Перший покаже прем’єру документального фільму «Зруйновані мости»
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Перший покаже прем’єру документального фільму «Зруйновані мости»
У середу, 29 березня, о 21:15 в ефірі інформаційного марафону «Єдині новини #UAразом» Перший телеканал Суспільного мовлення покаже прем’єру документального фільму «Зруйновані мости». 29 березня о 19:00 документальна стрічка буде доступна для перегляду на ютуб-каналі Першого.
Команда Суспільного знімала стрічку на кордоні з росією. Режисер стрічки — Володимир Бакум, сценаристка — Сніжана Кутракова, повідомили у компанії.
У фільмі сплетені історії двох мешканців прикордоння — старости Олександра Яковенка та бухгалтерки Інни Скоромної. Яковенко два роки опікується п’ятьма селами, які розташовані на кордоні з росією. Він на власному автомобілі, який окупанти разів обстрілювали, розвозить людям гуманітарну допомогу.
Інна Скоромна родом з маленького села Лукашівка на Сумщині, що за 800 метрів від російського кордону. Вона мешкає в сусідній Олександрівці. Між селами міст зруйнований та вона щодня переходить його, щоб допомагати самотнім людям у рідному селі.
За словами авторів фільму, це історія про любов до своєї землі, до людей, на яких тримаються села. Історія про відповідальність, свідомість і про життя там, де здавалось його вже немає.
Режисер Володимир Бакум каже, що ідея фільму «Зруйновані мости» будувалась на тому, щоб розповісти про людей, які живуть за десятки метрів від російського кордону, та ще умовно вчора вважали росіян братами, та дати розуміння їхньої української ідентичності.
«Для мене особисто було дуже великим відкриттям, що живучи так близько до кордону з росіянами, вони зберегли в собі 100% української культури, звичаїв та саме основне — чудовий слобожанський говір. Вивчаючи історію тих країв, зрозумів, що ті люди — чистої води нащадки запорозьких козаків, осілих на тих землях після знищення Січі. Тому з’явилась ідея на початку та й протягом всього фільму вкраплювати історичні дані, які б теж дали глядачу розуміння, хто вони. Це прекрасні люди, які не зламались і чітко розуміють, з якого вони тіста. І ще більше був здивований їхньою патріотичністю, мабуть, більше, ніж в центральних регіонах України», — поділився він.
До минулого року стосунки мешканців сіл на кордоні були тісними, дехто навіть відвідував російську школу, бо вона була ближче, ніж у сусідньому селі власної країни. 24 лютого 2022 року Сумську область росіяни почали бомбити на вісім хвилин раніше, ніж всю Україну, і мешканці прикордоння назавжди зруйнували всі зв’язки з сусідом-агресором. Щойно Сумщина була звільнена, наші війська зірвали міст, який сполучав не тільки села в тому районі, а й росію з Україною. Міст зірвали, щоб унеможливити повторне російське вторгнення.
Сценаристка проєкту Сніжана Кутракова вважає, що «Зруйновані мости» — фільм про вибір, який 24 лютого зробили жителі Сумської області. За її словами, люди на кордоні з агресором, жили наче, як «один народ», фізичного кордону там немає.
«Стосунки між українцями та росіянами тісно були зав’язані: у когось діти переїхали в росію, хтось одружився, хтось на заробітки туди їздив. Через це дехто в суспільстві вважав, що “пов'язані” тісними стосунками українці прийматимуть ворога з хлібом-сіллю, але це не так, це міф, це помилкова думка. 24 лютого, з початком повномасштабної війни, з першою ракетою, яка вибухнула на Слобожанщині, вони зробили свій вибір. Вони обрали свій дім, свою землю, своє вільне українське життя. Тепер у мешканців прикордоння є свій внутрішній кордон з російським агресором. Окупанти зруйнували нам у фізичному розумінні дороги, хати, школи, мости. Натомість українці зруйнували “ментальний зв’язок”. Всі ці нав’язливі пропагандисткі наративи: “один народ”, “ми же браття” все це в минулому. Зв’язок перерваний, якщо не назавжди, то на кілька століть точно», — каже сценаристка.
Нагадаємо, у березні Суспільне показало документальний проєкт про трьох капеланів різних конфесій «Капелани. Віра на війні». Рецензію Марії Спалєк на фільм можна прочитати тут. А тут думки журналіста, телеведучого, письменника Юрія Макарова.