Журналістка та письменниця з Тернополя Зоряна Биндас розповіла, що писала цю книжку для дітей, щоб за допомогою героїв-тварин показати, що нині відбувається в країні. Проте цікаво її буде почитати й дорослій аудиторії.

«Пам’ятаєте той час, коли на початку повномасштабного вторгнення ми всі сиділи й думали: а що ще я маю зробити, аби наблизити перемогу? Я теж замислювалася про це. Тоді подумала: наче вмію писати історії — може, спробую написати історії котиків, які успішно долають усі випробовування на їхньому шляху?» — розповіла письменниця про ідею книжки.

А от її втіленню в життя допомогли власні домашні тварини Зоряни — коти Біллі та Деві, які дуже лякалися, чуючи звуки обстрілів.

«Я подумала: а як у таких умовах почуваються маленькі діти? Їм також, як і тваринам, складно пояснити, що відбувається, чому Росія напала на Україну. У мене тоді з’явилась ідея: то, може, котики й розкажуть про це дітям», — говорить Зоряна Биндас.

Зоряна Биндас

Так і з’явились історії, у яких котики проходять випробовування війною: когось залишають господарі, втікаючи від бойових дій (ангорська кішка Монро), хтось стає переселенцем, як Марі з Маріуполя, а хтось узагалі стає котом-ветераном, бойовим побратимом військових (кіт Добрий). Дехто просто прагне полагодити свою зламану муркалку — та виявилося, що котяче щастя зовсім в іншому. Усі герої різні, але однаково сміливі та винахідливі й долають випробування, не занепадаючи духом.

Книжка «Котики-патріотики» — це свого роду інструкція, як говорити з дітьми про війну, як пояснювати реальність, у якій опинились українці.

«Треба говорити правду всім, зокрема й дітям. На якомусь психологічному рівні нам важко повідомити, важко назвати речі своїми іменами. Але коли ми цього не робимо, ми закутуємо реальність у якусь метафоричність, яка не є доречною. Ми маємо говорити так, як є. Так, Росія напала на Україну, так, це роблять росіяни, а не якісь міфічні істоти. Мені б хотілося, щоб дитячі книжки про війну в Україні перекладали за кордоном, щоб там діти з раннього віку розуміли те, що відбувається в Україні. Це Росія напала, це з російськими окупантами борються ці котики. Це свого року елемент зцілення — проговорювання, рефлексія, проживання життя героя книжки, який знаходить ресурс», — розповідає Зоряна Биндас.

Зоряна Биндас під час презентації в київській книгарні розповіла, що написала оповідання за три тижні. А от на ілюстрації до книжки у художниці Анастасії Лєскової пішло приблизно два місяці.

Анастасія Лєскова

«Це взагалі моя перша така велика робота. Я до цього малювала для себе. І взагалі малюю десь три роки. Коли я побачила текст Зоряни, почала його читати — у мене одразу почала оживати кожна історія. Воно так гармонійно до мене прикипіло», — говорить художниця.

«Настя просто натрапила на хвилю котиків, дуже тонко вловила настрій оповідань. Дуже гарно ілюстрації візуалізують усі історії», — каже про неї письменниця.

Ще одна історія трапилась і з назвою книжки. Річ у тім, що в Херсоні є волонтерська організація під назвою «Котики-патріотики», яка з початку повномасштабного вторгнення й окупації Херсона допомагала жителям міста вижити. Зоряна Биндас, придумуючи назву для своєї книжки, не знала про її існування, а дізнавшись — потоваришувала з її засновницею Іриною Саліховою.

«Сьогодні отримали книжки від Зоряни Биндас. Нам із моїм домашнім котиком-патріотиком сподобалося. Замовляйте і ви. До речі, а ви знали, що волонтерську ініціативу “Котики-патріотики” було названо на честь Саймона? Бо задовго до повномасштабного вторгнення я його називала котиком-патріотиком. Ця книга присвячена котикам, які боронять наш спокій, але авторка у приватній розмові сказала, що замислюється над тим, щоб наступну книгу присвятити волонтерам-котикам. З нетерпінням чекаємо», — написала на своїй фейсбук-сторінці Ірина, ілюструючи допис світлиною свого кота.

Кіт Ірини Саліхової Саймон із книжками «Котики-патріотики»

Нині вона мешкає в Києві й також прийшла на презентацію видання.

Зоряна Биндас та Ірина Саліхова

Зоряна розповіла, що спочатку заспокоювала своїх котиків під час повітряних тривог, а згодом як волонтерка зустрічала тварин у зоні бойових дій.

«Раніше я частенько їздила на фронт, була у різних місцях, на різних позиціях. Але всюди, у кожному підрозділі, де б я не була, завжди є тварини — котики, песики, навіть дикі тварини приходять, птахи прилітають. Дуже сильно зворушує ставлення військових до тварин, які на питання “Що привезти?” відповідають: “Нам нічого не треба, тільки котику краплі від бліх привези” або можуть здалеку їхати у місто, щоб купити корм для тваринок», — розповідає Зоряна Биндас.

І для самої авторки книжки її власні тварини є окремою гордістю, вона називає їх своєю родиною.

«Вони підібрані з вулиці. Руденького Деві знайшла сліпим кошеням, підгодовувала з піпеточки й не знала, чи він виживе. Біленький Біллі трошки молодший, Деві навчав його їсти, ходити на горщик. Вони спали, обійнявшись. Коли я це побачила, то зрозуміла, що не буду його нікуди прилаштовувати, шукати нову сім’ю, бо він її вже знайшов. Вони однозначно додають ресурсу, допомагають, бо домашні тварини — це наші компаньйони по життю. Багато чого для книжки я підгледіла, спостерігаючи за своїми котиками», — говорить Зоряна.

Попри те, що книжка «Котики-патріотики» задумувалася для дітей, вона буде цікавою і для дорослих, адже у ній наші воєнні реалії життя.

«У книжці кожен побачить щось своє. Історії працюють на різних рівнях. У дітей викличуть якісь емоції, це буде весело, але людина старша побачить у ній виклики, які з’явилися перед українцями під час війни. Усі герої книжки отримають те, що їм насправді потрібно. Я сподіваюся, що ці історії теж допоможуть пережити складні моменти та сприятимуть зціленню», — говорить Зоряна Биндас.

Під час київської презентації книжки авторка окрім підпису на згадку залишала ще й нявтограф — відбиток лапки котиків, бо вони ж, на думку Зоряни, є справжніми співавторами видання.

Фото: Оксана Наумова / «Детектор медіа»