З 12 по 20 жовтня відбулося п’ять з дев’яти запланованих конференцій з обрання членів наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. У першій конференції у сфері освіти та науки брали участь 16 громадських організацій, у наступній- спортивній – 12. У решті конференцій учасників було менше – у сфері журналістики – сім організацій, у правозахисній –п’ять, а у сфері забезпечення прав національних меншин – всього чотири, які не змогли обрати свого представника.

З виступів кандидатів можна було помітити, що багато хто не до кінця розуміє, в який орган вони намагаються потрапити і чим будуть займатись наступні чотири роки в разі обрання. Кандидати говорили про проблеми своєї сфери: брак фінансування, недостатню увагу від ЗМІ, проблеми в законодавстві. Вони також описували програми, які потрібні на Суспільному мовникові, дехто навіть пропонував свої, вже готові. Втім, такі виступи свідчать про те, що частина людей, які хочуть бути членами ключового органу контролю Суспільного мовника не надто ретельно читали закон про суспільне мовлення.

Своїми враженнями про перебіг конференцій і про претендентів у наглядову раду поділилася Катерина М’ясникова, яка була присутня на всіх п’яти заходах та не раз роз’яснювала присутнім зобов’язання членів наглядової ради. Вони переконана: робота в наглядовому органі НСТУ – важлива і важка, яка, втім, не дає ніяких привілеїв. «Усі знають телеканал ВВС, а хто знає, хто є в наглядовій раді каналу ВВС?», – наводить приклад експертка.

- Катерино, розкажіть про ваші враження від п’яти конференцій, які вже відбулися.

- Враження різні. Видно, що різні спільноти по-різному розуміють роль наглядової ради, по-різному ставляться до того, які їхні потреби в цьому процесі. На таких конференціях, як сьогодні (конференція з обрання члена нагляядової ради НСТУ у правозахисній сфері. – СМ), видно, що спільнота розуміє закони, розуміє завдання, виклики, і є досить зріле сприйняття процесу.

На жаль, є конференції, учасники яких вважають, що потрібно прийти і зробити так, щоб програм їхньої тематики в ефірі стало більше. Це зовсім неправильний підхід, бо завдання наглядової ради в тому, щоби Суспільне відбулося, щоби наглядова рада стала дієвим органом, щоби було обрано дійсно професійне правління, щоби був професійний незалежний голова правління, редакційний статут - дієвий стратегічний документ, у якому чітко визначалося би те, що має наповнювати суспільний канал, але не з точки зору кількості програм, а з точки зору філософії, з точки зору головних засадничих принципів.

Я сподіваюся, що наступні конференції будуть показувати більш зріле сприйняття Суспільного, але думаю, що в наглядовій раді першим завданням буде освіта самих членів наглядової ради, які мають як команда дивитися в один бік.

конференція з обрання члена наглядової ради НСТУ у правозахисній сфері

- Як ви оцінюєте рівень підготовки кандидатів у члени наглядової ради?

- Якщо говорити про такі конференції, як журналістика і правозахист, видно, що люди, які прийшли, давно вже в процесі, вони дуже добре знають і проблему створення Суспільного, і те, як Суспільне має розвиватися. Мене дуже приємно здивувала конференція у сфері науки й освіти. Хоча на ній було багато кандидатів, які розповідали, що хотілось би більше тих чи інших програм, але обраний представник від цієї спільноти говорив важливі речі, що наше завдання – це прозорість, неупередженість Суспільного, захист його від тиску. Таке розуміння дуже важливе.

- Здається, крім журналістики і правозахисту, на всіх конференціях кандидати говорили про виробництво програм і навіть розказували, які в них є готові проекти.

- Так, але виступ Олексія Панича, якого обрали у сфері освіти та науки, якісно відрізнявся саме тим, що він не говорив про виробництво програм. Кандидати у сфері освіти та науки здивували в хорошому сенсі, бо вони обрали саме цю людину, яка має, як на мене, більш правильне сприйняття завдань наглядової ради, особливо на цьому етапі становлення.

Мене трохи засмутило те, що на конференції національних меншин, попри те, що були люди, які розумілися на медіа, більше говорили про свою організацію або про свій досвід. Тобто стратегії та загального розуміння того, що має відбутися після створення наглядової ради, я, на жаль, не побачила.

конференція з обрання члена наглядової ради НСТУ у сфері забезпечення прав національних меншин

Думаю, що представників спорту доведеться переконувати, що наглядова рада – це не орган програмування суспільного мовлення. Я розумію, що їм болить, я розумію, що всім галузям болить. Думаю, ми почуємо схожі речі і від сфери молоді, і коли збереться конференція із захисту людей з особливими потребами.

Сьогодні я сказала правозахисникам, що потрібно буде, щоб усередині наглядової ради працювала система стримування і противаг і щоб ця велика кількість людей (17 членів наглядової ради – це велика кількість, інколи навіть утрьох важко прийняти рішення) формували загальний стрижень того, що має відбуватися, в чому головна роль. І точно не в програмуванні каналу. Тож треба буде декого перевчати і пояснювати.

Думаю, ми як медійна спільнота точно не закінчимо свою роботу над створенням суспільного мовлення після формування наглядової ради. Потрібен буде і громадський контроль за наглядовою радою, за її першими кроками, першими рішеннями, можливо, якісь публічні дискусії, обговорення.

Ми говорили сьогодні, що це найбільша наглядова рада у світі. Я думаю, з роками до нас прийде розуміння, що треба зменшувати і робити більш робочий формат, але зараз наше завдання – щоб у цій кількості члени спрацювалися і принаймні змогли запустити систему з обранням голови правління і правління. Важливо, щоб Суспільне отримало професійну команду, бо зараз керівники державних компаній борються за суспільне, їм потрібна допомога наглядової ради і новий статус.

конференція з обрання члена наглядової ради НСТУ у сфері журналістики

- Які основні хибні уявлення кандидатів про роботу наглядової ради НСТУ?

- Найголовніше хибне уявлення – це те, що наглядова рада збереться, викличе керівництво суспільного каналу і скаже: програм про це має бути стільки годин, про це – стільки годин, дебати мають бути от такі, а дитячі програми – от такі, й обов’язково щось про шлюб і сім’ю. Приблизно таке враження. Але це не зовсім зріле сприйняття менеджменту. Бо насправді головне завдання наглядової ради – так задати напрямок, так сформувати стратегію, аби все, що вони вважають проблемами, було інтегровано всередину загальної стратегії.

Але найголовніша помилка – це абсолютна заміна поняття наглядової ради і редакційної ради – кандидати думають, що вони будуть мати можливості операційного управління, говорити, що куди переставити, який ведучий хороший, а який не дуже, і в якому ракурсі треба говорити про певні речі. Це насправді найбільш небезпечне їхнє хибне розуміння, бо це буде повертати їх до думок про можливість прийти в кабінет до голови правління й обговорювати з ним те, що потрібно показувати і що не потрібно показувати. Тут усе залежатиме і від наглядової ради, і від голови правління – наскільки всі жорстко будуть протидіяти таким спробам.

Причому, я думаю, що це хвороба росту: в нас не тільки в суспільному мовленні, а скрізь іще не навчилися розділяти стратегічні функції нагляду й операційні. Оце найголовніша проблема – люди мають розуміти, що вони приходять здійснювати не операційне управління, а здійснювати стратегію, суспільний нагляд і забезпечення того, щоб суспільне було дійсно рівновіддаленим від влади і від різних її гілок.

конференція з обрання члена наглядової ради НСТУ у сфері забезпечення прав національних меншин

- Яке у вас склалося враження – кандидати вирішують, хто буде їхнім представником, на конференціях чи за попередньою домовленістю? Бо, наприклад, на конференції у сфері спорту був кандидат, який підготував презентацію, пов’язав це все з медійною галуззю, навів приклад роботи спортивної редакції на ВВС, а переможець, скажімо так, підготувався не так старанно…

- Я розумію, про що ви кажете. Я думаю, це дуже залежить від того, наскільки всередині спільноти налагоджена комунікація. Не можна сказати, що всередині журналістської спільноти не обговорювалося до конференції, хто би став належним представником. Я так розумію, що в спорті дуже добре налагоджені внутрішня комунікація і горизонтальні зв’язки, вони вже прийшли з певним готовим рішенням. Ми можемо обговорювати його якість, але я це сприймаю таким чином: ми отримуємо наглядову раду, яка буде певним портретом тих спільнот, які в неї включені. На сьогодні спортивна спільнота є така і в неї є такий представник. Спільноти, де менша комунікація, централізація і внутрішні зв’язки – як наука й освіта – прийшли і багато хто одне одного побачили вперше, як я зрозуміла, але ухвалили рішення.

Наприклад, у правозахисті був певний лідер думки, який уже давно займається цим питанням. Я не знаю, чи обговорювали вони це питання на попередній конференції, але результат для мене був певним чином очікуваним, бо Тарас Шевченко вже давно займався питанням суспільного, як, власне, і Тетяна Яківна (Лебедєва), яка є представником від журналістів.

конференція з обрання члена наглядової ради НСТУ у правозахисній сфері 

Те, що відбулося на конференції національних меншин, показало інше. Було дві організації, які вирішили делегувати своїх представників. І з огляду на те, що їх було дві і в них була рівна кількість голосів, вони не змогли домовитися. Ця спільнота, видно, абсолютно не комунікує між собою (я можу судити виключно з конференцій), не знаходить у консолідації шляху до вирішення власних проблем. І це погано, як на мене. При тому, що меншини всі різні, все ж таки є базові потреби, які вони б могли захищати разом.

Подивимося, що буде на конференції у сфері творчості. Там велика кількість різних учасників. Я думаю, що вони теж якщо й комунікують, то всередині якихось малих груп, а не загалом.

Тому думаю, ви маєте рацію – на певні конференції вже приходять з попередньо прогнозованим результатом. Чи є це елемент корупції – теж залежить від спільнот. Я не є настільки високим фахівцем в спорті, аби розуміти, наскільки Національний олімпійський комітет впливає на спортивну спільноту загалом для того, щоб диктувати свою волю. Я сприймаю це таким чином – спортивна спільнота отака і вона обрала такого представника.

З іншого боку, спортивна презентація з прикладами з BBC мені дає надію думати, що щось і там змінюється, що є інші люди, інше бачення. Бо це була єдина презентація, в якій згадувався західний досвід. У всіх інших презентаціях згадувалися всього дві країни, і це для мене було дуже показово, - це Росія і Білорусь.

Суспільна телерадіокомпанія має керуватися наглядовою радою, яка адекватно представляє свої спільноти, а там усередині вони вже мають знаходити консенсус. Я поки що думаю, що прогресивних голосів більше. Подивимося, що буде станом на 30 жовтня (коли завершаться конференції. – СМ).

- Тож кандидата від ГО у сфері нацменшин не було обрано тому, що її представники між собою мало комуні кують?

- Можу навести приклад з медійної спільноти. Ми всі дуже різні, у нас дуже різні інтереси, часто буває, що ми не знаходимо спільної позиції з колегами, або з журналістськими організаціями, або з правозахисними (як Інститут медіа права), або з представниками інших видів медіа, або з пресою, або з кабельними операторами. Але при цьому ми розуміємо в більшості випадків, що консолідація і внутрішній діалог працюють краще, ніж ворожнеча і залучення, наприклад, держави до вирішення наших питань. Краще всередині провести дискусію, всередині знайти рішення, і прийти вже з цим рішення до суспільства і держави, аніж виходити зі своїм конфліктом назовні й очікувати регулювання звідти. І тому консолідація в нас працює вже багато років досить ефективно.

Як на мене, неможливість знайти консенсус або компроміс, неможливість надати перевагу одному представнику – це ознака незрілості спільноти. Сперечаючись між собою, вони втрачають енергію, яку могли б інвестувати на вирішення спільних проблем.

На конференції у сфері нацменшин у мене виникло питання: за що йде такий бій не на життя, а на смерть? За громадську роботу. Якщо її робити чесно, вона є скоріше викликом і значним навантаженням, ніж владою і новими можливостями. Це не слава, це не влада. А на конференції склалося враження, що роздають щось велике і впливове.

Тому я думаю, що причини відсутності результату на цій конференції – це незрілість спільноти й абсолютно некоректне сприйняття того, на яку посаду обирається людина.

От усі знають телеканал ВВС, а хто знає, хто є в наглядовій раді каналу ВВС? Навіть нелегко це знайти на сайті ВВС. Якщо наша наглядова рада буде розуміти, що її завдання – щоб Перший суспільний знали всі, а хто є наглядовою радою, могли б поцікавитися на сайті, – це було би правильно.

- Які наслідки має те, що не було обрано члена наглядової ради від сфери забезпечення прав нацменшин?

- Я так розумію, що є всі можливості до кінця року провести повторну конференцію. Я зі свого боку як член громадської комісії, яку доведеться знову збирати, буду намагатися якнайшвидше провести оцінку поданих громадськими об’єднаннями заяв. Я сподіваюся, що активність організацій, а головне – акуратність в оформленні документів, буде вищою. На конференцію подалися 17 організацій, а прийшли всього чотири – це великий відсоток відсіву. Я як член громадської комісії опрацьовувала частину їхніх документів. Були приклади, коли не надавалося належної інформації про діяльність організацій. І коли ми просили надати її, нам казали: «Ми багато робимо». А закон каже, що потрібно підтвердити діяльність впродовж трьох років.

Я думаю, що оскільки статут Національної суспільної телерадіокомпанії зараз тільки в розробці, і фактично з’явитися така компанія може тільки на початку 2016 року, то час для обрання представника національних меншин іще є. Як тільки буде прийнято статут НСТУ, наглядовій раді можна буде швидко й оперативно приймати рішення.

- Але без цього члена наглядова рада не може почати працювати?

- Наскільки я розумію, важливо, аби в наглядовій раді зберігалася більшість представників від громадськості. Їх має бути дев’ять, а стільки їх не буде, поки не буде обрано представника нацменшин. Ми як громадська комісія і, сподіваюсь, Національна рада будемо намагатися, щоб дев’ятого члена наглядової ради було обрано до кінця року.