«Детектор медіа» не розглядає токшоу «Зворотний відлік» разом із суспільно-політичними токшоукомерційних телеканалів, оскільки у фокусі загального моніторингу маніпуляції та зловживання, яких на Суспільному зазвичай немає. Редакція не раз отримувала прохання та заклики включити цю програму до моніторингової вибірки, але вирішила проводити окремий аналіз «Зворотного відліку» поза загальним контекстом суспільно-політичних токшоу, враховуючи стандарти й вимоги Суспільного, апріорі вищі в порівнянні зі стандартами та вимогами комерційних телеканалів. Огляди розпочались із квітня 2021 року й виходитимуть щомісяця.

Моніторинг дотримання стандартів інформаційної журналістики в токшоу робиться за усталеною методологією. Крім того в моніторингу оцінюються ті вади форми подачі, які впливають на якість змісту або ж на можливість легкого сприйняття інформації глядачами.

Вибір тематики

У травневих випусках «Зворотного відліку» всі теми, які обговорювалися у студії, були, безумовно, суспільно важливими і ключовими з точки зору інформаційної картини кожного тижня. 10 травня випуск був присвячений темі радянського міфу про «велику вітчизняну війну» і європейського Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні; другою темою була зміна керівництва «Нафтогазу». 17 травня обговорювали кримінальну справу Віктора Медведчука (саме того тижня суд обрав йому запобіжний захід). Цього ж дня обговорювали прийдешні кадрові зміни в уряді: подали у відставку міністр інфраструктури Владислав Криклій і міністр економіки Ігор Петрашко, а провладна фракція збиралася відправити у відставку міністра охорони здоров’я Максима Степанова. Третьою була тема суперечок навколо меморіалізації Бабиного Яру (на тижні там відкрили синагогу). 24 травня темами випуску стали примусова посадка літака й арешт Романа Протасевича в Білорусі та основні меседжі Володимира Зеленського на великій пресконференції.

До тематики програм маю єдине невелике зауваження. 24 травня при обговоренні головних меседжів президента ведучі періодично формулювали тему як «підсумки двох років президентства Зеленського». Це звужувало тему, адже на пресконференції Зеленського йшлося не лише про підсумки, але й про плани влади й перспективи України. Плюс при формулюванні «підсумки» в постійних глядачів програми могло з’являтися відчуття дежавю (в мене так точно воно виникало), адже програма саме про «підсумки двох років президентства» була в ефірі 26 квітня.

Фокусування тем

На відміну від квітневих випусків, цього разу проблем із фокусуванням тем не було. І ведучим удавалося утримувати обговорення в межах заявлених тем. Так, наприклад, у випуску 17 травня Мирославі Барчук вдалося побороти жваву суперечку між «слугою народу» Микитою Потураєвим і Миколою Величковичем із «Європейської солідарності»: хто більше зробив для країни — нинішня влада чи її попередники. Бо ця суперечка тягнула обговорення далеко в бік від основної теми — справи Медведчука. Втім була й інша крайність. 17 травня творці програми спробували обговорити у студії не дві (як зазвичай), а три теми. У підсумку тема кадрових перестановок в уряді була обговорена похапцем.

Добір гостей

У більшості випадків добір гостей був якісним і коректним. А от у випуску 17 травня мені здалося, що на обговорення теми запобіжного заходу Медведчуку склад гостей вийшов занадто політизований. У студії були п’ятеро народних депутатів плюс ще один нардеп дистанційно й лише один фаховий юрист — Віктор Чумак (він також має політичний бекґраунд). Тожобговорення теми постійно збивалося на суперечки представників влади й опозиції. І хочведучим удалося блокувати розфокус теми, це поїдало дорогоцінний ефірний час. Частково ж такий добір гостей, певно, був продиктований спробою в одній за складом гостей студії обговорити дві різні теми — справу Медведчука й кадрові ротації в уряді.

Подібна ж спроба з одними й тими ж гостями обговорити дві теми 24 травня призвела до недостатнього, як на мій погляд, рівня експертності обговорення примусової посадки літака в Білорусі. Зрозуміло, що в політиків завжди знайдеться що сказати з будь-якого приводу, але навряд чи найкращим вибором для такої теми була, наприклад, народна депутатка від «Слуги народу» Олена Мошенець, яка спеціалізується на антикорупційній політиці. Або навіть перший заступник голови фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко. Можливо, в подібних ситуаціях варто робити часткову ротацію гостей? Бо точно для обговорення білоруської теми доречними були б не лише нардеп Сергій Рахманін і колишній секретар РНБО Олександр Данилюк (як фахівці збезпекового аспекту цієї історії) й нардепка Іванна Климпуш-Цинцадзе (як фахівчиня з євроінтеграційних питань), але й фахові дипломати — як чинні, так і колишні.

Дотримання стандартів інформаційної журналістики

Стандарт балансу думок у травневих випусках «Зворотного відліку» порушувався тією чи іншою мірою кілька разів.

У випуску 10 травня при обговоренні теми двох свят (8-го і 9-го травня) формально баланс думок було нібито порушено, оскільки у студії не було адептів радянського свята (наприклад, представників «Опозиційної платформи — за життя»). З другого боку, я так розумію, що це політика програми — не надавати ефір для озвучення наративів російської пропаганди. А тут (і це я можу підтвердити з власного досвіду моніторингу різних телеканалів і токшоу) представники «ОПЗЖ» брутально використовують будь-які ефіри саме для виголошення тез кремлівської пропаганди. Особливо ж при обговоренні подібної тематики.

Серйозніше порушення балансу думок було під час обговорення другої теми цього випуску. Тут великий блок розмови був присвячений роботі Андрія Коболєва в «Нафтогазі» з доволі різкою критикою і звинуваченнями на його адресу, але без самого Коболєва в студії чи хоча б дистанційно. І хоч ведучі намагалися це балансувати експертними оцінками (наприклад, Павло Казарін цитував оцінки Сергія Фурси з аргументами на пояснення збитків «Нафтогазу» в 2020 році), але сам Коболєв був би для себе кращим адвокатом і мав брати участь у цьому обговоренні.

У випуску 17 травня на обговоренні теми запобіжного заходу Медведчуку були трохи дивно підібрані гості, що змушувало ведучих час від часу ставити запитання явно не за адресою. Так, наприклад, ведуча запитувала в народної депутатки Олени Шуляк (я так розумію, як у представниці провладної фракції в парламенті і провладної партії): «Є така думка, що Медведчук і його політична сила, люди які стоять за ним, —це досить потужна сила. І тут треба бути впевненим у перемозі. Тому що показові наручники в Кабміні, справи проти буцімто олігархів, справи проти Онищенка, — ми це все бачили, це нічим не закінчувалося. І тому я хочу знати вашу думку, чи система правосуддя, Генпрокуратура переможе і доведе цю справу до кінця?» Явно ж це запитання до представників Генпрокуратури.

В обговоренні теми меморіалізації Бабиного Яру 17 травня вийшло так, що маже всі гості студії — і президент Асоціації єврейських організацій в Україні Йосип Зисельс, і історик Анатолій Подольський, і журналіст Юрій Макаров, і голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович — були в той чи інший спосіб опонентами заступнику гендиректора Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» Руслану Кавацюку. Звісно, принцип балансу думок не є суто математичним, але ведучі не кожного разу давали Кавацюку слово у відповідь на критику і звинувачення. Хай навіть при цьому сам Кавацюк очевидно уникав відповідати на деякі з реплік. Це його вибір і його право, але справа ведучих — щоразу давати гостеві чесний шанс на слово у відповідь на критику чи звинувачення.

З позитивних моментів: у випуску 17 травня на звинувачення нардепом від «ОПЗЖ» Юрієм Загороднім відсутньої у студії генпрокурорки Ірини Венедиктової і генпрокуратури в тому, що обвинувачення Медведчуку немає доказової бази, ведуча збалансувала це цитатою самої Венедиктової, що частина доказів є секретною інформацією.

Стандарт достовірності подачі інформації у травневих випусках токшоу майже не порушувався. Було лише чотири недостовірні посилання на джерела інформації. Два з них були у сюжеті 10 травня: «У “Нафтогазі” звільнення Коболєваназвали юридичною маніпуляцією і поверненням до ручного управління» і «міжнародні фінансові організації також висловили занепокоєння» (10 травня, сюжет). Ще два порушення були у словах ведучих у випуску 24 травня. Мирослава Барчук сказала: «Є інформація, що троє чи четверо громадян Росії після приземлення літака у Мінську не повернулися на борт, коли літак продовжив свій шлях до Вільнюса». І цю недостовірну інформацію, до речі, відразу ж в ефірі програми спростував радник опозиціонерки Тихановської Франак Вячорка, сказавши, що то були білоруські громадяни. А Казарін сказав: «Зараз вже з’являються новини, що українські літаки оминатимуть білоруський повітряний простір...» Новини, зрозуміло, самі собою не «з’являються», треба було посилатися на джерело.

Стандарт відокремлення фактів від думок ведучі у травні не порушували жодного разу. Всі власні суб’єктивні думки вони чесно авторизували. А от у сюжетах оцінок хоч і стало менше, ніж я фіксував у попередніх моніторингах, але вони є, інколи доволі грубі, а інколи доволі дивні. Наприклад,із сюжету 17 травня: «Віктор Медведчук — нині проросійський опозиційний політик від партії “Опозиційна платформа — за життя”. Утім свою кар’єру він розпочав як адвокат». До чого тут протиставлення, як ці два факти між собою пов’язані?

Стандарт точності ведучі у травневих випусках не порушували. Хіба що був один не спростований в ефірі фейк від гостя, коли 17 травня нардеп від «ОПЗЖ» Юрій Загородній сказав: «Медведчук на суді сказав, що не погоджується з курсом української влади, так само як не погоджується з цим переважна більшість громадян України, що зафіксовано різноманітними соціологічними дослідженнями».

На жаль, у запалі великих і малих суперечок гостей студії, а ще спроби втиснути дві великі теми в одну ефірну годину, значна частина важливого фактчекінгу від Максима Скубенка залишилася за кадром «UA: Першого» і почули її лише глядачі онлайнових платформ. На мою думку, все ж на фактчекінг команді «ЗВ» слід обов’язково резервувати ефірний час. Або, як варіант, зробити якусь видиму для всіх (і для глядачів, і для тих, хто у студії) «сигналізацію» від фактчекера (щойно він почув від гостей фейкову або неточну інформацію), яка б спонукала ведучих надавати йому слово, не відкладаючи фактчекінг у довгу шухляду, яка житиме лише в онлайні.

Стандарт повноти інформації  у травні ведучі намагалися забезпечувати. Так, наприклад, у випуску 10 травня Барчук просить гостя Тараса Шамайду уточнити для глядачів,«хто такий Труханов і хто такий Терехов». У випуску 17 травня вона просить уточнити, про які саме підозри Медведчуку каже колишній виконувач обов’язків генпрокурора Віктор Чумак. У цьому ж випуску, коли нардеп Потураєв починає говорити про пана Любченка, Мирослава уточнює для глядачів, що йдеться про кандидата на посаду міністра економіки. У випуску 24 травня Казарін дає бекґраунд щодо послаблення американських санкцій проти «Північного потоку-2» тощо.

Але в другій половині випуску 10 травня стався «системний збій». На моє переконання, експертне обговорення зміни керівництва «Нафтогазу» було приречене на те, що жодного ефірного часу не вистачить, і жодної реакції ведучих не вистачить, щоб розшифрувати для глядачів «пташину мову» учасників дискусії. Вони говорили «про своє», зрозуміле лише їм самим, адже всі гості студії — і Юрій Вітренко, і Гліб Вишлінський, і Агія Загребельська, і Юрій Ніколов, і Тетяна Ніколаєнко — дуже добре розбираються в економіці. Відтак у полемічному запалі вони сипали складними термінами і говорили про складні поняття. Але в цю ж пастку час від часу потрапляли самі ведучі, збиваючись на фахову мову своїх гостей. Так, наприклад, Казарін запитував у новопризначеного голови «Нафтогазу» Юрія Вітренка: «Якщо Андрій Коболєв не влаштовував Кабмін і керівництво держави, то що ви повинні зробити, який у вас там КРІ?» Впевнений, що більшість глядачів не має жодного уявлення про КРІ або ж про ключові показники ефективності.

Маю гадку, що команда «Зворотного відліку» сама зрозуміла, що тема не була розкрита через «складнощі з перекладом». І 13 травня видала в ефір своєрідний додаток до програми, в якому фактчекерСкубенко спробував пояснити глядачам весь цей каракуль економічної думки. Рішення, безумовно, правильне і цікаве. Але справа у тому, що навряд чи цей додаток побачили всі ті глядачі, які дивилися саму програму. Шанси на таке були б хіба що тоді, якби подібний додаток був постійним елементом ефіру і анонсувався ведучими наприкінці кожного випуску токшоу. До речі, з урахуванням того, що на фактчекінг постійно не вистачає ефірного часу, а необхідних бекґраундів частенько бракує, на місці творців програми я би замислився над такою можливістю. Тим більше, що цей додаток можна зробити доволі «смачним», використовуючи фрагменти основної програми і архівне відео.

Традиційно кілька слів про форму. На жаль, триває якась каша з різними титрами на екрані. Я в попередньому моніторингу писав, що глядачі можуть не розуміти, що до чого стосується і хто що сказав. Ось, щоб не бути голослівним, один із дописів у вайбері 10 травня (оригінальний правопис збережено): «Baker Doge Зацінить як зараз на екрані поруч із логотипом Вайбера, написано Гітлер і Сталін. А поруч текст глядача. А виглядає так, наче це Гітлер і Сталін це у Вайбер написали :)».

Крім того, мені видається сумнівною цінність титрових написів у лівій частині кадру. Вони нібито дають корисну інформацію по обговорюваній темі. Але зазвичай  це невелика кількість (5–7, можливо, до 10) написів, які постійно йдуть «по колу». На них часто відволікаєшся, і дратує, коли відволікся, а там читаєш уже в 20-й чи 30-й раз, коли народився Медведчук, наприклад. Можливо, мало би сенс розмістити там цитати гостей і дописи у вайбері, щоб вони, як мінімум, не асоціювалися зі спікерами, на яких потрапляють у кадрі.

Бекґраундові сюжети у програмі — це переважно текст, перекритий «шпалерами», тобто архівними картинками, які мають мало стосунку до того, про що саме йдеться в тексті за кадром. А інколи вони ще й змонтовані вкрай недбало. Приклад з випуску 17 травня:

М’яко кажучи, це дуже поганий монтаж. Як цього уникнути? Та просто треба спершу монтувати відео, а вже під нього писати коментар.

Режисери програми продовжують робити серйозну помилку, показуючи загальний план студії під час демонстрації сюжету (сюжет у ці моменти видно лише на студійній плазмі, а отже,  видно дуже погано). Загалом, якщо в такі моменти у сюжеті йдуть вже згадані беззмістовні «шпалери», глядач, зрозуміло, нічого не втрачає. Але це не завжди так. Наприклад, у випуску 17 травня в сюжеті якраз була змістовна картинка з інтершумом: як однопартійці по «ОПЗЖ» допомагали Медведчуку пробратися до автівки крізь мітингувальників під судом, що обирав Медведчукові запобіжний захід. А побачити як слід цю змістовну картинку глядач не зміг, бо саме в цей момент у кадрі був загальний план студії.

Шкода, але у творців програми ніяк не доходять руки до того, щоб навести лад з інфографікою. Те, що пропонується глядачу, часто зроблено геть не в телевізійному форматі. І є надзвичайно складним для сприйняття. От, наприклад, картинки з випуску 24 травня:

1) тут дуже багато складних чисел, осягнути їх за лічені секунди глядач точно не може, отже від більшості з них слід було відмовитись;

2) на першій картинці дуже тонка основна лінія діаграми, яка погано «читається» на екрані;

3) той, хто малював ці діаграми, певно, не знає, що в кадрі при показі цієї картинки обов’язково буде сурдоперекладачка, яка перекриватиме собою частину діаграми, причому інколи важливі для розуміння змісту елементи. Не кажучи вже, що вона в подібних випадках може довільно «вписуватися» в інфографіку — на першій картинці, наприклад, вона стала «першим туром виборів». А під час демонстрації другої картинки режисери змушені були хутко прибирати сурдоперекладачку з екрана, бо в неї з голови виглядав Петро Порошенко:

До речі, в цьому прикладі форма перемогла й поховала зміст, бо через неправильно намальовану інфографіку глядачі з вадами слуху втратили важливу частину обговорення, яке тривало в цей момент за кадром;

4) ну й таке собі «естетське» зауваження: даруйте, але все це не «фірмА». Виглядає дуже кустарно. А хотілося б, щоб на Суспільному будь-яка картинка була високоякісною, принаймні, не гіршою, ніж на олігархічних каналах. Це не таке вже й складне завдання. В якісній інфографіці головне — ідея, логіка і уважність до деталей.

І про різне. Оскільки трансляція програми на телеканалі переривається рекламними паузами, а в цей момент триває трансляція в онлайні, редакція знайшла вдале рішення, чим заповнювати ці рекламні паузи. В онлайн-трансляції фактчекер програми Максим Скубенко розповідає і спростовує для глядачів і гостей студії свіжі фейки з інформпростору за темою програми або ж на «універсальну» коронавірусну тему. Це надзвичайно цікаво і корисно для аудиторії, тим більше, що Скубенко в цій царині є поза будь-яким сумнівом висококваліфікованим експертом. Мені, чесно, дуже шкода, що ці фрагменти бачать лише глядачі в інтернеті, а телеглядачі «UA: Першого» позбавлені такої можливості. З моєї точки зору, це тягне на самодостатню телепрограму для Суспільного. Яку теж за бажання можна зробити дуже «смачною» в телевізійному сенсі.

Фото: пресслужби Суспільного