Сайт «Суспільне мовлення» публікує серію інтерв’ю з членами наглядової ради майбутнього Суспільного мовника, в яких вони розповідають про своє бачення становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ. 

Нагадаємо, що до наглядового органу входитимуть представники громадськості та парламентських фракцій і груп. Загалом це 17 осіб. Парламентські фракції і групи вже висунули до ради вісьмох представників. Від громадськості обрано вісьмох членів, дев’ятого буде обрано 15 грудня.

Ми вже публікували інтерв’ю з членом Наглядової ради НСТУ від сфери освіти та науки Олексієм Паничем, представником депутатської групи «Воля народу» Тарасом Авраховим, висуванцем від парламентської фракції «Опозиційний блок» Лаврентієм Малазонією та членом наглядової ради від сфери фізичного виховання та спорту, віце-президентом Національного олімпійського комітету, президентом Федерації біатлону Володимиром Бринзаком.

26 жовтня на конференції з обрання члена наглядової ради НСТУ у творчій сфері було обрано партнера агентства Pro.mova, представника ГО «Форум видавців» Євгена Глібовицького. Крім нього, на посаду балотувалось ще семеро кандидатів.

Нагадаємо, що у виступі на конференції з обрання члена наглядової ради НСТУ у творчій сфері пан Глібовицький виділив три найголовніші напрями роботи. «В першу чергу – це закінчення реорганізації. Ми (суспільне мовлення. – ред.) зараз у підвішеному стані – один стан уже не чинний, інший ще не настав. Це є та точка вразливості для всієї структури, яка не може довго тривати. Тому наглядова рада потрібна для того, аби дати і політичну, й іншу впевненість у тому, що ця трансформація буде закінчена, реорганізація відбудеться і далі ми рушимо вперед уже в новому форматі суспільного мовлення. Друге – це оновлення стандартів. Воно буде критично важливим. Ми не можемо рухатись у ХХІ століття за стандартами раннього комунізму, на яких будувалося державне мовлення в Україні», - зазначив пан Глібовицький. Третім напрямом він назвав роботу з міжнародними організаціями та інституціями, від політичної та фінансової підтримки, знань і досвіду яких також залежатиме успішне функціонування мовника.

– Пане Євгене, яка ваша особиста мотивація бути членом наглядової ради?

– У першу чергу відповідальність, бо думаю, що задоволення там буде дуже мало. Я націлений на те, що буде важка боротьба, в мене немає ілюзій із приводу складності того, через що доведеться пройти. Політичні еліти не мають бачення суспільного мовлення як незалежного гравця, і це означатиме, що цю свободу суспільного мовника, який повинен служити власне суспільству, треба буде виборювати щоденно, щохвилинно.

Я дуже сподіваюся на те, що наглядова рада стане, з одного боку, тим, хто дасть підтримку тій місії змін, яку захищає Зураб Аласанія, з іншого боку, я дуже сподіваюся на те, що наглядова рада буде так само критично дивитися на те, які кроки робить він і його команда. Попереду дуже складні моменти самої реорганізації, ми говоримо про об’єднання великої кількості суб’єктів в одного, ми говоримо про те, що, скоріше за все, буде якась форма інтеграції з тими, хто може виробляти хороший контент. Я дивлюся на те, що є ціла мережа громадських мовників, є нові мовники, які позиціонуються як громадські, те, що англійською називалося би communitymedia. Стоїть питання, як це все інтегрувати в суспільне мовлення, все мовлення, яке робиться в інтересах суспільства і не є комерційним.

По-друге, нам вже треба буде думати про те, як ми розставляємо пріоритети. Закон чітко говорить про телебачення і радіо, ми живемо в онлайн-епоху, нам треба розуміти, як це робити. Нам треба розуміти, яким чином захищаються інформаційні права меншин. На мою думку, найбільшою меншиною в Україні зараз є середній клас, і середній клас не отримує свого інформаційного обслуговування, тобто немає мовників для середнього класу, є мовлення для інших груп, краще чи гірше, середній клас цього не отримує, хоча він є найбільш вимогливим.

– А є в нас середній клас?

Очевидно, що є. Майдан – це продукт середнього класу. Що потрібно середньому класу – це дуже висока редакційна якість. Тобто ми практично говоримо про журналістику кращої якості, про програми кращої якості, про культурні, освітні програми, але кращої якості, ми цього наразі не отримуємо. Це буде складно.

Стандартотворення – це так само буде складний процес, бо немає ні звички грати за правилами, ані самих правил, які були би розроблені під наші умови. Їх практично немає. Ми всі ходимо з редакційним статутом ВВС, це класно, він є наслідком історичного процесу в середині Британії, але це не наш історичний процес – нам потрібно дійти до тих позицій, стосовно яких ми зможемо сказати, що це наші правила, і ми готові їх захищати.

Я думаю, що великий обсяг роботи буде з міжнародними партнерами. Великою мірою ця реформа буде можливою, якщо буде підтримка міжнародних партнерів, вони її досі демонстрували, важливо, щоби ми не зробили нічого такого, що їх знеохотить.

– Вас висунуто від творчої сфери. Як ви будете її представляти і які ви бачите проблеми з її висвітленням на комерційних каналах?

– Я думаю, що наглядова рада – це те місце, де ми маємо мати більш цілісний підхід. Мене, власне, лякає цей квотний принцип. Мені здається, що той, хто висунутий не від творчої сфери, має захищати і творчу сферу так само. Наприклад, українська мова потребує захисту, але так само потребують захисту й інші мови. Тобто, по великому рахунку, нам доведеться бути інклюзивними, нам доведеться чути всіх, нам доведеться враховувати різні позиції, але нам доведеться дуже чітко при цьому пам’ятати, що ми не можемо розмитися, ми не можемо втратити хребет, бо в нас є дуже чітка місія.

За великим рахунком, суспільні мовники в цілому світі дають можливість інформаційно реалізуватися правам громадян. В нашому випадку, мені здається, що наша місія буде ще більшою і ще ширшою, і великою мірою – це захист свободи як такої. Ми ще досі маємо дуже кволу демократію, кволі демократичні інститути, нам все це треба буде вибудовувати. Наявність суспільного мовлення – це критично важлива передумова для того, щоб досягнути країни, в якій ми зможемо жити і якої ми не будемо лякатися.

– Які будуть ваші перші кроки в наглядовій раді?

– Я не бачу перших теоретичних кроків поки що, бо незрозуміло, як виглядатиме ситуація з відкладеною конференцією, з обранням голови наглядової ради. Я думаю, що тут є поле для маневру керівництва суспільного мовника. Давайте побачимо. Нехай закінчаться всі конференції, тоді будемо бачити.

– Як ви вважаєте, чи потрібна реклама на суспільному мовнику?

– Я вважаю, що суспільний мовник не повинен бути залежним від комерційної логіки прийняття рішень. Якщо ми можемо мати рекламні надходження і не залежати від рейтингів, то, звісно, так. Закон визначає, що рекламні надходження можуть бути. Я не бачу тут якоїсь серйозної проблеми, я бачу проблему в узалежнюванні від комерційної логіки. Перший національний – це не той канал, про успішність якого ми маємо судити за рейтингами.

– За законом, наглядова рада буде встановлювати зарплати журналістам. Як ви вважаєте, якого рівня вони мають бути і чи мають відрізнятися зарплати журналістів «UA:Першого» і «Культури» від журналістів регіональних і радіо?

– Я вважаю, що зарплати повинні бути ринковими. Ми повинні так само говорити про те, що продуктивність праці людей, які працюють в суспільному мовленні, має бути настільки ж високою, як на ринку, або й кращою. У випадку суспільного мовлення це практично невідворотно означає оновлення кадрів, бо це не просто питання кількості людей, які працюють, це питання тієї якості продукту, який ми отримаємо в результаті. Питання не стоїть в тому, яким чином скоротити, довести до якоїсь кількості, питання стоїть в тому, яким чином зробити так, щоби ми могли отримати продукт тієї якості, яка потрібна суспільству, в межах існуючих бюджетів. Я думаю, це буде неймовірно складно. Треба буде різати дуже болісно, буде багато складних переговорів, але ми мусимо це зробити – назад дороги немає.

– Але зарплата буде на рівні комерційних мовників?

– Це не від мене одного залежить. Не вважаю, що зарплати мають бути ринковими, я не вважаю, що вони ринкові у комерційних мовників.

Для того, щоби була ринкова зарплата, має з’явитися ринок. Наявність суспільного мовлення є просто ключовою передумовою для того, аби цей ринок з’явився. Ми зараз, по суті, маємо комерційних мовників, які фактично за бізнес-моделлю є суспільними: вони не бояться банкрутства, не живуть з комерційних доходів, вони живуть із інших доходів, ми бачимо, як вони багато років системно витрачають більше, ніж заробляють. Відповідно, це означає, що, по великому рахунку, вони так само не є комерційними в традиційному розумінні цього терміну.

Нам потрібно, щоб нарешті з’явився ринок, щоби ті гравці, які є комерційними, почали жити з передплати та рекламних доходів, ті гравці, які є суспільними, почали жити з тих доходів, які визначені законом про суспільне мовлення. Якщо з’являються якісь інші проекти, які живуть з пожертв чи ще з чогось, вони так само існують як некомерційні. І тоді через якийсь час буде встановлений оцей новий еквілібріум.

Не може платитися казкова зарплата тільки тому, що хтось хоче отримувати багато. Водночас, ми не отримаємо хорошої якості продукту, якщо ми не будемо в нього владати, в тому числі вкладати в творчість, в тому числі винагороджувати людей, які спроможні. Я бачу дуже складний рік попереду.

– Як ви вважаєте, члени наглядової ради мають отримувати зарплатню?

– Наразі закон каже, що не повинні. Я йшов сюди готовий до того, що нічого не отримаю – це є частина громадської діяльності. Я так і розраховував, що воно буде забирати якусь кількість годин на тиждень, і це не є щось таке, де я розраховую на будь-які доходи. Мені здається, що на майбутнє було би добре, якби діяльність наглядової ради оплачувалася хоча би в вигляді якихось компенсацій затраченого часу, бо це в перспективі може створити майновий ценз відносно тих, хто заходить у наглядову раду. Я можу собі дозволити волонтерити цей час, хтось не може собі цього дозволити. Я не хочу, аби в майбутньому до наглядової ради могли потрапляти тільки ті, хто може собі це дозволити матеріально.

Є різні погляди на це. Я думаю, що в цього складу наглядової ради робота буде займати дуже багато часу. Ми маємо реформу, яка тільки з’явилася. Якщо буде питання стояти, що обговорювати найближчим часом, то точно не зарплату наглядової ради.

– Як ви вважаєте, чи можна убезпечити наглядову раду від політичних впливів? І як?

– Її неможливо убезпечити від політичних впливів, бо вона сформована з політичних впливів, принаймні в політичній своїй частині – є пряме представництво від фракцій. Можна балансувати ці речі. Побачимо, наскільки конструктивною буде дискусія, наскільки люди будуть переконуватися, наскільки можна буде аргументами добиватися зміни позицій. Це складний процес, він не буде простим. Але ми зараз отримуємо шанс. Далі – буде видно.