Дмитро Хоркін: В Україні немає жодної свідомої людини, яка б не знала про «Українське радіо»

Фото: Світлана Григоренко

16 листопада « Українське радіо» святкує 95 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. З нагоди свята увечері в Будинку звукозапису відбудеться концерт, у якому візьмуть участь Симфонічний оркестр Українського радіо з 90-річною історією, Академічна хорова капела Українського радіо, якій 86 років, та інші артисти і колективи.

Напередодні ювілею українського радіомовлення «Детектор медіа» зустрівся з членом правління Національної суспільної телерадіокомпанії України, відповідальним за платформу радіо, Дмитром Хоркіним, і поговорив про феномен «Українського радіо».

Дмитро Хорків долучився до команди «Українського радіо» у грудні 2004 року і працював ведучим на радіо «Культура», яке можна було почути лише в Києві в УКХ-діапазоні. У червні 2017 року він став генеральним продюсером «Українського радіо», а у вересні 2019 року його обрали членом правління Національної суспільної телерадіокомпанії України. Попри менеджерську зайнятість Дмитро Хоркін залишився ведучим ранкової програми «Сьогодні. Зранку» на «Українському радіо», веде концерти в Будинку звукозапису та на інших майданчиках, їздить по всьому світу, щоб зануритися в атмосферу найкращих радіостанцій і перейняти від них досвід.

Як державне радіо, яке впродовж десятків років було рупором партії та залежало від влади, реформувалося в суспільне та стало незаангажованим, як і чому змінилася сітка мовлення, що прибрали з ефіру, а які програми з багаторічною історією залишили, чому досі транслюють засідання Верховної Ради, хто є амулетом «Українського радіо» та що чекає на обласні радіо — читайте в інтерв’ю.

— Дмитре, 1 червня 2017 року ви стали генеральним продюсером «Українського радіо», на той час реформа суспільного мовлення тривала. Наскільки тоді радіо було суспільним і наскільки ним є зараз?

— Процес перетворення розпочався і до того. На сьогодні всі три канали «Українського радіо» – Перший канал «Українське радіо», радіо «Культура» і радіо «Промінь» – на 100% суспільні за своїм контентом.

Ми рухаємося у правильному напрямі. У побудові сітки мовлення протягом доби у будні і вихідні ми зробили ставку на суспільно-політичний, актуальний, гострий, інколи провокативний, контент. Згідно з дослідженням радіослухання від Kantar TNS, саме це є вибором аудиторії.

Нам пишуть зауваження щодо нових ведучих, які працюють вранці, але більшість відгуків дуже схвальних.

Ми маємо зростання аудиторії. Ранковий прайм у кілька разів має більше охоплення аудиторії, ніж в середньому по добі.

У нас загалом збільшилося охоплення аудиторії, особливо молоді. Ми цього досягли завдяки зміні сіток мовлення трьох каналів відповідно до маркетингових досліджень.

Які ще досягнення в «Українського радіо» за останні три роки?

— Ми залишили та оновили улюблені програми з багаторічною історією, які у процесі карколомних змін могли б потрапити під закриття.

Пережили президентську і парламентську виборчі кампанії без жодних порушень стандартів. Нас моніторили «Детектор медіа» і Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, не знайшли жодного порушення. На інших радіостанціях виходили в ефір матеріали з ознакою замовності та траплялися інші порушення. Одна справа, коли радіостанція має одну програму політичного спрямування, тоді її можна вичесати. А коли протягом дня, а ми даємо прямоефірні передачі з 6:00 до 01:06, виходить 30 таких програм, то ймовірність порушення більша. 

Довели свою незалежність, незаангажованість і збалансованість. «Українське радіо» було засноване як Радіокомітет при Раді Міністрів УРСР у Харкові, перша радіопередача вийшла 16 листопада 1924 року. До 1989 року радіо працювало як рупор партії. Найголовніша передача була «Читаємо Леніна». Після проголошення незалежності радіо все більше стало залежним від влади. Президент призначав своїм указом і звільняв очільника Національної радіокомпанії України. Пізніше цю функцію передали Кабінету Міністрів. «Українське радіо» щоразу залежало від влади. І ось тепер ми виконали замовлення суспільства, яке нас фінансує і спонукало через громадських діячів, через народних обранців більше 5 років тому ухвалити Закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення» та перетворити державне телебачення і радіомовлення в суспільне.

До речі, «Українське радіо» має свою внутрішню моніторингову групу, до складу якої входять досвідчені журналісти УР, зокрема серед них є Анатолій Табаченко, який був керівником радіо багато років. Їхнє завдання – слухати радіоефір, моніторити передачі на предмет порушення стандартів, і давати мені доповідні записки, чи все відповідає стандартам. Їхні моніторингові звіти – це теж доказ того, що «Українське радіо», незважаючи на свій солідний вік, стало сучасним радіо за своєю подачею, і незалежним, чистим, цнотливим мовником у плані стандартів. Це велика робота усієї команди: журналістів, редакторів, лінійних продюсерів та інших.

— Попри зміни, яких ви досягли, в ефірі залишаються трансляції засідань Верховної Ради…

— Від сліпої трансляції засідань Верховної Ради відійшли у 2017 році, нині це відбувається у вигляді суспільно важливої програми, з аналізом. Ведучий на початку розповідає, що ухвалюють у парламенті, хто говорить, а тоді пропонує послухати. Наприкінці години він дає вирізки найцікавіших і найважливіших цитат, розжовує, які закони ухвалили, які поправки розглядали. Адже у Верховній Раді, оголошуючи поправку чи законопроєкт, перераховують низку цифр і знаків, це нічого не говорить радіослухачу.

Наше завдання – все пояснити та описати. Для цього ведучий працює у студії, є оглядач у Верховній Раді, є редактор.

На слух важко сприймати, що відбувається. Як на слух сприйняти, що Ілля Кива прийшов у масці Джокера? Наш радіоведучий пояснить і проанонсує, що після закінчення робочого дня в ефірі «Українського радіо» цей депутат буде у студії, розробник цього закону даватиме інтерв’ю і ви зможете поставити свої запитання у режимі прямого ефіру. 

— Чи були вже зауваження від народних депутатів нового скликання, що когось вирізали з ефіру? У попередньому скликанні Олег Ляшко вас розкритикував за «цензуру» з трибуни парламенту.

—  Це теж досягнення, нас слухають усі впливові люди. Лідер парламентської фракції з трибуни Верховної Ради називає імена і прізвища радіоведучих, назви програм, не помиляючись. Єдине, що Олег Ляшко хотів, щоб ми сліпо транслювали засідання без коментарів політичних оглядачів радіо. 

— З початку осені ви стали членом правління НСТУ, відповідальним за платформу радіо. Чи нова структура менеджменту вплинула на роботу«Українського радіо»? Можливо, радійники тепер відчувають більше впевненості, захищеності у тому, що їхні інтереси лобіюють?

— Я не вважаю, що моє завдання у правлінні — лобіювати інтереси радіо. Коли Зураб Аласанія пропонував мене на члена правління з питань радіомовлення наглядовій раді, яка підтримала мою кандидатуру, я казав, що мої обов’язки майже не змінюються. До того я обіймав посаду генерального продюсера, якої тепер немає. Тож тепер я по суті член правління – генеральний продюсер. 

Моє завдання – не лобіювати радіо, а об’єднувати зусилля над проектами разом із колегами з телебачення, диджитал, Бюро новин. Радіо повинно вносити лепту в загальний успіх НСТУ.

— На вашу думку, чи виграло «Українське радіо» від того, що новини робить Бюро телерадіоновин? Чи хотіли б робити новини тут, на радіо?

— У тих телерадіокомпаніях, які об’єднані, а таких небагато, служба новин об’єднана.

— Чи будуть зміни в новинах, можливо, хочете збільшити команду новинарів, хронометраж, зробити підсумковий випуск, якого у вас нині немає?

— З Нового року в ефірі,сподіваюсь, знову будуть підсумкові новини.

— Як змінилася сітка мовлення «Українського радіо» в сезоні 2019-2020?

— У сітці мовлення відбулося укрупнення. У нас магістральне планування сітки, тепер слухач знає, що в цей час такого-то дня на радіо «Культура» прозвучить аудіокнига, радіотеатр чи радіосеріал, у такі дні – програма про музеї. Так само і на радіо «Промінь», і «Українському радіо».

Окрім того, маємо телевізійні методи планування сітки, які вдалося адаптувати під радіо, — це радіодропс, їх ще називають «горохом», «крапельками». Ми вирізаємо з дуже великих інтерв’ю невеличкі програмки. Миттєвість радіо – це з одної сторони «плюс», бо все, що говорять спікери чи гості програми, відразу йде в ефір, але це і «мінус», бо один раз прозвучало і залишилося в архіві. Ми вирішили вирізати найкращі фрагменти, які звучать по всій нашій сітці в різних рубриках. 

Започаткували перетікання аудиторії і безшовність сітки. Ми кидаємо гачки з однієї програми на наступну, тобто ведучий каже, що за 5 хвилин в ефірі вийде випуск новин, за якими слідує літературна програма. 

— Розкажіть детальніше про проекти, які залишилися зі старої сітки мовлення та чому, на ваш погляд, їх люблять слухачі?

— Серед них є радіодиктант, програма «Колос», яка стала аграрним щоденником, програми про мову «Чорним по білому», «Як ми говоримо», радіотеатр, радіофільми, трансляція радіоконцертів з Будинку звукозапису.

Коли я очолив найдавніше радіо, мав 31 рік. Мабуть, усі керівники в такому віці мають спокусу зайти з ноги, переламати все через коліно, сказати, що є великими реформаторами, і в результаті гепнути це радіо з усіма його традиціями, історією, з тим, за що його любили і люблять мільйони слухачів. 

В Україні немає жодної свідомої людини, яка б не знала про «Українське радіо», якщо не вона, то її батьки, дідусі і бабусі – слухачі «Українського радіо». Цілі покоління виросли на програмах «Українського радіо», разом із нами пережили Другу світову війну, слухали з Чорнобиля прямі репортажі наших журналістів, які цілий рік жили в готелі у Чорнобилі, а потім отримали інвалідність, стали свідками революції на граніті та інших знакових подій. І це відкинути, наче його не було? 

Разом із тим ми виокремили все погане. У нас виходили заангажовані передачі, які плавно перепливли з провладних у ніякі. У важливі для України миті, наприклад, у першу ніч мінських домовленостей, коли майже починалася повномасштабна війна на Сході, весь світ прикув увагу до Мінська, куди приїхали український президент, росіяни, світові лідери, тоді всі центральні телеканали з вечора транслювали цю тему. А в ефірі «Українського радіо» могли говорити про те, як грушу прищеплюють до абрикосів.

На сьогодні в ефірі залишилися лише гострі й цікаві програми, усе, що було окрасою, модернізували.

— Скільки людей звільнено у процесі?

— Під час реформи стало менше на 400 людей. Не думаю, що надалі будуть скорочення. Ми порядні в цьому плані. Людей попереджають про скорочення за три місяці, я – за пів року. Якщо програма неякісна, людина не рухається, немає ґрунтовної підготовки, і це відбувається систематично, тоді я з нею зустрічаюся, говоримо про це. Іноді може бути догана.

— Минулого місяця «Українське радіо», радіо «Промінь» і радіо «Культура» отримали 87 FM-частот. Упродовж року маєте їх освоїти. Чи зміниться контент, зважаючи на розширення мережі?

— За рік ми освоїмо нові частоти, це відбудеться методом заміщення, без додаткових затрат, навпаки, буде менше затрати по електроенергії. УКХ вимикаємо, будуть ФМ-передавачі.

Сітка сильно не зміниться. У 2017 році на радіо «Культура» та радіо «Промінь» ми перебудували підбір кадрів, проєктів, неначебто у нас уже є це покриття. А тепер, коли воно у нас є, ми готові. 

Я працюю на «Українському радіо» з грудня 2004 року, у тому числі на радіо «Культура». Мої колеги постійно жартували: якщо оголосять на радіо «Культура», що залишили валізу з мільйоном доларів на Бессарабці і вранці оголосять, де можна її забрати, то ввечері прийдуть і заберуть цю валізу, тому що ніхто не почує про те, що туди поклали мільйон. Люди жартували, але я розумів, що це жарти невдах. Вони не орієнтувалися на те, що їх можуть почути мільйони. Мені було 18 років, коли я почав працювати на радіо «Культура», яке тоді можна було почути лише в Києві на частоті 72,86 МГц, був тільки один передавач УКХ. Я сидів у студії та уявляв, що працюю на радіо, яке можуть почути всі, воно мовить в ФМ, УКХ, на середніх хвилях, в мобільних додатках, в інтернеті, на супутнику. 

— Обласні радіо наразі перебувають на порозі змін, і не всі знають, чого чекати. Недавно в обласних радіо забрали ранкові відрізки мовлення у вихідні. Що чекає на обласні радіо далі? 

— Хочу наголосити на важливості програм про регіони і для регіонів. Згідно з маркетинговими дослідженнями ми залишимо відрізки для програм, у яких слухачі в регіонах можуть почути про себе, своє рідне місто та обласний центр. Дослідження показали, що ранковий блок о 7:10 просідає серйозно і в будні. Натомість о 12:10 і о 17:10  аудиторія зацікавлена почути про себе. Можливо, ці відрізки посилимо, та питання не в кількості, а в якості. Ми не будемо працювати, як скажена білка, яка женеться за більшою кількістю програм.

У цей же час ми плануємо регіональні теми винести у всеукраїнський ефір, щоб слухачі УР-1 у Чернігові почули про проблеми Карпат, і навпаки. 

Я хотів би зосередити увагу регіонів на створенні контенту на замовлення. Продюсерка радіо «Культура» Ірина Славінська наразі працює над тим, щоб в ефірі звучали постановки радіовистав з різних театрів. Тож у майбутньому ми будемо відправляти в різні міста технічні потужності, інженерів з Будинку звукозапису, які за допомогою редакторів обласних радіо записуватимуть вистави, оперу чи концерти. Ці записи будуть як для обласного радіо, так і всеукраїнських радіостанцій.

Багато думав про Одесу, це колиска джазових проектів. На одеському обласному радіо виходить дуже хороша джазова програма. Чому вона не має звучати по всій Україні?

Чому не може бути передач про волинських чехів і німців, які живуть компактно на Житомирщині й Волині?  У наших планах є проєкти про національні меншини для національних радіостанцій. 

— Чи планується скорочення регіонального радіомовлення?

— Ні в якому разі! Буде розширення можливостей, розширення задіяних людей. Для прикладу, якщо ми зробимо в ефірі рік джазової Одеси і цілий рік спрямовуватимемо туди кошти. Відповідно, будемо залучати до різних проєктів музичних оглядачів, музикантів, не обмежуватимемося лише радійниками.

Нещодавно ви брали участь у заході в Італії, де обговорювали майбутнє радіо. Чи мали там виступ? Почули щось корисне для себе, що хотіли б втілити?

— Я занурююся в атмосферу. Під час останнього візиту взяв на озброєння інформацію про цифри: 81 % автомобілістів Італії та переважній більшості країн ЄС слухають ФМ-радіо у машинах. А це для мене сигнал, що треба далі розвивати та інвестувати в ефірне радіомовлення.

Я був майже на всіх суспільних радіомовниках, а де не був, намагаюся побувати. Підкреслюю: я жодного разу не їздив за кошти НСТУ. Нам пишуть у коментарях, «радіють», що «Українське радіо» подорожує. Я їжджу за кошти донорів або мої власні, беру відпустку за власний рахунок або відрядження, за квитки і готелі жодного разу не заплатив з бюджету.

— Розкажіть про співпрацю з Європейською мовною спілкою, наскільки вона важлива для «UA: Українського радіо», що ви пропонуєте для європейських радіостанцій, що берете від них?

— Від нас з Європейською мовною спілкою у рамках програми обміну «Єврорадіо» співпрацює радіо «Культура». Ми стали одним з найактивніших учасників цієї програми обміну: є не тільки реципієнтами, а й найактивнішими донорами. З початку цього року 300 разів на суспільних радіостанціях світу прозвучали записи «Українського радіо», зокрема Симфонічного оркестру Українського радіо. Це дипломатія, інвестиції, поширення нашої культури. 

— На радіо останнім часом є багато нових облич, до команди приєдналися ведучі з «Громадського радіо», є телевізійники Вадима Карп'як, Габріела Масанга, В'ячеслав Соломка. Одну з програм начитав Олександр Педан. Як вам вдалося їх залучити до радіо? Чи будуть ще нові голоси?

— Жоден порядний телеканал не дозволяє своїм ведучим працювати на інших телеканалах. Але ми для телеканалів не конкуренти. Радіо – це особлива магія. Кожен солідний телеведучий у світі веде програми на радіо. Для телеведучих честь працювати на радіо, вони самі хочуть долучитися до нашої команди. 

— Які проблеми має «Українське радіо»? 

— Технічні. Вони є в Києві, а в регіонах ще гірша ситуація. 

— Як щодо заробітних плат? На суспільному радіо вони конкурентні?

— Так.

Що треба вдосконалювати на «Українському радіо»? Кажуть, що з Нового року, якщо буде бюджет, у вас проведуть ремонт.

— Хотів би вірити.

— Чи влаштовують вас вимірювання, які може запропонувати ринок, і чи плануєте ви здійснення власних досліджень аудиторії?

— Дуже влаштовують, я їм довіряю. Ми користуємося дослідженнями, які у компанії «Kantar TNS в Україні» замовляє міжгалузеве об’єднання «Радіокомітет». Комерційні мовники беруть ці дослідження з комерційною метою передусім. Ми, як суспільне радіо, зацікавлені у тому, щоб перевірити запити суспільства, чи це цікаво людям. Ось ми зробили автомобільну рубрику, хочемо знати, чи слухають її люди, які цим цікавляться. Чи більше нас стало? Ми побачили, що за 2 роки вдвічі зросла кількість людей, які слухають нас в автомобілях.

— Як радіо планує розвивати диджитал-платформи?

— «Українське радіо» надзвичайно плідно працює з Тетяною Кисельчук, яка займається цифровими платформами. Я вірю в її команду. У неї є завдання створювати суто диджитал-контент, тобто не запакований телевізійний і радіоконтент у цифру. Зусилля Тетяни Кислечук спрямовані на те, щоб розширювати унікальний контент, який звучить в ефірі. Наразі маємо мобільний додаток suspilne.radio, канали у Telegram, сторінки у Facebook. 

— Недавно на сайті «Українського радіо» почали з'являтися тексти інтерв’ю, які вийшли в ефірі. 

— І дуже цитовані, у нас велике відлуння. Це і наша робота, і Тетяни. 

Є завдання зробити великий портал «Суспільне медіа», де будуть усі сайти, у тому числі сторінки радіо. На порталі можна буде побачити всю інформацію про якусь одну подію, буде зібрано аудіо, відео, текст, фото, інфографіка, тест на задану тему тощо. Мають підтягуватися розширені інтерв’ю з різних каналів радіо: радіо «Культура» висвітлить подію у культурному аспекті, у цей же час на УР-1 обговорять політичні моменти, чи ця подія призведе до відставок, хто з лідерів країн як на неї відреагував. 

— Чи ви задоволені співпрацею між радіо й телебаченням у рамках НСТУ?

— Волію, щоб у нас налагодилася більш плідна співпраця, щоб було кроспромо, щоб на телебаченні з’явилися ролики про радіо, де його слухати, що можна слухати. Ми вже два з половиною роки розміщуємо анонси телепроєктів. Хотілося б, наприклад, у ранковому блоці на Суспільному дати інформацію на кшталт: «Сідаєш у машину — увімкни "Українське радіо" й послухай новини»; «На радіо "Промені" на тебе чекає класна музика»; «На радіо "Культура" після важкого дня послухай класику, заспокой свої нерви, стань кращим».

— Наразі в компанії працюють над ребредингом. Чи зачепить це «Українське радіо»? У 2016 році від колишніх керівників звучала думка, що радіо «Промінь», наприклад, поміняє назву. Чи ця ідея досі актуальна?

— Я ніколи не чув про ідею змінювати назву. Три канали «Українського радіо» виходять із позивними «Українське радіо», радіо «Промінь» і радіо «Культура». Дослідження показали, що три канали перейшли фазу необхідності ребредингу, зі старою назвою вони набули нової аудиторії. 

Усі суспільні мовники Європи називаються за назвами країни – «Польське радіо», «Чеське радіо», «Болгарське радіо». Ми зобов’язані слідувати європейським традиціям. 

— Як будуть розвиватися радіоансамблі, які працюють у Будинку звукозапису?

— Ми зберегли всі радіоансамблі: Заслужений академічний симфонічний оркестр Українського радіо, який 1 листопада відсвяткував 90-річний ювілей, Академічний оркестр народної та популярної музики Українського радіо, який 90 років святкуватиме концертом 28 листопада, Академічна хорова капела Українського радіо, тріо бандуристок Українського радіо, дитячий хор.

Вони працюватимуть так само, як і зараз, їхня місія не зміниться. На сьогодні Симфонічний оркестр Українського радіо – найбільш гастролюючий, на концерти у Будинку звукозапису завжди продані всі квитки. Ансамблі все більше почали виконувати свою просвітницьку місію.

29 листопада відбудеться продовження нашого проекту «Я – віртуоз», який проводили протягом півтора року. Ми даємо юним музикантам право першої великої сцени, першого звукозапису, ми відкриваємо нові імена, спонукаємо дітей ходити у музичну школу, показуємо, що це круто і почесно. Юний музикант може вийти на найкращу акустичну сцену країни, його почують в ефірі найголовнішого радіо країни і покажуть по телевізору, йому аплодуватиме зал. 

Ці проєкти потрібно розвинути ще більше. Чому б не зробити «Я – віртуоз» міжнародним?

— В Ірландії в суспільного мовника забирають симфонічний оркестр і переводять його в іншу структуру, щоб зекономити кошти. Чи таке можливо в Україні?

— Хотів би навести успішні приклади. Порядні люди завжди орієнтуються на успішних. Візьмемо наших сусідів, не найзаможніші країни: Румунія, яка має 7 радіоансамблів, Болгарія має 8, у Польщі, Чехії теж є музичні колективи, не кажучи вже про ВВС. Радіоансамблі є окрасою мовника, це амулет, вони не зжирають великі грошей. Я готовий провести аудит, наші ансамблі найменш затратні. У нас 56 артистів симфонічного оркестру, в інших національних колективах більше 200, тому що має бути кілька складів. Я впевнений: якщо зникнуть радіоансамблі, зникне і радіо.

— Які подарунки до ювілею від НСТУ, радіослухача, Нацради «Українське радіо» хотіло б отримати?

— Найголовніший подарунок – це можливість продовжувати у тому ключі і тому напрямі розвивати радіо, як ми це робимо з 2017 року. 

— Як «Українське радіо» в ефірі святкуватиме 95 років?

— Ми в цей день будемо працювати як і звичайно, навіть більш наполегливо. Поміж новинами та іншими програмами розкажемо про історію радіо, подякуємо слухачам, а о 19:00 подаруймо нашій аудиторії пряму трансляцію святкового концерту до 95-річчя «Українського радіо» з Будинку звукозапису.

Фото: Світлана Григоренко , сторінка у Facebook Дмитра Хоркіна

comments powered by Disqus