У липні головне токшоу Суспільного пішло на вакації. Саме час підбити проміжні підсумки, подивитися, як розвивалася програма протягом року — від вересня 2020-го, коли «Детектор медіа» робив перший його моніторинг, до квітня — травня — червня 2021-го. Загалом можу сказати, що програма за цей час набрала ходу. Ведучі Мирослава Барчук і Павло Казарін, а також фактчекер Максим Скубенко «набили руку», почуваються в ефірі програми впевнено. Вправніше, ніж на початках, долають складні ситуації, що виникають під час ефірів. Гостями програми протягом останнього року дедалі частіше стають чільні ньюзмейкери, що, на мій погляд, означає, що програма поступово набрала «вагу» для зовнішнього світу. Змістовно програму я оцінюю як доволі якісний і глибокий розгляд поточних суспільно важливих тем. Але є куди розвиватися.

Вибір тематики

У випусках вересня минулого року «Зворотний відлік» зосереджувався на місцевих виборах, що мало ознаки спеціального проєкту. При цьому програма на сто відсотків виконувала основну функцію суспільного мовника. Вона була надзвичайно інформативною в ситуації, коли інші великі телеканали і близько не давали широкої картини передвиборної кампанії в різних містах України. Крім того, самі місцеві вибори відбувалися за новим законодавством і саме «Зворотний відлік» приділив значну частину часу і зусиль поясненню нових правил гри.

У проміжку з квітня по червень цього року (коли програма моніторилася щомісяця) більшість тем випусків були безумовно актуальними, зауваження могли виникати хіба що до того, що не завжди «вічнозелені» теми переважали за значимістю теми оперативні. Як це було, наприклад, у випуску 12 квітня, коли в студії обговорювалися поточні кримінальні справи Національного антикорупційного бюро в той час, коли Росія стягла до українських кордонів війська. Або 21 червня, коли команда «Зворотного відліку» віддала перевагу обговоренню перебігу вакцинації та перебігу медреформи загалом (хоч на тому тижні якихось виняткових подій за цими темами не було), натомість не взяла до обговорення тему зустрічі Джо Байдена з Володимиром Путіним.

Втім, повторюся, загалом вибір тематики був якісним.

Фокусування тем

А от із якісним фокусуванням тем в авторів програми періодично виникають серйозні проблеми, які час від часу сильно впливають на якість окремих випусків. Схема така: занадто загально сформульована тема дає змогу говірким гостям студії (насамперед політикам) заявляти велику кількість різних складових широкої теми. Розмова розбивається на локальні суперечки, кожен говорить про своє, в цьому хаосі час від часу ведучі втрачають контроль за ситуацією. Зрештою глядач програми заплутується і, переконаний, втрачає інтерес. І програма втрачає глядача.

Зрозуміло, що по ходу ефіру важко втримати розмову в єдиному руслі, коли тема обговорення формулюється як «всеукраїнський локдаун» (5 квітня), «корупція, резонансні справи та реформа українського правосуддя» (12 квітня) або ж «на якому етапі медреформа» (21 червня). Бо будь-яка з цих «мегатем» насправді складається з величезної кількості окремих і різних тем, і на повноцінне обговорення будь-якої з них може й цілої програми не вистачити.

При цьому ситуація з фокусуванням тем геть нерівна. У квітні на цю «хворобу» страждали три з чотирьох випусків програми, у травні в усіх випусках теми були чітко сфокусовані, а в червні «хвороба» повернулася знову. Причому якщо в двох випусках начебто й теми були сформульовані якісно, але ведучі самі вносили ефект розфокусу, раптом повертаючи обговорення в бік сторонніх тем (це при тому, що у студії й без того завжди вистачало справжніх «майстрів розфокусу» — політиків із різних таборів). Як це було, наприклад, у випуску 14 червня, коли від основної теми обговорення — «чи завершить Путін будівництво “Північного потоку-2” і чим він загрожує Україні» — ведучі самі перевели розмову на обговорення змін у керівництві «Нафтогазу».

А «рекордним» за розфокусом став останній перед канікулами випуск 28 червня. Умовна тема «Реформи чи політичний піар? Чи дотримується українська влада Конституції?» насправді розпалася на велику кількість найрізноманітніших тем, оскільки загальною ідеєю випуску стало обговорення численних цитат президента Зеленського, що їх він наговорив напередодні в інтерв’ю каналу «1+1».

Я розумію, що в реальній роботі розфокус теми диктується тим, що «усе ж таке смачненьке», а ефір — лише раз на тиждень, і хочеться обговорити все. Натомість виходить тільки гірше: наче й про все поговорили, але про все не до ладу, ні про що не договорили. Я переконаний: якщо автори «Зворотного відліку» фокусуватимуть теми вужче і триматимуть розмову в студії в межах теми, програма лише виграє в якості й глибині.

Вибір гостей програми

У вересні минулого року в усіх випусках програми в студії були якісно представлені ключові кандидати на посади мерів різних обласних центрів.

У випусках цього року загалом склад гостей студії був доволі якісним і фаховим. Хоча й траплялися похибки. Як-от у випуску 26 квітня, де говорили про проблеми Чорнобиля і (мабуть, помилково) запросили до студії депутатку Галину Василенко як авторку законопроєкту про зону відчуження, а вона виявилася...авторкою законопроєкту про розбудову Хмельницької АЕС, що не мало жодного стосунку до теми програми. Або у випуску 21 червня, який був присвячений медичній тематиці, до студії запросили народну депутатку Людмилу Буймістер, яка сама протягом програми двічі казала, що спеціалізується не на медицині, а на енергетиці.

Одним із проблемних, на мій погляд, моментів є також підхід, коли автори програми намагаються запрошувати «універсальних» гостей на дві-три різних теми випуску. Якщо ці теми пов’язані між собою, такий підхід спрацьовує. А от коли теми з різних площин, виходить, що на якісь із них не вистачає фаховості гостей. Так, наприклад, було у випуску 24 травня, коли основний склад гостей був «заточений» під обговорення меседжів підсумкової пресконференції Зеленського, а на обговорення примусової посадки літака в Білорусі фаховості цього складу гостей явно забракло.

У більшості випусків програми до студії запрошують доволі якісних експертів з обговорюваних тем, хоча інколи саме експертів бракує — домінують політики. Я розумію, що студія має обмеження за кількістю «посадкових місць», але, можливо, в ситуаціях, коли студія переповнена політиками, авторам програми варто частіше підключати експертів відеозв’язком? Крім того, останнім часом до експертної частини гостей автори програми запрошують колег-журналістів з інших видань. Мені здається, що краще все ж віддавати перевагу фаховим експертам, які спеціалізуються на конкретній тематиці, а не журналістам, які на цю тематику пишуть /знімають. Адже журналістський цех у програмі й без того представлений самими ведучими, а от справді фахової експертизи багато не буває.

Дотримання стандартів інформаційної журналістики

Загалом журналісти токшоу «Зворотний відлік» дотримуються професійних стандартів набагато краще за всіх своїх конкурентів. Порушення трапляються, тобто еталоном програма поки що слугувати не може, але в більшості випадків я би говорив про окремі порушення і дуже зрідка — про системні.

Стандарт балансу думок у більшості випусків програми за весь період моніторингу було дотримано. Але й порушень було чимало, причому вони мали різну природу.

Дотримання стандарту балансу думок у токшоу — завдання, безумовно, непросте. І є кілька рівнів його забезпечення. Головний — це добір гостей студії. Ідеально, звісно ж, коли у студії якісно представлені всі сторони конфлікту (якісно — тобто чільними ньюзмейкерами). Якщо з якихось причин якусь сторону не представили особисто в студії, її підключають дистанційно —відеозв’язком або хоча б телефоном. Якщо й це неможливо, чільного ньюзмейкера заміняють його представниками. В будь-якому разі про причини відсутності сторони конфлікту в студії чи дистанційно ведучим треба чітко говорити. І в цих випадках, якщо це можливо, балансувати звинувачення в бік відсутніх їхніми цитатами або фактами по суті звинувачень (що потребує серйозної бекґраундної підготовки). Ще один важливий рівень дотримання балансу — ведучі мають бути уважними й обов’язково давати слово у відповідь звинуваченим у студії. І останнє: ведучі не повинні явно демонструвати своє ставлення до різних гостей студії, не ставати під час ефіру явно на бік якоїсь зі сторін конфлікту.

При виборі гостей програми час від часу не представляли певні сторони конфлікту; в окремих випусках «Зворотного відліку» це було критичним порушенням. Зокрема, так було у випуску 5 квітня, коли численні звинувачення і критика на адресу тодішнього керівництва Міністерства охорони здоров’я залишились без відповіді опонентів належного рівня — у студії не було ні міністра Максима Степанова, ні хоча б когось із його заступників. За керівників «відбивався» експерт, явно некомпетентний у купі «менеджерських» питань. Або ж у випуску 10 травня великий блок розмови був присвячений роботі Андрія Коболєва в «Нафтогазі» з доволі різкою критикою і звинуваченнями на його адресу, але без самого Коболєвав студії чи хоча б дистанційно.

Не виключено, що в цих випадках автори програми запрошували того ж Степанова чи Коболєва, але протягом програм жодного слова про їхні відмови не було сказано. Одного разу про відмови сторони конфлікту сказали — у випуску 28 червня ведуча сказала, що «жодний з представників “Європейської солідарності” не знайшов можливості прийти на ефір». Але чи є повідомлення про відмови системними, сказати важко. Крім того, повідомлення про відмови мають бути персоналізованими; такожслід казати про причини цих відмов.

Час від часу ведучі програми не дають критикованим чи звинуваченим гостям студії слова у відповідь. Так було у випуску 7 вересня, де представники різних політсил у студії критикували чинну владу, а слово єдиному на той момент присутньому у студії представнику цієї влади — нардепу від «Слуги народу» ВіталіюБезгіну — ведучі надавали «через раз». Або у випуску 19 квітня перший заступник голови фракції «Слуга народу» Олександр Корнієнко змушений був сам добиватися у ведучих законного слова у відповідь на численні звинувачення влади з уст Ірини Геращенко.

І останнє. У випуску 12 квітня, коли чільним гостем студії був директор НАБУ Артем Ситник, ведучі занадто явно демонстрували свої симпатії до НАБУ і самого Ситника, що, зокрема, полягало в беззубих і часом улесливих запитаннях до нього.

Стандарт достовірності подачі інформації журналісти «Зворотного відліку» загалом майже не порушують. Дуже рідкоу програмі звучить інформація без повноцінного посилання на її джерела. Більш системним виглядає порушення стандарту при подачі даних соціологічних досліджень, коли не озвучуються як належить всі основні позиції (хто проводив і хто замовляв опитування, період і метод опитування, кількість опитаних і кого вони репрезентують, розмір статистичної похибки). Звісно, всі ці дані є на екрані дрібнюсіньким шрифтом, але для суспільного мовника, як мені здається, важливо не зробити це формально і «для відмазки», а підтвердити цими даними достовірність соцопитування.

Стандарт відокремлення фактів від думок ведучі майже не порушували. Раніше хоч нечасто, але траплялися неавторизовані суб’єктивні оцінки, але вони не були критичними. А от у червневих випусках таких порушень у сказаному ведучими не було взагалі. Частіше їх порушує авторка бекґраундних сюжетів Евеліна Михайленко. Мені здається, що цю ваду їй слід побороти. Бо менша біда, коли неавторизовану оцінку висловлює ведучий (є шанс, що це може сприйматися глядачем саме як оцінка ведучого), а гірше, коли таке звучить у закадровому тексті як факт.

Очевидних порушень стандарту точності подачі інформації за всі періоди моніторингу я не фіксував. Тим більше, що на програмі працює штатний фактчекерСкубенко, який має їх фіксувати й виправляти.

Стандарт повноти подачі інформації зазвичай дотриманий. Принаймні, всі «штатні» (тобто ті, які авторипрограми могли передбачити) бекґраунди подаються — частково ведучими, інколи фактчекером, частково титрами. Інколи ведучі не встигають встежити за окремими висловлюваннями гостей, які потребують бекґраундів, але я не вважаю такі «оперативні» порушення свідомими, а надто грубими, бо зрозуміло, що в умовах прямого ефіру і жвавих суперечок між гостями важко встежити за всім. Цікавий, як на мене, хід зробили автори токшоу 13 травня. Вони видали в ефір суто бекґраундовий додаток до програми 10 травня, в якій спробували пояснити все, що було малозрозумілого для глядача, коли в студії фахові економічні експерти обговорювали зміну керівництва «Нафтогазу». Такий підхід, звісно, має право на життя, але має один істотний недолік —цю «пояснювальну» програму не побачить уся та аудиторія, яка дивилася той випуск, що потребував таких ґрунтовних пояснень.

І про питання форми, до якої майже в усі звітні місяці моніторингу зауважень у мене виникало більше, ніж до змісту. Не можу не сказати, що форма поступово поліпшується. Зокрема стало більше порядку з плашками й титрами, бо на початках це було доволі хаотично й часто нелогічно. Зокрема, автори програми перестали зловживати безкінечною ротацією невеликого набору титрової інформації на плашці в лівій третині екрана (що зменшувало на третину основну картинку і постійно відволікало від того, про що говорилося у студії).

Але без змін залишаються три системні біди програми.

Перша (яку насправді виправити дуже легко — просто запровадивши залізне правило для режисерської групи) — це постійні покази загальних планів студії під час демонстрації сюжетів, а ще гірше — інфографіки.

Друге — це «шпалери» (тобто архівні плани, що «не дружать» із закадровим текстом) у самих сюжетах.

І третє — це погана інфографіка. Не телевізійна — як за змістом (надмірна  інформація, серед якої глядач не встигає побачити основну і корисну), так і за формою (дрібні й погані шрифти, зайві кольори і «розтяжки» кольорів, неправильний масштаб різних елементів, неврахування існування в кадрі логотипу каналу і сурдоперекладача тощо).

Підсумовуючи, хочу сподіватися, що в новому сезоні команда «Зворотного відліку» продовжить вдосконалювати програму. Ключовим напрямком, на мою думку, є чіткіше фокусування тем, бо їхній розфокус тягне за собою купу різних поганих наслідків — від втрати ведучими контролю за ситуацією під час ефіру до продиктованих різнотем’ям автоматичних порушень стандартів балансу думок і повноти інформації. Також слід побороти ті вади форми, які напряму впливають на сприйняття інформації аудиторією.

Фото: Володимир Шевчук, архів НСТУ