Що гурт «Калуш Оркестра» (Kalush Orchestra) переможе на «Євробаченні-2022», можна було припустити вже в кінці квітня, коли музиканти були в європейському турне й на власні очі побачили, як світ шалено підтримує Україну в її боротьбі проти Росії. Після виступу в першому півфіналі соліст гурту Олег Псюк не дарма сказав, що має надію на перше місце. Конкурсну пісню «Стефанія» переспівували фіналісти, глядачі на арені фанатіли від виступу. У глядацькому голосуванні Україна отримала рекордну кількість балів за всю історію «Євробачення» — 439 балів. Проте ця заслужена перемога призвела до складної ситуації, адже, за правилами конкурсу, наступне «Євробачення» має пройти в Україні. У країні, де зараз точиться (і, здається, не наближається до завершення) війна. Чи можна провести «Євробачення» в країні, куди не літають пасажирські літаки, а в готелях живуть переселенці; де неможливо гарантувати безпеку гостей і учасників і де, зрештою, будь-який масовий захід навіть у на позір мирних тилових містах може в будь-який момент перерватися повітряною тривогою?

Організаторами «Євробачення» є Європейська телерадіомовна спілка (EBU) та її член — громадський/державний мовник країни, яка перемогла на конкурсі. Під час тріумфу «Калуш Оркестра» у Турині разом із кришталевим мікрофоном українська делегація від Суспільного отримала теку з ключовою документацією, що означає старт підготовки до «Євробачення-2023».

20 травня відбулася перша консультація щодо проведення «Євробачення-2023» між Суспільним і EBU. За словами голови правління Суспільного Миколи Чернотицького, його команда почала роботу з опитувальником, де ключовими питаннями є безпека, інфранстуктура, наявність відповідної арени під накриттям тощо. Про гроші поки що не говорили. Хоча це фінансове питання сьогодні для Україні майже на рівні з питанням безпеки.

На першій пресконференції після повернення «Калуш Оркестра» в Україну Микола Чернотицький тримався балансу. З одного боку, він не відкидав можливості, що «Євробачення-2023» пройде в Україні: «Нам треба зробити все можливе, щоб "Євробачення" відбулося тут». З іншого боку, дав зрозуміти, що не все так просто: з EBU «будуть складні перемовини», «сподіваюся, що держава нас підтримає і що "Євробачення" пройде у мирній Україні».

«Україна з радістю прийме наступне “Євробачення” у цілісній, щасливій і розбудованій Україні», – сказав Олег Псюк у Турині на першій зустрічі з журналістами після перемоги. 

Наскільки ЄМС готова до «Євробачення» в Україні?

«Що ми зробимо, хоч хто виграє: ми сядемо з генеральним директором та керівництвом і скажемо: “Як це буде працювати?”» — перед фіналом «Євробачення» в інтерв’ю ірландському виданню TheJournal.ie сказав генеральний директор Європейської мовної спілки Ноель Курран.

За його словами, підготовка до «Євробачення» включає низку моментів, які слід проговорити: місце проведення, фінансування, безпеку. Щодо кожного з цих питань є дедлайн.

Після перемоги «Калуш Оркестра» Ноель Курран ще не коментував публічно процес підготовки та свою візію наступного конкурсу. Із джерел «Детектора медіа» відомо, що в EBU не уявляють, як проводити «Євробачення» в країні, де йде війна.

На сайті Eurovisionworld.com не відкидають такої можливості: «Для цього, звісно, потрібно, щоб війна в Україні закінчилася найближчим часом і щоб Україна могла прийняти цю мегаподію наступного року та відповідала вимогам щодо потужності, економіки, логістики та безпеки».

При тому наголошують, що в історії «Євробачення» було шість винятків, коли країна-переможиця не приймала конкурс наступного року. Основна причина полягала в тому, що мовник не міг дозволити собі провести подію:

• у 1956-му Швейцарія перемогла — у 1957-му конкурс відбувся у німецькому Франкфурті;
• у 1959-му Нідерланди перемогли — у 1960-му конкурс відбувся в Лондоні;
• у 1962-му Франція перемогла — у 1963-му конкурс відбувся в Лондоні;
• у 1971-му Монако перемогло — у 1972-му конкурс відбувся в шотландському Единбургу;
• у 1973-му Люксембург переміг — у 1974-му конкурс відбувся в британському Брайтоні;
• у 1979-му Ізраїль переміг — у 1980-му конкурс відбувся в нідерландській Гаазі.

«У разі, якщо Україна не вижене Росію і війна затягнеться або Україна просто не зможе приймати “Євробачення” наступного року через руйнування, економіку чи безпеку, тоді конкурс має проводитися в іншій країні в Європі», — пишуть на Eurovisionworld.com.

Із 2015 року в «Євробаченні» бере участь Австралія, та якби вона перемогла, то, за однією з умов, має співпрацювати з європейським мовником для спільного проведення «Євробачення» наступного року в європейській країні. «Ситуація з проведенням пісенного конкурсу “Євробачення 2023” сповнена невизначеності», — підсумовують на Eurovisionworld.com.

Олег Псюк сказав, що вже кілька країн пропонували Україні провести конкурс у них, «якщо раптом у нас не вийде». «Я вважаю, що це хороший жест, велика подяка, але ми маємо надію, що наступний рік ми приймемо "Євробачення" в Україні», — зазначив фронтмен «Калуш Оркестра».

Зеленський, Кабмін і Київ: слово представникам влади

Україна втретє перемогла на «Євробаченні» і двічі має досвід проведення конкурсу: у 2005-му в «Палаці спорту» після перемоги Руслани і в 2017-му в Міжнародному виставковому центрі після перемоги Джамали. Президент України Володимир Зеленський одним із перших привітав «Калуш Оркестра» з перемогою: «Наша мужність вражає світ, наша музика підкорює Європу! Наступного року Україна прийматиме "Євробачення"! Втретє за свою історію. І вірю — не востаннє». Він додав, що «ми зробимо все, щоб одного разу учасників та гостей "Євробачення" приймав український Маріуполь. Вільний, мирний, відбудований!». Це вітання багато хто сприйняв, наче Зеленський хоче провести «Євробачення-2023» у Маріуполі, пропустивши повз увагу ключову фразу «одного разу».

У міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка немає сумнівів, що «сам конкурс буде в Україні» «на сто відсотків». «Хтось уже починає говорити: "А давайте шукати запасні майданчики". Ні», — сказав міністр.

«Київ знову готується до проведення “Євробачення”. Ми знаємо, як це робити», — зазначив мер Києва Віталій Кличко у своєму привітанні переможцям «Євробачення».

«Але для цього є багато складових. Одна з основних — це безпека, а також міжнародне транспортне сполучення», — сказав у коментарі виданню «Сегодня» перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Микола Поворозник. Ні першого, ні другого Україна нині не може гарантувати. За його словами, питання з вибором міста для проведення «Євробачення-2023» зараз повністю залежить від організаторів конкурсу, які мають приїхати в Україну, оцінити обстановку та ухвалити рішення.

У 2017 році інтригу щодо міста-господаря тримали до 9 вересня 2016 року. Зазвичай країни оголошують місто, яке прийматиме «Євробачення», в серпні, а то й раніше.

Чи є в України реальні шанси?

На час проведення «Євробачення» у 2017 році в Україні теж тривала війна. Щоправда, воєнні дії були не такими масштабними й відбувалися тільки в Луганській і Донецькій областях. Росія не застосовувала крилаті та балістичні ракети, які роблять небезпечною всю територію України. Київ жив звичайним життям, бюджет був не найбідніший. Але вже тоді, за словами Чернотицького, була досить велика дискусія щодо безпеки. «Україна закладала так звану фінансову гарантію — 15 мільйонів євро. На випадок того, якщо щось піде не так, за ці гроші конкурс проводила б інша країна», — пояснив Микола Чернотицький.

Попри оптимістичні заяви Олександра Ткаченка, Кабмін поки що не вніс у плани розгляд питання про заставу в розмірі 15 мільйонів євро. Цю суму треба перерахувати до кінця літа. Від цього залежить, чи EBU продовжуватиме співпрацю з Україною щодо організації «Євробачення-2023». Це величезні гроші, яких навіть близько немає в бюджеті суспільного мовника.

Коли Київ востаннє проводив «Євробачення», форсмажори були на кожному кроці. Перед першим півфіналом, коли до Києва прибули всі делегації й тисячі фанатів «Євробачення», біля Міжнародного виставкового центру ще сіяли газон, завішували багаторічну недобудову білим полотном, ставили плиточку в метро на станції «Лівобережна», висаджували у сквері дерева і монтували лавочки біля Дніпра. І це тільки те, що бачив кожен, хто був біля арени, де мало пройти «Євробачення-2017».

Тим часом українці реєструють петиції, щоб не проводити «Євробачення» в Україні або щоби провести його хоча б у Львові. Олексій Радчук зареєстував петицію, в якій просить Зеленського «передати перемогу іншій країні». «Сьогодні Україна переживає найстрашніші часи, щодня ми прощаємось з дорогоцінними життями наших співвітчизників, заплакані очі та неосяжне горе панує вже третій місяць. Всі ми віримо у перемогу України, але навіть через рік буде недоречним проведення музичного конкурсу на території нашої країни. Зараз всі сили нашого народу і кошти держави можуть бути направлені лише на допомогу нації, відбудову втраченого житла, лікування постраждалих та відновленням інфрастуктури», — йдеться в петиції. Станом на 31 травня петицію підписали 42 людини з 25 000 необхідних.

Дмитро Ковалишин закликає у петиції: «Передати право проведення “Євробачення” 2023 року Польщі». Його ініціатива зібрала 21 голос. Світлана Івацко зареєструвала подібну петицію: «Буде правильним, якщо Україна звернеться до Польщі з проханням провести “Євробачення-2023”». І отримала 10 голосів. Володимир Місяйло пропонує провести «Євробачення» у Львові (14 голосів станом на 20 травня). Подібних ініціатив щодо «Євробачення» на офіційному інтернет-представництві Президента України є ще кілька. Жодна не набрала навіть ста голосів.

Отже бачимо кілька варіантів розвитку ситуації:

1. Війна закінчиться або, принаймні, повністю зупиниться в найближчі місяці — й Україну (зокрема Київ) визнають достатньо безпечним місцем для проведення «Євробачення» наступного року. Потрібно буде відновити пасажирське авіасполучення, підготувати достатню кількість готелів та іншої інфраструктури, аби прийняти десятки тисяч гостей уже наступної весни.

2. Конкурс проведуть в Україні у місці, віддаленому від зони бойових дій, яке вважатимуть достатньо безпечним. При цьому варто зауважити, що областей, куди не прилітають російські ракети, в Україні немає. «Арена Львів», яку для «Євробачення» потрібно накрити, — стадіон, який першим спадає на думку як можливе місце проведення такого масштабного заходу, — розташована в кілометрі від місця, куди вже не раз влучали ракети.

3. Конкурс проведуть у Польщі — сусідній з Україною країні, якій ми дуже вдячні. Для цього не тільки Україна, а й Польща повинна як мінімум цього захотіти, адже проведення «Євробачення» — це не лише честь, а й витрати.

4. Конкурс передадуть іншій європейській країні, яку обере EBU.

При цьому українським посадовцям, які мають прийняти ключові рішення щодо виділення грошей та підготовки проведення «Євробачення», потрібно бути не тільки патріотичними та впевненими в неминучій перемозі, а й відповідальними. Адже «Євробачення» — подія, важлива для всієї Європи, підтримка якої для нас зараз дуже важлива.

Фото: Ольги Жук

Посилання на репортажі, як проходило «Євробачення-2017» у Києві:

Перший день «Євробачення». Суб’єктивні враження

«Євробачення-2017»: їсти, танцювати, працювати

Перший півфінал «Євробачення-2017»: охи і ахи іноземних журналістів

Перший півфінал «Євробачення»: як я спілкувалася з російськими журналістами

Яким буде другий півфінал «Євробачення-2017»: сюрприз на сюрпризі

Другий півфінал «Євробачення-2017»: майстер-класи любові

Фінал «Євробачення»: представник Болгарії розраховував на 12 балів від України і вибачився перед росіянами за друге місце

Фінал «Євробачення»: смерть Верки Сердючки