Вадим Міський: «Ворог Суспільного - старі номенклатурники державних ТРК»

Вадим Міський: «Ворог Суспільного - старі номенклатурники державних ТРК»

16:13,
5 Березня 2015
4598

Вадим Міський: «Ворог Суспільного - старі номенклатурники державних ТРК»

16:13,
5 Березня 2015
4598
Вадим Міський: «Ворог Суспільного - старі номенклатурники державних ТРК»
Вадим Міський: «Ворог Суспільного - старі номенклатурники державних ТРК»
Координатор експертних груп Реанімаційного Пакету Реформ, активіст руху "Стоп Цензурі!" – про загрозу сепаратизму на регіональних мовниках та необхідність залучення до управління Суспільним мовником іноземних експертів медіа-менеджменту

Сайт «Суспільне мовлення» розпочинає серію інтерв’ю з кандидатами в члени Наглядової ради майбутнього Суспільного мовника. Кандидати розповідають про своє бачення  становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ у разі їхнього обрання.

Вадим Міський був висунутий  Всеукраїнською молодіжною громадською організацією «Молодь Демократичного Альянсу» в  кандидати в члени Наглядової ради НСТУ у  сфері«Захист інтересів дітей та молоді». Крім нього у цій сфері балотуються п’ять кандидатів.

– Яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення в Україні? Чим воно відрізнятиметься від державного і комерційного?

– Україні потрібен Суспільний мовник, який виконуватиме кілька важливих функцій, які в силу різних причин не здатні виконувати наявні державні або комерційні мовники. Насамперед, це слугування інтересам громадян, замість інтересів уряду, президента чи власників-олігархів, а також об’єднання країни і виробництво цікавого контенту, який посилить позиції українців у інформаційній війні.

На відміну від державних медіа, Суспільне не повинне мати своїм завданням «висвітлення діяльності органів влади», яке на практиці перетворює державні канали в піар-майданчики для урядовців чи очільників обласних державних адміністрацій. Суспільне також має виробляти якісний і цікавий контент для телебачення, радіо та інтернету, який відсутній на інших мовниках через низьку комерційну привабливість. Це культурно-мистецькі та науково-пізнавальні програми, програми для дітей та молоді, людей з обмеженими можливостями, національних меншин. Суспільний мовник повинен отримати професійний менеджерський склад та єдину редакційну політику для виробників контенту в усіх куточках країни, а його журналісти мають відповідати високим стандартам журналістики і бути захищеними від будь-яких політичних втручань.

Зрештою, Україні потрібно щоб Суспільне мовлення запрацювало. Майже дев’ять років ця реформа чекала на своє втілення, і після Революції Гідності, завдяки активістам Руху «СтопЦензурі» та Реанімаційного Пакету Реформ, був ухвалений закон про Суспільне. Проте, вже майже рік знаходяться нормативні дрібниці, які стають на заваді запуску НСТУ, а також відчувається протидія з боку старих телерадіобюрократів.

– Якою має бути структура НСТУ? Яка ваша думка щодо дискусії навколо законопроекту про внесення змін до Закону про суспільне мовлення? Як відомо, частина депутатів та медіадіячів  вважають, що Суспільне мовлення та ОДТРК мають існувати окремо. Наприклад, Микола Томенко запропонував надати право регіональній владі створювати на базі ОДТРК канали громад.

– У ще не створеного Суспільного мовника є один ворог. Це старі номенклатурники державних ТРК, які можуть втратити свої робочі місця.  Справа в тім, що закон передбачає створення Національної суспільної телерадіокомпанії України як єдиної юридичної особи, на матеріально-технічній базі цілої низки державних медіа – Національної телекомпанії, Національної радіокомпанії та обласних державних ТРК. У такій структурі не виявиться місця для десятків директорів ОДТРК, а окремі політики та партії не зможуть призначати на керівні посади своїх ставлеників, які б потім обслуговували їх інтереси. Борючись за насиджені місця і заручившись підтримкою нардепа Томенка, очільники ОДТРК та «стара гвардія» номенклатурників намагаються саботувати запуск Суспільного.

Запропоновані Томенком поправки до Закону про Суспільне мовлення передбачають механізм розпаду НСТУ, як тільки вона запрацює. Одразу після об'єднання державних ТРК в єдину юридичну особу, Томенко пропонує шляхом «виділу» з неї створити окремі юридичні особи «Суспільне телебачення» та «Суспільне радіо». Він також пропонує надати право місцевим радам створювати на базі обласних та регіональних ДТРК «суспільне регіональне телерадіомовлення».

Мережа автономних «регіональних» мовників зберігає загрозу сепаратизму. Ми маємо приклад каналу «Новороссия», який виник на базі контрольованої Донецькою обласною радою ТРК. У цілком мирних областях підконтрольні місцевим радам ТРК висловлюють симпатії до «Русского мира», бо редакційна політика визначається на місці. Коли на захист автономних регіональних мовників висловлюють аргумент «нам потрібно висвітлювати інтереси регіонів», відповідь однозначна – немає жодних інтересів окремих регіонів в унітарній державі. Є інтереси суспільства, якому покликаний слугувати Суспільний мовник.

У структурі єдиної юрособи регіональні осередки Суспільного мовника будуть підзвітними керівним органам НСТУ, дотримуватися єдиної редакційної політики, обмінюватися контентом з іншими осередками, мати законодавчий захист від політичних впливів та незалежний фінансовий аудит. А найголовніше – об’єднувати, «зшивати» країну.

– Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як має фінансуватись НСТУ?

– Комбінація державної підтримки, добровільних внесків, абонентської плати та доходів від реклами – з таких джерел фінансуються всі суспільні мовники у світі.

Суспільний мовник, відповідно до закону, отримає 0,2% видатків загального фонду державного бюджету. Це приблизно 770 млн грн, якщо б НСТУ розпочала роботу із 1 січня 2015 року – приблизно у стільки ж обходилось утримання мережі автономних державних мовників до девальвації гривні. При цьому рекламна квота становить не більше 5% на годину.

З огляду на знецінення гривні, щоб Суспільний мовник вижив у перші найважчі роки свого існування, варто дозволити йому поступово, протягом кількох років, скорочувати рекламну квоту, починаючи від 20% на годину, як це передбачено законом про рекламу, а якщо буде згода суспільства – запровадити згодом абонплату.

– Як ви збираєтесь представляти свою сферу у Наглядовій раді? Які проблеми з її висвітленням є на комерційних каналах?

– Почути дітей та молодь, зокрема дитячі, молодіжні, студентські громадські об'єднання, звернути увагу суспільства та влади на їхні проблеми й пропозиції, захищати їхні права – повинно стати пріоритетним завданням Суспільного мовника.

Насправді, можна виробляти просвітницькі та культурні програми для дітей та молоді, які виховуватимуть цінності єдиної України із впевненим європейським майбутнім, викликатимуть захоплення та матимуть високі рейтинги серед своєї аудиторії. А це можливо лише за умови фахових призначень і постійного пошуку вмотивованих журналістів.

У найближчі роки для Суспільного мовника дуже актуальною буде допомога у адаптації вимушених переселенців із окупованих частин України, насамперед дітей та підлітків, як частина завдання із об’єднання країни та консолідації суспільства.

– Які першочергові завдання ви ставитимете перед НСТУ як представник своєї сфери?

– Оскільки мене висуває організація, що діє у сфері молодіжної політики, докладатиму зусиль до розвитку сучасних програм для молоді та дітей на теле- та радіоканалах НСТУ, сприятиму залученню молоді, зокрема студентської, до участі у програмах суспільно-політичного та освітньо-культурного телеканалів НСТУ. Одним зі своїх пріоритетів ставлю утворення окремого телеканалу в структурі НСТУ для молодіжної та дитячої аудиторії протягом найближчих років.

Не менш важливим є призначення фахового менеджменту, починаючи із голови та членів правління. Моїм пріоритетом є залучення до управління Суспільним мовником осіб з іноземною освітою в галузі медіа-менеджменту чи досвідом роботи в успішних західних телерадіокомпаніях. Також, сприятиму підвищенню рівня мотивації співробітників НСТУ для вироблення якісного та цікавого контенту, зокрема, через встановлення належного рівня оплати праці, а також розвитку системи нематеріальної мотивації. Маючи гарні контакти з суспільними мовниками Швеції та Німеччини, інших країн ЄС, сприятиму обміну досвідом для керівного складу й журналістського колективу НСТУ.

Насамкінець, як представник активного громадянського суспільства, сприятиму самоорганізації журналістського колективу НСТУ для взаємного контролю за дотриманням високих стандартів журналістики. Я також допомагатиму колективу НСТУ у налагодженні контактів із провідними громадськими ініціативами та рухами, для всебічного інформування про реформи в Україні і роль кожного громадянина у цьому процесі.

– Як ви оцінюєте сьогоднішній стан НТКУ, НРКУ? Що думаєте про контент?

– Передусім вражає «роздутість» штатів НТКУ та НРКУ при не завжди якісному контенті. Разом з тим за останній час з’явилось багато теле- і радіопередач, які за змістом наближуються до стандартів суспільного мовника.

На НТКУ з’явилось, до прикладу, ток-шоу «Перша шпальта», присвячене актуальним економічним питанням. Також, Перший національний під керівництвом Зураба Аласанії почав розміщувати цікаві програми, вироблені у співпраці з громадськими організаціями – наприклад, програму розслідувань «Схеми», «Зроблено в Європі», «Слідство.інфо» «УтеОдин з Майклом Щуром» та інші. Гучною післяреволюційною зміною було «вигнання» з ефіру концертів Поплавського.

На Українському радіо з’явився спецпроект «Донбас.UA» з Дмитром Хоркіним і Тетяною Литвиновою, де в прямому ефірі порушуються проблемні питання війни на Донбасі та переселенців із зони АТО. Або проект «Мистецькі історії» з Галиною Бабій – приклад співпраці Національних теле- і радіокомпаній. Проект «Громадська хвиля», який веде команда журналістів «Громадського радіо», дозволяє аудиторії Нацрадіо чути позицію громадянського суспільства щодо нагальних політичних питань. Але ці проекти більше винятки, аніж правило.

Тим не менш, часто радіо не є достатньо оперативним. Наприклад, у ніч Мінських домовленостей, коли більшість новинних каналів транслювали цю подію, робили прямі включення, на НРКУ ніяких змін у сітці мовлення не було. Хоча можна б було організувати спеціальні прямоефірні проекти і оперативно інформувати слухачів про надзвичайно важливі домовленості. Тобто Національному радіо не вистачає оперативності і мобільності. Також, в радіоефірі часто можна почути неякісний продукт: деякі інтерактивні передачі – кволі і неактуальні, окремі музичні та літературні програми просто нецікаві та й озвучені «нерадійними» голосами.

– Які програми ви хотіли би бачити і чути на Суспільному? Яким чином НСТУ може об’єднати країну?

– Зараз багато програм на державних ЗМІ є просто нецікавими, непривабливими для глядача. Це одна з причин слабкості України в інформаційній війні. Подивіться на російський медіа-ринок: при відверто маніпулятивному змісті, російські державні ЗМІ є цікавими за формою подачі. Невибагливий до змісту глядач звісно переключить на інтерактивний проект, де ведучі – медійні персони, цікаві як особистості, де є вдалий промоушн програм, висока технічна якість, сучасний дизайн студій. Для Суспільного мовника – це виклики, на які треба буде швидко відповідати.

Критично важливим є вироблення якісних програм. І це стосується не лише політичних, а й  культурних, просвітницьких та дитячо-молодіжних проектів. Через малу комерційну привабливість їх, окрім Суспільного, ніде подивитися, – тому низькопробності допустити не можна.

– Як убезпечити Наглядову раду від впливу політичних сил і влади?

– Зафіксувати в законі кількісну більшість представників громадських об’єднань серед членів Наглядової ради. Відповідно до чинного Закону, представників ГО завжди дев’ять, зате кількість представників від Парламенту дорівнює кількості фракцій та груп у Верховній Раді – яких може стати більше дев’яти.

Із більшістю представників громадськості у складі Наглядової Ради, НСТУ матиме шанс отримати політично-нейтральне Правління і Голову Правління, які здійснюватимуть оперативний менеджмент телерадіокомпанією.

Деякі експерти вважають, що членами Наглядової ради мають бути лише медійники та юристи, які знаються на телерадіовиробництві. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

– Наглядова рада – орган, що ухвалює стратегічні рішення для НСТУ, призначає керівництво, затверджує редакційний статут та щорічну звітність. Мати медіаюристів у складі Наглядової ради – важливо, але це не повинно стати обов’язковою вимогою до всіх членів. Людина, яка отримає довіру представників своєї сфери на виборах до Наглядової ради – я переконаний, зможе розібратися в питаннях роботи НСТУ.

Разом з тим, зважаючи на можливі політичні інтриги навколо виборів до Наглядової ради НСТУ, представникам громадських об’єднань слід звертати увагу на рекомендації та зауваження щодо кандидатур, які висловлюватиме журналістське та громадське середовище – Рух «Стоп цензурі!», Ініціатива «Реанімаційний Пакет Реформ», Національна спілка журналістів.

– Члени Наглядової ради мають працювати на громадських засадах, чи за винагороду?

– Виключно на громадських засадах.

 

Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду