Інтерв’ю опубліковане на корпоративному сайті Суспільного.

— «Ранок на Суспільному» — не перший ваш досвід роботи на ранкових шоу, проте які виклики постали перед вами саме на Суспільному? Що було новим?

— Досвід роботи ведучим я мав, однак не на національному каналі, а на регіональному телебаченні. Свою кар'єру розпочав 2010 року на тоді ще Хмельницькій ОДТРК «Поділля-Центр», нині це регіональна філія Суспільного «UA: Поділля». Майже три роки працював журналістом і ведучим в інформаційній службі й програмі «Ранок на Поділлі». Пізніше переїхав до Києва, де був кореспондентом ранкової програми на телеканалі «Україна».

Досвід роботи ведучим національної ранкової програми не порівняти ні з чим іншим. Це величезна відповідальність. Глядачі, умикаючи Суспільне, чекають на оперативну перевірену інформацію, а оскільки це ранок, — то ще й на хороший настрій, дотепність та корисні поради. Тому розумію, що просто не маю права бути в поганому настрої, невиспаним або невпевненим у тому, про що кажу.

— Як ви вирішили повернутися до України й чи було складним для вас це рішення? Чи саме посада на Суспільному була причиною переїзду?

— Приблизно рік тому зрозумів, що хочу повернутися до України й бути ближчим до родини, давніх друзів, а ще бути корисним у рідній країні. Довго приглядався, де б міг реалізувати свої навички й досвід. Можливість працювати на Суспільному мовникові стала тим поштовхом, аби переїхати з країни, де жив понад чотири роки, і повернутися додому. Робота в міжрегіональному ранковому проєкті на Суспільному — участь у створенні якісного програмного продукту для глядачів із кожного куточка України. 

— Розкажіть про ваш професійний шлях у Reuters. Який досвід ви здобули, працюючи там?

— Минулих три роки в найбільшій інформаційній агенції світу Reuters перевіряв факти й автентичність візуальних матеріалів, які з’являлися в соціальних мережах. Деякі матеріали стверджували, що зображають ті чи ті події, моє завдання було визначити — так це чи ні. І підготувати матеріал для використання іншими світовими ЗМІ. 

Наприклад, була ситуація, коли запровадили суворий карантин в Італії, тоді до мережі потрапило відео дельфінів, які нібито плавали у венеціанських каналах. Однак виявилося, що відео зняли не у Венеції, а три року тому на острові Сардинія. Часто неправдиві відео з'являються з гарячих точок та під час стихійних лих. За день доводилося переглядати сотні відео й з них вибирати потрібне. Тож чітке дотримання всіх стандартів журналістики — це було найголовніше.

— Що б ви хотіли перенести на Суспільне з досвіду в інших ЗМІ?

— Працюючи в інформаційній агенції Reuters і тісно співпрацюючи з британським суспільним мовником ВВС, я зрозумів, що хочу, аби українці, як, наприклад, мешканці Великобританії, мали доступ до збалансованої, правдивої інформації із сучасним, якісним поданням новин. Хочу спрямувати свій досвід та енергію на розбудову національного суспільного мовника. Також хочу допомагати глядачам критично сприймати новини, відрізняти особисті коментарі від фактів та не губитися в інформаційному просторі.

Хотілося б брати участь в активному розвиткові потужної медіамережі, яка інформує суспільство без маніпуляцій, пропонує якісний розважальний і культурний контент про регіони.

Радий розповідати аудиторії історії з її регіону, порушувати важливі теми, а також показувати цікаві історії людей, які живуть поруч із нами. Можливо, якась із них надихне на зміни у своєму житті. Та всього цього не було б без регіональних кореспондентів «Ранку на Суспільному». Вони працюють і вдень, і вночі, аби висвітлити найважливіші й найцікавіші теми свого регіону. Щоранку ми показуємо сюжети з різних куточків країни, а ще вони вмикаються в прямому ефірі, щоб перенести глядача до свого міста.

Я радий працювати в такій компанії, яка діє в інтересах суспільства, а не на користь однієї людини.

— Що б ви порадили людям, які хочуть повернутися до України, але мають сумніви?

— Загального рецепта для всіх не існує, на жаль. Коли повернутися на батьківщину, потрібно відчути самому. Однак я вважаю, що якщо ти майстер своєї справи й хочеш розвиватися, то можливостей для цього в Україні достатньо. Головне — бажання та працьовитість. Знаю, коли тут живеш, то здається, що десь краще, а в нас складно й мало перспектив. Та насправді, поживши за кордоном, я зрозумів, що можу у власній країні досягти набагато більшого та бути корисним для родини й держави. Просто раніше не бачив цих шляхів розвитку. Це як із творами мистецтва сучасних художників. Потрібно відійти досить далеко, аби побачити загальну картину й зрозуміти, про що вона. Радий, що мав змогу повернутися та ще й потрапив до чудового колективу. Це команда професіоналів, кожен із яких горить тим, що робить, і я думаю, що глядачі оцінять нашу роботу. А українці за кордоном, дивлячись «Ранок на Суспільному», надихнуться й, можливо, теж побачать шлях, як можна розвиватися в рідній країні.

Нагадаємо, упродовж 2020 року Суспільне впроваджує Концепцію регіонального мовлення на 2020–2021 роки, відповідно до якої всі філії працюватимуть як єдина міжрегіональна платформа. Це система централізованого нагромадження й поширення контенту.

Фото: Анастасія Мантач, текст: сайт corp.suspilne.media