіналу Юріюсові Векленку з Литви й закрило б його перед Леонорою з Данії.

А взагалі, підсумки конкурсу довели абсолютну перевагу учасників другого півфіналу — тієї самої «останньої чверті»: найвищим місцем, яке посіли «вихідці» з першого півфіналу, було дев'яте — це австралійка Кейт Міллер-Хайдке.

Ще одна прикметна риса нинішнього конкурсу: жодна країна не дала переможцеві Данкану Лоренсу 24 бали, тобто по 12 і від журі, й від глядачів. Такого ще не бувало ніколи. І ще одна прикметна риса: журі Сербії не дало жодного балу Росії!

От хто взагалі отримав найвищі бали у фіналі від національних журі. Найбільше їх — 10 — дісталося шведові Йонові Лудвіку (1-ше місце за голосуванням журі, 6-те загальне — надалі в такому ж порядку) — від Австралії, Вірменії, Данії, Естонії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Нідерландів, Фінляндії та Чехії. По 6 дванадцяток отримали: переможець Данкан Лоренс (3, 1) — від Ізраїлю, Латвії, Литви, Португалії, Франції та Швеції; Тамара Тодевська з Північної Македонії (2, 8) — від Австрії, Албанії, Великої Британії, Молдови, Сербії та Швейцарії; Мамуд з Італії (4, 2) — від Бельгії, Мальти, Німеччини, Північної Македонії, Сан-Марино та Хорватії. 4 найвищих бали отримав від журі чеський гурт Lake Malawi (7, 11) — від Грузії, Норвегії, Словенії та Угорщини. Нарешті, два найвищих бали від журі отримала австралійка Кейт Міллер-Хайдке (6, 9) — від Польщі та Румунії.

По одній дванадцятці отримали: азербайджанець Чингіз (5, 7) — від Росії; грецька грузинка Тамта, що виступала за Кіпр (11, 15) — від Греції; данка Леонора (12, 12) — від Італії; грекиня Катеріне Дуска (15, 21) — від Кіпру; ізраїльтянин Кобі Марімі (26, 23) — буцімто від Білорусі (про скандал із білоруським журі — нижче), це були взагалі єдині бали, отримані ізраїльтянином від журі, всі інші країни не дали йому жодного; росіянин Сергій Лазарєв (9, 3) — від Азербайджану; сербка Невена Божович (20, 17) — від Чорногорії.

Зверніть увагу, як елегантно обмінялися найвищими балами Греція з Кіпром та Росія з Азербайджаном.

А от дванадцятки від телеглядачів. Найбільше — 11 — їх отримав росіянин Сергей Лазарєв (4 місце від телеглядачів, 3 в підсумку) — від Албанії, Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Естонії, Ізраїлю, Латвії, Литви, Молдови, Сан-Марино та Чехії. Просто тобі мрія Путіна: практично весь СРСР «знову разом». Давно відомо: саме через пострадянську навалу в багатьох західних країнах знизилася цікавість до «Євробачення» — адже пострадянські країни дуже сильно впливають на підсумкові результати. Цього разу лише Грузія не долучилася до «братньої сім'ї народів».

8 найвищих балів отримали норвежці KEiiNO (1, 5) — від Австралії, Великої Британії, Данії, Ірландії, Ісландії, Нідерландів, Німеччини та Швеції. 4 дванадцятки — у здобутку італійця Мамуда (3, 2) — від Іспанії, Мальти, Хорватії та Швейцарії. З найвищих бали — улов ісландців Hatari (6, 10) — від Польщі, Угорщини та Фінляндії.

По дві дванадцятки здобули албанка Йоніда Малічі (17, 18) — від Італії та Північної Македонії; грецька грузинка Тамта, що виступала за Кіпр (20, 15) — який сюрприз! — від Греції та Грузії; македонка Тамара Тодевська (12, 8) — від Сербії та Словенії; стільки — лише два — найвищих бали отримав переможець нідерландець Данкан Лоренс (2, 1) — від Бельгії та Румунії.

По одному вищому балу в активі азербайджанця Чингіза (8, 7) — від Росії; грекині Катеріне Дуски (21, 21) — від Кіпру; ізраїльтянина Кобі Марімі (19, 23) — від Франції; сербки Невени Божович (13, 17) — від Чорногорії; іспанця Мікі (14, 22) — від Португалії; шведа Йона Лундвіка (9, 6) — від Норвегії; швейцарця Луки Хенні (5, 4) — від Австрії.

Цікаво взяти мапу й подивитися, скільки країн давали найвищі бали сусідам. І як ефектно обмінялися дванадцятками Азербайджан та Росія, Норвегія та Швеція, Греція та Кіпр.

Подивитися на обсяги сусідського голосування у півфіналах можна тут. У голосуванні національних журі першого півфіналу стався взаємовигідний обмін дванадцятками між Словенією та Чехією, Грецією та Кіпром: журі Сербії віддало найвищий бал гурту D mol із Чорногорії, у фіналі Сербія отримала дванадцять від Чорногорії. У голосуванні глядачів дуже приємне одне одному зробили Греція та Кіпр.

У другому півфіналі обмінялися «компліментами» журі Албанії та Північної Македонії (у якій, нагадаю, живе чимало етнічних албанців), Молдови та Румунії, а також глядачі Азербайджану та Росії, Молдови та Румунії. І якщо, у принципі, збіг взаємних симпатій може бути (й буває) випадковим, але коли «обмінюються люб'язностями» скрізь, де тільки можна, це вже нагадує щось зовсім інше.

От як виглядає на конкурсі боротьба з сусідським голосуванням. Усі країни розподілено по шести кошиках, у кожному з яких — особливо небезпечні сусіди, й їх за можливістю розсіюють по різних півфіналах: у кошику — шість країн, то три з них будуть в одному, а решта три — в іншому. Біда лише в тім, що в багатьох кошиках не всі країни є такими, а пари чи трійки з них. От як виглядав кошик № 6: Греція, Кіпр, Мальта, Молдова, Румунія, Сан-Марино. Зрозуміло, що йдеться про три небезпечні пари — Грецію з Кіпром, Мальту з Сан-Марино та Молдову з Румунією. Але кошик розглядають як одне ціле. Тож от вам результат: Греція з Кіпром потрапили до першого півфіналу, а Молдова з Румунією — до другого. А в цілому — всіх було розсіяно.

Принаймні, Данкан Лоренс переміг цілком заслужено: він отримав небагато дванадцяток, але багато країн виставили йому просто високі бали. Втім, журі Азербайджану, Албанії, Білорусі, Греції, Італії, Польщі, Росії, Сербії та Чорногорії не виставили переможцеві жодного балу — це надто багато як для переможця. Натомість не було жодної країни, чиї глядачі не дали б йому ані одного балу.

Після першого півфіналу стався скандал із журі Білорусі. Після голосування члени журі поділилися враженнями в інтерв'ю інтернет-виданню «Тут» (після скандалу це інтерв'ю видалили). Як я вже згадував, правила проведення конкурсів «Євробачення» суворо забороняють розголошення результатів голосування у півфіналах до завершення фіналу. У підсумку білоруське журі в повному складі дискваліфікували, а результати їхнього голосування анулювали; у фіналі білоруського журі вже не було. Правила Європейської мовленнєвої спілки на такі випадки встановлюють: береться «резервний кошик», тобто низка країн, чиї журі зазвичай голосують схоже до даної країни, з голосування журі цих країн виводиться такий собі середній результат, і його вважають за результат голосування журі дискваліфікованої країни. У даному разі до такого «кошику» було взято Азербайджан, Вірменію, Грузію та Росію. Ну, а 12 балів для Ізраїлю від імені журі Білорусі у фіналі були, судячи з усього, вольовим рішенням Європейської мовленнєвої спілки.

Нібито членів білоруського журі не проінструктували щодо цього правила. Якщо так, то такої недбалості міг припуститися лише той, хто призначав це журі — тобто білоруський телеканал «Беларусь 1». Що ж, типова ситуація для ЗМІ авторитарних країн: якщо Бацька не дав указівок, то ніхто нічого сам до пуття й не зробить.

А організатори конкурсу вклали в нього багато душі, чимало фантазії й натхнення. Відкрився фінал каринкою Нетти, що пілотує літак, вона ж розпочала шоу, за нею слідом ще одну нову пісню проспівала Дана Інтернешнл. А чудовий напівжартівливий сюжет, де Нетта, Кончіта Вурст, Монс Зелмерльов, Вєрка Сердючка та Елені Фурейра співали пісні одне одного (Вєрці Сердючці дісталася минулорічна переможна пісня Нетти)! А потім усі вони співали переможну пісню 1979 року разом із Галі Атарі. От кажуть, що Євробачення, мовляв, не створює зірок. Так, Галі Атарі не стала суперзіркою, але ж ця пісня – Hallelujah – була дуже «на слуху» навіть в СРСР, який старанно відгороджувався від усього ізраїльського! З Європи прийшла тоді за залізну завісу ця пісня, й прийшла як дуже популярна!

Ну, й дві пісні Мадонни — хай навіть славетну Like a Prayer вона співала, чесно кажучи, мимо нот, було видно, що хвилювалася — вона, Мадонна!

У підсумку вигадливість і фантазії організаторів залишаться в пам'яті більше, ніж цьогорічні конкурсні пісні — на жаль.

comments powered by Disqus

Автори

К