Зі зміною влади у 2014 році, після Революції Гідності, відкрилися нові можливості для створення Суспільного мовлення в Україні на базі системи державних мовників. Ця реформа не мала успіху за президентства Віктора Ющенка через відсутність достатньої політичної волі, і була в принципі неможливою за президентства Віктора Януковича, оточення якого розглядало ЗМІ як інструмент утримання влади, і відтак доклало чимало зусиль для монополізації медіа в Україні. 

Необхідність створення незалежного і ефективного Суспільного мовника для України набула особливої актуальності. На фоні олігархізованого медіаринку і погіршення якості інформаційного продукту, агресивної російської пропаганди саме на Суспільного мовника покладаються надії як на такого, що має стати еталоном у дотриманні професійних стандартів, об'єктивного відображення дійсності, і що не менше важливо – об'єднання українського суспільства довкола спільних цінностей.

Реформа Суспільного мовлення: як починалося

Нормативні засади створення в Україні Суспільного телебачення закладені прийнятим Верховною Радою 17 квітня 2014 року Законом «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». Відповідно до нього, Суспільне мовлення (офіційно – Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України», далі – ПАТ «НСТУ») створювалося на базі низки державних телерадіокомпаній, як центральних, так і регіональних. На сьогодні у ПАТ «НСТУ» входять: центральні телеканали UA:Перший та «Культура», 26 регіональних філій, радіоканали «Перший», «Промінь» та «Культура». Також ДП «Студія «Укртелефільм»,  відповідно до змін до закону про суспільне мовлення, внесених у травні 2016 року, має бути перетворено в Публічне акціонерне товариство і приєднане до ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» зазнавав змін і в 2015/2016 роках. Вони унормовували питання майна Суспільного мовника, реклами, юридичного статусу компанії тощо.

7 квітня 2015 року відбулася презентація Суспільного мовника. Тоді було представлено новий бренд – «UA:Суспільне», а також у прямому ефірі змінено логотип телеканалу на «UA:Перший» і позивні «Українського радіо».  

Під час цієї презентації Президент України Петро Порошенко підписав закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо Суспільного телебачення і радіомовлення України» (законопроект № 1357), який фактично уможливив створення ПАТ НСТУ.

«Це той закон, якого Україна чекала 23 роки. То у влади не вистачало волі, то майже завжди не було бажання цим займатися, бо влада завжди хотіла контролювати медіа-простір і вважала, що ввести суспільне телебачення - це просто випустити джина з пляшки. Це - та ціна, яку влада має платити за демократію»,  – заявив Президент.

Також Петро Порошенко зауважив: «Зараз ми починаємо дуже обнадійливу дорогу від Першого національного до BBC. Сподіваюся, що й новини будуть професійними та об'єктивними».

Новини: що змінилося в період 2014-2016 у інформаційному мовленні теле- та радіоканалів, які реформуються

Громадська організація «Детектор медіа» (в минулому – «Телекритика») протягом указаного періоду часу систематично здійснювала моніторинг новин теле- та радіоканалів, які мають бути реформовані в систему суспільного мовлення.

На сьогодні (на момент написання звіту) відсутні єдині формалізовані вимоги до якості інформаційного контенту суспільного мовника. Розробка ґайдів для журналістів, які працюватимуть в системі суспільного мовника, – одне із важливих завдань, яке має взяти на себе нова команда на чолі із обраним головою ПАТ НСТУ Зурабом Аласанією (Наглядова рада ПАТ НСТУ на конкурсних засадах обрала Зураба Аласанію головою 10 квітня 2017 р. – Авт.).

Проте оцінка якості новин здійснювалася за розробленою експертами ГО «Детектор медіа» методологією.

Основні критерії оцінювання:

- дотримання професійних стандартів (точності, оперативності, повноти, балансу точок зору, відділення фактів від коментарів, достовірності);

- відсутність замовчуваних тем;

- відсутність матеріалів із ознаками замовності («джинси»).

До зміни влади в Україні у 2014 році, яка відбулася після втечі в Росію президента Віктора Януковича, державні мовники повністю контролювалися владою, зокрема урядом та президентом. На місцеві (обласні) державні телерадіокомпанії здійснювали вплив також керівники областей (губернатори). Відтак це визначало їх редакційну політику та те, як вони висвітлювали ключові суспільно-політичні події в країні. Ситуація змінилася після зміни влади - розпочалася реформа каналів державного мовлення в суспільне.  Були частово змінені й підходи до висвітлення новин.

«UA:Перший»

Так, зокрема, показовим є висвітлення Першим національним (з 7 квітня 2015 року – «UA:Перший») протестів на Майдані у Києві під час Революції гідності. Цей телеканал добирав теми, факти й коментарі у такий спосіб, щоб вони не суперечили офіційній версії подій, яку представляла влада в особі Віктора Януковича. Журналісти Першого національного у новинах повністю або майже повністю замовчували ті факти, які свідчили про надлишковість застосування владою сили проти протестувальників (від фактів застосування вогнепальної зброї, невиправданого насильства проти тих, кого силовики затримували, до судових переслідувань поранених і часто взагалі випадкових людей). В описах хроніки протистоянь більше уваги звертали на людські втрати серед силовиків, ніж серед протестувальників. Також увесь час протестів Перший національний некритично (зокрема незбалансовано) подавав різноманітні заяви представників влади, переважно або повністю замовчуючи заяви у відповідь із боку опозиції чи представників протестувальників. Висвітлюючи реакції західних країн на українську ситуацію, журналісти Першого добирали лише ті, в яких були максимально м’які, дипломатичні оцінки дій тодішньої української влади.

Проте у березні 2014 р. державний телеканал повністю змінив свою позицію, переорієнтувавшись за кілька днів на нову владу в особі виконувача обов'язки президента Олександра Турчинова (яку він зовсім недавно необ'єктивно висвітлював, коли та була опозицією). У матеріалах Першого національного стали переважати думки нових посадовців і стандарт балансу думок став порушуватися на їхню користь. Утім, у той період часу Перший національний замовчує чимало тем, які є свідченнями злочинів попередньої влади. Відтак очевидно, що журналісти телеканалу, які звикли працювати в рамках «офіційного дискурсу», завжди нав'язуваного владою у попередні періоди, не змогли змінити свої підходи до роботи навіть в умовах відсутності тиску з приходом нової влади після Революції гідності.

У тому ж ключі висвітлювали події зими 2014 року (зокрема представляючи їх як заколот, а його учасників, як радикально-маргінальний контингент) й більшість обласних державних телерадіокомпаній.

25 березня 2014 року новий уряд Арсенія Яценюка (обраний прем'єр-міністром 27 лютого 2014 року) призначає  генеральним директором Національної телекомпанії України Зураба Аласанію, який має велику підтримку представників громадськості та медіаспільноти.

Експерти ГО «Детектор медіа» починають фіксувати позитивні зміни в новинах Першого національного. Уже під час президентської виборчої кампанії у квітні-травні 2014 року, на відміну від олігархічних телеканалів, Перший національний повністю відмовляється від замовних матеріалів («джинси»), а також від «чорного піару» проти тих чи інших кандидатів у президенти. Журналісти телеканалу в новинах також намагаються дотримуватися професійних стандартів, хоча до якості новин все ще залишаються претензії.  

Зрештою, Перший національний, а згодом «UA:Перший», витримував цю планку і в 2015 і в 2016 роках: з ефіру повністю зникли замовні матеріали, зменшилася кількість замовчаних тем, канал покращував якість новин. Проте залишалися зауваження до дотримання стандартів, а також періодично в новинах експерти помічали так званий «паркет» (некритичне висвітлення діяльності президента, прем'єр-міністра чи інших високопосадовців). Так, наприклад, у 2015 році моніторинг  ГО «Детектор медіа» зафіксував, що в новинах «UA:Першого» журналісти найменше дотримувалися стандарту повноти інформації, а також відокремлення фактів від думок. Розповідаючи про процес підвищення стандартів, Дарія Юровська, заступниця генерального директора «UA:Першого», під час прес-конференції 22 жовтня 2015 року сказала, що найлегше було позбутись «джинси»: «Щоб позбавитись "джинси", її просто не треба було робити».  Проте вона пояснила, що дотримуватись стандартів повноти та балансу буває складно, оскільки потрібен час, щоб зібрати усі точки зору – однак, на її думку, це не може бути виправданням, адже «якщо ми хочемо побудувати суспільний мовник, який буде задавати тон медіасередовищу, ми маємо поставити собі  максимально високу планку».

Отже, протягом трьох років на UΛ:Першому відбулися наступні зміни:

• змінилися підходи у відносинах із владою: попри інерційне бажання представників влади чи політичних сил упливати на контент  UA:Першого, журналістам телеканалу вдається витримувати дистанцію і залишатися відносно нейтральними у висвітленні супільно-політичних новин;
• відбулалася відмова від розміщення замовних матеріалів політичного чи комерційного характеру («джинси»);
• кількість замовчаних тем поступово зменшувалася з кожним роком, у 2016 році телеканал представляв фактично повну новинну картину дня;
• проте в новинах експерти фіксують так званий «паркет» (некритичне висвітлення діяльності президента, прем'єр-міністра чи інших високопосадовців);
• покращилася ситуація із дотриманням стандартів, проте критичним залишається недотримання стандарту повноти інформації (у більшості випадків це брак деталізації та фактів про ту чи іншу подію) та стандарту достовірності (велика кількість розмитих або надто узагальнених посилань на джерела інформації);
• телеканал загалом все ще демонструє недостатню якість інформаційного контенту. 

Регіональні філії (в минулому ОДТРК)

Як уже зазначалося, більшість місцевих державних телерадіокомпанії події зими 2014 року висвітлювали в тих же рамках, що й центральний Перший національний, підігруючи тодішньому режиму Віктора Януковича.  Навіть по завершенню протестів на Майдані державні телерадіокомпанії сходу і півдня країни продовжували позиціонувати їх як заколот, а його учасників, як радикально-маргінальний контингент, що не могло не вплинути на настрої громадян у тих регіонах, чим скористалася Російська Федерація для розпалювання антиукраїнських настроїв та підтримки (у тому числі й військової) сепаратистів на Сході України. 

Регіональним мовникам, на відміну від «UA:Першого», набагато важче реформуватися, а відтак і змінити підходи до роботи з новинним контентом.

Основні причини наступні:

• недостатній професійний рівнь місцевих журналістів, що частково можна пояснити надзвичайно низькою оплатою праці (тут зберігається найнижчий рівень зарплат на медіаринку, що в доларовому еквіваленті коливається в межах 100-200 доларів у місяць);
• відсутність позитивної конкуренції в рамках колективів (через низький рівень зарплат мало бажаючих працювати в цій системі, залишаються або ті, хто має передпенсійний вік, або недосвідчена молодь); 
• необхідність виживати в умовах багаторічного політичного тиску місцевої та центральної влад (звідси і самоцензура, і відсутність критичного висвітлення діяльності представників влади);
• звичка «джинсувати» (створювати замовний контент, який приносить додаткові доходи місцевим мовникам, що дозволяє забезпечувати ті чи інші потреби місцевих редакцій, які не покриваються з бюджету), і самі місцеві мовники не бачать у цьому нічого поганого.

Тому до новин регіональних філій експерти ГО «Детектор медіа» мають набагато більше критичних зауважень, аніж до новин «UA:Першого».

Упродовж 2014-2016 років експерти продовжували фіксувати в новинах місцевих мовників відверту «джинсу» на користь перших осіб держави і місцевих впливових політиків.

Лютневі події 2014-го року та агресивне суспільне неприйняття провладної «джинси» на якийсь час покращили ситуацію, і навіть розгортання президентської кампанії 2014 року не спричинило зростання кількості замовних матеріалів. Їх поменшало удвічі (до 5-16% на різних каналах), проте, ненадовго. Вже за кілька місяців, оговтавшись від суспільних потрясінь, державні мовники, звиклі до відпрацювання темників, повертаються до практики бездумного прямого транслювання сюжетів про діяльність перших осіб держави. Ці новини зазвичай неповні, незбалансовані, не релевантні для місцевого глядача і не несуть значимої інформації для мешканців конкретних територій.

Отож,  політична «джинса» на екрани регіональних державних мовників повертається  через кілька місяців після Революції гідності − змінюються тільки прізвища політиків, політичні прапори та центри впливу.

Утім, пріоритетними для регіональних мовників стають все ж інтереси своїх, місцевих чиновників. Відтак, фіксуємо й мімікрію новин з ознаками замовності: тепер це сюжети за участі очільників конкретно взятого регіону чи міста, яких журналісти регіональних філій обов’язково супроводжують у поїздках, висвітлюють не проблему, з приводу якої відбувалось якесь засідання, а сам факт зібрання тощо.

Скажімо, за підсумками жовтневого моніторингу 2014 року, тільки одна з п’яти включених до нього обласних держтелерадіо компаній – Сумська – не «джинсувала» взагалі.  «Джинса» ж решти ОДТРК була здебільшого паркетною [9]. Канали демонстрували «парашутні» сюжети, спущені згори. В них фігурували (як правило, без прив’язки до даного регіону) Петро Порошенко, його дружина, яка побувала в зоні АТО, міністри уряду Яценюка та сам прем’єр. А також - Володимир Гройсман, який на тлі банера з символікою «Блоку Петра Порошенка» презентував у Вінниці президентську Стратегію-2020. Загалом, «джинсовими» були від 19 до 25% новин чотирьох обласних ТРК, включених до моніторингу цього періоду.

Показовими були й результати моніторингу новин останнього тижня тодішньої парламентської кампанії (восени 2014 року в Україні відбулися дострокові парламентські вибори – ред.) п’яти обласних державних телерадіокомпаній, — Дніпропетровської, Львівської, Сумської, Запорізької та Вінницької. Попри регіональні особливості, можна виділити загальні тенденції, притаманні всім зазначеним каналам. Насамперед — це жорстка самоцензура в усьому, що стосується висвітлення діяльності влади. Журналісти ОДТРК найчастіше практикували «паркетний» формат подачі матеріалів про діяльність посадовців усіх рівнів. Причому, така інформація зводиться до рангу офіційних повідомлень органів влади або до репортажів із численних засідань і нарад. Зазвичай у них фігурує один спікер, який і є головним носієм істини: зокрема це мер, губернатор, прем’єр-міністр чи Президент.

Тенденції кінця 2014 року залишалися превалюючими й у 2015-му. Принаймні, аналізуючи січневий контент теленовин обласних державних телекомпаній Одеси, Харкова, Херсона, Черкас та Дніпропетровська, експерти не зауважили змін у їхній інформаційній політиці: як було 10–25% замовних матеріалів поререднього року, так і залишилося в 2015-му. Провладний паркет, особливо новини, які стосуються центральної влади, став іще менш вмотивованим і осмисленим. «Звітні» сюжети з нарад посадовців у форматі «вона (себто, влада) працює» перекочовують з місяця у місяць.

Також було очевидно, що влада не збиралася випускати зі сфери свого впливу ресурс ОДТРК напередодні місцевих виборів жовтня 2015 року. Отож,  залежно від міри впливовості губернаторів в регіонах державні мовники чітко давали зрозуміти, хто в домі господар. У новинах піарили і посадовців, і навіть наближених до них народних депутатів.

Якщо одразу після Революції гідності в новинах ОДТРК сюжетів, які слугують просуванню інтересів конкретних політичних сил, майже не було, то в 2015-му експерти побачили, що побільшало сюжетів на користь провладного партії – Блоку Петра Порошенка «Солідарність».

Утім, поступові зміни відбуваються у 2016 році. Якщо розглядати створений ними новинний контент, то бачимо дві яскраві тенденції: матеріали із ознаками замовності зовсім не зникають, але вони мають переважно «паркетний» характер. А в окремі місяці експери фіксують чисті від джинси новини у донецького «До ТеБе» та харківського «ОТБ», незаангажований контент стабільно демонструють новинарі «UA:Суми», близькі до їхніх результатів колеги з Хмельницького тощо. 

Та все-таки частка «паркетних» матеріалів все ще значна. Проте експерти ГО «Детектор медіа» відзначають, що такі матеріали з’являються не через явний намір журналіста вгодити посадовцям, а через брак фаховості при підготовці сюжетів та нехтування вимог стандартів інформаційної журналістики. Зокрема, забезпечення балансу думок і точок зору та повноти інформації.

Що ж до «джинси», яка б просувала  чиїсь комерційні інтереси, то такі сюжети в новинах регіональних філій НТКУ  майже відсутні.

Якщо регіональні мовники демонструють поступ в питанні поступової відмови від замовного контенту, то у питанні дотримання стандартів інформаційної журналістики такого прогресу експерти не зауважили.

Результати моніторингів новин за 2014-2016 роки демонструють, що рівень дотримання вимог фахових стандартів загалом суттєво не покращується, коливаючись від 1,7 до 5,2 (із шести можливих балів із) середніми показниками на рівні 3,9-4,4 бали.  Фіксується зростання поінформованості журналістів цих телекомпаній про критерії інформаційної журналістики як такі, але не відчувається результативності і цілеспрямованої політики керівництва регіональних компаній стосовно неухильності їх дотримання на місцях.

Отже, головні тенденції 2014-2016 рр. наступні:

1. Замовного контенту поменшало і змінилася його специфіка: відверту політичну «джинсу» витіснив провладний «паркет», здебільшого -  на користь представників місцевої влади.

2. Зменшилась кількість новин про діяльність перших осіб держави, не релевантних для місцевої аудиторії.

3. Комерційної «джинси» в ефірі регіональних філій НТКУ майже немає.

4. Інформаційна політика регіональних мовників і позиція керівництва телекомпаній стосовно розміщення замовного контенту не є гомогенною, має регіональну специфіку і коливається від абсолютного неприйняття «джинси» до толерування і дружби з владою.

5. Відсутній прогрес у дотриманні професійних стандартів, новини залишаються низької якості.  

6. Лише одна з місцевих компаній - Сумська філія Національної телекомпанії України -  з 1 січня 2016 року почала мовити під логотипом «UΛ:Суми» (основна умова отримання такого логотипу місцевим мовником – дотримання стандарту якості новин). Решта компаній у вказаний період такого логотипу не отримали.

«Українське радіо»

ГО «Детектор медіа» уперше за 25 років у 2016 році здійснила моніторинг новин «Українського радіо». Експерти відзначили, що головна проблема новинного контенту на радіо −  порушення стандарту балансу та повноти інформації. Окрім порушення балансу (як правило, на користь влади),   моніторинг зафіксував наявність великої кількості оціночних суджень, до яких вдавалися журналісти у новинних сюжетах. 

Також експерти ГО «Детектор медіа» здійснили аналіз програмної сітки «Українського радіо» і висловили низку зауважень до лінійки програм інформаційного мовлення.

Головні зауваження наступні:

• у більшості інформаційних повідомлень порушено основний технологічний принцип подачі новин, сутність якого полягає в наслідуванні структури усного мовлення. Відчутно, що повідомлення про події беруться ведучими з інформаційних агенцій, інтернет-сайтів, прес-релізів тощо, копіюються і вставляються у випуск у першопочатковому варіанті, тому такі новини нагадують розлогу газетну замітку або замітку з сайту, а не радіоновини;
• спостерігається диспропорція у викладі найвагоміших суспільно значущих повідомлень на внутрішню й зовнішню тематику. У випуску подіям в Україні приділяється 80–90 % ефірного часу, натомість міжнародні події займають незначні 10–20 % решти; 
• журналісти віддають перевагу двом жанрам — інформаційне повідомлення та розповідь кореспондента з елементами інтерв’ю. Подекуди трапляється й такий архаїчний жанр, як виступ перед мікрофоном (оприлюднення монологу — думки фахівця з приводу певної події, явища, процесу тощо). Цілком відсутні такі жанри, як репортаж та інтерв’ю, що, звісно, не додає випуску динамічності, енергійності та діалогічності.

ВИСНОВКИ

Упродовж 2014-2016 років відбувається поступове наближення реформованої НТКУ  та її регіональних філій до роботи у форматі суспільного мовника. Досягнуто певного позитиву в упровадженні стандартів інформаційної журналістики в роботі редакцій новин, фіксується поступова відмова від умовно замовного контенту.

Утім, темпи цих змін украй повільні, а досягнуті результати – нестійкі.

Відтак, цілком очевидною є  потреба подальшого моніторингу контенту каналів у системі суспільного мовника,  прискіпливого аналізу та публічного висвітлення позитивів та вад їх роботи, а також надання їм методичної допомоги, проведення тренінгів, фахових майстер-класів тощо задля усталення фахових підходів до створення інформаційного контенту, притаманного суспільному телебаченню.

Звіт можна завантажити тут.

Спеціальний звіт підготовлений громадською організацією «Детектор медіа» за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.