Перший радіомовник України протягом століття інформував, підтримував і тримав руку на пульсі всіх подій навіть у складні переломні часи. З початком повномасштабного вторгнення старий радіоприймач для багатьох українців став рятівним, бо міг лунати й під час блекаутів, і в укритті, і в зоні бойових дій, і на окупованих територіях. Про роль «Українського радіо» у теперішні часи говорили під час дискусії на «Книжковому Арсеналі».

«100 років присутності у вигляді радіохвилі, присутності у вигляді голосу, присутності у вигляді правди. Іноді єдиної правди, яку можна було почути на старенькому приймачку, який із напівпосадженими батарейками знайшов десь на горищі», — сказав модератор бесіди, журналіст Роман Коляда.

 Під час дискусії «Українське радіо: 100 років спільної присутності»

Дискусія проходила за участі журналістки «Українського радіо» у Херсоні Маргарити Лазник, ведучої радіо «Культура» та письменниці Олени Гусейнової, виконавчої продюсерки радіо «Культура» Ірини Славінської та члена правління Суспільного, відповідального за радіо, телебачення та диджитал Дмитра Хоркіна.

«Українське радіо» — ланцюжок, який поєднує людей в окупації з вільною Україною

Як важливо мати хоч якусь інформацію про те, що відбувається в країні, добре знають ті українці, які опинилися в російській окупації. Зокрема, журналістка «Українського радіо» Маргарита Лазник, яка, перебуваючи в окупованому Херсоні, щоразу ризикуючи потрапити до рук окупантів, виходила в ефір з фразою «Говорить “Українське радіо” з українського Херсона». Колеги називали Маргариту «голосом із потойбіччя».

 Маргарита Лазник

«Найскладніше було комунікувати з людьми з інших районів міста, які розповідають про те, що вони бачать, що вони відчувають. Було важко проходити блокпости, бо росіяни були зі списками, й ніхто не знав, хто є в тих списках, чи випустять тебе далі, чи не випустять. Важко було, коли почав зникати зв’язок, коли у нас 1 травня зник інтернет, бо як виходити в ефір і розповідати про те, що тут відбувається? Але я дуже хотіла, щоб уся країна, весь світ знав, що Херсон не здається, Херсон бореться, Херсон вистояв. Так, нас окупували, але наші люди виходять на мітинги, щоб заявити, що Херсон проти окупації. Зараз, коли Херсон звільнено, дуже важливо говорити про лівий берег Херсонщини, який залишається в тимчасовій окупації. Там лишається дуже багато наших людей. Ті люди, з якими я спілкуюся, дуже ризикують, бо якщо про це дізнаються окупанти, то їх одразу заберуть на підвал», — розповіла Маргарита Лазник.

За словами херсонської журналістки, люди з окупованого лівобережжя Херсонщини говорили їй, що для них «Українське радіо» залишається тим ланцюжком, який поєднує їх із вільною Україною. «Слухаю я “Українське радіо” на старезному приймачі, і це дуже класно, тому що я можу в будь-який момент просто скрутити коліщатко, й окупанти, які прийшли з обшуком, ніколи не дізнаються, що я слухав і на яку хвилю був налаштований», — розповів Маргариті її співрозмовник, який перебуває в окупації.

  Олена Гусейнова

Ведуча радіо «Культура» Олена Гусейнова розповіла, що голос Маргарити Лазник, який звучав в ефірі з окупованого Херсона, зробив її героїнею поетичної книжки «Нічний ефір», яка невдовзі побачить світ.

«Це третя частина цієї книжки, яка починається о третій ночі, у ній ідеться про окупацію і про південь. Вона уся дихає голосом Маргарити. Тому що Маргарита з першого мого ефіру 26 лютого 2022 року була головним голосом. Тоді ми раз змогли вийти вдень, а далі це було о 6-й або о 7-й ранку. Я пам’ятаю це “Добрий день «Українське радіо» з українського Херсона”. Потім у нас із Маргаритою була своя магія. Поки Маргарита говорила, я заковтувала всі свої сльози. У мене було відчуття, що я чую запах херсонський. Ми разом пережили зиму, весну, літо й осінь. Ми шукали спосіб розповідати так, щоб це було точно зрозуміло людям. Я не називала Маргариту на ім’я, я казала “Наша кореспондентка в Херсоні” та страшенно мріяла, що буду першою, хто скаже: “А зараз я вам її представлю, це Маргарита Лазник”. І це все помістилося в книжку», — розповідає Олена Гусейнова.

Першою людиною, до кого в ефір долучилася Маргарита після деокупації Херсона, була виконавча продюсерка радіо «Культура» Ірина Славінська. «Я ніколи не забуду, як відрізняється голос людини, яка говорить зі ще окупованого Херсона та як на ранок звучить голос людини з уже деокупованого міста. Стільки світла і стільки радості я, напевно, не чула ніколи», — розповіла Ірина Славінська.

 Ірина Славінська

«Ми завжди знаємо, що ви слухаєте нас і довіряєте нам. І ми будемо робити все, аби вашу довіру підтримувати й надалі та не втрачати її»

Член правління Суспільного, відповідальний за радіо, телебачення та диджитал Дмитро Хоркін сказав, що «Українське радіо» — це п’ятий радіомовник у світі. 16 листопада він відзначатиме сторіччя. До цього дня Національний банк випустить ювілейну монету, а також створять поштову марку. Він також сподівається, що сквер на Прорізній у Києві отримає назву «Українського радіо». Дмитро Хоркін розповів, що під час повномасштабного вторгнення «Українське радіо» не припиняло свого мовлення, хоч для його співробітників це було випробуванням.

 Дмитро Хоркін

«Для нас це більше, ніж робота. Ми готувалися до повномасштабного вторгнення. Ми — стратегічний мовник. І “Українське радіо” як під час Другої світової, так і зараз, під час цієї великої війни Росії проти України, не має права зупинити своє мовлення ні на мить. Харків, Ізюм, Херсон, Маріуполь — це ті міста, де, попри все, “Українське радіо” не припиняло свого мовлення ні на секунду. Є історії людей з Ізюма під час звільнення Харківщини: військові дивувалися, чому українці сміливо з прапором виходили їм назустріч. А їм казали: “Ми по «Українському радіо» щойно почули, що нас звільнили, і повиходили”. Оце те, що до сліз. Так само і з Херсоном, і з Маріуполем, коли люди в останні коридори виходили саме завдяки “Українському радіо”, яке тоді залишалося єдиним українським джерелом інформації. І от зараз ми готуємося до цього сторіччя. Це літературна подія. Зараз у нас особливий акцент в ефірах на сучасну українську літературу. Ми зробили шикарний проєкт із нашими польськими колегами з записом щоденників наших українських прозаїків і поетів. І вони зараз виходять в ефірі “Українського радіо”. Тож хочу подякувати нашим радіослухачам за те, що ви разом із нами. Ми завжди знаємо, що ви слухаєте нас і довіряєте нам. І ми будемо робити все, аби вашу довіру підтримувати надалі та не втрачати її», — розповів Дмитро Хоркін.

Виконавча продюсерка радіо «Культура» Ірина Славінська нагадала, що сто років тому, 16 листопада 1924 року, першим контентом, який прозвучав в ефірі, був радіоконцерт — саме симфонічна музика відкрила сторінку існування «Українського радіо».

 Ірина Славінська

«З укриття ми разом із Дмитром Хоркіним на початку березня 2022 року вели саме радіоконцерт із Metropolitan Opera, і це був благодійний концерт для України, організований, щоб почати хвилю фандрейзингу на українську користь. І звідти ж за декілька тижнів знову ми вели трансляцію прем’єри “Турандот” із видатною українською співачкою Людмилою Монастирською. А також слід згадати свіженький проєкт на радіо “Культура”, який називається “Щоденники опору”. Це нотатки руху опору “Зла Мавка”, який діє на українському півдні. І мені Ольга Муха, кураторка виставки “Небачена сила”, звідки ми отримали ці фрагменти щоденників, сказала, що отримала звісточки від дівчат на тимчасово окупованих територіях, що вони почули свої історії в ефірі “Українського радіо”. Тому що нас чути в тимчасовій окупації, бо радіохвилі не мають кордонів. І для мене це найбільша алегорія того, з чим ми живемо ці 100 років. І на що взагалі схожа 100-річна історія радіо. Радіо не можна зупинити. Це те, що є в повітрі. І ця можливість не зупиняти мовлення на жодну мить, можливість працювати разом на користь цієї громади — це те, що дозволяє всім українцям та українкам залишатися поінформованими», — сказала Ірина Славінська.

Дмитро Хоркін розповів, що війна показала, наскільки актуальним і стратегічно важливим є радіо. «Йому не так страшні блекаути, радіомовлення забезпечується навіть коли знеструмлюють цілі міста. Це було видно на прикладі Львова, де був найтриваліший блекаут. Це стосується Харкова — при всіх обстрілах і зруйнованій вежі ми продовжуємо мовити. Це специфіка сигналу. Коли відбуваються обстріли, немає інтернету, немає телевізійного мовлення, а радіо залишається. Ми з передавача за три області від Донецької покривали Маріуполь», — говорить Дмитро Хоркін.

«Коли звільнили Херсон, у місті не було світла, зв’язку й інтернету, але люди слухали “Українське радіо”. Завдяки приймачам на батарейках люди були хоч трохи в курсі про те, що відбувається. Більшість людей у Херсоні саме з “Українського радіо” дізналися, що Херсон звільнили», — додала Маргарита Лазник.

«Фіксувати голоси, які звучатимуть у майбутньому, голоси мертвих, живих і ненароджених»

Під час дискусії йшлося і про збереження голосів тих людей, які загинули, але завдячуючи масштабному архіву «Українського радіо» залишаться в пам’яті людей, бо звучатимуть у радіоефірі.

«У січні, коли вся Україна прощалася з поетом Максимом Кривцовим, звучали його поезії, які були записані ним у студії радіо “Культура” 2023 року на попередньому “Книжковому Арсеналі”. Ми були перші, хто це робив. Підсумок у тому, що фіксувати голоси, які звучатимуть у майбутньому, голоси й мертвих, і живих, і ненароджених, можуть тільки тоді, коли редакції мовників достатньо чуйні та звертають увагу і на талановитих дебютантів, у яких на той момент ще й книжки своєї немає. Але ми знаємо, що є класний голос, який звучить, нехай навіть у фейсбуці, але він вартий уваги. І тому я надзвичайно пишаюся роботою кожної з редакцій радіо “Культура”, які фіксують ті фрагменти реальності, без яких зрозуміти цю війну у майбутньому буде просто неможливо», — каже Ірина Славінська.

 Маргарита Лазник, Олена Гусейнова, Ірина Славінська, Дмитро Хоркін

Дмитро Хоркін звернув увагу присутніх, що архіви як радіо, так і телебачення об’єднані на платформі «Суспільне Медіатека». Зараз триває робота з оцифрування відео та аудіозаписів. «Це медіаактив Суспільного, де є багато різних унікальних записів, які доступні для перегляду. Крім того, під час війни до України прикута увага світу, і ці записи є нашим капіталом, ми надаємо цей контент на запит різних мовників. Архіви — це важливо. Ми мусимо це зберегти, тому що ми живемо в той час, коли пишеться історія», — пояснив Дмитро Хоркін.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»