«Детектор медіа» зібрав відгуки у соціальних мережах про те, як пройшло написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності.

Матті Маасікас, голова представництва Європейського Союзу в Україні: 

«Цього року, як ніколи, радий брати участь у Всеукраїнському радіодиктанті національної єдності з нагоди Дня української мови та писемності. У цей нелегкий час українська мова об’єднує та дає сили українцям боротися за те, ким вони є, спонукає непохитно протистояти жорстокій російській агресії та захищати свою унікальну державу».

Володимир Носков, журналіст «Українського радіо»:

«Мабуть це найкращий текст за багато років радіодиктанту. Це про кожного з нас. Ірина Цілик прямо влучила в серце. І я такий щасливий, що цього року чтицею радіодиктанту була народна артистка України Ада Роговцева. Як на мене, вона так прониклась змістом тексту, бажанням, щоб всі встигли написати – це неймовірно! Браво, Аді Миколаївні! І безперечно велика подяка всій радіо-телевізійній команді за втілення проекту. Це настільки важливо,настільки мотивуюче під час війни! Боротьба за українську мову і культуру на фронтах триває!».

Олена Зварич, редакторка, журналістка:

«Уперше писала всеукраїнський диктант. Дивно, що вперше.

Текст простий, дрібні питання до коми в одному реченні та до тире чи двокрапка – в іншому. Прості слова про важке. Про дім, у який ми повернемося. Навіть ті, хто нікуди не виїздили, колись повернуться. Якщо залишаться живими...».

Ірина Цілик, письменниця, авторка тексту Радіодиктанту:

«Ну, зі мною все ясно, я тонкосльоза: дивилася, як люди в різних куточках України, в катакомбах, аудиторіях, бібліотеках, а також далеких світах інших країн пишуть Радіодиктант, і плакала весь час. Потім побачила, як Коляда просльозився в прямому ефірі. А тепер отримую безкінечну хвилю відгуків, що ви теж в тих різних куточках рюмсали. Що ж, умилися ми слізьми, та й обіймімося нині. 

Син надіслав мені сердиті смайлики і сказав, що текст занадто складний: він кинув писати після другого речення та просто слухав.

Чоловік скинув відео, як він сидить в машині десь там у лісах і пише.

Люди діляться враженнями, що текст дуже непростий (не сердьтеся, раптом що! У мене є відчуття, що інтонаційно не всі розділові знаки могли правильно зчитатися...) або доволі простий.

Здивувалася, що багато хто вперше почув слово "креденс". Перепрошую, я це слово так давно використовую і люблю, що й не подумала б. (Чекайте, то ви й фільми Васяновича не дивилися?! Один з його фільмів називається "Креденс").

Одне слово, так багато сильних емоцій цього ранку. І ваші теплі, щемкі слова, які сипляться мені в приват і на сторінку, - це щось дуже й дуже особливе. Дякую вам, дорогі люди .

UPD А ще ви запитуєте, чому "домашні звірі". Я не замислювалася про вибір цього слова, поки ви не почали питати. Мабуть, тому що з дитинства в мені живуть "Моя сім'я та інші звірі")».

Валентина Клименко, редакторка, журналістка:

«Спостерігаю, як росте в мені сентиментальність, як запікається символізм. Цього року я купила першу вишиту сорочку – з‘явилося відчуття, що без неї не можна. До того завжди думала, що Україна в мене "вишита в серці". Так, але...

Сьогодні вперше писала диктант національної єдності, символічний унісон цілого народу в День української писемності і мови – щемливий і якийсь урочисто важливий. Наш спротив, наш опір, наш завтрашній день. Писати ручкою на папері – теж сентиментально:))) хоч я за звичкою часто пишу в блокноті список справ на день, диктант повернув у шкільні роки – хвилююче. Ще й паперового листа надішлю на перевірку, щоб зовсім вже олдскульно:)))

Дякую Iryna Tsilyk за цей текст, він як хліб – простий і про головне.

Українська мова теж як хліб. І без неї боляче...

Перепрошую за пафос і сентиментальність. Такі часи, либонь... »

Валентина Кузик, співробітниця «Інтерньюз–Україна»:

«З Днем української писемності та мови!!!

Написала свій перший Радіодиктант національної єдності. Усім, що знаю, завдячую своїй неймовірній учительці Vira Maksymchuk ! Щаслива!

Дякую Суспільне Мовлення за цей досвід».

Олена Чуранова, експертка Інституту масової інформації (ІМІ), фактчекерка проєкту StopFake:

«Господи, не можна ж робити такі тексти, що ти пишеш і плачеш!!

Креденс вистояв, вистоїмо і ми!)».

Роман Коляда, ведучий Суспільного:
«Зроблено. Дякую.

Всім, хто у кадрі і за кадром.

І всім, хто обвалює мені месенджер і фб.

І тим, хто береже нам небо і землю.

Слава Україні!!!»