Між поезією й маршрутками. Про що говорять у волинській «Темі дня»

Facebook

«Тема дня» — один із трьох щоденних продуктів, які готують усі філії Суспільної телерадіокорпорації. Нещодавно ми докладно описували концепцію, розвиток і роботу над створенням цієї програми в чотирьох областях та опублікували враження експертки «Детектора медіа» Наталії Виговської від запорізької «Теми дня». Цикл продовжує матеріал про програму Волинської філії НСТУ («Нова Волинь»).

«Теми дня» волинської філії Суспільного здебільшого зосереджені на важливих для мешканців краю питаннях: купатися чи не купатися в річці Стир, чи виправдано платити за проїзд у маршрутці п’ять гривень, як обмежити використання пластику тощо. Деякі теми актуальні з огляду на те, що регіон прикордонний: річниця запровадження безвізового режиму з Євросоюзом, заробітки за кордоном, розмитнення автомобілів. Натомість у вихідні глядачам пропонують значно менш динамічні розмови — інтерв’ю з митцями.

Тема випуску 7 червня — відпустки в Україні.

Програма починається сюжетом про лучанку, яка не змогла відпочити в запланований час, бо саме тоді надумала йти у відпустку її начальниця. Із квитками на курорт у руках дівчина вирішила звільнитися. Про те, як їй слід було діяти й чи була можливість владнати конфлікт, говорять у студії інспекторка управління Державної служби України з питань праці та юрисконсульт Федерації профспілок.

На всі запитання інспекторка відповідає канцелярською мовою й цитатами із законів, які важко конвертувати у практичні поради. Її спілкування з ведучим Микитою Чибарем радше схоже на формальний обмін запитаннями-відповідями, ніж на повноцінний діалог.

— Хто взагалі має право на відпустку? — цікавиться ведучий.

— Працівник, особа, з якою укладений трудовий договір, — у дусі Капітана Очевидності відповідає інспекторка. Натомість адвокат зауважує, що треба зважати, щоб не зіпсувати стосунки з начальником, і прораховувати, як вирішення проблеми позначиться на подальших умовах праці. Натомість про те, чи був у героїні сюжету законний спосіб піти у відпустку й не втратити роботу, глядачі так і не дізнаються.

Решту ефірного часу експерти з ведучим обговорюють умови, за яких можливий додатковий відпочинок, ризики працедавця отримати штраф за порушення прав підлеглого тощо. Багато загальновідомих речей, офіціозу, мовних штампів, мало прикладів із життя людей та інформації про те, як відстояти свої права.

5 червня в ефірі говорили про нові правила розмитнення автомобілів.

На початку випуску ведучий констатує, що правила змінились, але навіть побіжно не згадує про те, в чому полягають зміни. Інформація подається синхроном представника Державної фіскальної служби, після якого ведучий перефразовує сказане своїми словами: новації стосуються тих водіїв, які хочуть «пересісти на українські номери». До студії запросили голову асоціації «Бізнес-Волинь» Ігоря Дильова, який грав роль критика «євроблях», та заступника голови «Автомайдану Волині» Григорія Панасюка. Учасники розмови швидко відходять від теми й починають укотре вже обговорювати питання плюсів і мінусів автомобілів «на бляхах».

Сюжет журналістки Олени Чернухи дає очевидну відповідь на запитання, чим вони вигідні: бо дешевші. Героєм сюжету став власник автомобіля, пригнаного із Польщі, який пояснює свій вибір. «Вживане авто не лише дешевше, а й надійніше, ніж нові вітчизняні авта», — чи то цитує співрозмовника, чи сама стверджує журналістка. Проти ввезення машин із єврономерами та можливих негараздів через засилля «бляхарів» на дорогах України в сюжеті не висловився ніхто.

Врешті під час розмови стало зрозуміло, що нові правила мало що змінять, адже стосуватимуться лише тих, хто збирається перейти на українську реєстрацію, а вартість перереєстрації не зміниться.

Незначна подія стала нагодою для розмови про те, чи безпечна річка Стир для купання, 4 червня.

Власне, привід — новина про те, що цього року лабораторні дослідження виявили «перевищену норму лактопозитивної кишкової палички у п'яти водоймах Волині». Що це за паличка й чи варто купатись у луцькій річці, в ефірі намагалися пояснити заступниця керівника відділення обласного лабораторного центру Міністерства охорони здоров’я Оксана Колобкова та Ростислав Кравчук із Державного агентства водних ресурсів.

Після того, як ведуча Вікторія Комендант розповідає про результати лабораторних досліджень, в ефірі з’являються лучани, які відпочивають на пляжі на березі річки. Вони пояснюють, чому не бояться купатися. Лунають різні думки — від констатації необхідності жити у злагоді з природою до твердження, що в людині й так живе два-три кілограми мікробів, тому боятися річкової води не потрібно.

Опісля ситуацію коментує начальник обласної гідрогеолого-меліоративної партії, яка також відстежує чистоту водойм. Із його слів, типовим для області є перевищення вмісту заліза в річці, але в цьому немає нічого ні нового, ні небезпечного.

«Говоримо про майбутнє, варто згадати й про минуле», — каже ведуча, після чого вмикають телефонний коментар місцевого краєзнавця. Він розповідає про часи, коли Стир був судноплавним і річковий порт у Луцьку, який «загнувся у 90-ті», а також іще давніші часи, коли не було водогону, й воду лучани брали з річки. Допомогти мешканцям обласного центру визначитися, варто купатись у річці чи ні, цей екскурс в історію навряд чи може, але, принаймні, цікаво. Й розбавляє розмову, насичену конструкціями на зразок «функціонування місць масового відпочинку», «бактеріологічні показники не відповідають гігієнічним нормативам» тощо.

Представниця лабораторії наполягає, що на березі варто поставити застережні таблички, а чиновник певен, що річка Стир — одна з найчистіших. Програма закінчується, так і не давши відповіді, купатися чи не купатися.

Приводом для розмови у студії «Теми дня» 17 травня став випадок, коли водій маршрутки не підібрав на зупинці вагітну жінку з двома дітьми.

Говорили, власне, про дискримінацію пасажирів — про те, чи є луцькі маршрутки облаштованими для проїзду людей з інвалідністю та мам із дитячими візочками. Але зачепили й інші проблеми, пов’язані із транспортом. До студії зателефонував слухач, обурений тим, що за дві зупинки мусить платити ту саму суму, що від одного кінця маршруту до іншого.

Запрошений до студії член міського виконкому Ігор Муковоз за час ефіру двічі повторив, що не є спеціалістом із питань транспорту. Не зрозуміло тоді, чому він погодився брати участь у цій програмі. Депутатка міськради Анна Мовяк навела приклади інших українських міст, де вирішили проблему. Однак загалом ефіру бракувало конструктиву.

11 червня в ефірі говорили про річницю безвізового режиму з ЄС.

Учасники розмови намагалися з’ясувати, як нові правила перетину кордону вплинули на туризм і трудову міграцію, однак повної картини так і не побачили.

Працівник польського консульства розповів про рекордну кількість виданих робочих віз, а речниця Луцького прикордонного загону повідомляє: за рік, що минув, кордон перетнуло менше українців, ніж 2016-го, — 1,2 млн проти 1,5 млн. Проте вона не зазначає, яка частина цих людей користувалася біометричними паспортами.

Про те, що відбувається на кордоні, розповідають за допомогою вокспопу із прикордонних черг. Респонденти нарікають на черги, які начебто виникли через безвіз. Журналіст не перевіряє твердження, що черги стали більшими саме після запровадження безвізового режиму, тож воно залишається не підтвердженим і не спростованим. Пізніше ведуча запитує працівника консульства Польщі, чи знає він про ймовірне впровадження разової платні за в’їзд на територію ЄС. Він відповідає, що нічого про це не чув. Ведуча не наводить джерела цієї інформації, тому глядачам не зрозуміло, чи це факт, чи якась чутка.

Суботні ж ефіри «Теми дня», на які запрошують волинських митців, відзначаються високим градусом пафосу. Ефір із художницею Оленою Бурдаш 2 червня має назву «Руда фея, яка кольоровить наше місто».

Ведуча розмовляє з мисткинею про пошуки істини й себе, про гармонію в картинах, джерела натхнення й астрологію. На більш приземлене запитання про джерела доходів художниця відповідає, що грошей, виручених із продажу картин, вистачає лише на комунальні послуги в майстерні. Відповіді на питання, з чого вона живе, Олена Бурдаш так і не дає, а ведуча теми не розвиває. А в кінці художниця повідомляє, що незабаром вийде збірка її афоризмів, видана за підтримки міської ради Луцька.

У преамбулі до розмови 5 травня, присвяченої книговидавництву, ведуча безапеляційно заявляє, що важливо «попри розвиток компютерних технологій прищепити любов до книги підростаючому поколінню».

Розмова з гостями студії — письменниками Володимиром Лисом та Надією Гуменюк — із заявленої теми зміщується на особисті історії самих гостей: вони розповідають про недавні літературні поїздки, видані книжки, джерела натхнення. Автори принесли до студії свої дипломи й розповідають, за що їх вручили. Ведуча засипає письменників компліментами. Зрештою, все, що глядачі почули про книговидавництво, — суб’єктивні думки двох письменників, а не факти.

Отже, у будні волинська «Тема дня» намагається піднімати злободенні теми, а у вихідні — говорити про вічне. І якщо перше виходить через раз, то друге радше схоже на прагнення бодай чимось заповнити ефір вихідного дня.

comments powered by Disqus