Рейтинги цьогорічного українського відбору на «Євробачення» були настільки високими, що голосування зламало «Дію». Але при цьому лунає і критика — мовляв, в інших країнах ставляться до конкурсу менш серйозно та більш відповідально, а деякі з них, як-от Румунія, взагалі не бачать сенсу витрачати на нього кошти. З’ясувати, чи так це, нам допоможе огляд інших відкритих національних відборів країн-учасниць, що проходять цьогоріч. Часто саме ці локальні шоу можуть бути навіть цікавішими за саме «Євробачення». «Детектор медіа» вирішив проаналізувати інші відкриті національні відбори країн-учасниць, що проходять цьогоріч для конкурсу. Ми вже писали про національні конкурси низки країн (тут, тут, тут, тут і тут), а цього разу наприкінці сезону відбіркових шоу обговоримо конкурси, за допомогою яких обрали пісні, що представлятимуть Сербію, Швецію та Португалію.

Огляд чотирьох національних відборів ведеться за такими критеріями: формат, загальний рівень пісень, продакшен (сцена, візуальна айдентика, бренд, зйомка, якість звуку тощо). Також в огляді кожного відбору буде одна пісня, на яку варто звернути увагу, але яка не перемогла на національному відборі. Огляд є суб’єктивним і відображає лише особисту точку зору автора. Підбірка відборів створюється на хронологічній основі їх проведення та не містить шоу, де обирався лише артист, а не конкурсна пісня.

Pesma za Euroviziju (Сербія)

Джерело: RTS

Формат. Сербія є країною, яка формально перемогла під час свого дебюту — у 2007 році. Саме тоді країна вперше взяла участь самостійно, до цього вона брала участь разом із Чорногорією, а ще раніше — у складі Югославії. У більшість тих років Сербія використовувала шоу «Беовізія» для вибору своїх представників та пісні. У нього є певне цікаве історичне значення — місцеві жителі подейкують, що саме відбір 2006 року став «останньою краплею» та призвів до референдуму, що відбувся влітку того ж року, на якому союз двох країн припинив існування.

Тоді чорногорські члени журі ставили бали лише своїм співвітчизникам і бойкотували сербських учасників, у той час, як фан-фаворитами та переможцями за голосуванням телеглядачів був сербський колектив. Однак через таке ставлення журі переможцями у підсумку було визнано чорногорський бенд, що дуже не сподобалося глядачам у залі. Публіка освистала офіційних переможців і почала завчасно йти з зали, однак потім на сцену вийшли виступити переможці глядацького голосування. У підсумку країна голосувала на конкурсі, однак не змогла знайти компромісу щодо участі й не виступала. Після референдуму 2006 року, на якому припинив існування союз двох держав, чорногорці святкували результати референдуму вуличним співанням тієї самої пісні, яка перемогла на відборі офіційно.

З того часу Сербія лиш іноді експериментувала з форматом вибору учасника. У 2012 році вона застосувала важку артилерію — на конкурсі Сербію представляв відомий балканський виконавець та автор Желько Йоксимович, який у 2004 році теж брав участь від Сербії та Чорногорії та посів третє місце. У 2012 році він повторив цей результат, але учасниці, обрані «Беовізією», не пройшли до фіналу у 2013-му. У 2014-му країна відмовилася від участі, а у 2015-му році автор «Молитви»  (з якою сербська співачка Марія Шерефович виграла Євробачення-2007) Владімір Граїч написав три пісні трьом окремим виконавцям, серед яких і обрали заявку. У 2016-2017 роках RTS використав закритий відбір, але після непроходження до фіналу в 2017-му, повернулася до «Беовізії». На якому в 2021 році не переобрали популярний дівочий гурт, який виграв відбір на скасований конкурс 2020 року. У 2022 році канал RTS планував знову проводити «Беовізію», однак після внутрішнього конфлікту з продакшеном, який виробляв шоу, мовник вирішив зробити відбір в іншому форматі під назвою Pesma za Euroviziju. Двадцять вісім пісень було поділено на два півфінали, де учасники виступали наживо під час трансляції в прямому ефірі з шоу, на якому не було глядачів. Як у фіналі, так і в півфіналах результати визначено за системою 50 на 50, де половину результату визначило голосування місцевого журі, а половину — глядацьке.

Загальний рівень пісень. З початку проведення PZE вирізняється цікавим поєднанням суперекспериментальних і типових пісень балканської естради. У рамках цього формату поки що перемагають пісні, що виходять за рамки того, якою ми звикли бачити Сербію. Воно й не дивно, адже ледь не щороку до 2021-го країна надсилала щось якщо не повністю етнічне, то з вкрапленням етніки. Але це дуже швидко втомило та не принесло надто втішних результатів.

Цьогоріч на відборі можна було побачити й нестандартну пісню про «електрокохання», і м’який денс-поп, і поп-рок, і хаус, і джаз-реп (так, було і таке), і омаж на пісню Buttons у виконанні The Pussycat Dolls, і блюзову пісню авторства вже знайомого нам Дарко Дімітрова, і весільну музику, і навіть хлопця в сукні (як бачимо, на Балканах є певний тренд) з ось таким офіційним фото:

Джерело: RTS

Також виділилися пісня про дно з оригінальною ідеєю виступу, танцювальний хіт від сербської Олівії Родриго, танцювалка від дуету з представницею Сербії на «Дитячому Євробаченні-2018» та диско-пісня виконавиці, яка представляла країну на «Євробаченні-2022» та принесла їй п’яте місце у фіналі. Цього разу замість критики системи охорони здоров’я Констракта співала про сербський уряд і висміяла учасників, які багато разів повертаються на конкурс, але у підсумку не представляють нічого нового. Пісня має назву «Нове, краще», але її виступ на відборі навмисно є майже калькою попереднього.

Варто також відзначити й одну з фан-фавориток — виконавицю Зейну, яка цьогоріч співала у приспіві «Зейна є найкращою». Або ще одного фан-фаворита — Філіпа Балоша, який торік уразив усіх своєю конкурсною піснею, але цьогоріч не пройшов навіть до фіналу відбору. До цієї категорії варто віднести й драматичну баладу виконавиці під псевдонімом Зор’я.

Цікавим є також випадок із конкурсною заявкою виконавиці Бресквиці під назвою «Орлине гніздо». Хоч артистка і заперечує безпосередній зв’язок пісні з будь-якими політичними подіями, сербські націоналісти використовують пісню для своїх відео та нав’язали цій пісні антиалбанський та антикосовський підтекст (чорний орел є національним символом Албанії та албанської етнічної групи). Хоч ця фолкова композиція і перемогла в глядацькому голосуванні, але на відборі виграла виконавиця Тея Дора з піснею, де Сербія представлена у вигляді квітки, яка відроджується з новими надіями серед воєн, особливо після Першої світової. Якщо ви чули в тіктоку пісню з приспівом «Моє море», то її виконує саме ця артистка.

Тож цікавих пісень на сербському відборі було багато і про них можна довго говорити. Однак, мабуть, усе ж було би краще, якби їх було трохи менше, але всі з були чимось особливим.

Продакшен. Видно, що з одного боку канал RTS намагався подати це шоу як щось надсучасне та прогресивне. Сцена виглядає ніби й гарно, робота камер непогана. І ніби у вже знайомого нам фінського відбору теж спробували взяти певні уроки щодо розкриття артистів, наприклад, знімали з ними неформальні ігрові відео. Але в деталях видно, що до справжньої сучасності як цьому шоу, так і мовнику в цілому все ще є куди рости. Все непогано, але відбір іноді спотикається на дуже простих речах — у когось не працюють вушні монітори, у когось погано працюють камери, ведучі та гостьові номери все ще виглядають іноді застарілими. Як і невиправдано довгий хронометраж. Через усе це концепт виглядає дещо недопрацьованим та недошліфованим.

Сцена PZE. RTS

Пісня, на яку варто звернути увагу. Hristina — Bedem. Артистка лейблу мовника RTS, який організовує відбір, виконала мінімалістичну та нетипову для Сербії баладу з оригінальною ідеєю виступу наживо.

Melodifestivalen (Швеція)

Джерело: SVT

Формат. Хто не знає Швецію на «Євробаченні»? Сім перемог і легендарні хіти. Власне цього року учасники знову поїдуть саме туди завдяки другій перемозі виконавиці Лорін, яка вперше прогриміла на «Євробаченні» у 2012 році зі своєю «Ейфорією». У 2023-му Лорін стала першою жінкою, що двічі перемогла на конкурсі. При цьому традиційний формат нацвідбору «Мелодифестивален» є популярнішим у Швеції за саме «Євробачення».

Здебільшого той формат, який ми спостерігаємо зараз, сформувався у 2011 році після того, як у 2010-му Швеція вперше не пройшла до великого фіналу. Після того було змінено систему голосування — до голосування телефонними дзвінками додали голосування через спеціальний додаток, а також усі голоси було розподілено по вікових групах. Цьогоріч формат теж зазнав змін — замість чотирьох півфіналів по сім пісень тепер маємо п’ять по чотири. У них учасники виконують свої пісні наживо під час шоу в прямому ефірі. В півфіналах голосують лише глядачі, а результати оголошують в наступний спосіб — спочатку оголошують того, хто набрав найбільше голосів, а потім іншого фіналіста оголошують у спосіб видачі балів від кожної з вікових груп. Тобто насправді оце голосування з балами відбувається за друге місце. Пісні, які перебувають на третьому та четвертому місці, отримують «Другий шанс» — вони змагаються у додатковому етапі за два останні вільні місця у фіналі. Цього року замість окремого шоу, «Другий шанс» пройшов лише у вигляді голосування в рамках останнього півфіналу без виконання пісень з цього списку наживо. У підсумку, це нововведення викликало скандал, оскільки до фіналу з «Другого шансу» пройшли пісні, які прозвучали наживо у вечір голосування у рамках п’ятого півфіналу. У фіналі застосовують систему 50 на 50 із використанням міжнародного журі та глядацького голосування.

Цікавим є також те, що повні студійні версії пісень, які посіли перші два місця у своїх півфіналах, вийшли аж після останнього півфіналу. Мовляв, щоб фіналісти не мали зайвої переваги над іншими піснями та задля інтриги.

Загальний рівень пісень. Шведський відбір вже щонайменше кілька років проживає кризу — Лорін радше є винятком із правил. Більшу частину пісень в рамках відбору пише та сама група авторів, через що вони всі звучать дуже посередньо й одноманітно. Цього року рівень посередності сягнув піка — хоч і фінал вийшов непоганим, але враховуючи пісні в півфіналах, все звучало дуже ніяк. Великою проблемою теж є те, що мінімум половина учасників конкурсу вже колись у ньому брала участь. Дуже прикро це бачити, враховуючи багатство шведської музичної культури. До цієї групи можна віднести й пісню з приспівом «Ла-ла-Гунілла», й шведський недороблений інді-поп, і осучаснений шлягер, сучасну поп-пісню від дебютантки шоу, заявку під натхненням горорами (ще один тренд), пісню з рядком «Бо я знайшов свого дракона» і посередній поп-рок-трек. Серед усього цього фан-фавориткою була українка Марія Сур із танцювальною поп-піснею. Увагу фанів теж прикували й пісні таких учасників попередніх років «МФ» (як його скорочено називають) — Доттер, дуету Medina та Денні Сауседо.

Однак у попередні роки шведська аудиторія не висловлювала великої підтримки чомусь нестандартному в рамках цього відбору, через що артисти тепер бояться ризикувати. Яскраво цей принцип ілюструє та ж Лорін — після перемоги у 2012-му вона повернулася на шведський відбір із піснею Statements, яка виходить за рамки стандартної пісні для «Євробачення», особливо в рамках виступу, переповненого різними соціальними контекстами та референсами. Подейкують, що у цієї пісні було більше шансів виграти «Євробачення», аніж «Мелодіфестивален». І відчувалося, що в цьому випадку Лорін відчуває себе найорганічніше. Втім, шведи цього не оцінили — Лорін навіть не пройшла тоді до фіналу відбору з «Другого шансу».

Цього року перемогли норвезькі близнюки з дуже пафосною та відшліфованою постановкою, які торік року посіли на відборі друге місце.

Продакшен. Швеція має гарний продакшен, але, на жаль, усе це вкупі з рівнем пісень виглядає бездушно. Навіть якщо все виглядає доволі відшліфовано, шоу теж спотикається на простих речах. Недарма ще у 2017 році, коли я навчався у Варшаві, шведка під час одного з занять сказала, що це — шоу для пенсіонерів. Так воно і виглядає. І, здається, мовник не збирається нічого змінювати — у відповідь на закиди щодо якості пісень, організатори кажуть, що пісні з конкурсу стають популярними у стримінгу. Рейтинги хоч і просіли, але не так драматично. А шкода, бо у шоу справді є спадщина та репутація, яку воно зараз втрачає.

Сцена Melodifestivalen 2024. Джерело: SVT

Пісня, на яку варто звернути увагу. Kim Cesarion — Take My Breath Away. Хоч і доволі традиційна для цього шоу формула електро-поп-пісні у чоловічому виконанні, але з дуже якісним звучанням, яке недооцінили фанати. До речі, вона не пройшла далі півфіналу.

Festival de Cancao (Португалія)

Джерело: RTP

Формат. Португалія дуже довго чекала на свою перемогу, яку нарешті здобула на київському «Євробаченні» у 2017 році. З того моменту країна завжди вирізняється оригінальністю та залишається собою в рамках конкурсу. Навіть непроходження до фіналу у 2019 році з експериментальною заявкою не призвело до кардинальних змін формату «Фестивалю пісні».

Мовник запросив чотирнадцятьох авторів написати чотирнадцять пісень для конкурсу, а інші шість обрали з надісланих заявок. Їх розподілили на два півфінали по десять пісень, що транслювали у прямому ефірі. Виконавці співали свої заявки наживо. У результаті голосування місцевого журі та глядачів за системою 50 на 50 було визначено по п’ять фіналістів із кожного півфіналу, а ще двох (по одному з кожного) визначали додатковим раундом глядацького голосування після оголошення перших п’ятьох фіналістів. У фіналі переможця обирали за стандартною системою 50 на 50.

Загальний рівень пісень. За португальським відбором завжди цікаво стежити. На відміну від Швеції, тут завжди відчувається душа і навіть якщо якісь пісні тобі не подобаються через твої особисті вподобання, до них все одно є повага. Майже кожна пісня лайнапу просякнута португальським вайбом, особливо якщо йдеться про заявки, де його добре вплітають в канву експериментальної музики. Серед основних фан-фаворитів були еклектична заявка Жоау Борша, англомовний альт-поп Філіпи та пісня з реклами соків «Сандора». Однак перемогла напружена й емоційна балада, яка не звучить вторинно.

Продакшен. Португальський відбір виглядає тепло, камерно та затишно. Попри певні питання до кількох конкурсних виступів, у цілому картинка, звук і візуальна айдентика виглядають цікаво, стримано та сучасно. Якщо персоніфікувати відбори з цього матеріалу та уявити, що сербський відбір — це худенький хлопчик із села, що одягнув спідницю та намалював собі очі, а шведський — багатий мажор, який ходить до школи лише в брендовому одязі, то португальський відбір — це той хлопець, у якого в думках завжди подорожі, який чхав на думку інших і який виглядає найкрутіше у вінтажному вбранні. Сподіваюся, що Португалія й далі продовжить тримати такий рівень.

Сцена португальського відбору. Джерело: RTP

Пісня, на яку варто звернути увагу. Rita Rocha — Pontos Finais. Дуже важко було обрати пісню для цієї рубрики з такого лайнапу, оскільки головні фаворити шоу теж мені подобались. Але ось вона — поп-рок-балада із драматичною кульмінацією.

Ось і закінчився сезон відборів. Далі на учасників очікуватиме час підготовки до головного шоу, що відбудеться цього травня у шведському Мальме. Дякую за вашу реакцію на цю серію матеріалів. Сподіваюся, кожен із читачів знайшов для себе хоча б один цікавий і якісний трек у ній.

Головне фото: blic.rs