osvita.mediasapiens.ua

«Голос Києва» влився в Суспільне мовлення: що чекає на легендарну радіостанцію

Радіостанція «Голос Києва» працює 21 рік, починаючи з 1 березня 1996 року. Загалом, київське обласне радіо з вул. Хрещатик, 6 понад 55 років виходить в ефір під різними назвами: Обласний комітет радіоінформації, Головна редакція радіомовлення на Київ і Київську область, Київська державна регіональна телерадіокомпанія. 19 січня цього року колись державне радіо «Голос Києва» увійшло до складу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Вперше за історію існування цієї радіостанції на неї чекають по-справжньому кардинальні зміни. Упродовж двох місяців «Голос Києва» має переїхати з обжитого приміщення за старою адресою на вул. Хрещатик, 26, де нині працює Українське радіо. Правління Національної суспільної телерадіокомпанії України наразі приймає рішення, чи залишиться «Голос Києва» разом із Центральним каналом у складі філії НСТУ «Київська регіональна дирекція», чи приєднається до Українського радіо, яке повністю відповідатиме за структуру, техніку, борги й контент «Голосу Києва».

На цій радіостанції немає жодної людини, яка би не чекала змін. Заступник директора виконавчого (по радіомовленню) філії НСТУ «Київська регіональна дирекція» Григорій Южда каже, що єдина біда «Голосу Києва» — це брак фінансів. Журналісти й редактори розповіли, що не мають ані сил, ані натхнення працювати в теперішніх умовах на їхній радіостанції. Єдиний, хто вважає, що ситуація під контролем і в усьому винні самі журналісти, — це технічний директор.

Керівник «Голосу Києва» вважає,

що обласне радіо, по суті, вже є суспільним мовником

Григорій Южда прийшов на «Голос Києва» (тоді головної редакції радіомовлення на Київ і Київську область у складі Держкомтелерадіо) в січні 1981 року. На той момент він закінчував п'ятий курс факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Відтоді Григорій Южда пройшов усі щаблі кар’єрного росту: від кореспондента до керівника «Голосу Києва» (з 1 листопада 1990 року). Він розповів сайту «Суспільне мовлення», що наразі на «Голосі Києва» — 56 штатних працівників, із яких 47 творчих та 9 технічних працівників. «Із 47 осіб по штату в нас близько 10 осіб — режисери, відповідальні секретарі, допоміжний персонал, 37 осіб — журналісти, ведучі програм, редактори. Основна посада ведучого програм. Є дев'ять завідувачів відділів, два головних редактори і два заступники», — описує склад колективу Григорій Южда.

Ще три роки тому, до оптимізації, на «Голосі Києва» працювало на 20 осіб більше. «Це досить суттєве скорочення, причому воно не призвело до підвищення посадового окладу, а лише збільшило навантаження», — підкреслює керівник «Голосу Києва». Він також уточнив: із 1 січня 2017 року заробітна плата технічного працівника в середньому становить 4600 грн. без вирахувань, журналіста — 5300–5500 грн. без податків. «Ми прирівняні до державних службовців за умовами оплати праці й пенсійного забезпечення. Більше ніяких пільг, якими користуються державні службовці, ми не маємо», — пояснює пан Южда.

Наразі «Голос Києва» мовить 3 год. 20 хв на двох каналах УР-1 (у проводовій мережі й на 105 FM у Києві та Київській області), маючи чотири часових відрізки по 50 хвилин: 08:10–09:00, 14:10–15:00, 18:10–19:00, 21:10–22:00. Із них 1 год. 10 хвилин «Голос Києва» подає регіональні новини про життя столиці й Київської області. Київське радіо також має свій канал на частоті в УКХ-діапазоні, де мовить 16 годин (із 06:00 до 22:00). «Голос Києва» можна почути як на старих радянських радіоприймачах, так і на сучасних, на нижньому піддіапазоні УКХ ЧМ в Києві та Київській області (72,08 МГц). До слова, в Києві є 35 радіостанцій, із яких тридцять мовлять у верхньому діапазоні і п'ять (три суспільні радіоканали «Голос Києва», «Промінь», «Культура» і два релігійні — «Емануїл» і «Марія») — у нижньому діапазоні. «Голос Києва» мовить у режимі онлайн на сайті ua.guzei.com, де зібрано близько 67 тис. вітчизняних і зарубіжних радіостанцій. Незважаючи на те, що «Голос Києва» входить до структури Київської регіональної дирекції, радіостанція не має своєї сторінки в інтернеті. На сайті Київської філії вся увага сконцентрована на Центральному каналі, й там не знайшлося місця для «Голосу Києва».

За словами керівника, «Голос Києва» сім місяців тому зареєстрували у Facebook, і це поки що єдина платформа, яка замінює радіостанції сайт. Григорій Южда каже, що не хоче відволікати журналістів від роботи, з нього, мовляв, «корона не спаде», тому соціальні мережі модерує особисто. Він пише про авторські програми, відповідає на коментарі й викладає посилання на програми з серверу тимчасового зберігання інформації fex.net, які доступні лише сім днів, а далі за зберігання інформації потрібно сплатити $1, чого, звісно, «Голос Києва» не готовий робити.

На «Голосі Києва» крім новин є понад 20 авторських програм. Щодня на Першому каналі Українського радіо виходить прямоефірна 40-хвилинна програма «Зустрічі на Майдані». «Ми — регіональне радіо, наша специфіка полягає в тому, що ми маємо мовити про те, що відбувається в Києві та області. Ми не переспівуємо програм Українського радіо, в цьому наша родзинка. Порушуємо гострі проблеми, які хвилюють киян: незаконні забудови, робота комунального господарства, недоліки транспорту», — каже пан Южда. Як стверджує наш співрозмовник, «Голос Києва» має слухача 35+. Він зачитує вголос відгуки слухачів зі всієї України та Фінляндії, які отримав на сторінці у Facebook та електронною поштою. Більшість із них — зі словами подяки за якісний україномовний контент. Слухачі також просять створити архів програм «Голосу Києва» на YouTube.

Григорій Южда зізнається, що йому боляче читати такі прохання, та нічого зробити не може, бо бракує фінансів. Він вважає, що радіослухач не має знати про внутрішні проблеми «Голосу Києва». «Радіо швидше перейде на рейки суспільного мовлення, швидше перебудується. У нас не таке складне виробництво, як на телебаченні. Ми, по суті, є суспільним мовником», — переконаний керівник радіостанції.

Він зауважує, що останні півроку не отримує жодних указівок ані з обласної адміністрації, ані з міської. Раніше приходив факс із проханням висвітлити діяльність губернатора, й не було куди від цього подітися. Тепер немає ані дзвінків, ані факсів, тож немає жодної фінансової допомоги ані з боку обласної ради, ані з міської. Керівник «Голосу Києва» вважає, що це на краще, адже співробітники нічим не зв’язані, самі собі вибирають теми та гостей для програм. «Наше завдання не задовольнити владу, а задовольнити нашого слухача», — підсумовує Григорій Южда.

Проблеми керівника: переїзд, орендна плата,

відсутність транспорту й сучасної техніки

Нагальне завдання, яке нині стоїть перед Григорієм Юждою, — це переїзд на Українське радіо. Доки «Голос Києва» була державною радіостанцією, платила за оренду 350 кв. м на третьому поверсі в будинку на вул. Хрещатик, 6 символічну суму — 1 грн. на рік. «Тепер ми стали ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія". Нам сказали, що за законом не можуть надавати пільги. Тепер маємо платити на загальних підставах, а це 460 тис. грн. на рік. Усі кошти, які ми заробили від реклами, не покриють цих витрат», — каже Григорій Южда.

Він вважає, що всю стару апаратуру, яка є на «Голосі Києва», треба знімати й переносити на Українське радіо, але там їх теж не чекають із розпростертими обіймами. За його словами, працівникам Українського радіо доведеться потіснитися, щоби розмістити «Голос Києва». Та це логічно, адже й «Голос Києва», й Українське радіо мають бути під одним дахом, оскільки радіостанції виходять на одному каналі. Григорій Южда пояснює, що під час мовлення «Голосу Києва» на Українському радіо сигнал по старих телефонних лініях зв’язку передається з Хрещатика, 6 на Хрещатик, 26, де в центральній апаратній його комутують і передають на передавач на вул. Дорогожицьку, 10. Через те, що лінії зв’язку старі, під час стику програм УР і «Голосу Києва» бувають перепади. Після переїзду цієї проблеми вдасться уникнути.

Також Григорій Южда хотів би, щоб Українське радіо взяло під опіку «Голос Києва», щоб більше не бути в одній структурі з Центральним каналом. «Радіо дає 60–70 % рекламних надходжень для всієї регіональної філії. І вони дістаються телебаченню», — не без розчарування каже наш співрозмовник.

Раніше в «Голосу Києва» була автівка тазвукозаписувальна машина, за допомогою якої під час відрядження можна було зробити оперативний запис. «Тепер ми своїм ходом їздимо, користуємося громадським транспортом. Єдине, що купуємо спеціальним кореспондентам, — проїзні квитки. А от на відрядження коштів не виділяють. Ми виїжджаємо в область, якщо нас туди хтось візьме з собою», — каже Григорій Южда.

Молоді співробітники радіо через відсутність відряджень роблять багато помилок у наголосах назв населених пунктів. «Якщо людина не була у відрядженні, вона не знає, як правильно вимовляти. Ріже слух, коли молодий журналіст робить неправильний наголос. Для більшості слухачів це буде непомітно, а жителі цього району скажуть, що ми неграмотні. Як молодий спеціаліст я за перші п'ять років об’їздив усю Київську область. На жаль, тепер це нам недоступно», — додає він.

Радіо «Голос Києва» у 2002 році з магнітофонної стрічки перейшло на цифрові технології. Тоді для редакції закупили перші комп’ютери для монтування програм, які відтоді майже не оновлювалися. «Комп’ютери зависають, це псує настрій працівникам. Вони жаліються. Ми готуємо заявки, просимо придбати нову техніку, але ці заявки кладуться у довгу шухляду. При цьому ми виробляємо якісний продукт», — додає Григорій Южда.

Днями Григорій Южда зустрічався з членом правління ПАТ НТСУ Миколою Чернотицьким, який відповідає за регіональне мовлення. На зустрічі, зокрема, йшлося й про бункери зі старою технікою, які радіостанція має на випадок надзвичайних ситуацій. «Голос Києва» повинен платити оренду за кімнату в підвалі чотириповерхової будівлі районної адміністрації в Кагарлику. За словами Григорія Южди, цей підвал на балансі радіостанції, та сам він туди навідується раз на кілька років. «Техніка застаріла, грибок на стінах. Микола Чернотицький хоче, щоб це приміщення забрало собі на баланс Міністерство з надзвичайних ситуацій», — розповідає Григорій Южда.

Таргани у комп'ютерах та інші проблеми

журналістів «Голосу Києва»

Журналістка Юлія Савченко раніше працювала на комерційних радіостанціях та одному з телеканалів. Каже, що там був зовсім інший рівень технічного забезпечення. На «Голосі Києва» єдиний плюс — це велике приміщення. За її словами, вона замінила би на радіостанції майже все: ретро-столи, нахилені, як Пізанська вежа, стільці, з яких під час запису програми гість може звалитися на підлогу, старі монітори, повільні комп’ютери, неробочі навушники.«Комп’ютери, за якими ми пишемо авторські тексти, окупують таргани. У нас може не працювати системний блок через те, що там — братська могила», — бідкається Юлія.

Скаржиться журналістка й на недостатньо фахового монтажера, який працює на радіостанції, що призводить до того, що журналісти мусять самі виконувати його роботу. «Таке враження, що його підселили, аби зруйнувати “Голос Києва”, — каже вона. — Ти сам шукаєш тему, сам пишеш інтерв’ю, сам монтуєш, зводиш, сам пускаєш в ефір. Це досить складно зробити на комп’ютері, який ледь живий». Попри все це робота на «Голосі Києва» їй подобається. «Я — автор і ведуча трьох проектів, які я зробила сама. Мої теми — театр, класична музика, історія. Жодна комерційна станція не надасть мені такої можливості. Отримую позитивні відгуки, скарг жодних», — пояснює свою любов до «Голосу Києва» журналістка.

Завідувачка відділу, авторка програм Оксана Кириченко погоджується з Юлею Савченко щодо застарілої техніки й додає, що найскладніша ситуація — в гостьовій студії, де немає кондиціонерів, «улітку там піднімається температура до 60 градусів, можна пекти хліб».

 

Її колега Інна Тодуа не вірить, що колись дочекається кращого комп’ютера, тож принесла з дому клавіатуру й часто працює на власному ноутбуку. Поруч із Юлею Савченко в кабінеті готується до програм Ліка Джерельна. Офіційно вона асистентка режисера редакції програмування ТВО радіопрограм і отримує як технічний працівник мінімальну заробітну плату в розмірі 3200 грн. А насправді Ліка є також автором двох програм, проте в штаті для неї немає вакансії журналіста.

Завідувачка відділу економічних програм Олена Моклиця звертає увагу, що «Голос Києва» — солідна компанія, де має бути хороший телефонний зв'язок. «Із трьох програм на тиждень я роблю дві по області. У нас немає транспорту, компенсацію за проїзд скасували, залишилася можливість записувати по телефону. На жаль, якість телефонного зв’язку низька. Мені шкода співрозмовників і своєї роботи. Коли слухаєш запис, то таке враження, що він 30-х років. Компанія мала би забезпечувати журналіста нормальними умовами для ефективної роботи», — каже Олена.

«У всьому винні журналісти»

Те, що техніка ледве працює й часто вимикається, — це вина журналістів. Так вважає начальник цеху радіомовлення апаратно-студійного комплексу Роман Ромашко. Він пояснює: якщо техніка є в наявності, то її відразу розподіляють між редакціями. «Складається така ситуація, що вони лише на словах кажуть, а не пишуть, що персонально їм треба. Останню заявку отримував рік тому, її вдалося частково реалізувати, видали клавіатури, монітори», — пояснює Роман Ромашко.

За його словами, оновлення техніки заморожене, поки не оберуть нового керівника філії. Роман Ромашко переконує: комп’ютери старі, проте працюють. Головне — не зловживати службовим становищем. «Вибачте, все-таки видно, хто й куди заходить, — каже пан Ромашко. — Я адмініструю всю мережу. Для чого потрібен комп’ютер для журналіста радіо? Для того, щоби знайти подію. Якщо вона є, поїхати туди й записати. Ще набрати текст. Якщо для своєї роботи відкривається пару вкладок, а потім відкривається ще пару вкладок не по роботі, комп’ютер не витягує навантаження. Дівчата шукають собі черевики, сидять у чатах».

50 тисяч доларів на переїзд із Хрещатика, 6 на Хрещатик, 26?

Голова правління НСТУ Зураб Аласанія детально поінформований про проблеми радіостанції «Голос Києва». За його словами, він знає про застарілі комп’ютери, й це питання нескладно вирішити. Але наразі слід організувати переїзд, щоби не наростали борги за оренду приміщення на вул. Хрещатик, 6. За підрахунками директора виконавчого Київської регіональної дирекції Олександра Савенка, переїзд на Українське радіо коштуватиме 50 тис. дол. «Думаю, для чого їм така сума», — сумнівається Зураб Аласанія і обіцяє, що найближчим часом вивчить усі нюанси переїзду. А далі на «Голос Києва» чекає оптимізація штату й визначення, чи радіо увіллється в Українське радіо, чи працюватиме так, як досі.

Фото, відео Валентини Бабаланової

comments powered by Disqus