«Детектор медіа» не розглядає токшоу «Зворотний відлік» разом із суспільно-політичними токшоу комерційних телеканалів, оскільки у фокусі загального моніторингу маніпуляції та зловживання, яких на Суспільному зазвичай немає. Редакція не раз отримувала прохання та заклики включити цю програму до моніторингової вибірки, але вирішила проводити окремий аналіз «Зворотного відліку» поза загальним контекстом суспільно-політичнихтокшоу, враховуючи стандарти й вимоги Суспільного, апріорі вищі в порівнянні зі стандартами та вимогами комерційних телеканалів.

Моніторинг дотримання стандартів інформаційної журналістики в токшоу робиться за усталеною методологією. Крім того в моніторингу оцінюються ті вади форми подачі, які впливають на якість змісту або ж на можливість легкого сприйняття інформації глядачами.

Вибір тематики

У більшості випусків шоу тематика була актуальною для суспільства, хоча й не обов’язково прив’язаною до поточних подій.

7 червня перша тема — обговорення президентського законопроєкту про олігархів і можливого референдуму щодо нього — була, як на мене, однією з топових політичних тем тижня (цього тижня президент Володимир Зеленський внісзаконопроєкт до Верховної Ради, були численні реакції, а президент пригрозив винести законопроєкт на всенародний референдум, «якщо хтось спробує домовлятись із нардепами»). Друга тема — старт ринку землі — була радше «вічнозеленою», хоча й не менш від того важливою для суспільства (сам старт призначений на 1 липня). З другого боку, протягом тижня не було настільки важливих подій, щоби переважити цю тему.

У випуску 14 червня обговорювалися дві важливі теми з міжнародного виміру: чи завершить Росія будівництво «Північного потоку-2» і чим цей газогін загрожує Україні (насамперед обговорювався безпековий аспект), а також коли Україна зможе стати членом НАТО.

21 червня випуск повністю присвятили медичній тематиці, не прив’язаній до конкретних подій тижня: говорили про перебіг вакцинації і стан проведення медичної реформи. Тематика, безумовно, важлива, але саме цього тижня (16 липня) відбулася зустріч Джо Байдена з Володимиром Путіним. На мою думку, ця подія мала стати однією з тем випуску.

28 червня — у день 25-ї річниці ухвалення Конституції — автори «Зворотного відліку» спробували поглянути на ці роковини з цікавого ракурсу: оцінити, «наскільки дії українських політиків відповідають її букві і чи законні спроби її міняти». Що ж до інформаційної картини тижня, то була ще одна важлива подія — нібито обстріл Росією британського есмінця в Чорному морі 23 червня — яка, на мою думку, заслуговувала на увагу програми.

Фокусування тем

У червні теми стали фокусувати гірше, ніж у травні. У випуску 7 червня в обговоренні законопроєкту про олігархів гості часто відходили від теми і ведучим доводилося перегукувати їх. Але інколи й самі ведучі розфокусовували розмову, наприклад, ставлячи гостям одразу два запитання: «Якщо олігархи не зможуть брати участь у великій приватизації, то хто зможе? І чи не повторить Україна історію Росії, коли Путін в 2000 році поборов Гусинського, Березовського і Ходорковського, а на їхнє місце прийшов кооператив “Озеро”»? Два запитання в одному — класична журналістська помилка, яка веде до розфокусу у відповідях гостей студії.

У випуску 14 червня з подачі самих ведучих від обговорення заявленої теми «Північного потоку-2» в якийсь момент перейшли до обговорення теми зміни керівництва «Нафтогазу».

А от 21 червня теми були заявлені /сформульовані настільки загально, що обговорення постійно розбивалося на велику кількість складових. Як мені здалося, самі ведучі час від часу втрачали нитку розмови, тож у студії періодично виникав легкий хаос. Насправді ж формулювання теми «На якому етапі медреформа?» було неконкретним, і гості «законно» заводили мову про різноманітні аспекти медреформи. Вийшло у підсумку «стрижене-голене».

У випуску 28 червня обговорювалася надзвичайно велика кількість різних тем. Попри заявлений на початку підхід («оцінити, як українські політики дотримуються Конституції») програма стала радше обговоренням цитат з інтерв’ю президента Зеленського каналу «1+1».

Почали зі слів президента Зеленського про його спілкування з Лукашенком з приводу «вагнерівців». Нардеп Олександр Корнієнко відразу ж (мабуть, свідомо?) ще більше заплутав тему, приплівши «теорію змови» чомусь із Андрієм Коболєвим у головній ролі. Далі перескочили на внесення президентом на розгляд парламенту законопроєкту про великий державний герб України. Ведуча Мирослава Барчук ризикувала ще більше розфокусувати обговорення, коли ставила «слузі народу» таке риторичне запитання: «А як ми виконуємо статтю 111, про те, що в Україні є верховенство права, а як ми виконуємо статтю про те, що медицина безкоштовна, а як ми виконуємо статтю про те, що Україна є неподільною, землі її недоторкані і так далі, коли ми втратили території». Я розумію, що це було сказано, скоріше за все, в полемічному запалі, але ж це було ризиковано. І Корнієнко тут ще більше розфокусував обговорення, згадавши, що «я можу сказати за себе, за нас, ми почали виконувати 85 статтю про особисте голосування , перший склад Верховної Ради, я дякую колегам, не перестаю дякувати всім, хто до цього долучився, були сумніви взагалі, чи може Верховна Рада по п’ятницях збиратися, працювати...» — і тут уже ведучій довелося Корнієнка перебивати й повертати до теми великого герба.

Далі гості зачепили тему нагальності реформи судів. Павло Казарін запропонував: «Якщо ви хочете поговорити про тему правосуддя, давайте поговоримо про правосуддя». Потім почали обговорювати використання президентом Ради нацбезпеки і оборони (ця тема принаймні вписувалася в заявлену концепцію оцінки дотримання політиками Конституції). Потім обговорювали законопроєкт про Вищу раду правосуддя. Далі — слова президента щодо можливості референдуму про побудову стіни на межі окупованої частини Донеччини й Луганщини, потім — заяви президента щодо членства України в НАТО, потім — «феномен» президентського рейтингу Зеленського, потім — слова президента щодо керівника його Офісу Єрмака. Моє враження: це була найрозфокусованіша програма з усіх, які я передивився. У підсумку більшість тем так і залишились до ладу не розкритими. Припускаю, що глядачі програми постійно плутались, про що взагалі мова в студії. Принаймні, мені окремі фрагменти програми доводилося переглядати двічі, щоби зрозуміти, а у телеглядача такої змоги під час перегляду програми в ефірі немає.

Вибір гостей

Команда «Зворотного відліку» дедалі частіше запрошує «універсальних» гостей, які обговорюють більш-менш споріднені теми випусків (14 червня — міжнародні теми, 21 червня — медичні, 28 червня — внутрішньополітичні). І справді, якщо теми споріднені, то ньюзмейкери й експерти в студії можуть бути одні й ті самі.

У випуску 14 червня для мене не зовсім зрозумілим був вибір гостя — народного депутата від «Слуги народу» Микити Потураєва, який є головою Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики. І мені здалося, що в деяких своїх спічах він демонстрував занадто поверхову обізнаність у обговорюваних у студії темах, що стосувалися міжнародної політики і дипломатії. А 21 червня, попри повністю медичну тематику випуску, від «Слуги народу» у студії була народна депутатка Людмила Буймістер, яка сама протягом ефіру двічі сказала, що спеціалізується не на медицині, а на енергетиці.

Дотримання стандартів інформаційної журналістики

Стандарт балансу думок у червневих випусках «Зворотного відліку» майже не порушувався. 7 червня нардепа Вадима Івченка, який виступав зі звинуваченнями на адресу влади, перервати було нелегко, але ведучому Казаріну вдалося це зробити доволі жорстко і при цьому коректно: «Пане Вадиме, будь ласка, ви поставили питання, дочекайтеся відповіді».

А от у випуску 21 червня керівник волонтерської організації Дмитро Шерембей жорстко й конкретно звинувачував чинну владу і персонально ексміністраМаксима Степанова в саботуванні забезпечення лікарень киснем. А ведучі замість дати слово у відповідь хоча б нардепу Михайлу Радуцькому, як представнику влади, перевели розмову на інші теми, зокрема про опитування глядачів по вайберчату.

У випуску 28 червня у студії не було представника «Європейської солідарності». Ведуча майже наприкінці програми сказала, що насправді їх запрошували, але жоден із нардепів «ЄС» «не знайшов можливості прийти» на ефір. З точки зору стандарту балансу думок про будь-які відмови від запрошень у студію представників однієї зі сторін конфлікту слід говорити на початку програми, щоби глядачі (і телекритики) не ламали голову, чому однієї сторони нема у студії. І, звісно, варто казати конкретно, кого запрошували і хто відмовився.

У випуску 21 червня було бліцопитування людей на тему якості української медицини. А у випуску 28 червня — бліцопитування на тему: «Як змінилося ваше життя за останній рік». На мою думку, інформаційна цінність таких бліців є невисокою. А ще вони порушують стандарт балансу думок, за яким подавати нерепрезентативні опитування (якими і є будь-які бліци) можна лише з однаковою кількістю відповідей «за» і «проти» або ж позитивних і негативних на адресу чогось /когось (у цих випадках медреформи чи оцінки роботи влади).

Стандарт достовірності подачі інформації в червневих випусках токшоу майже не порушувався.Два порушення були у випуску 28 червня. В одному випадку ведучий казав: «Є така думка, що президент зараз озвучив історію про “вагнерівців”, щоб зіграти на випередження». Думка не існує в повітрі, завжди слід називати її автора. У другому випадку подавали результати соціологічного опитування Центру Разумкова, не озвучивши ні виконавця опитування, ні іншої важливої інформації. Ні, формально всі ці дані були на інфографіці дрібненькими сіренькими літерами, але ніякий глядач не встиг це прочитати за тих вісім секунд, поки ця картинка (традиційно неформатна для телевізора) була на екрані.

Стандарт відокремлення фактів від думок ведучі в червні не порушували жодного разу. Всі суб’єктивні думки були авторизовані.

Стандарт точностів червневих випусках, імовірно, не порушувався. Принаймні, я жодних неточностей не помітив. Мовчав і фактчекер Макс Скубенко.

Стандарт повноти інформації у червні дотримувався нестабільно.У випуску 7 червня ведучі ретельно дбали про необхідні бекґраунди. В обговоренні законопроєкту про олігархів почали з якісного бекґраунду, зробленого фактчекеромСкубенком. Так само з бекґраундового сюжету почали тему відкриття ринку землі. У самому обговоренні ведучі уточнювали в гостей незрозумілі моменти або просили пояснити для глядачів складні поняття.

А от у випуску 14 червня нардеп Потураєв говорив про «третій енергетичний пакет». Бекґраунду про цей пакет не було. Натомість у цьому випуску ведучий Казарін дуже оперативно знайшов і озвучив бекґраунд до слів Лани Зеркаль про те, як Росія в 2009 році за допомогою організації аварії на газогоні завадила Туркменістану постачати свій газ до Ірану.

У випуску 21 червня гості ОлександрЛінчевський і Михайло Радуцький вживали малозрозумілий для більшості глядачів професійний жаргон («офлейбл», «емердженсі юз» тощо), а бекґраундів не було. У тому ж випуску Дмитро Шерембей використав термін «фасилітація», але ведуча Мирослава Барчук попросила його пояснити, що це таке.

Про форму

Інфографіка залишається слабкою стороною програми. Вона неформатна, не для сприйняття з телеекрана. В ній завжди дуже багато надлишкової інформації (написів і чисел). Все це осягнути глядач гарантовано не встигає — показують її дуже коротко (в середньому по 7-8 секунд). Хоча є «золоте» правило показу будь-якого титру чи напису на екрані — треба без поспіху самому режисеру його перечитати від початку до кінця й лише тоді прибирати  з екрана. Нетелевізійні шрифти, затонкі лінії, загальна неохайність, коли написи частково наповзають на графічні елементи тощо. Спробуйте-но розібратися з цією картинкою за тих  8 секунд, що вона була на екрані:

Плюс традиційна помилка режисерів програми: показувати загальні плани студії в момент показу інфографіки або ж трансляції сюжету. Показовий приклад був у випуску 7 червня:

Навіть якби ця інфографіка була на повному екрані, її важкувато осягнути, прочитати ж хоча би всі основні текстові елементи явно неможливо знову-таки за 8 секунд.

Або ж 14 червня, коли показували бекґраундовий сюжет про «Північний потік-2». Значну частину сюжету (перший фрагмент 47 секунд, другий — 20 секунд!) глядачі бачать лише на плазмі на загальному плані студії. У моменти, коли закадровий текст перекритий «шпалерами» з архіву, це начебто й не страшно. А от коли в сюжеті інфографіка, яка покликана допомогти щось зрозуміти, це критично. Тим більше, що інфографіка знову-таки погана, неформатна, її і так важко осягнути, а тут ще й показують її не на весь екран.

Не розумію: вчому взагалі полягає цінність показу загального плану студії, коли йде сюжет? Адже у студії в цей момент ніякої дії не відбувається, ведуча гортає якісь папірці, фактчекер дивиться в екран комп’ютера, а гості — на плазму.

У випуску 21 червня — взагалі рекорд. Павло Казарін називає багато порівняльних показників вакцинації в Україні, Польщі, Росії. Це все складні числа і їх дуже багато. На слух скласти це докупи в голові дуже важко. У цей момент інфографіку, яка мала би допомогти глядачам зрозуміти ці порівняння, показують лише на плазмі на загальному плані, який ще й зменшений за рахунок бокової титрової плашки:

У тому ж випуску навіть сам ведучий, презентуючи чергову інфографіку, висловив припущення: «Там, мабуть, дуже дрібний шрифт для наших глядачів буде».

І він був абсолютно правий. Цей шрифт з екрана можуть прочитати хіба що глядачі з ідеальним зором. Але їм на це знадобиться явно більше тих 10 секунд, протягом яких ця картинка була на екрані.

Про різне

У червневих випусках ведучі стали значно частіше звертатися до вайберчату. Раніше він «жив своїм життям» і ритуальними словами ведучих до глядачів «нам важливо знати вашу думку». Особисто я не прихильник цих вайберчатів (мені це здається доволі маніпулятивним інструментом), але раз він у програмі вже є, то має бути активно задіяний. У червневих випусках програми ведучі часто цитували дописи глядачів у вайберчаті і час від часу засновували на них запитання до гостей.

Фото: пресслужби Суспільного