Документальний фільм Суспільного «Домівка на спині»: повертатися додому чи залишатися за кордоном?

Документальний фільм Суспільного «Домівка на спині»: повертатися додому чи залишатися за кордоном?

11:00,
9 Жовтня 2023
2323

Документальний фільм Суспільного «Домівка на спині»: повертатися додому чи залишатися за кордоном?

11:00,
9 Жовтня 2023
2323
Документальний фільм Суспільного «Домівка на спині»: повертатися додому чи залишатися за кордоном?
Документальний фільм Суспільного «Домівка на спині»: повертатися додому чи залишатися за кордоном?
5 жовтня у Музеї історії міста Києва відбувся допрем’єрний показ фільму «Домівка на спині», що оповідає про жінок, які через війну в Україні змушені були поїхати за кордон, та складний вибір, що рано чи пізно постає перед кожною з них: залишитися на чужині чи повернутися додому.

У центрі розповіді стрічки — життя двох українок-переселенок: Тетяни, яка оселилася в польському місті Познань, і Альони, яка переїхала до німецького Вайденберга. Повномасштабне вторгнення змусило їх поїхати світ за очі, залишивши звичне життя, роботу та близьких в Україні. Тепер перед ними інше випробування — вибір між європейським життям у безпеці і поверненням додому, де немає ні безпеки, ні стабільності.

Презентація документального фільму «Домівка на спині» проходила за участі творців стрічки, кінокритиків, кіноблогерів та однієї з героїнь, яка свій вибір уже зробила.

Креативний продюсер і ведучий програм Українського радіо Роман Коляда

Члени правління Суспільного Дмитро Козлов та Дмитро Хоркін

Наймиліша глядачка - Тея

Журналістка та сценаристка фільму Сніжана Кутракова розповіла, що це та тема, яка її хвилювала тривалий час, зокрема й особисті обставини в житті.

Журналістка та сценаристка фільму Сніжана Кутракова

«Моя двоюрідна сестра, яка з початку війни з родиною перебувала в Івано-Франківській області, у якийсь момент телефонує мені і каже, що вирішила їхати в Німеччину. З одного боку я її розумію і підтримую, а з іншого: чому ти виїжджаєш? Я не могла їй сказати "Не їдь!", але весь цей час мене це тригерить, я хочу, щоб вона повернулась. І хочеться, щоб багато хто повернувся, бо нас чекає демографічна криза, руйнація економіки, занепад, а так не хочеться цього занепаду», — розповіла Сніжана Кутракова.

Команда Суспільного розпочала роботу над документальним проєктом у квітні. Сніжана Кутракова говорить, що творці стрічки замислювалися над цією темою, бо у багатьох членів команди є родичі та друзі, які з початком повномасштабного вторгнення виїхали за кордон. А коли вона дізналися про перші обсяги явища, то виникла ідея зняти документальне кіно.

«Ми замислилися, що минув рік від початку повномасштабного вторгнення. Люди там осіли, але десь навесні мають робити вибір, бо у дітей закінчилася школа, тому влітку можуть приїхати додому, щоб уже восени піти в українські школи. Саме у цей період ми й почали знімати фільм. А річ, насправді, у внутрішньому стані: у когось час уже настав, а у когось — ще ні», — ділиться своїми роздумами сценаристка.

Далі творці фільму визначали героїнь для проєкту.

«Ми обирали тих, хто діє. Не сидить на місці, не ниє, не живе на 502 євро в Німеччині та нічого не робить, а той, хто щось робить. Наприклад, наша героїня Тетяна з Польщі допомагає українцям, а ще працює, вивчає польську мову, планує своє майбутнє. Вона була російськомовною, почала говорити українською мовою в Польщі, вивчаючи польську мову», — говорить Сніжана Кутракова.

Героїня фільму Тетяна зробила свій вибір — розпочати життя заново в новій країні, але при цьому ні на мить не забуває про батьківщину.

«Це було так страшно, ми приїхали взагалі без грошей. З однією кредитною карткою, яка вже була порожня. Ну, ніхто не чекав цієї війни. Я не розраховувала, що буду сидіти на шиї, отримувати щось від держави чи ще щось. Перший тиждень ще адаптація була, а потім я пішла шукати роботу, — розповідає Тетяна, героїня фільму “Домівка на спині”. — Я почала вчити мову, бо не хотіла працювати фізично. Мені дуже легко далася мова, і я вже отримала два сертифікати з культури польської та сертифікат з мови рівня А1. Хоча я відчуваю, якщо складати іспит, то рівень В2 вже буде. Можливо, тоді мені вдасться щось змінити з роботою».

Інша героїня стрічки Альона вирішує повернутися в Україну. Повномасштабне вторгнення застало її на Київщині, виїжджала після тижня життя в окупованому селі.

Героїня фільму Альона

«У мене був великий страх, і я просто їхала, їхала, їхала — і доїхала до Німеччини», — розповідає Альона. Там вона прожила один рік і два місяці.

«Основним чинником повернутися було те, що я розуміла, що або я обнуляюся в Німеччині та лишаюся там будувати все з нуля, або повертаюсь в Україну та продовжую те, що вже є. Я не хотіла все з нуля підіймати. І другий важливий фактор — моя сім’я, мій чоловік, який служить у лавах ЗСУ», — розповідає Альона. В Україні вона вже чотири місяці й попри те, що умови проживання в неї тут менш комфортні, але вона почувається вдома.

Творча команда Суспільного повторила маршрут «вимушеної евакуації» та повернення героїнь, проїхавши шлях у понад п’ять тисяч кілометрів від мирного Вайденберга до міста в Донецькій області за 15 кілометрів від лінії фронту.

І сам фільм «Домівка на спині» — це скоріше спроба зрозуміти вимушених переселенців за кордоном. Яке у них там життя? Від чого залежить їхній вибір? Адже в кожного з них є свої аргументи «за» та «проти», і в кожного є те, що є визначальним при виборі.

Виконавча продюсерка суспільно-політичного мовлення Суспільного Катерина Феленюк розповіла під час презентації, як равлик став образом назви фільму «Домівка на спині».

Катерина Феленюк (у центрі)

«Ми починали думати, на що схожа еміграція. Можливо, асоціація з нею викликає в уяві більшості образ якогось предмета або спонукає до певної дії. Ми гралися з різними формами слів, і під час цього згадали торішній всеукраїнський Радіодиктант національної єдності. Авторкою його була Ірина Цілик, а ведучим — наш сьогоднішній модератор, Роман Коляда. В кінці цього диктанту був рядок: “А деколи дім здатен уміститися до розмірів валізи. Всі ми тепер, мов ті равлики, знаємо ціну великих переселень”. Ось так і в нас вийшла назва “Домівка на спині”», — розповідає Катерина Феленюк.

Цікавим є режисерський задум зняти фільм у чорно-білих тонах і прийом «розмитості» кадру, які якнайкраще передають картинку життя в еміграції, життя на валізах у постійному очікуванні. Режисер Володимир Бакум розповідає, що вдався до такого творчого експерименту через складність теми, бо вона відображає всі тривоги та переживання життя в чужій країні.

Автор і режисер фільму Володимир Бакум

«Чорно-білі тони — це стан душі, а довгі фокуси та розмиті кадри — це очікування хороших новин, які затягнулись у часі на півтора року. Фільм мав бути повністю чорно-білий, але в якийсь момент режисер монтажу запропонував додати колір. І він з’явиться у той момент, коли героїня приїжджає додому», — розповідає режисер і автор фільму Володимир Бакум.

Станом на вересень 2023 року за кордоном перебуває 7,4 млн українців. Багато в чому від вибору українських біженців залежить, якою буде Україна після війни: її економіка, демографічна ситуація та відбудова в цілому. Що вони оберуть: спокійне життя в Європі чи, можливо, менш комфортне — в Україні? Хтось цей вибір уже зробив, а комусь іще доведеться робити.

Над фільмом працювали:

Володимир Бакум — режисер та автор фільму;

Сніжана Кутракова — сценаристка та журналістка;

Олександр Сухов — режисер монтажу;

Рустам Мамедов, Богдан Гайдаш — оператори-постановники;

Андрій Герасименко — звукорежисер;

Олександр Грідін — звукооператор;

Олександра Дилькова — колористка;

Рустам Мамедов — моушен-дизайнер;

Ірина Коць — редакторка.

Прем’єра документального фільму «Домівка на спині» відбулася 8 жовтня о 21:00 на телеканалі «Суспільне Культура», о 22:15 на Першому каналі Суспільного мовлення під час телемарафону «Єдині новини #UAразом» та о 23:00 на місцевих каналах Суспільного.

Фото: Максим Поліщук/«Детектор медіа»

Читайте також
Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
Тарантіно
23:38 / 30.03.2024
Питання до «дуже тригерить»: Чим обосноване ваше зауваження з приводу кольору? Якщо ви не состоящийся колорист і вам просто муляє око професійна робота Дилькової, то вже питання до вас
Роман
18:15 / 14.12.2023
Цей фільм подивився один раз, випадково. Та тепер не можу ніде його знайти... Підкажіть то де його можна подивитися, чи буде десь в майбутньому розкладі. Чи той фільм вже заборонила українська цензура?
для Andre
12:07 / 10.10.2023
Тільки не треба порівнювати Бакума і, тим більше, Феленюк з геніальним Андрієм ТАРКОВСЬКИМ.
Якщо тригерить
00:00 / 10.10.2023
то не треба чесати
Andre
15:17 / 09.10.2023
Якщо для Бакума і Феленюк чорно-біле зображення це експеримент і вони з цуценячим запалом бавляться ним, то це просто викриває їх творчу незрілість. Бо чорно-біле зображення з переходом в колір, - то давно винайдений зображальних засіб з творчої палітри, який давно і успішно використовується в режисерській практиці. Згадайте "СТАЛКЕР" А. ТАРКОВСЬКОГО.
дуже тригерить
14:39 / 09.10.2023
роль колористки Олександри Дилькової в чорно-білому фільмі
Тригеру
13:39 / 09.10.2023
Заради лайка у ФБ від Юлії Фідів, невже не зрозуміло?
От і мене страшенно тригерить, -
11:57 / 09.10.2023
чому Детектора так тоигерить цією фільмою, що вже пару тижнів не може заспокоїтися і все квокче, квокче...
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду