Віце-президент EBU Клаудіо Каппон: «Якщо взяти всі правила BBC і втілити їх в Італії, то канал буде інший, і не факт, що кращий»

Максим Лісовий

Віце-президент Європейської мовної спілки (EBU), колишній керівник італійського суспільного мовника RAI Клаудіо Каппон (Claudio Cappon) вважає, що ухвалення закону про суспільне мовлення недостатньо для того, щоб в Україні запрацював такий мовник. Крім законодавчої бази, яка передбачає ефективність і незалежність, потрібна чітко визначена місія суспільного мовника. «Це найголовніше, оскільки не можна функціонувати, не знаючи заради чого ви це робите», – каже пан Каппон.

Також українському суспільному мовнику потрібна чітка і стабільна система фінансування, яка має бути більш довгостроковою, а не на один рік. І, по-четверте, Україні потрібна певна стабільність у суспільстві, уряді й керівництві телекомпанії. На думку пана Каппона, постійна зміна керівників НТКУ не сприятиме успіху перетворення цієї компанії на суспільну.

Клаудіо Каппон за останні шість років приїжджав в Україну чотири рази. Як віце-президент EBU він зустрічався з представниками української влади, переконуючи їх у необхідності створення суспільного мовлення в Україні. «Якщо ми подивимося на Європу, можемо побачити, що такі найвідкритіші й найсильніші демократії, як скандинавські країни, Німеччина та Великобританія, мають найсильніше суспільне мовлення. Тож ми вбачаємо прямий взаємозв’язок між сильним незалежним професійним суспільним мовленням і демократією», – зазначає він.

Пан Каппон має великий досвід управління італійським суспільним мовником RAI – однією з двох найпотужніших телерадіокомпаній Італії, яка включає в себе 13 телеканалів і кілька радіостанцій, у тому числі іномовлення. Про те, чим відрізняється суспільний мовник від комерційного, які програми на СМ мають найвищий рейтинг і чому не склалася у RAI співпраця з телеведучим Савіком Шустером – читайте в інтерв’ю Клаудіо Каппона, яке він дав «Телекритиці» під час останнього приїзду до України.

В Італії податок на суспільне мовлення складає 115 євро на місяць для особи

Клаудіо, наскільки популярне в Італії суспільне мовлення?

– Суспільний мовник RAI є найбільшим в Італії. І наразі він ще має найвищі показники перегляду, але вони зараз також зіткнулися з фінансовими труднощами, тому досліджують громадську думку з приводу реструктуризації та уточнення місії суспільного мовлення. Це цілодобовий мовник, який має 13 каналів.

– Яким чином запроваджували суспільне мовлення в Італії? Це було рішення парламенту, уряду тощо?

– В Італії була дуже особлива ситуація, оскільки це не був вияв політичної волі, а наслідок особливої події. Конституційний суд Італії 1975 року постановив, що монополія на мовлення є порушенням свободи слова, і виступив за вільне мовлення. Тобто кожен міг почати мовлення. Наступного року Конституційний суд постановив, що телебачення може фінансуватися за громадські кошти, але при цьому воно має дистанціюватися від впливу влади. І саме Конституційний суд постановив, що уряд більше не може впливати і контролювати суспільне мовлення, що ці функції мають перейти до більш громадської установи, якою був визначений парламент. З того моменту приймалися різні закони і різні нормативні акти, але всі вони дотримувалися того конституційного принципу, що уряд не може контролювати суспільне телебачення повністю, або частково.

– Скільки в Італії каналів СМ: теле- і радіо?

– В Італії, на відміну від інших країн, все суспільне мовлення здійснюється виключно кампанією RAI. Наприклад, у Франції – це дві окремі організації радіо та телебачення, у Німеччині також, у різних країнах по-різному. RAI має три загальноінформаційні канали, 10 цифрових тематичних каналів, три радійні загальноінформаційні, та 4 тематичні радіоканали. Це 13 телеканалів, та 7 радіоканалів.

– Чим суспільне мовлення Італії відрізняється від комерційних мовників?

– В Італії, порівняно з іншими європейськими країнами, у суспільного мовлення є найвищий процент доходу від реклами – 30 %. Наприклад, ВВС та Іспанія не мають рекламного фінансування взагалі. Франція нещодавно дуже сильно скоротила дохід від реклами. У Німеччині – це тільки 8-10 %. Тому Італія має балансувати між залученням рекламних інвесторів та своїми інтересами.

Про фінансування від початку було згадано тому, що це впливає на контент. ВВС, наприклад, не маючи рекламного фінансування, вважає себе більш незалежним. І вони праві. RAI має рекламне фінансування, і це, звичайно, впливає на контент, але не так сильно. Від комерційних мовників RAI відрізняється перш за все тим, що вони більше інвестують в італійське вітчизняне виробництво. Зокрема, у виробництво італійської художньої продукції: програм, фільмів, серіалів, у той час як комерційні мовники більш фокусуються на придбанні імпортної продукції.

Що стосується радіоканалів, RAI має один інформаційний радіоканал, один розважальний, один присвячений культурі, чого не мають комерційні мовники, які сфокусовані виключно на піснях і розважальних програмах. Розважальний канал RAI дає також і якісь обговорення, дебати тощо.

А телебачення RAI має представництва у всіх регіонах, чого не мають комерційні мовники. RAI має 4 великі регіональні центри і регіональне виробництво – продакшни, які виробляють контент у регіонах, а також закордонне виробництво, чого не мають комерційні мовники. Що стосується телебачення, то RAI надає більше інформаційного контенту. Водночас RAI має певні спільні формати з комерційними мовниками. Їхні розважальні проекти не дуже відрізняються від комерційних мовників.

– Чи є в Італії державне мовлення і друковані ЗМІ?

– Державних медіа немає: ні телебачення, ні преси. Є тільки суспільне мовлення. Є певні можливості фінансування від держави, але воно стосується загальної підтримки і всіх медіа. За законом державних немає. Навіть якісь трансляції мовлення для закордонної спільноти, приміром, у Франції чи в Німеччині, не фінансуються державою. Іномовлення включено до концерну суспільного мовлення. Воно не таке велике, як у Франції чи Німеччині, але при цьому воно є суспільним. Тобто в Італії немає жодних медіа, які напряму фінансуються державою.

– Хто керує і визначає редакційну політику СМ в Італії?

– Що стосується редакційної політики компанії взагалі, її визначає генеральний директор, який призначається дуже складною процедурою: парламентом, урядом і наглядовою радою RAI. Водночас управління новинами та їх редакційна політика здійснюється головними редакторами новин. Їх більше ніж один, вони також призначаються наглядовою радою, і генеральний директор компанії не має прямого впливу на них і на журналістів. І це стосується не тільки суспільного мовника, а взагалі всіх мовників в Італії. Згідно із законом головні редактори новин – незалежні. Їх можна звільнити але їх не можна змусити давати чи не давати певні новини.

– Тобто немає такої практики, коли телефонують з уряду чи парламенту і кажуть: пришліть нам сюди на подію камеру?

– Звичайно, у нас є досвід таких дзвінків. У всьому світі є такий досвід. Спочатку я думав, що таке буває тільки в Італії, а потім мені про такі ж дзвінки розповіли шведські, швейцарські, німецькі колеги, і я зрозумів, що таке відбувається всюди. Звичайно, ви ніяк не уникнете цих дзвінків, але вони не повинні на вас впливати. Якщо ви хочете бути приємними, то ви приймаєте пропозицію, якщо ви не хочете цього робити і вважаєте, що це неможливо, то ви не робите цього. То ж всюди люди намагаються впливати на телебачення, не обов’язково це мають бути політики, це може бути будь-хто зацікавлений, але вони не мають законного інструменту впливу на вас. А реакція на такі речі залежить виключно від вашої позиції.

– Чи входять у вас представники влади до наглядової ради СМ? Скільки членів наглядової ради?

У Європі є два формати управління суспільними мовниками. Перший, як у Великобританії: є наглядова рада, яка має повноваження нагляду та контролю, і є виконавча рада, яка безпосередньо керує компанією. Виконавча рада призначається наглядовою радою і звітує їй напряму.

Є інша система, як наприклад, в Італії та Франції. Є таке поняття як адміністративна рада. Вона здійснює всі функції, над нею немає наглядової ради, але над нею є те, що в Італії називається парламентська моніторингова комісія. Вона не має прямої влади або прямого впливу, не може контролювати, але вона має право теоретично (бо на практиці цього ніколи не було) давати інструкції. І ще вона має право викликати генерального директора компанії і казати: от нам це і це не подобається, давайте обговоримо.

Як призначається адміністративна рада в Італії? Зараз відповідно до нещодавно прийнятого закону, який всім дуже не подобається (всі хочуть його змінити, бо він жахливий), адміністративна рада складається з 9 осіб, 7 з них призначаються парламентом, вони представляють парламент пропорційно до партій, присутніх у парламенті, ще двоє – це генеральний директор компанії і представник міністерства фінансів, який виконує технічну роль. Ця рада призначає генерального директора компанії. Яким це відбувається чином? Директор має отримати схвалення двома третинами голосів парламенту. Крім того, кандидатура гендиректора, яку подає рада, має бути затверджена представником міністерства фінансів. Але цей представник має право тільки затвердити, або не затвердити кандидатуру, він не має права пропонувати свого кандидата. Якщо він не схвалить кандидатуру гендиректора, то його можна або переконувати, або шукати іншого кандидата. Ні від уряду, ні від президента кандидатів до адміністративної ради теоретично не обирають. Але, зазвичай, партія більшості – це партія прем’єр-міністра, тому, звичайно, уряд має відношення до парламенту, а парламент, відповідно, - до адміністративної ради RAI.

Я б не радив вам цю систему, але звертаю вашу увагу, що всюди в Європі процедура призначення керівника СМ дуже складна, тому що її мета – зберегти баланс між ефективним керівництвом та незалежністю від будь-якого зовнішнього впливу. У нас призначення нового керівника може зайняти місяць. Звичайно, це все можна спростити, як зробила Франція, прийнявши новий закон, згідно з яким Саркозі міг сам призначати генерального директора. Зараз, правда, вони вже змінили цей закон. Це був прямий інструмент впливу. Тому вам треба розуміти, що процедура призначення буде дуже складною, оскільки вона має за мету уникнення впливу і тиску.

– З яких джерел фінансується СМ в Італії?

– Схема фінансування така: 67-70% – це фінансування з ліцензійного внеску (податок, який має сплачуватися кожним, хто має телевізор), 30% – це реклама, і близько 2 % – надходження від продажу власних програм за кордон, а також дуже цільове державне фінансування, зокрема, в основному на проекти для меншин: німецької та словенської їхніми мовами.

Податок складає 115 євро на місяць для особи. Цей податок вводився тоді, коли ще не було такої кількості гаджетів, як зараз. Ми розуміємо, що система фінансування дещо застаріла. Дехто хоче її змінити. Деякі навіть пропонують запровадити державне фінансування. Але проти цього дуже активно виступає сама компанія RAI. Інші пропонують перейти на німецьку модель, де ліцензійний внесок береться з домогосподарства, незалежно від того, чи мають вони телевізори. Бо в них точаться дискусії, що зараз люди дивляться телепрограми з телефонів чи планшетів, тож платити мають домогосподарства. І це одна з причин, чому хочуть змінити закон про СМ в Італії. По-перше, хочуть змінити механізм призначення керівництва, а, по-друге, застарілу систему фінансування.

Хочу додати, що ідеальної системи для кожної країни не існує. Треба спиратися на історичні і національні традиції та звичаї країни. Для когось ліцензійний внесок не прийнятний, для інших – прийнятний. Нідерланди, приміром, ліквідували ліцензійний внесок і перейшли на державне фінансування. EBU вважає цей крок жахливим. Але ми маємо змінювати закон, спираючись на традиції нашої країни.

– Який загальний бюджет RAI на рік?

– 2,6 млрд євро. Кілька років тому бюджет був 3 млрд євро. 1,7 млрд – це дохід від ліцензійного внеску, 750 млн – це реклама. Зауважу, що 15 років тому надходження від реклами були понад 1 млрд євро, але згодом через кризу знизилися.

– Скільки людей працює в RAI?

– Постійних працівників на телерадіоканалах –10-10,5 тисяч осіб. Також є приблизно дві тисячі частково зайнятих. Тобто всіх разом (теле, радіо, закордонне і регіональне виробництво, оркестри тощо) – від 12 до 13 тисяч людей.

– Чи важливі для суспільного мовника Італії рейтинги?

– Так, це важливо, особливо для тих, хто працює в компанії. Оскільки за часів Берлусконі комерційний мовник мав дуже агресивну політику в рекламі, гнався за рейтингами і через це всі мовники країни почали сприймати рейтинги, як основний показник успішної діяльності. Тому зараз це стало традиційним, всі переймаються рейтингами, навіть тоді, коли економічно це не дуже важливо.

В Італії, мабуть, про рейтинги говорять найбільше. На них фокусуються телевиробники, газети, медіакритики. Тобто комерційно немає різниці, чи в тебе рейтинг 19 % чи 20 %. Але критики і газети починають це дуже сильно роздувати. Це результат того, що протягом багатьох років існувало тільки два великих мовники: RAI і комерційний мовник Mediaset. Комерційний мовник був дуже сфокусований на рейтингах, і почалося змагання. Вони боролися навіть за десяту рейтингу. Люди в RAI стали одержимі рейтингами і хотіли випередити Mediaset.

Це проблема в головах, у мисленні людей. Протягом 20 років їх було тільки двоє, RAI мав 48%, комерційний мовник - 43-44%. І вони постійно змагалися. Зараз зі зміною в медіасекторі, це також намагаються змінити. Але оскільки ця ситуація триває вже багато років, то змінити її дуже важко.

– А новини чиї краще дивляться – суспільного чи комерційного мовника?

– Здебільшого краще дивляться суспільного мовника. 90% - це RAI, 10 % – комерційний. Але останні 2-3 роки з’явився невеличкий мовник, яким раніше володів італійський підприємець, а потім викупило одне видавництво. Власник найняв керівником новин дуже відомого ведучого, який він новини на комерційному мовнику 10 років, і почав виробляти суспільно-політичні програми. Потім винайняв за шалені гроші найкращих журналістів. Зокрема зовсім нещодавно вони перенайняли за великі гроші одного з найкращих журналістів з RAI. Зараз цей канал розглядається в медіасередовищі як компанія, яка набуває ваги на політичній арені.

– Які у вас найрейтиговіші програми?

– Футбол у всьому світі має найвищі рейтинги. Коли Італія виграла чемпіонат світу з футболу (2006 р. – ТК), тоді показники були 88%. Я тоді очолював RAI. Це була найбільша радість мого життя. На другому місці з показниками 50-55% - це пісенний фестиваль у Сан-Ремо, який надзвичайно популярний в Італії – це душа нації. На жаль, він триває лише тиждень. На третьому місці програми власного виробництва, власний національний контент. Талант-шоу мають великі рейтинги, але не такі. Наприклад, традиційний випуск новин о 20.00 має вищі рейтинги, ніж фінали талант-шоу.

Є прямий взаємозв’язок між сильним суспільним мовленням і демократією

– На вашу думку, чи буде врешті створено суспільне мовлення в Україні?

– (Сміється). Від мене це, звичайно, не залежить, це залежить від вашого суспільства. Кожна країна має таке суспільне мовлення, якого вона хоче. Треба зазначити, що воно не є чимось природним. Більш природним є державне або комерційне мовлення. Тому суспільне – це щось, що створене штучно. Це продукт політичної волі. Для його створення необхідна воля уряду і суспільства.

Щоб створити СМ, треба бажання суспільства отримати такого мовника, який буде фінансуватися за суспільний кошт, але при цьому не буде залежати від уряду або від будь-яких політичних сил. Для того, щоб він вижив, потрібна суспільна підтримка. Адже в Європі наразі витрачають від 25 млрд до 30 млрд євро на суспільне мовлення, і люди за часів фінансової кризи можуть почати питати: нащо ми платимо такі гроші за телебачення. Для того, щоб почати працювати, ви маєте показати, що людям необхідне неупереджене та незалежне мовлення, що це інструмент демократії.

Якщо ми подивимося на Європу, можемо побачити, що такі найвідкритіші і найсильніші демократії, як скандинавські країни, Німеччина та Великобританія, мають найсильніше суспільне мовлення. Тож ми вбачаємо прямий взаємозв’язок між сильним незалежним професійним суспільним мовленням і демократією.

– Україна вже ухвалила закон про СМ і тепер намагається його створити. Яких основних принципів має дотримуватися суспільний мовник?

– Звичайно, перш за все вам потрібна законодавча база, яка передбачає ефективність і незалежність. Вона має бути простою, а не такою, як в Італії. По-друге, вам потрібна чітко визначена місія суспільного мовника: що ви хочете нести суспільству. Це найголовніше, оскільки не можна функціонувати, не знаючи, заради чого ви це робите. По-третє, вам потрібна чітка, а головне – стабільна система фінансування. Вона має бути не на один рік, щоб можна було щось планувати і на щось розраховувати, щоб не було так, що в листопаді ви не знаєте, що трапиться наступного року. По-четверте, нам потрібна певна стабільність у суспільстві, уряді і керівництві телекомпанії. Оскільки я вже бачив багато ваших керівників, багато ентузіазму, багато гарних початків, але завжди це були фальстарти. Наприклад, президент EBU є також президентом Бельгійського франкофонного суспільного мовника. Він був переобраний на третій термін, який триває шість років. Тобто коли він закінчить цей термін, то він буде 18 років на чолі компанії. Звичайно, ви не повинні робити саме так, але при цьому, якщо керівники міняються кожен рік, як у вас, то ви нічого не зможете досягти. Тому вам потрібна стабільність у вашому керівництві.

– Чи змінився Перший національний канал, на вашу думку, за останні місяці? Чи наближають нові проекти Національну телекомпанію України до СМ?

– З першого відвідання НТКУ я помітив, що було дуже багато ентузіазму в керівництва і бажання змін у бік європейської традиції. Щодо змін на каналі, то я переглянув декілька нових форматів і вважаю, що це кроки у правильному напрямку. Вони дають суспільству можливість побачити інший дискурс, таку інформацію, яка раніше не надавалась, більшу незалежність, відкритість. Нові проекти на Першому національному, на мою думку, наближають канал до суспільного мовлення.

Але СМ – це не один шматочок пазлу, це ціла картинка. Ви вже маєте законодавчу базу і нові проекти. Але це окремо не працює. Ми маємо дотримуватися всіх критеріїв, визначити місію, забезпечити незалежне фінансування, щоб мати певну стабільність. І ще. Ви не повинні розвивати в собі комплекс неповноцінності. Наприклад, у Європі всі кажуть, що ВВС такі класні. Але ВВС – це ВВС. У кожної країни свої традиції і звички. Якщо взяти всі правила ВВС і втілити їх в Італії, то канал буде інший, і не факт, що кращий. Так само може бути і у вас. Ніхто не ідеальний. Але навіть часткове покращення буде для вас рухом вперед.

– Яким чином EBU допомагає Першому національному на шляху створення СМ?

– EBU активно просувала програму надання вам безкоштовних програм, це сотні годин ефірного телебачення від країн-донорів (так званий пакет солідарності). По-друге, EBU і я активно просували ідею СМ серед вашого уряду, наприклад, провівши низку зустрічей з вашими політиками. Ми намагалися переконати їх передбачити на це кошти і переконати в необхідності цієї ідеї. По-третє, EBU організувала низку тренінгів для українців, з метою обміну досвідом. По-четверте, сприяли участі ваших фахівців у міжнародних заходах. Їх участь завжди корисна у створенні мовної спільноти професіоналів. Наприклад, заступник генерального директора НТКУ Вікторія Романова відвідувала міжнародні конференції, і це було корисно, вона знає і досягнення, і проблеми суспільних мовників різних країн. На жаль, EBU не має можливості допомагати вам фінансово, тому намагається допомогти вам досвідом.

– Чи налагоджена співпраця Першого національного й RAI? Яка саме?

– Наразі якогось конкретного договору немає, але що стосується пакету солідарності, то RAI зробив чималий внесок (30% цього пакету були надані RAI). Можливо колись будуть і двостороння співпраця. Чом би й ні. Пригадую, кілька років тому Савік Шустер пропонував зробити фестиваль Сан-Ремо в Одесі. Він хотів щоб йому дали право на назву «Сан Ремо». Але нею володіє не RAI, а організаційній комітет, тож нічого не вийшло.

– Як, на вашу думку, Україні можна протистояти російській пропаганді?

– Медіа треба говорити тільки правду. СМ не може бути пропагандистом. Якщо держава хоче, то нехай це робить, але мовник має говорити тільки правду.

Біографічна довідка:

Клаудіо Каппон отримав диплом з відзнакою зі спеціальності «економіка» в університеті Риму та продовжив навчання зі спеціальностей «фінанси та бізнес-стратегії». Його кар’єра розвивалась на керівних посадах у різних секторах державної індустрії (сталеварної, будівельної, сфері послуг).

Був членом ради Autostrade e Aeroporti di Roma, заступником генерального директора компанії Fintecna, а з 1995 року він обійняв посаду керуючого директора Fintecna. У період з 1998 по 2002 рік він був першим заступником генерального директора, а потім генеральним директором  італійського громадського мовника телекомпанії RAI. У 2002 році він був призначений виконавчим директором Consap, агенства Міністерства фінансів, що спеціалізуються на управлінні громадськими страховими послугами.

У 2006 році був призначений на пост генерального директора RAI. За останні кілька років мав різні призначення, в тому числі займав посаду на економічному факультеті Римського університету Tor Vergata, де як професор він викладав курс «Магістр з управління економікою медіа-компаній».

У грудні 2009 року був обраний віце-президентом Європейської мовної мпілки (EBU), і на цю посаду був переобраний під час Генеральної Асамблеї у Страсбурзі в червні 2012 року.

З червня 2012 він був президентом Rai World, телекомпанії RAI з місією організувати міжнародну присутність італійського суспільного мовника. Пан Каппон є також професором Паризького наукового університету, де веде курс «Громадські медіа послуги в Європі».

Фото Максима Лісового

comments powered by Disqus