26 жовтня телеканал Перший в межах національного телемарафону покаже документальний фільм «Щоденник вцілілої» від команди журналістів-розслідувачів Суспільного. 29 жовтня  фільм вийде в ефірі регіональних телеканалів мовника.

«Щоденник вцілілої» створили на основі щоденника жительки села Ягідне на Чернігівщині, яка протягом 28 днів разом з іншими односельцями була «живим щитом» для російських окупантів. 

Над створенням фільму працювали: авторки — Інна Білецька, Алла Садовник, режисер — Владислав Васильченко, режисер монтажу, дизайнер та композитор фільму — Олександр Стратонов, операторка-постановниця — Світлана Коваль, оператор — Павло Ільчук, журналістки — Анна Калаур, Марія Горбань. 

«Село Ягідне і ще декілька десятків населених пунктів у Чернігівській області перебували під російською окупацією протягом березня. Чернігівщина була звільнена від окупантів наприкінці березня — на початку квітня, як і Київщина. Спочатку після звільнення цих територій ми працювали на Київщині, зокрема у Бучі. Результатом цієї роботи став наш фільм-розслідування «Буча 22». У Ягідне ми потрапили лише влітку, уже через кілька місяців після звільнення цього села від російських окупантів. Потрапили на один день і просто не змогли не повернутися», — розповіла продюсерка, співавторка фільму, а також шеф-редакторка редакції розслідування Суспільного Інна Білецька для програми «Сьогодні.Вдень» на «Українському радіо». 

У фільмі є 6 основних героїв, які розповідають свою історію перебування в підвалі, але головним героєм цього фільму, як сказала Інна Білецька, є все-таки власне підвал, який вміщав у собі всіх жителів села. Люди мусили виживати в тісноті, в постійному страху і приниженнях, в умовах браку кисню, питної води та їжі.

«В таких умовах весь цей час перебували літні люди з різними захворюваннями, а поряд з ними й маленькі діти, немовлята. Найменшій дитині було півтора місяця.

Окупанти влаштували їм справжню тюрму, тобто, швидше, тюремний табір. Пізніше люди добилися можливості готувати собі їжу на вулиці на вогнищі. Їм встановили режим, закриваючи їх з сьомої вечора до сьомої ранку, могли випустити лише на пів години протягом дня, а могли зачинити в підвалі на цілу добу. 

І люди розповідають про ці жахливі приниження. Всі змушені були користуватися відрами, щоб справити природні потреби, в підвалі була страшна задуха. Коли селяни зверталися до російських офіцерів з тим, що їм погано, а діти задихаються, ті цинічно відповідали: «Ну хай задихаються». А онкохворому чоловікові, який фізично не міг перебувати в таких умовах, якому потрібні були ліки, російський офіцер відповів: "Не можеш — іди вішайся". 

Всі ці свідчення — це те, що ми почули від людей, і те, що було записано в щоденнику жительки села Ягідне, яка примудрилася в таких умовах, буквально наосліп, адже світло в підвалі з’явилося лише в останні кілька днів, а до цього була темрява, — вести свій щоденник. Вона мала з собою ліхтарик і блокнот, і коли люди почали помирати, захотіла хоча б зафіксувати їхні імена», – поділилася вона.

Нагадаємо, 22 червня відбулася прем’єра розслідування Суспільного «Буча 22» про те, як журналісти шукали військових Росії, що розстріляли сім’ю в Бучі.