2021-й рік стане знаковим для Національної суспільної телерадіокомпанії України, оскільки в січні спливають каденції більшості складу наглядової ради, а в травні – правління. На прохання «Детектора суспільного мовлення» голова правління НСТУ Зураб Аласанія поділився успіхами та невдачами перших чотирьох років існування Суспільного. Він відповів на запитання «Детектора»  для статті «Чотири роки НСТУ: чи вдалося реформувати контент Суспільного» Ольги Жук

Чим пишаюся

1. Суспільне докорінно змінило розуміння працівниками компанії різниці між державним мовленням та Суспільним: доброчесність і сумління в усьому, від внутрішніх правил роботи до подання інформації споживачам. Ми досягли критичної для реформи кількості працівників – лідерів процесу, не байдужих до змін (приблизно 30%, що набагато більше, ніж у середньому по країні).

Це має вади та переваги: на Суспільному працюють найкращі й найвільніші у своїх професіях люди. Але щодо журналістів – «після Суспільного життя немає»: їм украй складно повертатися від повної свободи до очевидної ангажованості в «приватних» медіях.

2. Компанія беззаперечно довела владі та політичним елітам незалежність Суспільного мовника, який не керується ані телефонним правом, ані патримоніальними зв’язками.

3. Оскільки країна, від еліт до пересічних громадян, усе ще здебільшого живе за традиційною системою зв’язків та домовленостей, включно з великою та дрібною корупцією — компанія часто тактично програвала (включно із судовими справами, що мають прайси та розцінки на рішення). На цьому шляху Суспільне зазнало багато проблем: як втрачених бюджетно-фінансових можливостей (стабільне недофінансування), так і серйозних репутаційних «ушкоджень» від учасників процесу (Томенко, Ар’єв, Уколов, Гордєєв, Деркач, Бужанський, Дубінський, Качура et cetera).

Суспільне мало безліч причин і можливостей полегшити собі шлях, «вписавшись у систему». Але Суспільне не зробило цього: попри все, дотримання принципів доброчесності для Суспільного є єдиною можливою стратегією.

4. Суспільне зуміло об’єднати 24 абсолютно різні компанії в одну. За цією простою фразою стоять дуже важкі рішення, роки пошуку компромісів і долі живих людей. Але тепер Суспільне – єдиний організм. Час збирати каміння ще не минув, але за два роки наступить час його розкидати: почати активну децентралізацію компанії.

5. Суспільне поступово змінило всі застаріли процедури та процеси. Буквально, від безсистемних, вручну написаних паперів до електронних систем за міжнародними стандартами — від кадрового та бухгалтерського обліку до систем обміну та обробки інформації між усіма регіонами України.

6. Суспільне виплатило всі борги, які тягнулися ще з часів державного телебачення (зокрема й найбільші, й найдовші: 24-річний борг за «японським кредитом», і 10-річний борг «Євроньюзу»).

7. Суспільне, попри недолугість закону, що легалізує лише телебачення та радіо, запустило цифрову платформу та почало будувати «екосистему» всіх медіаактивів Суспільного. У перший же рік платформа досягла шалених для умовного «стартапу на колінках» показників: 3,4 мільйона переглядів відео щодня. Це початок довгого, повільного, але повного розвороту майбутніх шляхів дистрибуції всього контенту Суспільного.

8. Аудиторія «UA: Першого», попри коштовність телевиробництва разом із хронічним недофінансуванням, зросла на третину (33%), «UA: Культури» — на чверть (25%). Запущено «Суспільну студію» з п’ятьма локаціями в одному приміщенні та новим концептом мовлення; політичне токшоу «Зворотний відлік» набирає обертів, стає поступово впливовішим і впевнено додає каналу глядачів.

Взагалі, серед усіх платформ Суспільного офіційно вимірюються лише показники «UA: Першого», що не є адекватним виміром для контенту всієї компанії. Менше з тим, після позбавлення каналу у 2014-2015 роках токсичного контенту та очікуваного падіння показників — навіть по цих показниках Перший з 31-го місця в рейтингу у 2016 році піднявся до 20-го місця у 2020-му.

А спільна щотижнева аудиторія по всіх платформах Суспільного сягає 21,2 млн користувачів.

9. Канал «UA: Культура» — окреме та особливе досягнення (поки всередині компанії, але прийде час — помітять і назовні). Від патріархально-замшілого, «шароварного» в найгіршому сенсі каналу з крихітним колом глядачів, на яких навіть канал вперто не звертав уваги, «UA: Культура» перетворилася на справжню мистецьку платформу, що не забуває про традиції, разом з тим транслює нові українські культурні тренди та намагається вписати Україну в сучасний контекст світової культури. Вийшло.

Ми не очікуємо вибухового зростання уваги в країні до культури та «UA: Культури» — але ми точно створили майданчик, на якому «омолодили» (і продовжимо це робити) й об’єднали дві аудиторії — традиційну й сучасну, літню й молоду.

10. Також окремим досягненням є втілення давньої мрії наших радійників — побудова національної FM-мережі для всіх трьох каналів «Українського радіо». Тепер тільки розвиток. Щоправда, політична ситуація змушує зберігати в окремих випадках і застарілі (малоефективні та дуже дорогі) способи дистрибуції: середні хвилі для радіо та аналогове мовлення для ТБ.

11. Журналістські розслідування. Шість років поспіль (з 2014-го) НТКУ, а потім НСТУ транслює роботи найкращих розслідувачів країни. Це теж було причиною багатьох проблем з усіма владами за цей час. Але Суспільне жодного разу принципів не зрадило. І так, це теж обійшлося Суспільному дорого.

Але врешті Суспільне зробило ставку на власне розуміння журналістських розслідувань — і не помилилося. Чотири стрічки власного виробництва, що вийшли за останній рік, здіймають дуже глибинні проблеми суспільства, показують, що компанія має дедалі більше інвестувати в цей напрям. Це не означає, що Суспільне планує завершити співпрацю з командами, що працюють поза її межами. Це означає, що Суспільне розвиватиме всі «розслідування здорової журналістики».

12. Й останнє, але стратегічно важливе: аутсорс і пітчинг. Слова, які лякали всіх співробітників компанії на початках Суспільного і дратували політичних опонентів. Суспільне запустило важкий процес пошуку й відбору добрих ідей і талановитих виробників у всіх регіонах України. 20 проєктів — уже на екранах (далі — більше). Ми замовляємо різний контент, але за стандартами Суспільного. Ми, водночас, навчаємо контрагентів і спонукаємо їх до доброчесності у всьому, від виробництва до змісту контенту.

Який сенс у тому, щоб витрачати гроші на зовнішньому ринку, хоча маємо свій продакшн? Сенс у тому, що крім якісного контенту ми створюємо іншу ціннісну категорію виробників в індустрії, а також отримуємо захисників ідеї суспільного мовлення як такого.

Регіональні пітчинги стали основою для фіксації алгоритму таких дій, перетворення їх на своєрідні «протоколи» і виходу на національний рівень. Себто, наступний рівень пітчингів Суспільного — загальнонаціональний, з іншим обсягом бюджетів та іншим масштабом проєктів.

Що не реалізовано

1. Стартував, але досі не запустився довгий (тривалістю шість років) проєкт об’єднаного новинного центру Newshouse. Запустити його вдасться, сподіваюсь, у 2021-му.

2. «Суспільна студія». Вихід на повну потужність також не завершено — і також розраховую на 2021 рік.

3. Творче. Суспільне добре працює з інформацією, але зовсім не працює поки з текстами. Маємо документалістику та токшоу, не маємо ані якісної аналітики, ані публіцистики. І не розроблено навіть подумки формату чи платформи, у яких це може бути реалізовано.

4. Запроєктовано, але не запущено роботу зі створення Центру девелопменту проєктів. Йдеться про своєрідний координаційний центр замовлень: стрічок, серіалів, токшоу та іншого потрібного Суспільному контенту. Це приціл у майбутнє: ОТТ-платформа, що запланована до створення у 2021-му й до запуску у 2022-му, має до того часу отримати достатню кількість контенту, і не тільки архівного.

5. Архіви НТКУ/НСТУ. Не до кінця систематизовані, не до кінця оцифровані, не до кінця легалізовані. Належне зберігання пов’язане з кількістю й коштовністю обладнання, легалізація пов’язана з недосконалістю закону про авторські права та інтелектуальну власність.

6. Не створено й поки навіть не запроєктовано резервного центру мовлення Суспільного (планується в одній з регіональних філій Суспільного).

Редактор Ольга Жук

Фото: пресслужба Суспільного