Голова правління Суспільного Мовлення Микола Чернотицький виступив на онлайн-конференції Японського національного пресклубу (Japan National Press Club). Говорили про діяльність Суспільного в умовах війни, роботу співробітників в регіонах, передані Starlink від компанії Ілона Маска та найбільші виклики для медіа.

• Про найбільший виклик Суспільного

— Один з викликів для нас — це безпека команди. Коли ми інформуємо, наприклад, з Харкова, який постійно піддається масивним атакам, або з Донбасу, чи з тимчасово окупованого Херсону. Деякі з наших співробітників продовжують працювати там. І безпека цих людей дуже важлива для компанії, для мене. Ці люди є героями не тільки для журналістики, а й для України. 

• Про військову цензуру та обмеження на висвітлення інформації

— Ми маємо протокол від Міністерства оборони, за яким можемо показувати місця після ракетних ударів лише через 8 годин. Таким чином, щоб російські окупанти не могли зловити координати та вдарити по цілі повторно. Ми розуміємо урядові обмеження в умовах воєнного часу і намагаємося їх дотримуватися. Водночас для нас, як і інших незалежних медіа в Україні, важливо, щоб військова цензура не перейшла в політичну. Тому що одна з найбільших відмінностей України від росії — це свобода слова. Бо якщо уряд України, на відміну від росії, застосує політичну цензуру проти незалежних медіа, буде великий скандал. Для Суспільного дуже важливо залишатися таким же незалежним.

• Про роботу телевеж після ракетних ударів та отриманий Starlink від Ілона Маска

— Коли російські ракети влучили в Київську телевежу, ми мали проблеми з сигналом протягом двох-трьох наступних годин. Після цього було перезапущено головні телеканали з інших місць. Наразі телевежа працює стабільно. Колеги з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення були готові до такого випадку, розуміли, що це може трапитися. 

Щодо Starlink від Ілона Маска: так, завдяки приладам ми отримали суттєву підтримку. Наприклад, одна з наших філій почала використовувати Starlink як резервний інтернет-зв’язок. Це велика допомога, тому що в перший місяць повномасштабної війни у нас були деякі проблеми з інтернетом, а зараз все добре. 

• Про емоції журналістів на війні

— Живучи всередині війни, будучи частиною цієї історії, журналісти, звісно, переживають це емоційно. Це нормально. Але емоції не роблять журналістів менш професійними, вони продовжують надавати об’єктивну інформацію. І це не про баланс, це про те, щоб говорити правду. Якщо ми даватимемо нашим людям «альтернативні факти», як це роблять сусіди, нам не довірятимуть. А для мене, як голови правління суспільного мовника, довіра нашої аудиторії є надважливою.

Одне з головних правил нашої команди новин — слідувати журналістським стандартам. І після цієї війни ми маємо розробити велику інструкцію з аналізом, що ми зробили добре, що — ні, а що маємо зробити кращим.

• Про журналістів з проросійськими наративами

— До війни в Україні були телеканали, які підтримували проросійські наративи. Їх заборонили, а Медведчука (проросійський експолітик України, олігарх, власник трьох заборонених телеканалів — прим. ред.), наближеного до путіна, заарештували. Журналісти, які сіяли проросійські наративи, — це не про свободу слова, це про працю проти своєї країни.

• Про те, як має закінчитися війна

— Я вірю, що війна закінчиться. Українці виграють. Ми — суверенна країна в європейській родині, а Крим і Донбас — це Україна. Це не обговорюється.

• Про стратегію майбутнього Суспільного 

— Інший важливий виклик зараз — це невизначеність. Звичайно, ми можемо планувати на один чи два тижні, та ми не розуміємо, коли війна закінчиться, й що робитиме путін в цьому випадку. Попри це ми з командою вже працюємо над розробленням нової стратегії майбутнього Суспільного та прогнозу на наступні 5 років.