osvita.mediasapiens.ua

Як НСТУ може зберегти Закарпаття в українському інформаційному просторі

Процес перетворень у регіональних представництвах суспільного мовлення передбачає визначення тих із них, що матимуть статус розширеної продукуючої структури, і тих, хто матиме значно нижчий статус. Наведу деякі думки з приводу такого регіону, як Закарпаття.

Спробую аргументувати створення на базі філії ПАТ НСТУ «Закарпатська регіональна дирекція» («Тиса-1») так званого хабу, що продукує визначену кількість власних програм.

Із погляду розбудови ефективного мовлення регіон перебуває осторонь від решти території України. Важливо, розглядаючи це питання, враховувати власні цілі, а також складнощі, які стоять на шляху їх утілення з боку особливого менталітету населення цього регіону.

Закарпаття — наймолодша область, яка увійшла до складу України. Географічно вона відокремлена Карпатськими горами, що віками формувало особливе сприйняття місцевими жителями життя за їх перевалами. Історично вона тисячу років перебувала під владою відмінної від східнослов’янської, іншої локальної цивілізації з її специфічними економічними, політичними, соціальними та духовними підсистемами.

Різке прискорення згуртування громадян України навколо новітньої національної ідеї, що спостерігається протягом останніх років, у цьому регіоні ускладнюється наявністю потужного впливу з боку певних сил, зосереджених зовсім поруч у сусідніх країнах. Відчутні й спроби розігрування політичної карти нестабільності в краї агресивними до України державами. На жаль, такі тенденції мають перманентний тривалий характер.

Значну роль у цих процесах відіграють електронні засоби масової інформації. Вони є каталізатором громадської думки, що формується серед населення краю. Мають чималий вплив на його настрої й мотивацію поведінки. Дозволяють вирішувати або, навпаки, ускладнюють вирішення важливих суспільно-політичних питань. І тут яскраво проявляється головна небезпека, що присутня в місцевому інформаційному полі: частка українських радіостанцій і телеканалів становить у ньому невеликий відсоток. Це якщо брати механічно. Якщо ж розглядати їхній вплив і вагу серед мешканців області, то картина взагалі зводиться до мізерної кількості українських мовників, які здатні відігравати роль модератора між державотворчими інституціями та громадянами чи хоча б можуть просто моніторити складну суспільно-політичну ситуацію в краї.

Чому так відбувається? Чому іноземні мовники мають такий вагомий вплив і чому в українських мовників він, навпаки, обмежений? Щоби зрозуміти причини цього, треба згадати історію виникнення електронних мас-медіа в цьому регіоні.

Перше «місцеве» радіо жителі Підкарпатської Русі почули з території Чехословаччини на початку 20-х років минулого століття. Перші телевізійні канали покрили область у середині 1950-х із території Угорщини, Чехословаччини, Польщі, Румунії. Враховуючи практичну відсутність мовних бар’єрів для місцевого населення, це й стало для нього первісним сприйняттям телебачення. Його суттю. Знадобилося більше десяти років, щоби закарпатці з подивом виявили ще якесь телебачення — радянське. На тлі професійної роботи закордонного воно мало майже пародійний характер. Ця пародія тривала десятиліттями, формуючи в кількох поколінь місцевого глядача зневажливо-недовірливе до нього ставлення. Стосовно «центральних каналів» воно певним чином відчувається й тепер.

Зламати цей стереотип непросто. Частково це вдалося ще комуністичній владі. Відчувши помітний бар’єр між ментальністю закарпатців і ментальністю центральної влади, вона вдало застосувала підміну частини впливу ментально близьких Закарпаттю іноземних мовників. Створила місцеві телевізійні редакції, що найбільш повно використовували в своїй роботі ефективні мовленнєві шаблони, які сформувалися в місцевих глядачів із подачі закордонних студій.

Важливим кроком на цьому шляху стало й упровадження, крім української, іншомовних місцевих редакцій. Відтоді й до наших днів вони є практично єдиними комунікативними каналами, що більш-менш успішно працюють між «центральною владою» і національними громадами Закарпаття, які проживають тут у «власному світі», у власноруч вибраному ними інформаційному полі. І воно, на жаль, не загальноукраїнське.

Окремо слід зазначити, що така ситуація властива не лише національним меншинам краю. Домінантна частина решти населення області також історично має специфічне ставлення до центральних телеканалів. Місцеве мовлення тут так само успішно відіграє роль модератора між центром і регіоном, користуючись зовсім іншим рівнем довіри закарпатської аудиторії. Показово, що в критичних життєвих ситуаціях, якщо розглядати телебачення, закарпатці здебільшого шукають інформацію на каналах прикордонних країн, потім місцевих мовників і лише потім — на загальноукраїнських. Ба більше, користуючись подекуди простою інфантильністю України в роботі з прикордонним місцевим інформаційним простором, наявні в регіоні іноземні мовники перебирають на себе певну частину функцій, що за всіма ознаками мають належати мовнику українському, в першу чергу місцевому. Це проявляється в тому, що на звичайні, але важливі для місцевих громад події ті запрошують не місцеву студію телебачення, яка інколи не має ресурсу швидко і якісно відреагувати, а закордонного мовника. Той миттєво приїжджає, оперативно робить місцевий матеріал і відразу ж видає в свій ефір із закордонної території, що чудово сприймається в регіоні. Також в області починає формуватися мережа іноземних корпунктів, що за всіма ознаками оснащення миттєво можуть перетворюватися на повноцінні вузли телевізійного мовлення.

Такий екскурс важливо зробити перед головним питанням. Зрозуміло, що необхідність реформування місцевого мовлення не викликає сумніву. Та що станеться в регіоні, якщо підійти до цього механічно, не враховуючи зазначених особливостей?

Виносимо за дужки справді неминучі кроки з корекції структури, менеджменту, логістики, інших потрібних змін, що мають супроводжувати реформи. Спрогнозуємо принципове. Варіант «інформаційного корпункту», на який може перетворитися Закарпатська філія Суспільного, рівноцінний повному випадінню каналу з українського медійного простору. Контент, який прийде йому на заміну в рамках «кнопки», що від нього залишиться, прогнозовано ігноруватиметься місцевою аудиторією.

Уявімо собі іншу ситуацію, коли основний гравець у місцевому українському інформаційному просторі, яким нині є філія ПАТ НСТУ «Закарпатська регіональна дирекція», зазнає системних втрат. Тобто з повноцінного, з погляду наявного глядача, цілодобового багатожанрового лінійного телеканалу перетворюється на обмежений в обсягах та жанрах продакшн із суттєво урізаними, можливо, не праймовими залишками «чужого» ефіру. Така ситуація швидко призведе до критичної втрати глядача. Зменшенню й так обмежених комунікативних можливостей між центром і регіоном. Переконатися, що глядач знайшов собі іншу заміну в плані місцевого мовлення, можна буде дуже швидко. А «центр» отримає ще один канал, який загубиться в іноземному інформаційному просторі.

Окремо слід розглянути неминучу реакцію на втрату каналу з історією, що нараховує вже п’ятдесят років, із боку громадськості краю, міжнародних структур, сусідніх держав. Ця телекомпанія й тут має особливий статус, що далеко виходить за рамки обласної. У 2010 році на його базі планувалося створення Міжнародного супутникового телеканалу транскордонного мовлення. Відповідний проект отримав підтримку Держкомтелерадіо України, що опікувалося компанією в той час. Ухвалення такого проекту стало можливим завдяки багаторічному досвіду роботи філії в центральноєвропейському медійному просторі, робочим зв’язкам, довірі міжнародних партнерів, потребі українців за кордоном у якісному мовленні з України, цікавості громадян прикордонних країн до наших програм їхніми мовами. Сьогодні таких мов вісім. У цьому також унікальність Закарпатської філії НСТУ.

Досвід минулих спроб обмежити цей напрям нашої роботи показує, що реакція зацікавлених у збереженні в центрі Європи близької до її стандартів телевізійної структури буде миттєвою та вагомою. Був випадок, коли це питання стало темою обговорення президентів двох країн, що ініціювалося не з українського боку.

Чи здатна «Тиса1» після назрілого реформування забезпечити надалі високий сучасний рівень телевізійного мовлення? Так. Це одна із найстаріших студій України з величезним досвідом найрізноманітніших робіт. Це вагома школа, через яку проходить левова частка закарпатської телевізійної журналістики, тих, хто опановує режисерську, операторську майстерність. Це глибоке розуміння регіональних проблем, рівень довіри аудиторії. Це рівноцінні партнерські стосунки з міжнародними телеорганізаціями. Це регіональний бренд, готовий влитися в спільну роботу в якості успішного суспільного мовника.

На мою думку, шлях реформування філії ПАТ НСТУ «Закарпатська регіональна дирекція» не може бути стандартним. У даному випадку питання лежить не стільки в площині того, які вигоди таке реформування може принести системі суспільного мовлення. Воно радше лежить у площині того, як суспільне мовлення може зберегти Закарпаття в українському інформаційному просторі.

Враховуючи всім відомі трагічні приклади минулих років, питання достатньо вагоме, щоб не робити необдуманих кроків. Надто великою може бути їхня ціна.

Олександр Герешко, заступник директора виконавчого філії ПАТ «НСТУ» «Закарпатська регіональна дирекція»

comments powered by Disqus