23 листопада в київському кінотеатрі Kino42 «Суспільне Культура» презентувало документальний проєкт «Ліверпуль. Жовто-блакитна субмарина».

Документальну стрічку знімали у травні 2023 року під час Єврофестивалю, що проходив напередодні та протягом пісенного конкурсу «Євробачення-2023». Фестиваль презентував у Ліверпулі 24 культурні проєкти, більшість із яких створена у співпраці українських і британських митців. Проєкт «Ліверпуль. Жовто-блакитна субмарина» дає змогу глядачам зазирнути за лаштунки цього культурного обміну та показує інтеграцію української культури в європейський контекст.

• Читайте також: Євробачення: суперечливий фінал

Над створенням документального проєкту працювали: режисер — Владислав Васильченко; продюсери — Ксенія Шубеляк, Ярина Фостяк, Юлія Ісакова, Юліан Новак; режисер монтажу — Сергій Байдецький; операторка — Олена Зашко; виконавчий продюсер — Лук’ян Галкін.

 Лук’ян Галкін

«Єврофестиваль дав унікальну можливість показати українську культуру в усій її багатошаровості. Уявіть людину, яка приїжджає в Ліверпуль для того, щоби взяти участь у “Євробаченні”, потусити в євровіледжі — та потрапляє на сучасну оперу “Чорнобильдорф”! Я бачив реакцію цих людей, і просто повірте, що це така амплітуда емоцій, якої неможливо досягти просто через виступ на “Євробаченні”. І саме масовість Єврофестивалю і при цьому його багатошаровість, а також абсолютно блискуча кураторська робота — це те, що дало змогу європейцям познайомитися саме з такою Україною, якою вона є: еклектичною і багатогранною. І звісно, ми як Суспільне мовлення, яке має місію представляти Україну в усьому її розмаїтті, не могли цей проєкт оминути», — розповів виконавчий продюсер телеканалу «Суспільне Культура» Лук’ян Галкін.

• Читайте також: Проєкти митців України та Великої Британії презентують на EuroFestival у Ліверпулі

Цікавим у проєкті «Ліверпуль. Жовто-блакитна субмарина» є й те, що автори стрічки дали змогу розказати своє бачення цієї історії як британцям, так і українцям, які знайшли прихисток у Великій Британії. Приміром, директорка Ліверпульської галереї Open Eye Gallery Сара Фішер надала свій простір українським фотографам Максиму Горбацькому та Вікторії Бавикіній. Завдяки цьому у стінах галереї відвідувачі побачили проєкт «Дім».

 Кадр із фільму. Сара Фішер

Для переселенки з Нової Каховки Юлії Корінної та її доньки підтримкою стала сім’я викладача Річарда Флетчера і медсестри Нади Морган, які гостинно відкрили для них двері власної домівки.

 Кадр із фільму. Юлія Корінна

Ще один герой фільму актор і режисер Юрій Радіонов разом зі своєю творчою командою під час Єврофестивалю втілив свій задум — моновиставу «Земля Укрів».

«Звісно, ми хотіли показати глядачам залаштунки Єврофестивалю, передати його атмосферу. Але у нас була й ще одна ціль. Ми мали намір подивитися, як насправді працює культурна дипломатія, в який спосіб відбувається культурна інтеграція, і чи лишається простір для культурного діалогу і розуміння поза межами культурних заходів. Ми як документалісти хотіли потрапити додому до людей і послухати, що вони нам скажуть. І ось це стало справжнім відкриттям. Ми побачили, що це все по-справжньому. Що люди не просто висловлюють підтримку, а дійсно дуже добре розуміють і підтримують нас», — сказав режисер фільму Владислав Васильченко.

 Владислав Васильченко

Організацією Єврофестивалю опікувалася Ліверпульська міська рада разом із Culture Liverpool за підтримки DCMS (Міністерства цифрових технологій, культури, медіа та спорту Великої Британії) та низки партнерів, зокрема Британської ради та Українського інституту. Обидві інституції стали контент-партнерами фестивалю, тобто були залучені до відбору проєктів Єврофестивалю.

Представниця Британської Ради Юлія Романова розповіла, що ідея створення фільму виникла спонтанно.

 Юлія Романова

«Єврофестиваль привернув дуже багато уваги британської преси. А ми хотіли, щоб про нього дізналися і в Україні. Тому ми звернулися до “Суспільне Культура”. І на початку у нас були дуже скромні очікування, ми хотіли просто медійної підтримки. І коли Лук’ян Галкін запропонував паралельно ще й зняти фільм про фестиваль, я була дуже здивована. Це не видавалося легкою задачею, бо ми були дуже обмежені у часі, і також дуже обмежені у часі були організатори Єврофестивалю, вони не могли приділити знімальній групі достатньо уваги. Але я знала цю команду, знала проєкти, які вони роблять, і цілком довіряла їм. Тому ми погодилися. І дійсно, за шість днів, без великої підтримки, вони зробили дуже якісний культурний продукт, яким ми дуже пишаємося», — розповіла Юлія Романова.

• Читайте також: На «Євробаченні-2023» перемогла Швеція

У проєкті «Ліверпуль. Жовто-блакитна субмарина» є уривки з репетицій і фрагменти показів моновистави «Земля Укрів» та археологічної опери «Чорнобильдорф», презентація проєкту «Дім», у якому брали участь українські фотографи та британські поети, флешмоби «Народний прапор» і парад «Жовто-блакитна субмарина».

 Тетяна Філевська

«Організатори Єврофестивалю були максимально відкритими до всіх наших ідей. Все робилося дуже швидко: рівно рік тому ми оголосили конкурс проєктів, а вже 1 травня вони були презентовані у Ліверпулі. Дещо довелося змінювати прямо на ходу. Приміром, той самий “Чорнобильдорф” — це була наша пропозиція включити його в програму, і вона справді спрацювала якнайкраще. Основну частину проєктів презентували впродовж місяця, але деякі з них ще досі працюють. Деякі публічні скульптури, наприклад, мурал, залишилися як частина Ліверпуля. А один із кураторів, який був залучений до проєкту, тепер працює постійним куратором в Open Eye Gallery. Тобто насправді ця співпраця почалася і не закінчується, вона триває», — сказала креативна директорка Українського інституту Тетяна Філевська.

• Читайте також: Авторка влогів про «Євробачення» Анна Тульєва: Це велике щастя — бачити, як твориться історія музики України

Проєкт «Ліверпуль. Жовто-блакитна субмарина» знімали протягом шести днів. Його герої, як учасники, так і відвідувачі фестивалю, своїми історіями демонструють зв’язок та культурну інтеграцію України в життя Ліверпуля — одного з культурних центрів Європи.

Подивитися документальний проєкт можна на ютуб-каналі «Суспільне Культура».

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа», Олег Переверзєв