Сайт «Суспільне мовлення» публікує серію інтерв’ю з членами наглядової ради майбутнього Суспільного мовника, в яких вони розповідають про своє бачення становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ. 

Вадим Міський у своєму виступі на конференції з обрання члена наглядової ради НСТУ у  сфері захисту інтересів дітей та молоді звернув увагу на величезну відповідальність громадського сектора за створення НСТУ, адже більшість у наглядовій раді буде саме від представників громадських організацій, а не політичних сил. За створення, запуск та незалежне функціонування Суспільного відповідатимуть люди, яких делегувало суспільство. 

Пан Міський також наголосив на важливості високих зарплат і короткострокових контрактів для творчих працівників: «Великі зарплати – це, звісно, наріжний камінь, але не вони вирішують усе. Потрібен грамотний підхід до найму працівників. Працівники творчих спеціальностей, на мій погляд, повинні обиратися саме на короткострокову проектну діяльність. Проект має пройти незалежний професійний відбір, за результатом проекту на короткий строк має підписуватись контракт. З високою зарплатою, але на короткий строк. Тоді людина вмотивована якнайкраще реалізувати свій проект. Якщо ми не зробимо високі зарплати і короткострокові контракти, ми ризикуємо повторити приклад державних мовників, які мали репутацію відстійника ідей».

Нагадаємо, у жовтні було обрано кілька представників Наглядової ради НСТУ від громадських організацій. Наразі вже обрано вісім членів наглядової ради від парламентських фракцій і груп: Світлана Остапа («Самопоміч»), Лаврентій Малазонія («Опозиційний блок»), Віталій Портников («Народний фронт»), Сергій Таран («Блок Петра Порошенка»), Тарас Аврахов («Воля народу»), Ігор Хохич («Відродження»), Микола Давидюк («Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимир Яворівський («Батьківщина»).

Сайт «Суспільне мовлення» вже оприлюднив інтрев’ю з членом Наглядової ради від ГО освітян і науковців Олексієм Паничем (ГО «Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера» в Шевченківському районі м. Києва), Лаврентієм Малазонією (від парламентської фракції «Опозиційний блок»), Тарасом Авраховим (від депутатської групи «Воля народу»). Також опубліковані інтерв’ю з членами Наглядової ради від сфери фізичного виховання та спорту, віце-президентом Національного олімпійського комітету, президентом Федерації біатлонуВолодимиром Бринзаком, творчої сфери – партнером агентства Pro.mova, представником ГО «Форум видавців» Євгеном Глібовицьким, Сергієм Тараном (від парламентської фракції БПП «Солідарність»), Ігорем Хохичем (від парламентської групи «Партії «Відродження»), Миколою Давидюком (від парламентської фракції «Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимиром Яворівським (від парламентської фракції політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»), Тарасом Шевченком (від правозахисної сфери), Тетяною Лебедєвою (від медійних організацій), Наталею Скрипкою (від сфери захисту прав осіб з особливими потребами) та Віталієм Портниковим (від парламентської фракції «Народний фронт»), Світланою Остапою (від парламентської фракції політичної партії «Самопоміч»).

– Вадиме, чому ви вирішили стати членом наглядової ради?

– Працюючи координатором експертних груп Реанімаційного пакету реформ, я активно долучався до адвокації законодавства про суспільне мовлення, згодом брав участь у робочій групі з реформування державних ТРК на базі Національної телекомпанії України. Тому членство в наглядовій раді для мене є логічним продовженням попередньої діяльності. Сьогодні, коли ми пройшли законодавчий етап реформи, успіх незалежного від держави й олігархів та підзвітного громадянам Суспільного мовника залежить від основ, що закладе в його роботу наглядова рада – затвердження редакційного статуту, прозорого процесу обрання правління, визначення напрямів діяльності НСТУ, встановлення вимог до щорічного аудиту та першої практики його проведення, визначення умов та розмірів оплати праці.

Я глибоко переконаний, що успіх Суспільного мовлення зумовить і успіх держави в цілому, адже допоможе розвивати критичне мислення в громадян, досягати традиційно «забуті» групи населення, і бути термометром об’єктивності там, де комерційні канали дозволяють собі упередженість – під час висвітлення конфліктів, виборчих кампаній чи гострих політичних питань.

– Чи ви вже знайомі з членами ради від громадськості та парламенту? Що можете сказати про колег?

– На мій погляд, сформований склад наглядової ради є професійним, адже об’єднав людей які не один рік вболівали за суспільне мовлення. Більшу частину членів наглядової ради знаю особисто, з частиною співпрацюємо в рамках Реанімаційного пакету реформ. Вважаю, що таким складом нам вдасться ухвалити основні рішення, від яких залежить запуск НСТУ.

До складу ради також увійшли декілька осіб, що мали тісні зв’язки із медіаринком. У цій ситуації важливим є взаємний контроль за конфліктом інтересів членів наглядової ради, задля уникнення впливу на редакційну політику чи спроб випустити в ефір власну продукцію.

– У своєму виступі на конференції з обрання члена наглядової ради НСТУ у сфері захисту інтересів дітей та молоді ви говорили, що потрібен додатковий орган при НСТУ, в який входитимуть молодіжні та дитячі організації. Чому це важливо і чи лише у вашій сфері потрібен такий орган?

– Мовлення для молоді та дітей – це зобов’язання НСТУ, яке встановлює законодавство. В структурі Суспільного буде щонайменше один дитячо-молодіжний радіоканал, також національні телеканали й регіональні філії вироблятимуть контент для дітей та молоді.

При такому обсязі мовлення для молоді не може відбуватися без долучення молодіжного громадянського суспільства. Після низки обговорень на конференції з обрання члена наглядової ради в сфері дітей та молоді представники багатьох організацій виявили бажання бути долученими до створення НСТУ. Наглядова рада має повноваження утворювати консультативно-дорадчі органи, одним з яких може стати молодіжна громадська рада.

– Ви також говорили про запровадження системи короткострокових проектів для творчих працівників. Розкажіть про це детальніше.

– Довгий час державне мовлення мало репутацію «відстійника ідей». Його не дивилися широкі верстви населення, а популярні та рейтингові медіа-обличчя оминали його стороною, адже за копійки, які можна було заробити на НТКУ чи ОДТРК, довго не проживеш. Цікаві проекти, які дивом з’являлися на державних медіа, були поодиноким виключенням із загального правила.

Щоб не повторити досвід «відстійника ідей», слід переймати досвід комерційного сектора щодо умов оплати праці. Короткострокові контракти та ринкова зарплата для працівників творчих спеціальностей – продюсерів, редакторів, журналістів у кадрі – можуть стати хорошим стимулом до виробництва якісного конкурентоспроможного контенту.

За такою системою, відповідно до визначених напрямів діяльності, оголошується конкурс теле- чи радіопроектів, куди зі своєю ідеєю може прийти продюсер. З ним та командою проекту НСТУ укладає контракт на обмежений в часі термін. З високою зарплатою, але на короткий строк. Такий контракт може бути продовжений, якщо проект себе вдало зарекомендував, має гарні рейтинги та продовжує залишатися суспільно-корисним і актуальним. Працівники при цьому отримують мотивацію зробити якомога кращий продукт, а НСТУ отримує ще й змістовну конкуренцію ідей, яка обов'язково буде оцінена глядачем. У цьому мають бути зацікавлені самі ж творчі працівники, адже це спонукає до розвитку, самовдосконалення.

– «UA:Перший» має доволі низькі рейтинги. На вашу думку, чи важливі рейтинги для суспільного мовника?

– Я не прихильник тієї ідеї, що Суспільному можна «пробачити» низькі рейтинги, бо воно «інтелектуальне». Звісно, завдяки фінансовій «подушці» від держави Суспільне може собі дозволити не гнатися за провокаціями та спекуляціями, які нарощують рейтинги. Але це не означає, що можна дозволити залишатися на рівні 2-4% глядацької аудиторії: за кошти платників податків потрібно створювати телерадіоконтент, який захоче дивитися велика частка громадян, тобто він буде цікавим та конкурентним.

Навіть інтелектуальну інформацію можна подавати таким чином, що її захочуть дивитися. Програмою мінімум для НСТУ на час роботи першого складу правління має бути повернення у першу п’ятірку телеканалів.

До речі, від рейтингів залежить і те, наскільки прогресивні журналістські стандарти, яких дотримуватимуться журналісти Суспільного, зможуть поширитися і на комерційні канали. На моє переконання, завдання Суспільного також показати, що можна бути цікавим і рейтинговим, і водночас відповідати журналістським стандартам.

– Як зробити Суспільне цікавим для молоді? Що може зробити наглядова рада?

– Молодь цікавить, в першу чергу, музика, інтерактивний формат, цікаві гості та обговорення реальних проблем молоді.

В Україні вже є позитивний досвід створення молодіжного формату – наприклад, шість років працював «MTV-Україна», зараз працює М1, Новий канал. Навіть на «УТ-1» колись була «Студія 5» – молодіжна передача та творче об’єднання, з якого виросло декілька популярних сьогодні телеведучих. У таких програмах можна і потрібно давати суспільно-важливі, виховні смисли – між спілкуванням з гостями показати короткий документальний фільм, наприклад. Але якщо цей фільм буде про різновиди українських комбайнів – то, звісно, молодь переключить кнопку.

Формат та наповнення – це задача продюсерів, редакторів та журналістів. Наглядова рада ж може і повинна поставити молодіжне мовлення у пріоритет, забезпечити його достатнім фінансуванням і дати можливість створювати контент.

– Очевидно, що НСТУ потрібно різні джерела доходів  – про це не раз казали експерти. Звідки НСТУ може отримувати кошти, окрім як з бюджету та реклами? (на сьогодні і в довгостроковій перспективі). На вашу думку, наскільки реальним є абонентська плата?

– Закон про Суспільне і зараз не забороняє фінансувати НСТУ за рахунок абонентської плати. Проблема в тім, що ніхто не платитиме ні копійки, поки не побачить якісний та незаангажований контент. В мене є відчуття, що відмовитися від державного фінансування і перейти до абонентської плати в найближчі роки навряд чи вдасться. З огляду на великий обсяг податків, які сплачує кожен громадянин – більш ніж 50% від доходу – ми очікуємо на сервіси, які за ці податки нам надаватимуться. Тому, без зниження податкового тиску вводити додатковий податок, назвавши його «абонплатою» – неправильно.

Натомість, суспільне мовлення може вигідно відрізнятися від інших послуг, що надаються за податки громадян, своєю прозорістю та підзвітністю, зрештою ставши флагманом прозорості в Україні. Перевіряти витрати коштів, виділених щороку на НСТУ, буде незалежна аудиторська компанія, і результати аудиту будуть доступні громадськості.

– Члени наглядової ради працюватимуть на громадських засадах. На вашу думку, це правильно? Адже це може створити своєрідний майновий ценз – в органі працюватимуть лише ті, хто може собі дозволити займатись волонтерством у робочий час. Чи не вплине це на якість роботи наглядової ради?

– Закон встановлює зараз саме такі умови – тільки на громадських засадах. При цьому ми розуміємо, що наглядовій раді доведеться працювати досить багато, особливо на етапі запуску НСТУ. Існують різні варіанти участі в наглядовій раді – безоплатна, оплачувана, відшкодування пов’язаних із діяльністю витрат.

В корпоративному секторі члени наглядових рад часто отримують заробітну платню за свою роботу, і це мотивує їх сумлінно і прискіпливо ставитися до своїх обов’язків. У неприбутковому секторі поширеною є безоплатна робота членів наглядових рад. Ключове питання полягає в тому, чи оплата роботи членів ради зможе перетворитися в інструмент впливу на них з боку урядовців чи менеджерів НСТУ. Згідно із чинним законодавством – не зможе, адже члени наглядової ради не призначаються урядом, і не виконують його доручень, так само і менеджмент НСТУ є підзвітним наглядовій раді.

Для мене оплата роботи в наглядовій раді не є принциповою. Втім, практика роботи покаже наскільки ефективною є безоплатна робота, і можливо до цього питання ми повернемося, якщо розроблятимуться законодавчі зміни.

– Згідно з законом, члени наглядової ради визначають зарплату працівників НСТУ. На вашу думку, які мають бути зарплати у журналістів «UA:Перший», «Культури», радіо та регіональних філій? Чи мають зарплати відрізнятись, залежно від того, працює журналіст на телебаченні чи радіо, в Києві чи регіонах?

– Коли топ-менеджер Національної телекомпанії показує смс із розміром зарплати у п’ять тисяч гривень, не кажучи вже про розміри зарплат «рядових» журналістів, – це пряма відповідь на питання, чому українські державні канали не можуть дати відсіч російській інформаційній війні.

Чого точно не потрібно в зарплатній політиці НСТУ – так це радянської «уравніловки».  Обличчя каналу, які роблять рейтинг, менеджмент, продюсери повинні мати можливість отримувати достойну платню, інакше комерційні канали постійно переманюватимуть найкращих. Загалом я підтримую ідею, що потрібно виділяти фінансування на проекти, а не на тарифну сітку. Втім, певні загальні обмеження щодо мінімальної та максимальної заробітної платні встановити потрібно.