Тетяна Лебедєва до 8 лютого 2019 року очолювала наглядову раду (НР) Суспільного мовлення. Ще в червні 2018 року в інтерв’ю «Детектору медіа» вона коротко описала роботу наглядового органу: «Не можу сказати, що все було дуже просто».

Підсумовуючи дворічний термін головування, Тетяна Лебедєва зауважує, що члени наглядової ради два роки сумлінно виконували свої обов’язки на волонтерських засадах, а результатів праці ніхто не помічав. Їй шкода, що кризова ситуація, яка накопичувалася не один місяць, призвела до цькування та закликів «убити» членів наглядової ради. Їй прикро, що наглядова рада неодноразово ставала на захист працівників Суспільного, знаходила консенсус, коли вирували протестні пристрасті з вимогами звільнити голову правління Зураба Аласанію, але більшість працівників НСТУ досі не розуміють ролі цієї ради.

Про погляд Тетяни Лебедєвої на місце наглядової ради в реформуванні Суспільного мовлення читайте в  її екслюзивному інтерв’ю «Детектору медіа».

Інтерв’ю голови правління НСТУ Зураба Аласанії читайте тут.

— Пані Тетяно, 8 лютого сплив дворічний термін ваших повноважень як голови наглядової ради Суспільного мовника. Фактично за декілька днів після того, як більшість наглядової ради відправила у відставку голову правління Зураба Аласанію. Це рішення наглядової критикували і громадські організації, й політичні сили. Наскільки, на вашу думку, ця критика об’єктивна? Відставка в період виборів справді виглядає як політична.

— Мені боляче, що Суспільне мовлення з його проблемами, етапами розвитку, відповідністю місії не були настільки в центрі уваги як тепер, коли склалася кризова ситуація. Суспільне потребувало більшої підтримки на етапі становлення. На мою думку, більшість критиків виходили з особистих симпатій чи антипатій, не розбираючись детально в документах, підставах, не вислухавши всіх точок зору, а це трошки хибний шлях, бо ситуація справді непроста як у юридичному, так і в етичному плані, а головне — у плані наслідків.

Дехто каже щось на зразок: «Рятуйте Суспільне — вбивайте наглядову раду». Така позиція, на мій погляд, помилкова, бо наглядова рада, як і менеджмент — ключові складові Суспільного мовника.

Знову-таки, кажуть, що наглядова рада «політизована», бо до неї входять представники парламентських фракцій і груп. Наглядова рада — система балансу і рівноваг, у ній є представники різних політичних сил і громадського сектора, різних поглядів на події та настрої суспільства, тому життєво важливі питання вирішуються не з політичних міркувань, кваліфікованою більшістю. Рішення про розірвання контракту з головою правління НСТУ Зурабом Аласанією прийняли 9 членів наглядової ради (кваліфікована більшість), голосували таємними бюлетенями, що, на мій погляд, відсікає можливість тиску. Кожен має свій мандат, має право одного голосу, й ним скористався в закритому режимі під час голосування за припинення контракту. Так само бюлетенями голосували за обрання Зураба Аласанії 10 квітня 2017 року. Мені здається, що вбачати в цьому політичні впливи — неправильно.

Критики кажуть, що була порушена процедура. Я на сьогодні не можу стверджувати цього: лунають аргументи від критиків, але надходить і експертиза на підтвердження дотримання процедури. Пообіцяла собі, що витрачу той час, який залишився мені в наглядовій раді, для того, щоби з’ясувати, чи була порушена процедура.

Фото Олексія Темченка

— На позачерговому засіданні наглядової ради 12 лютого 2019 року більшість членів не підтримала пропозицію Євгена Глібовицького про скасування рішення від 31 січня 2019 року про дострокове розірвання контракту із Зурабом Аласанією. Чи можлива така ситуація, що наглядова рада все ж скасує те рішення? Як діятиме наглядова рада, якщо суд скасує рішення про розірвання контракту?

— Безумовно, наглядова рада буде виконувати рішення суду. Суд уточнить правові позиції обох сторін. Наглядова рада має зібратися і, посилаючись на рішення суду, виконати його. У зв’язку з рішенням суду стане відомо, чи наглядова рада прийняла правове рішення, чи ні. Це єдиний шлях. Наразі це слово проти слова. Мені ставлять запитання, чи вважаю я реалістичним, що рішення буде скасоване і що Зураб залишиться. Так, вважаю.

Якщо ми знайдемо переконливі докази порушень процедури, тоді треба буде скасовувати рішення. Мені присилають багато порад, юридичних висновків, але поки що я не впевнена в жодному з них. Є протилежні думки: що процедуру було порушено і що жодної процедурної норми не порушено. Це треба довести. За 26 засідань наглядової ради жодне рішення не було переголосовано. Колеги завжди були проти переголосувань як можливих підстав для маніпулювань. Також жоден документ, який ми розробили (а ми брали участь у формулюванні місії, написанні статуту НСТУ, розробці положень, конкурсних умов та інших документів), не було відхилено.

— Медіаексперт Ігор Куляс вважає, що «вади будь-якої управлінської схеми не можуть бути підставою для висновків про “недостатню кваліфікацію” менеджера, а тим більше — про його “невідповідність займаній посаді”. Переваги чи вади конкретної управлінської моделі завжди стають зримими лише на довгій дистанції». Чи не вважаєте ви, що Зурабу Аласанії треба було дати час на реформу, а не розривати з ним контракт достроково?

— Коли проходила закрита частина засідання наглядової ради, Зураб Аласанія запитав, чи члени НР справді вважають, що він із моменту обрання нічого не зробив. Я сказала, що дуже багато зроблено, особливо на етапі оптимізації структури та зведення фундаменту. Та, мабуть, НР чекала більшої структурованості та стратегічності.

Досі стратегією НСТУ є та презентація, із якою Зураб переміг на конкурсі. На жаль, це не той документ, згідно з яким крок за кроком має працювати компанія, тому що стратегія має містити чіткі та вимірювані цілі й завдання, терміни та відповідальних за їхнє виконання, KPI (Key Performance Indicator — ключові показники ефективності), за якими можна оцінювати роботу. Наявність такої стратегії компанії дозволила б виключити суб’єктивні моменти при оцінюванні результатів роботи.

Ми проводили у травні 2018 року стратегічну сесію саме задля того, щоб мати спільне розуміння, куди і як рухаємося. За результатами цього обговорення мала з’явитися стратегія.

Я постійно повторюю, й казала про це на позачерговому засіданні 12 лютого цього року, що стратегія потрібна в першу чергу для голови і членів правління, а не лише для нас, це структурує роботу компанії. Уже перевалило за половину терміну перебування Зураба Аласанії на чолі Суспільного, а стратегію все обіцяють розробити. Якби були KPI, то наглядова рада могла б оцінювати роботу лише за ними. Презумпція оптимізму (девіз НСТУ. — Ред.) мені дуже симпатична, але чи може наглядова рада оцінити, чи виконано цей пункт стратегії? Треба переходити до реальних кроків. У плані на 2019 рік, який наглядова рада затвердила 12 лютого, колеги звернули увагу, що поки ще немає ані відповідальних, ані KPI, не очевидно, до яких саме системних змін призведе виконання всього масиву щоденних завдань.

Увесь час закликала колег не робити суб’єктивних оцінок контенту. Ми жодного разу не приймали рішень (не забороняли й не давали рекомендацій) по жодній програмі. Було звернення пана Зиріна щодо показу еротичного трилеру «Служниця» на «UA: Першому». Ми відповіли, що це не відповідальність наглядової ради. На засіданні 31 січня 2019 року один із членів НР критикував показ виступу «Хамерман знищує віруси» на «UA: Культурі» в новорічну ніч. Я, можливо, не цільова аудиторія, попри те закликала уникати суб’єктивних оцінок, бо це непродуктивно. Для цього нам потрібні об’єктивні методи оцінки: фокус-групи, опитування, моніторинги, якісний аналіз контенту на відповідність місії Суспільного, редакційній політиці. Не можна вирішувати шляхом голосування, хороша чи погана програма, тим паче при невисоких рейтингах. Бо навіть при різнобарвній НР один скаже, що це чудова програма, а інший — що погана. Має бути якісний аналіз, чи проект відповідає місії Суспільного, редакційній політиці.

Саме тому НР не робить таких оцінок, натомість ще на початку 2017 року поставила завдання правлінню — розробити низку концепцій, які би задали стратегічний вектор виробництва. На жаль, поки що розроблено та прийнято лише дві з них.

Нам навіть закидають, що просити розробити концепції — це, мовляв, операційний рівень. Поділяю думку колег, що це саме стратегічний рівень управління, яким повинна займатися наглядова рада, а інакше — можна очікувати й розгляду окремих програм, і персональних невдоволень…

Фото Олексія Чумаченка

— Також Ігорю Кулясу не видається переконливою й підстава про «неспроможність побудувати прозору систему роботи з донорськими коштами», оскільки претензій від донорів до благодійного фонду не надходило. Особисто ви вважаєте це підставою для розірвання контракту?

— Це не було причиною, але стало одним із факторів. Ми отримували листи від громадських організацій. На заходах, круглих столах доводилося чути про непрозорість роботи благодійного фонду. Коли були ці закиди, ми зверталися до менеджменту щодо використання донорських коштів і чули від нього, що жодних проблем немає, все прозоро, тож відповідали з посиланням на нього. Врешті наглядова рада вирішила замовити аналіз документів, які надав фонд, щоб отримати інформацію для спростування закидів щодо непрозорості роботи. Донори ніколи не оголошували про порушення, але говорили про необхідність прозорості на донорських зустрічах, їх дуже турбували звинувачення.

Коли ми збиралися проаналізувати документи фонду, то, по-перше, хотіли виключити ризики для ПАТ «НСТУ», якщо там є порушення процедури, по-друге, запевнити донорів, що це процес контрольований і в жодному разі не псує репутації ані Суспільного, ані грантодавців. Тим паче, що статут Фонду це передбачає. І головне — надати рекомендації менеджменту НСТУ, як краще працювати з подібними фондами.

Виконавча директорка Благодійного фонду Анна Десятова чітко сказала, що у фонді троє людей, які адмініструють документи, а всі переговори з донорами й виконавцями веде ПАТ «НСТУ». Це є в протоколі. Тому казати, що фонд — окрема інституція, яка самостійно працює, не можна. Фонд має офіс у телецентрі ПАТ «НСТУ», адмініструє гроші, але він не ухвалює рішення, не шукає донорів, не готує бюджетних пропозицій, не контролює виконавців. Наскільки мені відомо, частину з тих документів, яких не вистачало під час аналізу, вже переоформили, це позитивний результат.

Ніхто не закидав Зурабу Аласанії помилок фонду, закидали лише те, що він не контролював процес. Коли оголошували конкурс, там були кваліфікаційні вимоги: створення системи ефективного менеджменту та управління публічними фінансами, в тому числі донорськими коштами. Думаю, що найбільше моїх колег вразило, що не було над цим контролю.

Фото Олексія Чумаченка

— 12 лютого відбулося позачергове засідання НР, на якому було ухвалено компромісне рішення: встановити датою розірвання контракту 6 травня — тобто після президентських виборів. Це означає, що Зураб Аласанія керуватиме компанією до 6 травня? А що далі?

— Я би пропонувала цей час витратити на три речі. По-перше, серйозну роботу Суспільного, яка засвідчила би, що компанія справді працює для суспільства, стратегічно, в тому числі й відповідно до суспільно-політичного формату, бо лише аудиторія та задоволення її потреб — це мірило успіху. По-друге, з’ясувати кожному для себе, чи мав він (вона) право приймати такі рішення, голосувати так чи інакше. По-третє, якщо будуть знайдені підтвердження, що процедуру було порушено, це стане підставою для скасування цього рішення. Мені особисто не вистачає аргументів, щоби сказати, що мої колеги під час голосування порушили процедуру.

— У соцмережах деякі члени НР заявляють про тиск на наглядову раду як незалежний орган. Ви також вважаєте, що всі заяви, які лунають на захист Зураба Аласанії, — це тиск на НР? Хто переважно тисне?

— Вважаю, що тиск відбувається. Я назвала би це булінгом. Чим більше лунають звинувачень на адресу моїх колег, тим більше мені хочеться їх захистити. Це дуже образливо й несправедливо. Я не розумію, в чому вони впродовж останніх двох років були недобросовісні, некваліфіковані, некомпетентні. Хто дивився онлайн засідання 12 лютого, бачив, як розглядаються питання. Це спокійний діалог, члени НР дають рекомендації, які можуть бути враховані. У чому «некваліфікованість» і «некомпетентність»? Визнати це — це зрадити саму ідею НР як ключового органу Суспільного мовника, утвореного відповідно до європейських стандартів, а також зрадити всі докладені моїми колегами зусилля та результати роботи. Я не можу з цим погодитися.

— Чи можна було б уникнути розгляду питання про розірвання контакту?

— Питання про розірвання контракту виникало неодноразово. Можливо, й можна було б уникнути, якби був більш конструктивний діалог. Специфіка колегіального органу в тому, що потрібно шукати консенсус. Якщо є зауваження, то єдва шляхи. Перший — якщо це неправильне зауваження, то спокійно знайдіть аргументи, щоб довести, чому воно неправильне. Другий — якщо вони правильні, врахуйте їх. До 31 січня ми знаходили шлях, щоб не виносити питання розірвання контакту.

До наглядової ради надійшло звернення громадян, невдоволених тим, що «UA: Перший» не показав ходу до Дня хрещення Русі 28 липня, його підписали 2,5 тис. людей, серед яких були герої України, учасники АТО, народні депутати, однією з вимог яких була відставка Зураба Аласанії. Під час розгляду цього питання на засіданні Олексій Панич запропонував варіант відповіді, в якій обґрунтував, чому саме НР не може впливати на програмні й редакційні рішення, чому ми не можемо через це ставити питання про звільнення Зураба Аласанії на вимогу навіть такої кількості людей. Цю відповідь підтримала наглядова рада.

— Цю заяву масово підписували на початку серпня 2018 року, а вже в січні 2019 року НР розглянула питання про розірвання контракту. Що сталося за цей час?

— Мизробили власні висновки. Не можна йти на поводу в мітингових пристрастей навіть великої кількості поважних людей, які тиснули й вимагали від наглядової ради усунення очільника Суспільного. Хоча В’ячеслав Козак неодноразово намагався ставити це питання, висловлював невдоволення реформуванням.

— Що ви сказали би у відповідь чи порадили тим працівникам НСТУ та їхнім однодумцям, які зверхньо й часом навіть неетично (з уживанням непристойних слів) висловлюються публічно про членів наглядової ради?

— Я щаслива, що майже ніхто з моїх колег не долучився до дискусії в такій площині та формі. Вважаю, що етика має бути не лише журналістська, але й корпоративна. Я працювала в різних громадських організаціях, мені важко уявити, щоби хтось із працівників дозволив собі непристойні висловлювання на адресу правління чи наглядової ради. Для мене це дивно. Це рівень корпоративної культури, цим мав також зайнятися менеджмент. Можливо, для когось зі співробітників НСТУ такі публічні висловлювання — це весело, вони вважають, що цим можна хизуватися. Але повторюю ще раз, якщо серйозна організація, тим більше Суспільний мовник, має наглядову раду, то це її невід’ємна частина. Бруд на адресу наглядової ради стосується, на жаль, не лише тих, на кого його ллють. Можна і треба цивілізовано вести дискусію.

Фотозфейсбук-сторінки National media talk

— Як, на вашу думку, чи розуміють у НСТУ роль наглядової ради?

— Однією з причин того, що питання про відсторонення було порушено, могло стати якраз нерозуміння ролі НР.

Я не згадаю жодної ініціативи правління, яка б не була підтримана наглядовою радою. Так, під час обговорення часто лунала критика, але завжди знаходили рішення. Кредит довіри був дуже великим. Багато часу та зусиль витрачалося наглядовою радою на підтримку та захист реформи.

Натомість навіть в останньому інтерв’ю «Детектору медіа» Зураб Аласанія сказав, мовляв, хто така наглядова рада й чому нас критикує? Ба більше, що «не бачив з боку наглядової ради жодного позитиву»… Він, на жаль, не визнавав ані повноважень наглядової ради, ані її законного значення, необхідності спілкування з нею, поваги до її рішень. Було таке, коли ми чули від представників менеджменту, що ваші рішення (наглядової ради. — Ред.) для нас (НСТУ. — Ред.) не обов’язкові. Хоча насправді в контракті про це йдеться. Аудитори Ernst&Young підтвердили, що виконання рішень НР — обов’язок правління НСТУ.

Керівник Суспільного мав би розуміти свою роль як керівника виконавчого органа і всю структуру управління. Я розумію бажання команди працювати без нагляду, але за законом так не можна. Строкату наглядову раду делегувала Верховна Рада, обрали представники громадськості. І так буде, поки закон не змінено. Люди, які подавалися на конкурс на керівництво НСТУ, мали б це усвідомлювати.

Я впевнена, що більшість працівників НСТУ не розуміють ролі наглядової ради у структурі. Один із генпродюсерів щиро сформулював у своєму пості у Фейсбуку, що потрібно лише збільшити фінансування і ніяких наглядових рад — тоді заживемо.

— Чим займалася НР із моменту реєстрації ПАТ «НСТУ»? Чи була забезпечена нормальним чином робота НР, яка передбачена законом?

— Я ображена на те, що за цей час ніхто не помічав, скільки зроблено. Це робота, за яку не просто не соромно. Наші документи визнані інституціями та експертами. Ми провели за два роки 27 засідань, хоча в законі написано про те, що ми маємо збиратися не рідше, ніж раз на квартал, тобто чотири засідання на рік. Кожне засідання — це велика підготовка, робочі групи, вивчення або написання документів, більше ніж три години самого засідання, написання протоколу, поїздки регіонами (ми були майже в усіх регіональних філіях, зустрічалися з колективами, журналістами, представниками місцевої влади та громадських організацій). Із допомогою українських та європейських експертів Вадим Міський розробив та презентував у Страсбурзі нову модель фінансування Суспільного мовника, що зможе забезпечити НСТУ незалежне фінансування. Ця модель отримала схвальні відгуки та підтримку.

Відповідно до «Основних напрямів діяльності НСТУ на 2017 рік» керівництво НСТУ мало підготувати кілька важливих концепцій розвитку, які, наголошую знову, в першу чергу були важливі для роботи компанії. Наразі (станом на лютий 2019 року) НР прийняла лише дві — концепцію мовлення національних меншин та регіонального розвитку. Проект концепції мовлення національних меншин, який був запропонований командою НСТУ, й концепція, яку прийняли, — це два різні документи. До цього долучилася Дарія Карякіна, яка змогла зібрати на обговорення найкращих експертів, представників національних спільнот із усіх регіонів України, підняла роботу на абсолютно інший рівень, у результаті чого було ухвалено якісний документ. Концепцію погоджено з Мінкультом, МЗС, великою кількістю громадських організацій, і тепер він потребує реалізації. Скільки часу потратила Дарія на збирання думок, якої кваліфікації була ця робота!

Наші поїздки регіонами дали можливість зрозуміти, наскільки концепція регіонального розвитку відповідає вимогам. Наприклад, раніше йшлося про, що треба все централізувати та уніфікувати. Ми ж побачили, що це викликає спротив, бо менеджери філій не можуть купити банку фарби без звернення до Центральної дирекції в Києві, пітчинги програм проводяться представниками центральної дирекції, іноді без урахування потреб локальної аудиторії. Крім того, після масового скорочення зникла ідея регіональних хабів.

Коли ми отримали перший проект концепції дитячого та молодіжного мовлення ПАТ «НСТУ», то не побачили жодного концептуального підходу. Тоді за підтримки Ради Європи ми провели зустріч з експертами, отримали багато корисних порад від експертів (психологів, педагогів, батьків). Команда менеджменту з багатьма позиціями погодилася, але досі не надала проекту концепції з урахуванням зауважень експертів.

Мої колеги багато працювали у форматі робочих груп, засідань комітетів.

Нам важко було працювати, оскільки ніколи наглядова рада не мала апарату, юриста, корпоративного секретаря, який би допомагав триматися у правовому полі. Можливо, були помилки. Періодично за сприяння донорів ми мали можливість отримати консультації міжнародних експертів. Іноді донори приходили на засідання в якості спостерігачів.

Ми неодноразово казали про важкі умови, в яких працюємо, про недовершеність закону, особливо в частині умов роботи наглядової ради, де серед іншого є заборона на професію. Саме тому пішов Віталій Портников, бо не міг поєднувати основну роботу на телебаченні й радіо з обов’язками члена наглядової ради. У зв’язку з цим, у нас не вистачає одного члена. Непросто знайти людину, яка була би готова стільки часу приділяти реформуванню Суспільного. Ми казали про те, що закон треба змінювати, зокрема і в частині умов і правил, які існують для наглядової ради. Такі ж висновки були в організаційному аудиті Ernst&Young, який надав пропозиції, як треба змінювати закон. Коли ми про це згадували у присутності депутатів, нам сказали, що перед виборами навряд чи вдасться внести зміни до закону.

Фото Олексія Темченка

— 12 лютого на засіданні Олексій Панич зазначив, що, зважаючи на ситуацію з розірванням контракту, виникла потреба чіткіше розуміти хід дій, посилаючись на статут НСТУ й Положення про наглядову раду. Хто має вносити зміни в ці документи, щоби, приміром, ті ж причини розірвання контракту були детальніше прописані?

— Перші наглядова рада й менеджмент НСТУ — це камікадзе. Ми все робили вперше: формулювали місію, розробляли статут, документи для конкурсу. Практика — найкращий критерій істини, помилки мають виправлятися.

Наведу приклад. З допомогою експертів Ради Європи був розроблений механізм призначення членів від громадських організацій у наглядову раду. Була норма: якщо хтось вибуває, то автоматично заходить той, хто був другий за рейтингом. Але ми на практиці зіткнулися з таким питанням, що за цей час людина, яка була друга за рейтингом, не працює в цій організації, почала займатися іншими справами. Стало зрозуміло, що це треба змінювати. Нацрада зрозуміла цю проблему і внесла зміни в порядок, із якими погодилося міністерство юстиції. Тепер, наприклад, якщо я піду, то журналістські й медійні організації мають зібратися, провести нову конференцію та обрати нового представника до НР.

У випадку статуту та положення наглядова рада може запропонувати акціонеру — Держкомтелерадіо внести зміни на підставі практичного застосування нормативного документа.

— Зураб Аласанія в одному інтерв’ю зазначив, що таку кількість важливих повноважень, які покладено на НР, неможливо постійно виконувати на громадських засадах, що необхідно вносити зміни до закону про СМ щодо роботи членів НР на платній основі. Ви з ним погоджуєтеся?

— Ми їздили в Литву переймати досвід, голова наглядової ради суспільного Чехії приїжджав до нас. Із цих зустрічей відомо, що в Чехії та Литві всі члени наглядової ради отримують певну оплату. Ми неодноразово казали, що члени наглядової ради не можуть стільки часу приділяти Суспільному на безоплатній основі. На зустрічі з депутатами нам відповідали, що скоріше всього це зробить новий парламент (нагадаємо, восени 2019 року відбудуться чергові парламентські вибори. — Авт.). Можливо, наступним членам НР буде легше, якщо буде оплата, буде юрист, корпоративний секретар чи можливість залучати юристів на платній основі, робити фокус-групи, аналіз контенту.

— Що, на вашу думку, хорошого зробив Зураб Аласанія та його команда з моменту обрання на посаду голови правління?

— Найважче — це перший етап реформи, коли будується фундамент будівлі, який зазвичай непомітний. Лише людина із залізним характером, як Зураб, могла зламати те, що нам дісталося у спадок від державного мовлення. До здобутків я би віднесла спроможність навколо себе зібрати абсолютних симпатиків, які можуть за нього боротися. Це, з одного боку, дуже класно, з іншого — трішки розслабляє, можливо, треба дослухатися до людей з іншими точками зору. Якщо твої рішення, всі твої кроки завжди схвалюють, щось іде не так. Треба слухати і критичні точки зору, щоб не схибити з курсу реформи. Це корисно всім керівникам.

Фото з фейсбук-сторінки Офісу Ради Європи

— На сьогодні для багатьох Суспільне = Зураб Аласанія. Чи має так бути, що очільник і компанія — синоніми?

— Це національна проблема: ми або любимо, або ненавидимо, в нас майже всі партії — це не ідеологія, а лідери.

Я впевнена, що Світлана Остапа буде виконувати обов’язки голови ніяк не гірше за мене. Голова НР — не чийсь керівник, не наказує людям, що їм робити, це людина, яка має виконувати певні функції. Дуже важливо було би, щоб інституція та реформа були важливіші за імена. Я дуже добре розумію Зураба, знаю, що він вкладає життя в реформу, але треба знаходити золоту середину, шукати такі рішення, щоб ніхто не постраждав.

Я завжди мріяла про державу, де люди зможуть жити за правилами й не завжди навіть знатимуть прізвище очільників та міністрів. У нас так поки не виходить, усе пов’язано з особистостями.

Ми маємо після себе залишити інституцію, яка працюватиме за правилами, а не керуватиметься в «ручному режимі», яка матиме довіру від суспільства — і тоді, мабуть, буде не важливо, хто її очолює.

— Наглядовій потрібно обрати нове керівництво. Чи хотіли б ви й надалі очолювати НР?

— Це питання, про яке я наразі згадую в останню чергу. Ситуація настільки складна психологічно, етично, юридично, що не до посад. Якщо ставити перед собою таке запитання, то радше не готова. Потрібен час на осмислення всього, що відбулося, й того, як працювати далі. Має бути зміна, треба молоду та енергійну людину. За ці два роки, що ми працювали, мені в жодному разі не соромно, я вдячна колегам за довіру, ніколи на них не тиснула, поважала точку зору кожного, допомагала знайти консенсус. У мене іноді виникали думки піти з посади голови НР, але щоразу треба було щось терміново робити, і почуття відповідальності не давало зробити останній крок.

Фото Віталія Носача