Менеджер Одеської філії НСТУ: У багатьох філіях частина техніки належить не компаніям, а облраді чи ще комусь

«Відправте в Одесу кризового менеджера, інакше у вас нічого не вийде», — така пропозиція пролунала півтора року тому від місцевих журналістів на круглому столі «Детектора медіа» в Одесі «Очікування від Суспільного мовлення в регіонах».

Із 11 грудня 2017 року Одеську філію Національної суспільної телерадіокомпанії України (телеканал «Одеса», радіо «УР-1 Одеса») очолив луганчанин Олег Небольсин — за освітою педагог, у минулому керівник Луганського обласного державного телебачення (2005–2006), креативний продюсер ток-шоу «Говорить Україна» на телеканалі «Україна», екс-член партій «Батьківщина» і «Фронт змін».

В інтерв’ю сайту «Суспільне. Детектор медіа» Олег Небольсин розповів, чи вважає себе кризовим менеджером, чому подався на конкурс на посаду менеджера Одеської філії, що вдалося зробити і які нагальні проблеми ще потрібно вирішити.

— Олеже, ви майже півроку обіймаєте посаду менеджера Одеської філії НСТУ. Що вам вдалося зробити за цей час?

— Перше, за що ми із продюсеркою Іриною Кіпоренко взялися, — це оновлення двох студій: в одній виходить ранкова програма, в іншій — новини й «Тема дня». Ми повністю переобладнали декорації для цих програм. У філії на це не було грошей, довелося все робити власним коштом, але обійшлися невеликими сумами.

Окрім того, коли я прийшов у регіональну телерадіокомпанію, одразу побачив, що є сумнівні договори, в яких завищено ціну на закупівлю деяких речей, наприклад паперу, ламп. Одразу зупинив оплату, почав шукати, де дешевше. Це наче дрібниця, але коли грошей узагалі немає, то навіть невелика економія дуже важлива. В Одеській філії дуже багато проблем, тому одразу й не скажеш, що вдалося зробити.

Що в Одеській філії потрібно негайно змінити?

— Нагальне питання — технічний стан Одеської філії, який є одним із найгірших по Україні. Щодня щось виходить із ладу. До мене в кабінет із самого ранку до пізнього вечора майже кожні 15 хвилин хтось заходить і повідомляє, що поламалася камера чи інше обладнання, потрібні якісь деталі тощо. Маємо жахливу ситуацію на всіх рівнях: від комп’ютерів, серверів до телеобладнання.

Чому, на вашу думку, технічний стан на Одеській телерадіокомпанії один із найгірших? Як так сталося?

— Я, чесно кажучи, не розумію. Наскільки мені відомо, раніше достатньо грошей виділялося на фінансування телерадіокомпанії, й невідомо, куди вони поділися. Я не бачу, у що тут вкладалися кошти. Таке враження, що грошей узагалі не було. У багатьох філіях НСТУ є цікава тенденція, що частина техніки не належить компаніям, а є власністю облради чи ще когось. Ми належимо до цього списку, наприклад, маємо шість камер та інших предметів, які належать облраді.

Колишню центральну апаратну переробили на ньюз-рум

Будете повертати техніку облраді, як це зробили у Львові, щоби позбутися залежності від влади?

— Нас не просять повертати, та якщо це зробимо, не матимемо на чому працювати. Наразі до нас прийшов лист із облради, що їхні представники прийдуть перевіряти, чи все є в наявності. Ми платимо за них умовну оренду. Та ця техніка утримується в облради на балансі, їм потрібно перевірити.

Філія користується майном не тільки облради. З’ясувалося, що в нас є техніка, яку ми орендуємо в компанії, яка належить колишньому працівникові філії. Також є багато техніки, меблів, різних предметів, які є власністю співробітників філії і не стоять на балансі компанії. Люди самі купували різні предмети, щоби зробити декорації. Наприклад, одна редакторка, яка потрапила під скорочення, чомусь своїм коштом купувала меблі, комп’ютери, інші речі. І вона не одна. Дехто з тих, хто пішов, забрав усе своє, хтось залишив. З іншого боку, я тепер розумію, що коли ми зараз купуємо щось своїм коштом, виходить та ж ситуація.

Але ж бухгалтерія має знати, які кошти надходили та як ними розпоряджалися?

— У бухгалтерії кажуть, що кошти на розвиток не надходили. Були тільки на заробітну плату, комунальні послуги, податок на землю тощо.

Як ви бачите вирішення проблеми із застарілою технікою?

— По-перше, ми чекаємо на дофінансування, яке передбачене законом. По-друге, сподіваємося на допомогу від одеських бізнесменів, донорів, правління ПАТ «НСТУ». Ми працюємо в цьому напрямку, пишемо листи, не сидимо, склавши руки. По-третє, нині ми не знаємо, звідки чекати допомоги, тому вкладаємо свої гроші в оновлення техніки. На філії працюють хороші люди, ентузіасти. Може, це згубна звичка, але вона в них є. Співробітники, отримуючи по 5 тис. грн заробітної плати, щомісяця по 200 грн вкладають у техніку. Для них це нормальні речі. Я розумію, що це неправильно, так не має бути, але сам так роблю, частину заробітної плати відраховую на нагальні потреби філії. У нас усе старе — починаючи від навушників, мікрофонів і закінчуючи камерами.

Щоб сюжети вийшли з якісною картинкою, на Одеській філії знімають місто та узбережжя з дрону, який не є вланістю компанії

У 2017 році на Одеській філії був конфлікт творчого колективу й тодішнього директора виконавчого Сергія Ковтюха. Журналісти збунтувалися, що в новинах виходять сюжети з ознаками замовності. З боку творчих працівників звучали слова, наче їх змушують знімати компліментарні сюжети про владу, інакше, мовляв, опиняться за парканом. Сьогодні ви на місці директора. Які у вас стосунки з представниками влади, часто спілкуєтеся?

— Жодного разу не було ніякого дзвінка ні мені, ні продюсерці. Не було навіть розмов про це.

Колишній директор виконавчий пояснював, що «паркет» у новинах через те, що на філії немає автомобіля й бензину, журналісти їдуть на зйомки з представниками влади й, відповідно, мають обмаль часу, щоби зробити сюжет, дотримуючись стандартів. Як тепер відправляєте журналістів у відрядження? Вистачає бензину?

— Наразі на бензин ще маємо гроші. Ми працюємо на тимчасових трудових угодах із водіями, які мають свої машини. Коли проведемо тендер, залучимо ФОПів, які будуть працювати зі своїми автівками. Це дає нам можливість бути мобільними й економити кошти. До скорочення в нас було чотири водії, механік, ми мали великий штат, відповідно виділялися великі кошти на утримання цього цеху. Витрачали на автівки півмільйона на рік. Тепер ми точно третину зекономимо.

Ви очолювали Луганську ОДТРК, родом із Луганська. Пізніше працювали в Києві на телебаченні й мали досить непогану посаду. Як так сталося, що подалися на конкурс на посаду менеджера Одеської філії?

— Я розумію, що Суспільному потрібна допомога. Сьогодні працюємо не на матеріальні результати, не для себе, а на ідею, ми маємо зробити Суспільне мовлення в Україні. Якщо вже так вийшло, що в Луганську є «ЛНР», у Донецьку — «ДНР», Крим анексований, то такого не можна допустити в Одесі, Харкові чи ще десь. Тому я тут, в Одесі.

У мене був період роздумів, на менеджера якої філії подати документи. Я читав в інтернеті про різний стан у філіях і побачив, що в Одесі найгірший. Це теж вплинуло на моє рішення приїхати сюди. Якщо ти береш на себе якийсь обов’язок, то треба брати найглибший. Чим гірші справи, тим цікавіше займатися їх вирішенням.

Ще до реєстрації ПАТ «НСТУ» ГО «Детектор медіа» проводила в Одесі круглий стіл із громадськими активістами та колективом про реформу Суспільного. Тоді прозвучала думка, щоби в Одесу відправили кризового менеджера, інакше нічого не вийде. Ви себе вважаєте кризовим менеджером?

— Я читав репортаж і дивився відео з цієї зустрічі. Це теж вплинуло на моє рішення. Під час співбесіди на конкурсі члени правління НСТУ мене про це запитували. У Луганську на ОДТРК я прийшов як кризовий менеджер. Тоді там була серйозна проблема. Де-юре Луганська ОДТРК була державною, а де-факто вона на 100 % залежала від приватної структури, яка підпорядковувалася регіоналам. Із перших тижнів я робив усе, щоб ми могли виходити в ефір як державна телерадіокомпанія. Довелося в буквальному сенсі воювати за те, щоб виходили збалансовані новини і програми. Тоді посаду директора ОДТРК міг обіймати лише губернаторський ідеолог. Я прийшов на тлі Помаранчевої революції. Після того, як змінилася влада, «помаранчеві» пішли, в мене не було сенсу там залишатися.

Телеканал «UA: Донбас» досі шукає продюсера. Чи не розглядали варіант працювати зі своїми земляками?

— Перед тим як приїхати до Одеси, я два місяці провів у Сєверодонецьку в директора виконавчого Луганської філії НСТУ Андрія Шаповалова як радник, допомагав об’єднувати дві філії. Андрій покликав допомогти йому. Будучи там, я вирішив узяти участь у конкурсі. Із Луганська я давно поїхав, із 2012 року живу в Києві.

Свого часу ви мали стосунок до політики, були членом партій. Чи це вам не заважає працювати менеджером суспільного мовника?

— У 2009–2011 роках був членом партії «Фронт змін» і вже тоді був дуже розчарований і шкодую, що туди пішов. Коли у 2012 році я поїхав до Києва, для мене політика закінчилася, перервав усі зв’язки.

В Одеському регіоні проживають нацменшини. В НСТУ для філії розробили концепцію мовлення, яку досі удосконалюють. Чи готові в Одесі перекладати програми, щоб вони були всім зрозумілі?

— Це питання до продюсера. Ми над цим ще працюємо. У редакції, яка виробляє програми для нацменшин, працюють люди, які зацікавлені, щоб їх розуміли всі жителі регіону, не тільки одна нацменшина.

Хто з нових людей прийшов підсилювати філію?

— Колектив складається з 80 % тих, хто працював раніше, й на 20 % із нових, зокрема, прийшли шеф-редактор новин Ірина Чорна, двоє хлопців на «Тему дня». Бюро телерадіоновин об’єднало телевізійників і радійників.

За попередніми даними НСТУ, у філії було 190,5 штатних посад, із 2 квітня мала залишитися 81 посада. З якими проблемами зіткнулися під час скорочення?

— Трішки не так: у філії було 232 посади, працювало 192 людини, наразі працює 81 співробітник, також є декілька людей на трудових угодах. Приблизно 100 людей пішли.

Під час скорочення ми працювали з кожною людиною. Я намагався пропустити через себе кожного, допомогти, чим тільки можливо — знайти роботу, вдихнути віру, що життя не закінчується на державному телебаченні, розповісти про можливості. Ми проводили всі заходи, які пропонував Київ: ярмарки вакансій, зустрічі з Центром зайнятості, Пенсійним фондом. Були випадки, коли людина приходила й казала, що не знає, що їй робити, їй нікуди йти, а через якийсь час знаходила роботу.

На державному мовленні люди працювали багато років, були як зашорені, не розуміли, що відбувається за парканом. Їм потрібно було довести, що коли людина професіонал, це не означає, що вона не знайде роботу на іншому каналі або в іншій галузі. Люди не розуміли, що якщо ти напишеш резюме, почнеш його розсилати, то прийдуть відповіді, запрошення на співбесіди. Люди розчулені, але в нас склалися добрі стосунки, немає судових позовів.

Чим займався Сергій Ковтюх, коли ви стали менеджером, його посаду скоротили, але він ще залишався у філії?

— Ковтюх був до кінця, приходив на роботу й сидів у кабінеті, отримував заробітну плату. Чим займався, мені не відомо.

Йому пропонували піти одразу, коли нас у грудні представляв Микола Чернотицький, та він відмовився й вирішив залишитися. Наскільки я розумію, він хотів залишитися працювати на посаді на зразок головного інженера, проте не подавався на жодну вакансію, які в нас були.

Які проекти співробітники філії подавали на пітчинг?

— Це питання до продюсера. Я зовсім не втручаюся в контент, можу лише щось порадити. Знаю, що перша хвиля пітчингу відбулася, подавалися декілька проектів. Чим завершилося, мені не відомо.

Сучасний набір для стрімів з Iphone7 та 4g на Одеській філії НСТУ

Чи плануєте оновити сайт філії? Він досить застарілий.

— Ми могли би давно оновили його, та керівництво в Києві рекомендує дочекатися, коли запустять один корпоративний сайт, де в усіх філій будуть свої сторінки.

Наразі ми працюємо над тим, щоб якомога ширше бути представленими на різних платформах, маємо активні сторінки у Facebook, зайшли в мобільний додаток під назвою «Одесское ТВ», де є 11 каналів. На Одещині є райони, де українське телебачення не дивляться, віддають перевагу молдовському, наприклад. Ми зайшли в мобільний додаток, щоб виправити цю ситуацію й по всій Одещині знали про «Суспільне. Одеса».

Перед філіями стоїть завдання звільнити частину приміщень, і за можливості здавати їх в оренду. Чи будете заробляти на оренді в Одесі?

— У нас сім будівель, серед яких дві великі і ще декілька менших (майстерні, бокси, гаражі, будівля котельні, яку передали до місцевого самоврядування). Все занедбане. Наразі ми переїжджаємо в телецентр із Будинку радіо, який будемо здавати в оренду. Правду кажучи, будівля потребує ремонту, старі вікна, не працює ліфт. Ми плануємо, якщо знайдуться охочі, домовитися з ними, щоби зробили ремонт за кошти в рахунок оренди.

Як просуватимете бренд Суспільного в Одесі?

— У нас працюють відомі одеські активісти, які у своїх колах розповідають, у чому наша особливість і куди ми рухаємося. Також, як я вже казав, зробили мобільний додаток і плануємо більш активно просуватися в інтернеті. Паралельно з цим зустрічаємося з різними людьми, розповідаємо про ідею Суспільного та як ми її втілюємо. За останні два місяці на філію прийшло понад 30 студентів із різних вишів на практику. Ми би хотіли більше часу присвячувати популяризації «Суспільного. Одеси», та натомість постійно доводиться відволікатися на інші проблеми: то камера потребує ремонту, то якусь деталь потрібно докупити, то дах протікає.

Фото: Facebook-сторінки ТРК «Одеса», Олега Небольсина, Ірини Кипоренко

comments powered by Disqus