Про це пише Ігор Фещенко, провідний аналітик з партійних фінансів ЧЕСНО, ГО ЦентрUA, на сайті ЧЕСНО.

Більшість такого контенту не мала відповідного маркування, а отже, глядач до кінця не розумів, що він дивиться — редакційний матеріал чи рекламну програму. Офіційно у 2016–2017 роках «Суспільне» надало парламентським партіям послуг майже на три мільйони. Якість трансльованого контенту викликає багато запитань.

Зрештою у компанії відмовилися від трансляції замовного контенту, хоча мають критичну ситуацію з недофінансуванням. Володимир Гройсман так і не виконав публічно надану обіцянку профінансувати «Суспільне» в повному обсязі, як того вимагає закон.

Що раніше транслювало «Суспільне» за партійні гроші, чому в компанії попри суттєвий дохід відмовилися від такої співпраці та чим загрожує недофінансування «Суспільного» — у матеріалі ЧЕСНО.

Офіційно «Суспільне» та його підрозділи у 2016–2017 роках отримали від парламентських політичних партій майже 2,8 мільйона гривень, з яких лише 558 тисяч є витратами з виборчих фондів партій та кандидатів, а отже, були витрачені на агітаційний контент у рамках законодавства (мали відповідне маркування тощо).

Решту — майже 2 мільйони гривень — становлять витрати з рахунків, на які політичні партії отримують держкошти (всі парламентські партії з вересня 2016 року отримують держфінансування). Платили «Суспільному» і позапарламентські партії та треті особи в інтересах партій, тож дохід був ще більшим. Виникає питання: за що саме платили партії «Суспільному» і його філіям поза виборчим процесом?

Найлегше розібратися з витратами «Народного фронту». Наприкінці 2016 року партія заплатила НСТУ 448 тисяч за трансляцію рекламних роликів.

Хоча за змістом і формою такі рекламні ролики — це політична реклама, офіційно вони нею не є. За законом політичною рекламою є лише той контент, який транслюється в межах офіційно оголошеної ЦВК виборчої кампанії.

Тоді ж трансляцію реклами на «Суспільному» замовляли й у БПП.

Обидві найбільші парламентські партії витрачали найбільше державних коштів наприкінці року. Ймовірно, це зумовлено тим, що державні кошти, які партії не встигають використати до кінця року, повертаються до держбюджету. Як правило, понад третина цих витрат — а це десятки мільйонів гривень — іде на рекламу на телебаченні. Щоправда, як свідчать останні соціологічні опитування, до зростання рейтингу цих партій телереклама за рахунок платників податків не призвела.

Однак «Суспільному» партії платили здебільшого не за пряму рекламу, а за загадкову «трансляцію інформаційних матеріалів», «інформаційні послуги», «надання ефірного часу», «виробництво телевізійної продукції» тощо. Саме такі формулювання знаходимо у фінзвітах партій. При цьому найбільше коштів отримували регіональні філії «Суспільного», а не основний загальнонаціональний «UA:Перший». Очевидно, це пов’язано з намаганням партій отримати доступ до тієї категорії виборців, які дивляться не центральне телебачення, а свої місцеві телеканали.

Серед усіх парламентських партій найбільше коштів філії «Суспільного» отримали від «Самопомочі» — понад 1,1 мільйона. Не маючи доступу до центральних каналів (окрім каналу «24», який належить дружині лідера партії Катерині Кіт-Садовій), у партії вирішили інформувати свого виборця через регіональне телебачення, в тому числі через філії НСТУ.

За рахунок держкоштів «Самопоміч» організувала виробництво власного відеоконтенту, зокрема програми «Самопоміч: країна». За форматом ці програми дещо нагадують новини, однак подані через призму бачення та коментарів представників партії. Вже готові матеріали, наскрізно брендовані партійними кольорами, транслювали регіональні телеканали, зокрема й філії «Суспільного».

Якщо вже згадана програма «Самопоміч: країна» має партійне брендування, то у програмі «В кабінетах», яка також транслювалася на філіях НСТУ на замовлення “Самопомочі” (і теж за державні кошти), такого брендування не було, тож контент глядачі, найімовірніше, не сприймали як рекламний.

Одна з таких програм, що йшла по всіх філіях НСТУ (принаймні у Запоріжжі, Чернівцях і Херсоні), була присвячена лідеру парламентської фракції «Самопомочі» Олегу Березюку.

Оплачували у партії й участь своїх депутатів у ефірах. Так, у липні 2017 року нардеп Олег Березюк взяв участь в ефірі програми «Час політики», за що партія заплатила 1800 гривень (за майже 25 хвилин ефіру). На початку та наприкінці програми впродовж кількох секунд з’являлося маркування «на правах реклами».

Однак далеко не завжди замовний контент мав партійне брендування чи був маркований як реклама. Офіційно оплачені ефіри, в яких брали участь представники Радикальної партії, не маркувалися взагалі.

Так, у березні 2017 року на Кропивницькій філії «Суспільного» (канал «Кіровоград») у якості гостя програми «Людина тижня» побував Олег Ляшко. Майже годинний ефір обійшовся партії в 33 696 гривень. Упродовж програми ні графічно, ні вербально глядачам не повідомили про те, що ефір є рекламним. При цьому ведучий програми ставив Ляшку уточнюючі питання, на що Ляшко відповів досить грубо:

«До чого ви ведете, я не знаю. Я думаю, ваша жінка краще знає від вас, до чого ви водите і шо ви водите».

Кілька днів по тому на цьому ж каналі у новинному блоці з’явився сюжет з ознаками замовності, інформаційним приводом для якого став візит Олега Ляшка на місцеве підприємство.

«Жінкам троянди, заводу високі продажі. Народний депутат України Олег Ляшко у Кропивницькому відвідав завод...” — говорить ведуча новин перед запуском самого сюжету.

Ще одним зразком немаркованого контенту, оплаченого Радикальною партією, є ефір на телеканалі «Нова Волинь» (філія «Суспільного»), де у червні 2017 року продемонстрували немаркований рекламний ролик з Олегом Ляшком і транслювали ефір, приурочений до Дня захисту дітей, за участі нардепа-«радикала» Андрія Лозового.

Загалом «радикали» оплатили послуги філій «Суспільного» на 283 тисячі гривень. Понад половина цих витрат здійснені за рахунок держкоштів.

Участь у ефірах НСТУ оплачували і позапарламентські партії. Так, 27 квітня на черкаському телеканалі «Рось» в ефірі програми «Актуальне інтерв’ю» з’явилися одразу троє представників партії «Справедливість»: Валентин Наливайченко, Маркіян Лубківський та керівник облорганізації партії Олег Котляр. З собою на ефір гості взяли і партійний банер, який там же і розгорнули.

Окрім участі в ефірі каналу «Рось», «Справедливість» також заплатила місцевій філії НСТУ за виготовлення аудіозаписів та їх трансляцію на радіо.

Однак не завжди політичний контент оплачували з офіційних партійних рахунків. Для цього використовували також і громадські організації та приватні підприємства. Так, ГО «Народний контроль» і ТОВ «Українська майстерня телебачення» з 2015 по 2017 роки самостійно виготовляли телепрограми «Народний контроль» у форматі, наближеному до новинного, які згодом транслювали низка регіональних телеканалів, зокрема і філії «Суспільного» у Львові, Луцьку, Хмельницькому, Черкасах, Херсоні.

Контент можна назвати політичним передусім тому, що він був наскрізно брендований логотипами й назвою політичної партії «Народний контроль». Логотип, який використовує партія, зареєстрований на однойменну ГО. Коментарі до програми брали у депутатів і партійців «Народного контролю». Інколи в одній програмі було по 3-4 такі коментарі. Редакціями для журналістів і операторів слугувалиприймальні нардепа та лідера «Народного контролю» Дмитра Добродомова.

Доходило навіть до того, що в одній із програм, яку знімали для трансляції на каналі «Поділля-Центр» (Хмельницький), оператор дав своїй же програмі коментар як депутат від «Народного контролю». Як з’ясував ЧЕСНО, вартість трансляції цього контенту, без урахування витрат на виробництво, лише на ТРК “Львів” та на каналі «Нова Волинь» становить понад 860 тисяч гривень. При цьому походження коштів на виробництво і поширення цих програм так і залишається загадкою.

Таким чином, на філіях НСТУ транслювали ледь не все, за що їм платили.

Однак наприкінці 2017 року проплати з боку партій на користь філій «Суспільного» припинилися.

Ініціатива щодо припинення трансляції замовного політичного контенту йшла саме від «Суспільного». У листопаді правління НСТУ прийняло рішення про відмову від реклами політичних партій та окремих політиків у міжвиборчий період.

«ПАТ «НСТУ» на своїх загальнонаціональних каналах мовлення, на регіональних каналах мовлення, ефірних радіоканалах та/або будь-яких інших платформах не здійснюватиме розміщення реклами, пов’язаної із діяльністю політичних партій, громадських об’єднань та рухів політичної спрямованості чи окремих політичних діячів, в тому числі з питань популяризації їх діяльності чи роз’яснення позиції», — йдеться у протоколі засідання правління ПАТ НСТУ № 26.

Це рішення означає, що НСТУ свідомо відмовляється від частини доходу. Майже 3 мільйони гривень, про які йшлося вище, — це лише частка офіційних витрат парламентських політичних партій, які можна документально відстежити. Разом з тим, є підстави вважати, що існує багато політичних партій і гравців, особливо локального рівня, які за появу в ефірах НСТУ платили неофіційно.

У відповіді на запит ЧЕСНО на «Суспільному» обгрунтували своє рішення.

«Причини рішення відмовитись від політичної реклами у позавиборчий період логічно випливають із основного завдання суспільного мовника — служити громадянам України, надаючи їм незалежну та корисну інформацію, заохочуючи критичне мислення.

Безумовно, прибутки від реклами є одним із законних джерел наповнення бюджету ПАТ «НСТУ», проте основною метою існування незалежного медіа не може і не повинен стати заробіток, адже пріоритетом завжди має залишатись об’єктивне інформування громадян».

Рішення «Суспільного» підтримує член наглядової ради ПАТ «НСТУ» Євген Глібовицький, який не вважає виправданим таке джерело доходу:

«Я не став би це називати альтернативним фінансуванням. Це те саме, що хтось із членів сім’ї піде на панель. І ми будемо казати, що це доповнення домашнього бюджету».

Як показує аналіз фінансових звітів політичних партій у 2018 році, в них більше не фігурують проплати на користь «Суспільного» чи його філій (окрім випадків, коли партії розраховувалися за контент, трансльований у 2017 році). Це означає, що рішення Наглядової ради принаймні формально діє. Однак чи означає це, що з ефірів «Суспільного» зникли замовні матеріали.

«З січня 2018 року в регіональному суспільно-політичному мовленні було зафіксовано всього 2 випадки, які аналітики і самі працівники назвали матеріалами з ознаками замовності. В обох випадках були задіяні адміністративні ресурси для притягнення до відповідальності причетних: авторам програм було оголошено попередження, і з того часу за ними не були помічені подібні порушення», — повідомили на «Суспільному».

«Також на НСТУ змінили майже все керівництво філій та уніфікували програмну сітку, що дозволяє ефективніше відлідковувати якість контенту.

Зменшення обсягів матеріалів з ознаками замовності відзначають і в організації «Детектор медіа», яка здійснює моніторинг новинних блоків центральних телеканалів і моніторинги новин на окремих філіях НСТУ. У тижневому моніторингу за 18-22 червня експерти не виявили жодного сюжету з ознаками замовності на Вінницькій, Одеській, Миколаївській, Херсонській та Кропивницькій філіях. Для порівняння, моніторинг за 24-28 жовтня 2016 року виявив на цих же філіях НСТУ десятки новин з ознаками замовності на користь політиків і комерційних структур. При цьому моніторинг 2016-го теж зафіксував зменшення джинси у порівнянні з попереднім періодом.

Те, що контент філій системно моніторить як сама НСТУ, так і експертні організації, свідчить про те, що завдяки саморегуляції в компанії якість контенту зростає, а глядач більше не отримуватиме реклами під виглядом редакційних програм чи новин.

Але відсутність джинси на НСТУ поглибила проблеми недофінансування. Зараз коштів не вистачає навіть на зарплати для працівників і є складнощі з фінансуванням виробництва контенту.

«Недофінансування НСТУ у 2018 році не просто критичне, воно ставить під загрозу існування суспільного мовника. Трансляції всіх теле- й радіоканалів можуть припинитися, коштів бракує навіть на сплату комунальних платежів та податків, не кажучи вже про виробництво контенту. Антикризові заходи — дуже непрості. Вимушені відпустки за власний рахунок чи відсутність премій торкнуться більшою мірою керівного складу НСТУ та центральної дирекції. У цей непростий час я вдячний колективу за підтримку антикризових заходів та довіру до правління,» — наголошує в коментарі ЧЕСНО Зубар Аласанія, голова правління ПАТ НСТУ.

Інфографіка прес-служби ПАТ “НСТУ”

«На зустрічі, що пройшла минулого тижня, до прийняття рішення правлінням, ми обговорювали всі можливі варіанти антикризових заходів. Серед інших обговорювалась і можливість повернутись до політичної реклами у позавиборчий період, адже це джерело додаткового доходу. Проте ми від такого кроку відмовились свідомо. Приємно було побачити, що для більшості працівників такий крок навіть не розглядався як ймовірний варіант, не був прийнятним, адже саме незалежність від будь-яких політичних сил, у тому числі й фінансова, є для «Суспільного» ключовою цінністю», — додає Аласанія.

Жодної реакції Кабміну на таку ситуацію із “Суспільним” немає. І це при тому, що ще у лютому Володимир Гройсман обіцяв профінансувати його “копійка в копійку, гривня в гривню”.

ЧЕСНО намагався отримати коментар Володимира Гройсмана, однак його прес-секретар не відповів на телефонні дзвінки й не відреагував на прочитане ним повідомлення у «Фейсбуці».

Варто додати, що сам Кабмін витрачає мільйони державних коштів на популяризацію «Уряду Гройсмана» через зовнішню рекламу та джинсу в медіа.

Член наглядової ради НСТУ Євген Глібовицький вважає недофінансування «Суспільного» умисним кроком з боку політиків.

«Це не є питання браку грошей у державі. «Суспільне», якщо воно зреалізується так, як воно задумується, — це дуже серйозна зміна того, як у країні буде формуватися порядок денний. Як у владі, так і в опозиції ми бачимо, що є консенсус з приводу того що «Суспільне» не повинно бути повністю профінансоване. Зверніть увагу, що в момент, коли це питання провалюється у Верховній Раді, то воно провалюється не тільки голосами коаліції, а воно провалюється так само голосами опозиції. Дуже показово видно, хто як голосує».

Не маючи більше платного доступу до НСТУ, політики пішли на комунальні та приватні медіа, тож вони знайшли для себе альтернативний варіант виходу на аудиторію регіональних телеканалів. Такий висновок можна зробити, аналізуючи фінансові звіти політичних партій. Однак відтепер і глядач має вибір. Вибір дивитися те, що покажуть, чи обирати канали, вільні від прихованої реклами у різних її проявах.

Однак трансформацію «Суспільного» серйозно гальмує або й унеможливлює недофінансування з боку держави. Всупереч публічній обіцянці Володимира Гройсмана профінансувати «Суспільне» «копійка в копійку, гривня в гривню», яку він дав понад рік тому, компанія отримала лише половину передбаченої законом суми. Такого фінансування компанії бракує навіть для покриття своїх базових витрат на кшталт зарплат. І це при тому, що штат працівників було оптимізовано на 3 тисячі осіб. Через недофінансування «Суспільне» закликає власних працівників іти в неоплачувані відпустки, а державний концерн РРТ за борги відключив аналогове мовлення для каналу «UA:Перший» по всій країні, крім прифронтової зони.

Джерело: Ігор Фещенко, сайт chesno.org