Голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України Тетяна Лебедєва називає основним досягненням першого року роботи суспільного мовника оптимізацію структури компанії. Адже це засвідчило, що реформа полягає не просто у зміні вивіски НТКУ на НСТУ. Крім того пані Лебедєва звертає увагу на зміни контенту, замовником якого тепер є не влада чи рекламодавці, а суспільство. Головне — це аудиторія та її довіра, це виконання місії Суспільного, вважає голова наглядової ради.

Про відносини із правлінням НСТУ, необхідність змін до закону про Суспільне мовлення, очікування від аудиту «Ернст енд Янг» та загалом хід реформи Суспільного читайте в інтерв’ю Тетяни Лебедєвої сайту «Суспільне. Детектор медіа».

Перший рік роботи Суспільного

— Пані Тетяно, у травні минув рік роботи керівництва НСТУ, вперше обраного Наглядовою радою на конкурсній основі, а не призначеного владою. Чи можете проаналізувати роботу голови та членів правління Суспільного мовлення з позиції голови Наглядової ради і просто громадянки (глядачки / слухачки)?

— Цей рік, безумовно, увійде в історію як найскладніший і найвідповідальніший. Ще коли наглядова рада обирала голову і членів правління, ми казали, що перший рік або зробить цю реформу незворотною й закладе фундамент нового мовника, або ми втратимо шанс створити Суспільне й історія нам цього не пробачить. Наглядова рада протягом року збиралася дуже часто, розробляла документи, обговорювала ситуацію, підтримувала ініціативи правління й водночас вказувала на недоліки. Мені здається, що наглядова рада відчувала велику відповідальність. Підсумки першого року ми будемо аналізувати ще уважніше, бо наразі триває аудит, який відповість на деякі наші запитання. Шкода, що він проходить лише тепер, якби трохи раніше, то ми могли би зробити менше помилок, витратити менше часу, налагодити всі процеси та побудувати оптимальну структуру НСТУ.

— У чому, на вашу думку, найсуттєвіші зміни за рік? Чи можна сказати зі впевненістю, що це не проста зміна вивіски НТКУ на НСТУ? Як ви вважаєте, чи виконує Суспільне свою місію?

— Місія — це головне, це наш дороговказ, це те, чим ми маємо керуватися на кожному кроці. Поки що не можу сказати з упевненістю, що ми впритул підійшли до її реалізації. Але назвати перетворення косметичними або простою зміною вивіски теж не можна. Мені здається, що точку невороття пройдено. Головне досягнення, на мій погляд, — це те, що все ж таки пройшла оптимізація структури. Це треба було зробити. Це найбільш болючий етап, бо стосується багатьох людей. Ми розуміли, що це буде дуже складно, тому попереджали, що скорочення будуть, бо структури державного і суспільного телебачення і радіомовлення абсолютно різні. Ми не збиралися залишати із жалості чи милосердя стару структуру, бо це був би хрест на реформі. Тобто зміни мали бути, їх зробили, сподіваюся, не найгіршим шляхом.

— Чи ефективна, на ваш погляд, нинішня структура, наскільки вона відрізняється від старої державної і чи відповідає заявленій стратегії голови правління Зураба Аласанії? Якщо ні, то що в ній варто було би змінити?

— Тут треба розділити питання реформування регіональної мережі й оптимізації центрального апарату. Як не дивно, але мені здається, що реорганізація регіональних філій пройшла радикальніше. Просто там було значно більше людей, ніж необхідно, різного рівня підготовки й готовності працювати згідно зі стандартами суспільного мовника. Розумію, що когось зараз ображу, але це справді так, це абсолютно різні системи, інше розуміння замовника, інша парадигма ставлення до глядача / слухача, до творчого процесу, до подання інформації. Безумовно, це треба було змінювати, й інакше, ніж хірургічним шляхом, це зробити було неможливо.

Помилки, звісно, були. Когось, можливо, звільнили, а він міг перебудуватися, або когось залишили з тих, хто вчасно напружився і продемонстрував певну готовність, але геть не готовий до довгого марафону. Це покаже час. Але при такій чисельності звільнених не могло не бути помилок.

Для тих, кого скорочували, були пропозиції щодо працевлаштування, перепідготовки, компенсацій. Наскільки мені відомо, не було судових позовів. Дай, Боже, щоб їх і не було! І я вдячна юридичній підтримці, яку надавали НСТУ весь цей час. Добре, що юридичні аспекти звільнень були під контролем. Шкода, звісно, що не було людини, яка очолювала HR-напрям, відповідала би за процес скорочення, в такий відповідальний період без такого фахівця дуже важко. Бо добре розпрощатися з людиною, що багато років працювала на одному місці, а тепер має починати все з початку — це теж складне завдання, ознака високої культури для організації. Іноді добре слово робить те, чого не можуть зробити навіть гроші. Можливо, якщо би нових менеджерів хтось навчив цього, було би менше драматичних моментів та негативу.

Чи відповідає нова структура заявленій на конкурсі стратегії Зураба Аласанії? На мій погляд, не повною мірою. Зокрема, там ішлося про створення хабів у регіонах, один хаб на три області, в якому мали зосередитися всі адміністративні функції. Всі решта компаній мали перетворитися на корпункти, які б відповідали за локальний контент. Я так розумію, що життя внесло свої корективи, поки що про хаби не йдеться, і після скорочення кожна регіональна філія все ж виконує деякі адміністративні функції. Водночас величезну кількість адмінапарату скорочено; думаю, що це добре.

Багато зроблено і в центральній дирекції. На мою думку, логічним є об’єднання адміністрацій каналу «Культура», «Українського радіо», Київської філії в центральній дирекції. Сподіваюся, що всі їхні потреби враховуються належним чином.

Можливо, ще треба буде перевірити ефективність кожного з підрозділів центрального апарату. Не впевнена, що всі вони працюють в оптимальному режимі. Я не проти великих заробітних плат, але кожна людина має відпрацьовувати її на відповідному рівні, свідомо й віддано.

Повернуся до аудиту. Впевнена, що організаційний аудит допоможе виявити зайві ланки, непотрібні управлінські рівні й запропонує оптимальний організаційний режим роботи. Знаєте, мовники завжди були складною синтетичною структурою, що має поєднувати в собі велику кількість творчих людей, які люблять свободу, і велику кількість людей, які цю свободу забезпечують організаційно. Можливо, деяким журналістам непомітно, але це дуже важливо. Можливо, непомітно, що роблять юристи, але незалежними можуть стати лише ті, хто чітко виконує всі закони, правила та обов’язки. І за фінансову, технічну й господарчу роботу теж має хтось відповідати. Тобто кожна частина цього складного організму має працювати дуже чітко й розуміти, що без іншої вона не зможе існувати. Треба поважати всіх тих, хто налагоджує дуже складний організм, яким є мовна компанія.

У НСТУ, крім телебачення і радіо, є ще такі, наприклад, творчі одиниці, як оркестр і хор. Є ще діджитал-напрям, який теж вважає себе надважливим. Менеджерське мистецтво полягає в тому, щоби кожен із цих напрямів підсилював інші, а не тягнув ковдру в свій бік. Щоб усі складові працювали на користь, а не суперечили одна одній. Мені здається, оцей момент — злагоду існування складного організму — не до кінця розуміє нинішній менеджмент. Мені хотілося б, щоб вони це відчували. Приміром, що бухоблік не менш важливий за щось інше. Або оркестри, які потребують особливого ставлення. На мою думку, це іміджевий елемент, вони додають шляхетності мовнику, і треба пишатися тим, що вони в нас є.

— Наразі колишні ОДТРК стали філіями із приблизно однаковим штатом, але в нас є інформація, що в керівництві є прихильники подальшої централізації філій, тобто хочуть зробити з них звичайні корпункти. Як ви ставитеся до такої ідеї? Чи не вважаєте це остаточним знищенням регіонального різножанрового мовлення Суспільного?

— На початку роботи наглядової ради, ще до обрання голови і членів правління, ми підготували «Основні напрями діяльності НСТУ на 2017 рік», які мали би бути фундаментом для розробки концепції. У цьому документі один із напрямів, який ми вважали дуже важливими, — організація регіонального мовлення. І там є така фраза, що має бути налагоджене регіональне мовлення «з урахуванням особливостей різних регіональних аудиторій». Я взагалі мрію, щоби слово «аудиторія» частіше спадало на думку нашому менеджменту, бо все вимірюється аудиторією. Це те, заради чого існує суспільне. Суспільство і є нашою аудиторією. І Суспільне має працювати на суспільство. Врахування особливостей локальних аудиторій дуже важливе, тому не варто всі філії спрощувати до корпунктів.

Наприклад, наскільки мені відомо, люди дивилися місцеві новини, в тому числі, щоб дізнатися про локальні спортивні події. І мені здається, що таких людей, які знали все про спорт у регіоні, не треба було скорочувати. Ми ж знаємо, що чоловіча аудиторія, якої так не вистачає Суспільному, дивиться новини спорту. Тепер знадобляться роки, щоб виростити нових фахівців. Також, можливо, не варто було звільняти й усіх сурдоперекладачів. Взагалі було би правильніше провести атестацію персоналу, а вже потім скорочувати. Розумію, що в умовах недофінансування скорочення — це єдиний шлях до виживання. Але завжди в кожному випадку треба зважувати. І тепер приходять нові люди, які не завжди розуміють кухню роботи мовника. Це недоліки першого року реформи.

Я за те, щоб було різножанрове мовлення в регіонах. Я побувала в багатьох філіях і бачила дуже цікаві проекти. Наприклад, в Ужгороді була програма про права людини для дітей. Думаю, що замість просто її закрити і скоротити тих, хто її робив, варто було подивитися на її переваги і зробити такий формат для всієї мережі філій. Бо з дитячими програмами біда, їх мало хто може якісно робити. І навіщо було разом із водою вихлюпувати дуже гарне немовля? Наскільки мені відомо, ці люди пішли вже на інший канал. Потрібен був уважніший аудит регіонального мовлення, можна було подивитися й вибрати те, що могло мати розвиток. Це складна робота. Думаю, переживши перший рік, команда проаналізує свої помилки і внесе корективи у свою роботу.

— Торік у регіональних філіях неодноразово скаржилися на відсутність комунікації з центральною дирекцією і керівництвом НСТУ. Чи змінилася ситуація тепер, на вашу думку? Чи має НСТУ комунікаційну стратегію?

— Слово «комунікація» чи не найуживаніше серед членів наглядової ради та донорів. Відсутність комунікації ставала на заваді нашим планам та успіхам, бо навіть те, що чудово зроблено, але не прокомуніковано, залишається непомітним для наших цільових аудиторій. Тобто якби комунікація була активнішою, думаю, деякі програми мали би більший резонанс і підтримку суспільства. Бо навіть народні депутати, пов’язані з медійною політикою, не завжди знають про те, що відбувається на Суспільному. Немає поки що звички дивитися і слухати Суспільне. Мало хто знає, які зміни там відбуваються. Частіше люди дивляться випадково. Тому комунікація на всіх рівнях дуже важлива.

Комунікаційної стратегії наглядова рада, на жаль, поки що не бачила. Можливо, з неї потрібно починати, якби була стратегія кризової комунікації, було би менше нарікань на процес реформування і скорочень. Якби була комунікація про нові проекти, ведучих, то було би більше глядачів і збільшилася б аудиторія.

Найголовніше, що досі багато людей не розуміє різниці між суспільним, громадським і державним. Не розуміють сенсу реформи. А коли люди не розуміють, вони будь-які зміни сприймають вороже. Сподіваюся, що у стратегії буде враховано всі аудиторії, на які треба транслювати якусь інформацію і до яких буде донесено важливі меседжі. Поки що це робиться на ентузіазмі. Це знову ж таки пов’язано із браком фінансування й часу, бо перший рік було надто багато поточних проблем. Але, на жаль, не знайшлося нікого, хто би сказав, що комунікація — надважлива справа.

Є ще проблема внутрішньої комунікації. Я була присутня на одному з тренінгів для керівників регіональних філій, там ішлося і про кризову комунікацію. На запитання, які в них проблеми з комунікацією, вони відверто відповіли, і я побачила, що проблем дуже багато. Відсутність внутрішньої комунікації дуже конфронтує з намаганням збільшення централізації. Тобто, з одного боку, йде процес централізації і в новинах, і виробництві контенту, і бухгалтерії тощо. І кожен крок треба погоджувати з Києвом. З іншого боку, не завжди, коли виникає оперативне питання, можна знайти людину, яка би допомогла його вирішити. І взяла на себе відповідальність. І це призводить до втрати часу, нервів і довіри.

— У річному звіті правління заявило про забезпечення синергії теле- і радіоплатформи у виробництві конвергентного суспільно-політичного та просвітницького контенту. Чи помітила наглядова таку синергію? Як ви ставитеся до того, що в правлінні теле- і радіоканали називають платформами Суспільного? Адже в законі про Суспільне все ж прописані теле- і радіоканали.

— Закон, на мій погляд, містить низку проблемних моментів, тому його варто осучаснювати. Щодо платформ. Якщо це проблема лише термінології, це для мене не має значення. Але якщо це нерозуміння особливостей кожного, то це неприйнятно. Мені пощастило, я працювала і на радіо, і на телебаченні, і знаю, наскільки це абсолютно різні, складні, кожен зі своїм інструментарієм, організми.

Хороший приклад синергії, на мою думку, — проект «Радіодень». Особливо для денної аудиторії. Побачити гостя у студії, живу розмову — це нескладний і дуже цікавий формат. Але це не означає, що можна просто автоматично звукову доріжку з телевізійної програми поставити на радіо, чи навпаки. Проекти потребують адаптації. А применшення особливостей кожного з каналів може стати фатальним. Можете називати це платформою, але не применшуйте важливості, шануйте специфіку, особливості... Celebrate diversity :-) І не відмовляйтеся від історії українського телебачення і радіомовлення.

— Чи скаржилися вам (наглядовій раді) працівники, які були незадоволені структурними змінами і скороченнями?

— Наглядова рада не отримала жодної скарги від працівників, так само немає судових позовів. При цьому ми отримали багато звернень від захисників скорочених. Ці звернення з вимогою зупинити реформу були до Президента, прокурора, парламенту та ін. Думаю, що ці захисники не читали закону про Суспільне мовлення, в якому чітко написано, що втручатися в оперативну діяльність не має права жодна владна структура. Ми пояснювали, посилаючись на закон, і говорили про те, що не можна щось змінювати, нічого не змінюючи. Ми обрали команду, й вона повинна мати можливість зробити реформу.

— Правління прозвітувало про випуск протягом року 45 нових та оновлених проектів і 25+ спецпроектів. Частина проектів на суспільному виробляється на аутсорсі. На ваш погляд, які програми має виробляти Суспільне (за наявності відповідного фінансування), а які брати від сторонніх виробників?

— Мені дуже легко відповідати на це питання. Бо це теж міститься в документі, який затвердила наглядова рада. В «Основних напрямах діяльності» чітко написано, що Суспільне має обов’язково виробляти новини і суспільно-політичні програми, і з часом усе інше віддавати на конкурсних засадах на аутсорс. Думаю, що це правильно, бо новини й суспільно-політичні проекти — це хребет компанії. І віддавати їх стороннім виробникам небезпечно. Кожна така програма повинна проходити внутрішній контроль на відповідність місії, стандартам. Це те, що впливає на суспільство. Йдеться не про цензурування, а про внутрішній контроль редакторів, які перевіряють, чи відповідає проект вимогам до суспільного контенту. А коли таку програму виробляє сторонній виробник, то це проконтролювати дуже важко. Із часом наглядова матиме інструмент для перевірки, наскільки програми Суспільного, особливо інформаційні та суспільно-політичні, відповідають місії, основним напрямам, професійним стандартам і запиту українського суспільства.

— Які з нових програм вам особисто подобаються, а які — ні?

— Мені незручно когось особливо відзначати. Але не можу не відмітити суттєві зміни на каналі «Культура». Це помітно. Контент змінився, відійшов від совково-шароварного стилю, ми нарешті стали поважати глядача, який читає і багато знає. Дуже цікаво дивитися і слухати трансляції, маємо нарешті чітку лінійку проектів, які залучають до обговорення театральних подій, книжкових і музичних прем’єр.

Радіо теж змінюється достатньо помітно. Змінилася інтонація, стала сучаснішою. Хоча це іноді викликає роздратування аудиторії, яка до такого не звикла. Деякі експерти кажуть, що були приємно здивовані запитаннями, які ставлять журналісти «Українського радіо». Що вони стали більш підготовленими, оперативнішими. Інколи — це перший мікрофон, який з’являється на місці подій. Розширився пул експертів. Іноді на комерційних каналах з’являються експерти, яких ніхто не знає. І це експерти з усіх питань: сьогодні коментує погоду, а завтра — події в Сирії тощо. Тому пул поважних, професійних експертів для Суспільного — це клас, це демонстрація рівня і поваги до глядача / слухача.

— Чи дивитеся / слухаєте Суспільне? Як часто, що саме?

— Я намагаюся слухати ранкові ефіри; коли анонсують якісь трансляції — також намагаюся подивитися. Вдячна, що у Фейсбуці йде анонсування (радіо, до речі, частіше, ніж телебачення). Але хочу зауважити, що Фейсбук створює ілюзію промоції. Дехто думає: я ж повідомив у Фейсбуці й отримав 12 лайків! Але ми маємо розуміти, що навіть 120 лайків у Фейсбуці не є достатньою промоцією і комунікацією. Бо наша аудиторія значно ширша і не завжди збігається з аудиторією Фейсбуку. Тому не треба себе заспокоювати тільки такими способами повідомлення.

— Ви раніше працювали на телеканалі. Чи можете проаналізувати програмну сітку, наприклад, «UA: Першого»?

— Колись у 2016 році був аналіз сітки «UA: Першого», тоді було сказано багато корисного. Мабуть, варто було б іще раз отримати таку експертизу. Мені здається, що потрібна чіткіша сітка з урахуванням потреб аудиторії, зі знанням, коли ця аудиторія приходить, коли йде. Куди поставити унікальний контент спортивних змагань, за який сплачуємо величезні гроші Європейській мовній спілці (EBU), або інші найкращі ексклюзивні речі так, щоби глядач був затягнутий у цей вир і залишився на каналі. Мені здається, що ми поки що цього вчимося. Бо це наука й мистецтво. А експериментувати можна тільки тоді, коли вже є стала сітка. Треба постійно аналізувати, чому цей рекламний блок ніхто не додивився до кінця взагалі, і глядач пішов із каналу; можливо, блок треба було розбити на частини. Для цього є цифри, і їх треба постійно вивчати. Це роблять інші мовники багато років. Повторюю: аудиторія є нашим багатством.

— Ваше ставлення до рейтингів? Дуже часто від працівників на Суспільному можна почути, що рейтинги не важливі.

— Це моє найглибше переконання, що професіонал не може казати, що рейтинги — це не важливо. Рейтинги — це не лише шлях до комерційного збагачення чи залучення реклами. Рейтинги — це перш за все інструмент вивчення аудиторії, її соціальних, вікових уподобань. Що глядачі дивилися, чого не хочуть дивитися абсолютно. Чи можна в цей слот поставити щось інше. Тобто це інструмент позиціювання, розуміння своєї аудиторії, інструмент програмування. Я не знаю жодного програмного директора, який, перш ніж поставити якусь програму чи посунути її на півгодини, не аналізував би цифри рейтингів до і після, як рухається аудиторія, що в цей час у найближчих конкурентів, чи не буде це абсолютно провальним. Апробація нових проектів, відмежування від конкурентів. Бо ніхто ще не вигадав іншого інструменту оцінювання успішності чи неуспішності проекту, ніж динаміка його переглядів глядацькою аудиторією.

Чому ми іноді говоримо, що для Суспільного рейтинги — не найважливіше. Бо справді є проекти для нішевих аудиторій. Наприклад, якщо 5 % аудиторії хочуть послухати оперу, то вони повинні мати таку можливість. Але треба знати час і місце у програмній сітці, куди таку програму поставити. Можливо, в цього слоту буде не дуже велика аудиторія, але це повага до її потреб. Тому не можна вважати, що у всіх проектів мають бути дуже великі рейтинги. Вони можуть бути різні: і великі, й маленькі. Але проекти мають бути обов’язково суспільно важливі.

Головне — це рівень довіри, який теж вимірюється. Якщо у важливі для суспільства моменти в новин Суспільного збільшується аудиторія, це свідчить про те, що цим новинам довіряють. Щодня люди дивляться здебільшого жовті новини на інших каналах. Але у відповідальні моменти — хочуть отримати інформацію на Суспільному, якщо суспільне виконує свою місію. Це ми чули від багатьох колег за кордоном. Ми зустрічалися з головою наглядової ради Чеського суспільного, там радіо на першому місці в рейтингу, а телебачення входить до трійки лідерів. І там рівень довіри завжди найвищий, оперативність найвища. Це дуже важливо. Не може суспільне залишати поза увагою якісь важливі резонансні теми. Тому наглядова рада в Чехії оцінює, які теми було порушено на суспільному, й не лише наскільки повно ці теми висвітлені, а й наскільки оперативно, який баланс позитиву та негативу в новинах. Я думаю, що ми також опрацюємо інструмент якісного й кількісного аналізу, щоби сказати, чи відповідає суспільне місії.

Наглядова рада

— Які відносини в наглядової ради й у вас із членами правління і Зурабом Аласанією?

— Коли я казала, що перший рік найскладніший, мала на увазі, що це початок шляху, і за цей рік мають бути вироблені всі функціональні складові великого організму, який зветься Суспільним мовником. І взаємовідносини між правлінням і наглядовою радою — не виняток. Бо ми перша наглядова рада, а вони перше правління. І потрібен був певний час, щоби краще зрозуміти розподіл повноважень, сферу впливу і відповідальності.

Не можу сказати, що все було дуже просто. І навіть у самій наглядовій раді треба було витратити певний час для того, щоб усім зрозуміти специфіку цього колегіального органу й відмовитися від якихось суб’єктивних підходів, зробити можливим консенсусне вирішення питань. Думаю, і правлінню було важко відразу зрозуміти, що таке колегіальний виконавчий орган. Бо, з одного боку, в кожного члена правління є певна сфера відповідальності, це люди з різним досвідом, поглядами і спеціалізацією, а з іншого — в них має переважати більш комплексний підхід у вирішенні питань. Тому, думаю, як для наглядової ради, правління, так і для нашої взаємодії це був установчий період, протягом якого ми намагалися наблизити наші позиції і краще зрозуміти одне одного, переконати одне одного в тому, що ми маємо бути однодумцями в досягненні спільної мети — проведення реформи. Це найголовніше. Ми маємо бути разом.

Дуже сподіваюся на допомогу організаційного аудиту «Ернст енд Янгу», який нині відбувається за підтримки SIDA. Аудит допоможе виявити недосконалість, у тому числі і в управлінні, розподілі обов’язків, обов’язковості чи необов’язковості рішень. У дорожніх картах, які пропишуть аудитори, буде чітко зазначено: стратегія, тактика, відповідальність, необхідність і достатність рівнів виконавчого апарату, досконалість / недосконалість схеми проходження рішень тощо. Нагадаю, що це було одне з перших рішень членів наглядової ради, ще до створення юридичної особи ПАТ «НСТУ», звернутися до донорів із проханням провести аудит, бо ми добре розуміли його важливість. Тому ми з нетерпінням чекаємо його висновків і рекомендацій. Впевнена, що і правлінню це допоможе. І наглядовій раді буде зрозуміліше, які питання ми маємо вирішувати, їхня пріоритетність. І головне, що ми зможемо знайти шлях наближення наших позицій саме задля виконання мети.

— Чи були якісь конфлікти між наглядовою радою і правлінням чи окремими членами?

— Я би не сказала, що це були конфлікти; можливо, непорозуміння. Іноді в людей, які завзято беруться за якусь справу, будь-які критичні зауваження на їхню адресу чи сумніви у правильності обраного методу вирішення питання викликають спочатку образу й недовіру, а потім і конспірологічні теорії зради. Але я думаю, що навіть за перший рік роботи наглядова рада з гордістю може сказати, що жодного рішення ангажованого, нав’язаного нам політиками чи галуззю, ви не знайдете. Я думаю, що наглядова спромоглася довести свою абсолютну незаангажованість, незалежність. Єдина наша залежність — це залежність від результату реформи. Ми намагалися вибудувати шляхетні відносини між наглядовою радою і правлінням, завжди звіряючись із законом, у якому чітко прописані наші повноваження. Не перебирати зайвих, водночас намагалися позбутися суб’єктивності в оцінках і не втрачати загальної картини за напрямом руху в бік Суспільного.

— Наглядова рада ще до реєстрації юрособи ПАТ «НСТУ» підготувала низку документів для ефективної роботи Суспільного мовника: місію, «Основні напрями діяльності на 2017 рік», документи, необхідні для проведення конкурсу на посаду голови правління, положення про ревізійну комісію тощо. Які документи має затвердити наглядова цього року? Чому досі не затверджено напрями діяльності на цей та наступні роки?

— Знаєте, перший документ про основні напрями натхненно писався наглядовою радою для абстрактного правління (за кілька місяців до виборів голови і членів правління). І чесно скажу, що досі, коли гортаю цей документ, можу підписатися під кожним положенням цього документу. Нагадаю, що члени наглядової ради волонтери, ми не отримуємо жодної винагороди за свою роботу, ми досі не маємо свого апарату, але цей документ — на рівні документів наглядових рад Суспільних мовників інших країн, де рівень забезпеченості наглядових рад у рази досконаліший. Тому ці основні напрями й досі актуальні як дороговказ.

Але перший рік минув, уже є конкретна команда реформаторів, є досвід. Тому наступний документ ми хотіли створити на базі кращого розуміння того, що відбулося, що треба залишити як стратегічний напрям, а що розбити на тактичні завдання. І головне, що в цьому документі треба буде визначити індикатори, згідно з якими ми будемо оцінювати роботу правління і в цілому успішність реформи. Сподіваюся, що наступний документ міститиме значно більше конкретики. Тому, можливо, варто трохи довше попрацювати, але зробити якісний конкретний документ. Ми вже почали його розробляти разом із правлінням.

Наша стратегічна сесія, яку ми провели у травні спільно із правлінням, дозволила обговорити основні цілі, терміни й індикатори успішності. Все це має лягти в основу нашого нового документа «Основні напрями» на три роки, а також більш робочого конкретного деталізованого документа правління, який називатиметься стратегією, що пропише, як і в який спосіб досягати цих цілей. Тепер буде легше й нам, і правлінню розробити документи зі спільним баченням цілей, які ми хочемо досягнути.

— Як часто наглядова проводить свої засідання? Чи вони відкриті? Кого ви запрошуєте на засідання?

— Згідно із законом, ми маємо зустрічатися не рідше, ніж раз на квартал. Але протягом 2017 року ми провели 17 засідань. Це було продиктовано гострою необхідністю. Потрібно було розробляти робочі документи, реагувати на якісь зовнішні виклики, яких торік було вдосталь. І 17 разів зібрати 16-17 людей, кожен із яких має свою важливу роботу, а в НСТУ волонтерствує, й за відсутності апарату, який міг би полегшити нам роботу, — це важка справа. Тому я дуже дякую своїм колегам, які все ж зберігають вірність нашій місії й не тільки приходять на засідання, але й активно працюють до і після них.

Наші засідання відкриті, ми їх анонсуємо, деякі навіть транслювалися в інтернеті, зокрема вибори голови та членів правління. Зазвичай ми запрошуємо голову і членів правління, іноді виконавчого директора. На кілька засідань запрошували аудиторів. На нашу думку, це дуже важливо, бо вони наочно бачать, як ми формуємо порядок денний, які ставимо питання і які рішення ухвалюємо. Нагадаю, що аудит стосується й виконавчої ланки, й наглядової ради. І нам теж важливо отримати рекомендації; якщо ми щось не так робимо, то я буду вдячна, якщо нам на це вкажуть. Ми всі вчимося й набираємося досвіду в ході реформи.

Ми ведемо стенограми засідань наглядової ради, і протоколи з важливими репліками по суті оприлюднюються на сайті «Суспільне медіа» в розділі «Наглядова рада». Наша робота прозора, і всі документи є у вільному доступі, як і в більшості наглядових рад суспільних мовників інших країн.

Ще запрошували на засідання експертів, які проводять соцдослідження, наприклад, із компанії Kwendi. Ми досі не маємо можливості розробити критеріальний апарат для оцінки суспільного контенту, для оцінки рівня довіри. Всі наглядові ради інших країн мають бюджет для проведення досліджень і використовують це для оцінювання. Ну не може вирішуватися питання якості контенту й відповідності його стандартам суспільного мовника суб’єктивно чи шляхом голосування. Навіть шляхом голосування такого колегіального органу, як наглядова рада. Скільки людей, стільки точок зору. Мають бути абсолютно об’єктивні критерії, якісні й кількісні оцінки, які дадуть нам можливість оцінити роботу загалом.

— Чи були протягом року спроби тиску на членів наглядової ради?

— Думаю, що дехто пам’ятає, як на початку нашої роботи була спроба відкликати члена наглядової ради від однієї з парламентських фракцій. Це був дуже небезпечний прецедент, тому що якби це відбулося, то жоден представник наглядової ради від парламенту не почувався би незалежним, як це чітко прописано в законі. Думаю, що на той момент представники тієї фракції неуважно прочитали закон про Суспільне мовлення, який самі ж і приймали в парламенті. Спроба не вдалася. І я дуже вдячна медіаекспертам та міжнародній спільноті, яка одностайно стала на бік захисту незалежності наглядової ради, ця підтримка була дуже відчутною, важливою й оперативною. Після цієї спроби, принаймні мені, не відомо жодного випадку тиску на членів наглядової та раду в цілому. Стежачи за ходом голосувань і обговоренням питань, ми жодного разу не відчули якоїсь ангажованості наших колег.

— А якщо брати загалом Суспільне? Чи не вважаєте ви тиском те, що з першого року роботи НСТУ недофінансоване, а на 2018 рік узагалі на 50 %?

— Мені дуже б не хотілося, щоб це була правда. Бо відомо, що в деяких не дуже демократичних країнах саме обмеженням фінансування намагалися поставити під свій контроль суспільних мовників. Тому мені здається, що українська влада має уважно вивчити такі приклади, якщо вона не хоче потрапити до клубу держав, які використовують такі важелі впливу на суспільне, бо це буде удар по іміджу країни, яка щодня під час війни доводить свої демократичні принципи світу. Тому треба виконувати закон або міняти систему фінансування, робити її більш незалежною.

— А що ви скажете про пропозицію змінити модель фінансування?

— Закон, який приймався після Революції гідності, має певні проблемні моменти. Але ми так довго на нього очікували, що були згодні на все. Звісно, лише практичний досвід реалізації цього закону дав нам можливість зрозуміти всі його переваги й вади. Звісно, норма про фінансування могла заспокоїти лише тих, хто не розуміє, що кожного року закон про бюджет із легкістю може нівелювати цю норму. Тому якщо ми як держава й демократичне суспільство хочемо мати демократичну Україну, то одним із перших кроків має бути забезпечення незалежного від чиновників та обставин фінансування НСТУ. Бо Суспільне — дуже важливий елемент демократичної держави.

Мені подобається модель, запропонована на круглому столі в лютому цього року (запровадження цільового податку на фінансування Суспільного мовлення. — ДМ), бо вона не залежить від закону про бюджет і не переглядається щорічно. Це абсолютно інший підхід. Таку модель мають суспільні декількох країн Європи, і вони кажуть, що коли перейшли на таку модель, то одразу відчули, що не залежать від волі окремих політиків і можуть прогнозувати свою роботу наперед. І головне — це імідж країни. Панове депутати мають зрозуміти, що підтримувати Суспільне — це не лише великий плюс до карми, а й великий плюс до іміджу й парламенту, і країни загалом. Якщо ми зможемо в цьому переконати представників влади, то ставлення зміниться і працювати стане легше.

— Ви сказали, що члени наглядової ради виконують свої обов’язки на безоплатній основі. Чому ж досі наглядова не має апарату? Чи не вважаєте ви, що закон про Суспільне потребує змін?

— Відповідно до чинного закону наглядовій раді працювати дуже складно, а іноді неможливо. У нас 17 представників (вісім від парламентських фракцій, дев'ять від громадянського суспільства). Крім того, що ми маємо виконувати свої обов’язки на безоплатній основі, ми ще й не маємо права працювати у ТРО. Це означає заборону на професію. Будь-який медійник, який добре розуміється на процесах і на журналістських стандартах, не може потрапити до наглядової. Так ми втратили досвідченого Віталія Портникова, який обрав професію й пішов із наглядової. Тому, на мою думку, це дискримінаційна норма.

По-друге, має бути, можливо, не зарплата, але хоча би якась компенсація за витрачений час. Наприклад, у 2017 року ми провели 17 засідань, до кожного з яких треба було готуватися, вивчати й писати низку документів. Засідаємо ми по кілька годин. Пишемо запити й відповідаємо на запити й листи, яких приходить по кілька на день. Їх треба вивчити й відповісти відповідно до закону. Деякі запитання потребують ґрунтовної підготовки, й нам самим доводиться писати запити, щоб отримати більше інформації. Додам, що це дуже зручна форма комунікації, комітети наглядової з питань призначень та винагород і з питань аудиту вивчають відповіді на запити і пропонують питання на розгляд наглядової ради. Але це ж величезний обсяг відповідальної роботи!

Щодо апарату, то, відповідно до міжнародної практики, в ньому мали би працювати юристи. Оскільки Суспільне — це ПАТ «НСТУ», то нам потрібен корпоративний секретар (це має бути людина з юридичною освітою), який є сполучною ланкою між наглядовою й виконавчими органами. Також в апараті мають бути юристи, які допомагали би нам готувати проекти рішень. Враховуючи обсяг роботи і фінансову ситуацію, ми були би дуже щасливі, якби в апараті працювало хоча би три людини. Це суттєво заощадило б наш час і зробило би роботу ефективнішою. Ми наразі не порушуємо це питання через недофінансування. Але я все ж звертаю увагу Комітету свободи слова та інформаційної політики й інших депутатів, що Суспільному має бути виділений бюджет у відповідності до закону, щоб реформа відбулася. Думаю, до кінця нашої каденції ми підготуємо зміни до закону про Суспільне, бо це не просто наші забаганки, а життєва необхідність.

— Чи всі з членів наглядової добросовісно відвідують засідання? Чи відомо вже, кого направить до наглядової ради фракція «Народний фронт»?

— Знаєте, дуже важко вимагати відвідування від людей, які на волонтерських засадах виконують свої обов’язки. Багато з них часто їздять у відрядження, якщо вони мають можливість взяти участь у засіданні дистанційно, то спілкуємося з ними по скайпу. Із розумінням ставимося до тих колег, хто з поважних причин не зміг узяти участь у засіданні. Але нагадаю, що в законі прописана така норма, що три пропуски засідань без поважних причин можуть стати підставою для відкликання члена наглядової ради.

Поки що невідомо, кого хоче делегувати до наглядової ради фракція «Народний фронт». До речі, питання терміну каденції члена наглядової теж не дуже чітко прописано в законі. Наприклад, якщо тепер делегують представника, то коли має закінчитися його каденція? Через чотири роки чи разом із нами? Тобто є норми, які потребують точнішого формулювання.

— Торік неодноразово здіймалися хвилі незадоволення з приводу рішень наглядової ради щодо призначення високих премій голові та членам правління. Чи не вважаєте ви помилковим рішення про можливість отримувати такі великі премії? Чи не вважаєте загалом завеликим розрив між зарплатами працівників і керівництва?

— Це болюче питання справді викликало великий суспільний резонанс. З іншого боку, з досвіду інших акціонерних товариств, керівний склад має отримувати більшу зарплату, ніж інші працівники. Але, звісно, розрив має бути меншим. Якщо ви уважно прочитаєте протоколи наших засідань, то побачите, що ми щоразу вказували на необхідність скорочення цього розриву, приведення до якогось розумного обсягу заробітних плат творчих працівників. На виконання нашого рішення були затверджені нові умови й розміри оплати праці. Цей процес ускладнювався ще й великим скороченням штату. Правління переконувало нас, що питання контрольоване й розрив буде зменшуватися.

Я за високі заробітні плати, але дуже хотілося, щоб люди, які їх отримують, працювали на 200 %. Щоб мотивувати кістяк команди, який проводить реформу, щоб вони працювали з надзусиллями і брали відповідальність за долю реформи. Думаю, на тому етапі премії були важливі як мотивація. Як тільки стало відомо, що на 2018 рік фінансування обмежене й не вистачає грошей на трансляцію, а це головне для мовника, ми цього року не розглядали питання про премії. До речі, правління й не виносило таких пропозицій.

— Наглядовій закидали також відсутність ключових показників ефективності (KPI) як критеріїв оцінки роботи голови і членів правління? Чи вироблені вже такі критерії?

— Я проти суб’єктивних оцінок, за те, щоби по кожній процедурі були об’єктивні індикатори, і, звісно, в першу чергу оцінка роботи й суспільного контенту. Комітет наглядової з питань винагород підготував рамкову пропозицію, але в ній теж не вистачає КРІ. Сподіваюся на результати нашої стратегічної сесії, в результаті якої буде підготовлено документ, відповідно до якого ми зможемо оцінювати роботу за показниками, датами, відповідальними особами. Він допоможе нам виробити універсальний підхід, і ми уникнемо звинувачень у тому, що віддаємо кошти без детальної оцінки й контролю.

Крім того, ми вдячні офісу Ради Європи в Україні за перше соціологічне дослідження по суспільному, проведене наприкінці 2017 року. Якщо знайдемо кошти для проведення такого дослідження і в цьому році, то зможемо побачити динаміку й порівняти результати. Це важливо для оцінки. І такі аргументи важко буде назвати суб’єктивними.

— З ініціативи наглядової ради компанією «Ернст енд Янг» наразі проводиться організаційний та фінансовий аудит ПАТ «НСТУ». Коли будуть відомі висновки аудиту? У чому їхня важливість для компанії, і для наглядової ради зокрема?

— Цей аудит важко переоцінити. В першу чергу бенефіціаром аудиту стане правління. Якщо фінансовий аудит буде публічним, то організаційний не буде у відкритому доступі, але на його базі буде розроблено дорожню карту, в якій буде вказано, що і як треба вдосконалити і яка пріоритетність цих кроків. Наглядова буде відстежувати, як триває процес втілення цих рекомендацій, бо це дуже важливо. Думаю, що до середини липня будуть перші результати.

Донори, які дуже допомагають НСТУ на всіх етапах, теж хочуть мати якусь інформацію щодо процесів, які тривають. Звісно, найкращим індикатором буде суспільний контент на ТБ і РМ. Але наразі ще немає об’єктивних доказів радикальних змін, треба ще багато зробити. Головне — щоб Суспільне стало впізнаваним і важливим для суспільства.

— Що, на вашу думку, треба зробити, щоб українське суспільство зрозуміло необхідність Суспільного мовлення для сталого демократичного розвитку держави?

— Суспільне лише тоді стане суспільним, коли в ньому є зацікавленість якщо не кожного громадянина, то переважної більшості. Найбільшим показником цієї уваги й зацікавленості є рівень довіри. Його можна виміряти. І коли ми кажемо про виклики й загрози, які існують, то зазвичай, якщо суспільне виконує свою місію, то на його захист завжди стають глядачі і слухачі. Так нещодавно сталося у Швейцарії, коли на референдумі вирішили й надалі фінансувати суспільне. Або в Чехії, коли політики хотіли звільнити керівника й відомого діяча Іво Мате. Та люди вийшли на площу й захистили його. Люди довіряли цьому телебаченню. В Чехії теж, до речі, суспільне мовлення перетворювали з державного. Коли суспільство захищає мовника й не дає зруйнувати — це, мені здається, показник того, що перетворення вдалося. Ми можемо про таке лише мріяти. Бо сьогодні навіть деякі експерти не розрізняють, у чому відмінність. Для цього потрібно багато чого, але в першу чергу виконувати свою місію. І дуже чітко дотримуватися професійних стандартів.

А друге, не менш важливе, — це просвітницька кампанія, яка би пояснила людям суть реформи. Друге неможливо без першого. Бо важко пояснити людям необхідність, якщо не реалізовувати місію. Це має бути серйозна комунікаційна кампанія. Мені відомо, що у штаті центральної дирекції достатньо велика кількість людей працює в департаменті комунікацій, це люди, які отримують достатньо пристойну зарплату. Сподіваюсь, якщо вони всі попрацюють і почнуть оперативну кампанію з розумінням цільових аудиторій і меседжів, які має отримати суспільство, реформа стане зрозумілішою.

У результаті ми матимемо радикально іншого мовника, ніж державний чи комерційний. Замовником у Суспільного є не рекламодавець, не чиновник, а кожен громадянин. Це моя мрія. Інформаційна кампанія, плюс контент, плюс оновлення технічної бази й уважний підхід до картинки, яка так важлива для телебачення, — це все разом дасть ефект. Тоді ми скажемо, що реформа відбулася, суспільне працює, місію виконує, люди про це знають і споживають інформацію з високим рівнем довіри. А наглядова рада буде втішена, що виконала своє призначення.

Фото Олексія Темченка