Сайт «Суспільне мовлення» публікує серію інтерв’ю з членами наглядової ради майбутнього Суспільного мовника, в яких вони розповідають про своє бачення становлення Суспільного в Україні, свої плани і першочергові дії в складі контролюючого органу НСТУ. 

Сайт «Суспільне мовлення» вже оприлюднив інтрев’ю з членом Наглядової ради від ГО освітян і науковців Олексієм Паничем (ГО «Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера» в Шевченківському районі м. Києва), Лаврентієм Малазонією (від парламентської фракції «Опозиційний блок»), Тарасом Авраховим (від депутатської групи «Воля народу»). Також опубліковані інтерв’ю з членами Наглядової ради від сфери фізичного виховання та спорту, віце-президентом Національного олімпійського комітету, президентом Федерації біатлону Володимиром Бринзаком, творчої сфери – партнером агентства Pro.mova, представником ГО «Форум видавців» Євгеном Глібовицьким, Сергієм Тараном (від парламентської фракції БПП «Солідарність»), Ігорем Хохичем (від парламентської групи «Партії «Відродження»), Миколою Давидюком (від парламентської фракції «Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимиром Яворівським (від парламентської фракції політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина») та Тарасом Шевченком (від громадських організацій у правозахисній сфері).

Почесна голова Незалежної асоціації телерадіомовників та колишня членкиня Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Тетяна Лебедєва у виступі на конференції з обрання члена наглядової ради НСТУ у творчій сфері наголосила на важливості не проґавити можливість нарешті відійти від радянської спадщини у вигляді державного телебачення та створити мовник, який існує у кожній цивілізованій країні.«Попереду багато юридичної та організаційної роботи. Ще не зрозуміло, як ми будемо будувати суспільне, але треба обрати правління, треба призначити керівника, треба створити нормативну базу. І думаю, що кожен з нас мусить стати найбільшим агітатором цієї ідеї. Адже поки в суспільстві не буде розуміння, чим цей новий мовник відрізнятиметься від державного і чому треба це робити, не буде підтримки»,  – зазначила вона.

На думку Тетяни Лебедєвої, реклама й рекламодавець цілеспрямовано чи несвідомо впливають на контент. Але поки що економічний стан України такий, що Суспільне мовлення не зможе вижити без реклами. За її словами, пряме фінансування від глядачів – найкраща економічна модель для суспільного мовника. «Це цінний мандат довіри, високий рівень відповідальності. Та про перехід до такої моделі можна буде говорити лише після того, як, по-перше, ідею суспільного мовлення і те, чим воно відрізняється від державного й комерційного, зрозуміє кожен громадянин; по-друге, якість і професійність контенту НСТУ зроблять його цікавим і необхідним для споживачів», – зауважує пані Лебедєва, додаючи, що для цього повинна покращитись економічна ситуація в країні, щоб помірна абонентська плата не була тягарем для споживача. 

Нагадаємо, у жовтні було обрано кілька представників Наглядової ради НСТУ від громадських організацій. Наразі вже обрано вісім членів наглядової ради від парламентських фракцій і груп: Світлана Остапа («Самопоміч»), Лаврентій Малазонія («Опозиційний блок»), Віталій Портников («Народний фронт»), Сергій Таран («Блок Петра Порошенка»), Тарас Аврахов («Воля народу»), Ігор Хохич («Відродження»), Микола Давидюк («Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимир Яворівський («Батьківщина»).

– Пані Тетяно, яка ваша особиста мотивація бути членом наглядової ради?

– Разом із своїми колегами з Незалежної асоціації телерадіомовників я вже кільканадцять років підтримую створення суспільного мовлення в Україні. Ця підтримка мала різні форми: ми вивчали літературу та знайомились із найкращими моделями суспільного мовлення в різних країнах, переконували чиновників, політиків і медійників у необхідності та безальтернативності цього шляху. Я брала участь у низці кампаній, коаліцій і робочих груп, що розробляли концепції та рекомендації для майбутніх суспільних мовників.

Це була справжня боротьба зі своїми перемогами та поразками. Влада не мала політичної волі, не була психологічно готовою відмовитись від ручного управління державним медіаресурсом. Була також небезпека, що реформу підмінять звичайною «зміною вивіски» державного телебачення. Тепер нарешті робляться перші реальні кроки до створення справжнього суспільного мовника. Ми повинні забезпечити прозорість цього процесу, виконати всі вимоги до суспільного мовлення, убезпечити команду НСТУ від політичного та економічного тиску, не дозволити дискредитувати саму ідею та законсервувати стару систему. Другого шансу в нас уже не буде. Тепер, коли процес пішов, і шляху назад немає, було б дивно залишатись осторонь.

– Ви були на більшості конференцій з обрання членів наглядової ради НСТУ від громадськості. Поділіться, будь ласка, враженнями про кандидатів.

– Мені було дуже цікаво побачити, з якими намірами люди номінуються на цю посаду, як вони бачать роль і місію цього органу, які настанови дають кандидатам громадські організації, що за них голосують. Кількість організацій, що долучились до цього процесу, приємно вразила – це і є ознака початку формування суспільного запиту на зміни в медіа.

Більшість презентацій і виступів кандидатів були конструктивними, багато їхніх думок і пропозицій варто було б урахувати. Кожен із них фахівець у своїй галузі, і абсолютна більшість із них розуміє та поділяє ідею створення якісно нового, незалежного, сучасного суспільного медіа.

– Деякі обрані члени наглядового органу не зовсім розуміють, що входить в їхні повноваження, а що ні. Дехто планує впливати на редакційну діяльність. Як, на вашу думку, виправити ситуацію?

– Були невеличкі курйози – наприклад, дехто з кандидатів занадто буквально сприймав «представлення своєї галузі» і обіцяв чи то брати участь у виробництві програм, чи то суворо контролювати кожен крок менеджменту. Але, мені здається, всі обрані вже добре розуміють місце і місію наглядової ради, межі повноважень та особливості роботи на відповідальному стартовому етапі.

– Чи ви вже знайомі з членами ради від парламенту? Що можете сказати про колег? Стівен Вітл відмітив, що те, що майже всі вони знаються на телебаченні та журналістиці є і плюсом, і мінусом для діяльності органу.

– Я не думаю, що аж так принципово, хто висунув того чи іншого кандидата до наглядової ради. Для мене критерієм є і завжди буде тільки те, наскільки чесно, професійно й відповідально людина ставиться до своєї роботи, наскільки прозорі її мотиви. Масштаб проекту й відповідальність за нього вимагають від нас цілковитої синергії знань і досвіду, об’єднання зусиль. 

Лобізм, спроби маніпулювання чи тиску в цій ситуації виглядатимуть жахливо. Вони розчарують не тільки колег, але й громадськість, яка дуже уважно стежить за перебігом перетворення державного телерадіомовлення на суспільне. Зрозуміло, що наглядова рада – колегіальний орган, і в цьому його сила і слабкість водночас. Але ми мусимо навчитись шукати найкраще рішення і доходити згоди, розробити максимально об'єктивні критерії оцінки роботи команди,  збалансованості та якості контенту.

– Членство у наглядовій раді – це представлення всієї сфери. Як ви збираєтесь координувати зусилля журналістської спільноти?

– Вона, на щастя, вже достатньо консолідована, й ми багато зробили разом. Я сприймаю колег, які доклали масу зусиль до втілення ідеї суспільного мовлення в життя, як потужний експертний ресурс. Буду з ними радитись і сподіваюсь, що вони вкажуть на помилки, попередять про небезпеку і підставлять плече.

– У попередньому інтерв’ю ви висловлювали позицію, що на суспільному мовникові не має бути реклами, бо може виникнути ситуація, коли рекламодавець диктуватиме вимоги до контенту. Реклама на НСТУ буде – це передбачено законом. Чи можуть члени наглядової ради не допустити, аби реклама впливала на контент, і яким чином?

– Я вважаю, що реклама й рекламодавець цілеспрямовано чи несвідомо впливають на контент. Ми бачимо це у комерційних медіа. Але законодавці врахували ситуацію в країні, рівень добробуту громадян, можливості бюджету і прийняли рішення, що реклама буде. Сподіваюся, в команди НСТУ вистачить мудрості перебороти цю залежність, і замовником контенту на суспільних каналах буде виключно суспільство. Наглядова рада, безперечно, буде спостерігати за цим.

– Очевидно, що НСТУ потрібні різні джерела доходів  – про це не раз казали експерти. Звідки НСТУ може отримувати кошти, окрім як з бюджету та реклами? На вашу думку, наскільки реальною є абонентська плата?

– Пряме фінансування від глядачів – найкраща економічна модель для суспільного мовника. Це цінний мандат довіри, високий рівень відповідальності. Та про перехід до такої моделі можна буде говорити лише після того, як, по-перше, ідею суспільного мовлення і те, чим воно відрізняється від державного й комерційного, зрозуміє кожен громадянин; по-друге, якість і професійність контенту НСТУ зроблять його цікавим і необхідним для споживачів. Та, звісно ж, для цього повинна покращитись економічна ситуація в країні, щоб помірна абонентська плата не була тягарем для споживача.  

– Члени наглядової ради працюватимуть на громадських засадах. На вашу думку, це правильно? Адже це може створити своєрідний майновий ценз – в органі працюватимуть лише ті, хто може собі дозволити займатись волонтерством у робочий час. Чи не вплине це на якість роботи наглядової ради?

– Це норма закону. Практика – критерій істини: треба подивитись, проаналізувати те, як працюватиме наглядова рада, й потім робити висновки. Якщо ми побачимо, що робота на громадських засадах занадто обтяжлива для членів ради, можливо, будемо ініціювати зміни до закону.

– Згідно з законом, члени наглядової ради визначають зарплату працівників НСТУ. На вашу думку, які мають бути зарплати у журналістів «UA:Перший», «Культури»,  радіо та регіональних філій? Чи мають зарплати відрізнятись, залежно від того, працює журналіст на телебаченні чи радіо, в Києві чи регіонах?

– Говорити про конкретні суми зарано: ми не маємо структури та бюджету НСТУ, не розуміємо обсягу роботи та функціональних обов’язків її співробітників, іще не реформовані регіональні філії. Спочатку маємо вирішити, що ми будуємо, який контент виробляємо, з яким навантаженням працюємо і якого фахового рівня вимагаємо від співробітників, а потім визначитись із оплатою праці. Єдине можу сказати: вона має бути гідною. Не можна вимагати якості, креативності й цілковитої віддачі від людини, яка не знає, чим завтра нагодувати своїх дітей.

– «UA:Перший» має доволі низькі рейтинги. Як зробити його цікавим для суспільства? Що може зробити наглядова рада? Чи важливі рейтинги для суспільного мовника?

– Рейтинг і частка аудиторії – важливі показники, що свідчать про інтерес аудиторії до телеканалу. Але суспільний мовник має свою специфіку: частина його програм буде адресована масовій аудиторії, частина – нішевій, вузькій. Але й ці програми дуже важливі для аудиторії, адже вона не може побачити їх на комерційних телеканалах. Тому суспільний мовник повинен компенсувати дефіцит таких програм на комерційному телебаченні. Перш за все це програми для дітей, адже той, хто не працює з дитячою аудиторією, не думає про майбутнє. Потрібні також програми про культуру, мистецтво, історію. Треба вчити людей ставити запитання й шукати відповіді, розвивати критичне мислення і здатність робити висновки. Шлях до зростання аудиторії суспільного мовника тільки один: будь-які формати, крім нудних, найвища якість, креативність, а головне – повага до глядача.