24 січня 2018 року у Парламентській асамблеї Ради Європи, м. Страсбург, відбулися слухання «Період трансформації суспільних медіа: виклики та варіанти рішень», організовані Комітетом ПАРЄ з питань культури, науки, освіти та медіа та Європейською спілкою мовників.

У ході слухань виступили: генеральний доповідач ПАРЄ з питань свободи медіа та безпеки журналістів Лорд Джордж Фулкес, колишній віце-президент Європейської спілки мовників Борис Бергант, керівник департаменту інформаційного суспільства Ради Європи Патрік Пеннінкс, секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України та програмний директор ГО «Детектор медіа»  Вадим Міський, гендиректор Словенського суспільного мовника RTV Slovenia Марко Філлі, а також гендиректор Литовського суспільного мовника LRT Моніка Гарбачаускайте-Будрієне.

«Детектор медіа» публікує повний текст доповіді представника України Вадима Міського, що окреслює результати дворічної роботи мовника, а також проблему, пов’язану з нестабільністю фінансування компанії та пропозиції щодо її вирішення.

«Вам напевне відомо, що українське Суспільне мовлення — наймолодше в Європі. Хоча ми об’єднуємо найстаріші українські радіостанції та телеканали («Українському радіо» цьогоріч виповниться 95 років) закон про Суспільне мовлення в Україні був прийнятий лише у 2014 році після 15 років адвокації, а юридично Суспільне мовлення України почало свою історію з 2017 року.

Закон передбачав об'єднання 30 різних державних телеканалів та радіостанцій — національних та регіональних — у єдину компанію. Ми пройшли цей шлях за 3 роки з моменту ухвалення закону, і в січні 2017 року створили Національну суспільну телерадіокомпанію України (НСТУ).

У нас утворена незалежна Наглядова рада, в якій присутні представники громадських організацій із 9 різних сфер, а також представники парламентських фракцій і груп.

Саме Наглядова рада, як вищий керівний орган, обрала на прозорому конкурсі голову та членів правління. Також ми затвердили редакційний статут, утворили редакційну раду, що слідкує за дотриманням журналістських стандартів у роботі, створили систему контролю в компанії.

Зі створенням Суспільного мовлення ми запровадили більш гнучку зарплатну політику, яка дозволила оптимізувати штат працівників, залучивши більш високооплачуваних спеціалістів. Протягом минулого року чисельність працівників компанії скоротилася майже на 40% — з понад 7000 до 4500.

Кращі фахівці виробляють кращий продукт. У 2018 році аудиторія «Українського радіо» виросла на 67%, таким чином флагманський радіоканал Суспільного став найпопулярнішим розмовним радіо в Україні, і це визнано дослідженнями Індустріального радіокомітету.

На жаль, ми поки не можемо похвалитися такими ж успіхами телебачення з кількох причин, передовсім — з фінансової, адже телебачення дещо дорожче у виробництві.

Варто також відзначити, що постійний моніторинг якості контенту, зокрема новин, який здійснюють такі незалежні громадські організації, як «Детектор медіа» демонструє відсутність в новинах каналів Суспільного мовлення матеріалів з грубими порушеннями журналістських стандартів. Звісно, ще багато залишається роботи над оперативністю та повнотою матеріалів, але принаймні ми впевнені, що новини Суспільного не просувають чийсь політичний інтерес.

Як ви розумієте, НСТУ — єдиний серед українських медіахолдингів, який може собі дозволити дотримання журналістських стандартів. Інші медіахолдинги знаходяться у прямій власності олігархів і переважно слугують їхнім політичним інтересам.

Кадрова і редакційна незалежність — це дві міцні підвалини, на яких нині стоїть українське Суспільне мовлення. Але третя і остання — належне фінансування — виявилася крихкою. Механізм фінансування, який потрапив у компромісний закон про Суспільне мовлення, створює ілюзію гарантії фінансування з державного бюджету, але кожного року нас недофінансовують. У 2017 році нестача склала 25%, у 2018 — 50%, у 2019 — 45% від «гарантованого» річного бюджету компанії.

Фінансування Суспільного мовлення сьогодні є питанням політичним, оскільки уряд і парламент мають можливість, попри законодавчу гарантію, скорочувати бюджет компанії, у разі якщо коштів в державі не вистачає на всі потреби. Звісно, коштів щороку не вистачає на освіту, пенсії, дороги, медицину, космічну галузь та безліч інших сфер. Деякі з них мають схожі з нами гарантії фінансування — на кшталт відсотка від ВВП чи відсотка від загального фонду держбюджету — і Бюджетний кодекс дозволяє політикам ігнорувати ці гарантії, адже якщо кожного профінансувати на 100%, то це вийде далеко за рамки державного бюджету.

Часто політики пропонують нам запровадити абонплату, щоб аудиторія напряму формувала бюджет мовника. По-перше, досвід показує, що такий спосіб фінансування не працює у Східній Європі. Частина західноєвропейських суспільних мовників отримує кошти з абонплати, але це це країни, що ввели абонплату ще за монопольного становища мовників, до розвитку комерційного медіаринку. В Східній Європі фінансування з абонплати не використовує як серйозне джерело надходжень практично жоден суспільний мовник. З іншого боку, в умовах постійного зростання витрат українських домогосподарств на податки та комунальні платежі, запровадити новий податок на утримання Суспільного мовлення — просто неможливо. Опитування показують, що лише 9% людей готові нині платити додатковий податок за Суспільне мовлення (TNS, 2018). Ці люди знають, що держава вже має необхідні кошти для підтримки його роботи.

І отже, нам доводиться зміцнювати наші гарантії фінансування та зменшувати можливість політичного втручання в процес виділення коштів платників загальних податків на роботу НСТУ.

Наглядова рада Суспільного вивчила досвід інших країн і запропонувала нову модель фінансування компанії. Наша пропозиція ґрунтується на досвіді Литви, де мовник LRT отримує відсоток від певного уже існуючого загального податку, не вводячи при цьому додаткових платежів для домогосподарств.

Ми знайшли податкове надходження в Україні, яке зараз не має цільового отримувача і може бути закріпленим за ПАТ «НСТУ» — це рента за користування радіочастотами. 50% цієї ренти є достатніми коштами для роботи та розвитку НСТУ. Запровадження нової моделі фінансування не призведе до збільшення рівня бюджетних видатків, а лише допоможе зробити гарантію більш надійною та реалістичною у виконанні. Рішення виглядає простим, але потребує прийняття змін до Бюджетного кодексу України в парламенті.

Я хочу особливо відзначити роль Офісу Ради Європи в Україні, який підтримував експертизою та консультаціями розробку нової моделі фінансування Суспільного. Детальний глибокий аналіз системи фінансування НСТУ, підготовлений Радою Європи на прохання Комітету свободи слова Верховної Ради України, довів, що запропонована Наглядовою радою НСТУ нова модель фінансування є не тільки реалістичною, а й оптимальним рішенням для забезпечення сталості фінансування Суспільного мовлення.

У питанні фінансування українського Суспільного мовленнядосі не впроваджений стандарт Ради Європи, що передбачає обов'язок держав-членів запровадити належні, захищені та прозорі механізми фінансування, які гарантуватимуть Суспільним мовникам засоби, необхідні для виконання їхньої місії. Розраховуємо на конструктивну співпрацю з урядом та парламентом для якнайшвидшого виконання цього європейського стандарту (Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи № R (96) 10).

Ми розраховуємо на конструктивну співпрацю з урядом та парламентом для якнайшвидшого впровадження цього європейського стандарту в українське законодавство.

Постійна увага Ради Європи до дотримання стандартів є запорукою того, що реформа досягне успіху і Суспільне мовлення в Україні, будучи незалежним та профінансованим, допоможе якнайкраще задовольнити права українців на якісну та неупереджену інформацію.»

Фото: Медійні проекти Ради Європи в Україні