15 січня у кінотеатрі «Жовтень» відбувся допрем’єрний показ документального фільму «На захід від сходу», в якому автори стрічки через розмови з місцевими жителями показують, як змінювався Краматорськ протягом останнього десятиліття, чим живе місто зараз і які очікування майбутнього хвилюють людей.

Це фільм про місто, яке у 2014 році стало одним зі стовпів українськості в Донецькій області, а з 2022 року тримає межу між життям в незалежній Україні чи під російською окупацією. Журналістка Алла Садовник, гуляючи вулицями Краматорська та спілкуючись із його жителями, показує місто таким, яким воно є: трохи розгубленим і втомленим, десь із приреченістю свого подальшого майбутнього — «дива не буде». А разом із тим зосередженим на поточних справах — і далі плести маскувальні сітки, варити каву в кав’ярні, куди заходять наші військові, та сповненим віри попри все — «місто вистоїть».

 Під час показу документального фільму «На захід від сходу»

«Фільм, який ми подивимося сьогодні, дещо інший, не схожий на ті, що команда робила раніше. Він про Краматорськ, який усі добре знають із 2014 року. Важливе місце для цивільних, важливий логістичний хаб для військових. Це історія, яка поверне в часи 2014 року та розкаже, як місто стало тим місцем, де міг сформуватися дуже патріотичний підліток, який загинув за свою позицію», — сказала перед показом фільму генеральна продюсерка інформаційного мовлення Суспільного Христина Гаврилюк.

 Христина Гаврилюк

Це справді нетиповий для редакції розслідувань Суспільного фільм, адже з початком повномасштабного вторгнення команда займалася розслідуваннями воєнних злочинів росіян, маючи у творчому доробку дев’ять документальних проєктів цього напряму. Серед них, зокрема, «Буча 22», «Щоденник вцілілої», «Кльон», «Гаспада офіцери». Торік розслідувачі Суспільного презентували трисерійний фільм «Дрони-камікадзе», зйомки якого проходили зокрема й у Краматорську.

Над створенням фільму працювали: режисер Владислав Васильченко, авторки сценарію Інна Білецька й Алла Садовник, операторка-постановниця Світлана Коваль, композитор Олександр Стратонов, продюсерка Ольга Татаренко.

 Владислав Васильченко, Інна Білецька, Алла Садовник

«Наша команда в останній рік багато часу провела на сході. Втрата села за селом, міста за містом змушувала нас тривожитись і хвилюватися, що ми не робимо чогось дуже важливого. Ми розслідували воєнні злочини, ми встановлювали росіянина за росіянином. Таке відчуття, що ми вже знаємо їхні полки в обличчя. У мене особисто як у редакторки було відчуття, що ми чогось не робимо. Ми не розповідаємо, що бачимо і що відчуваємо, перебуваючи там. Це спроба розповісти та цим із вами поділитися», — розповіла шеф-редакторка редакції розслідувань Суспільного Інна Білецька.

 Інна Білецька

• Читайте також: Інна Білецька: Наші розслідування — це маленький крок до встановлення справедливості

Центральною історією фільму «На захід від сходу» є історія 16-річного Степана Чубенка, яку розповідає його матір Сталіна Чубенко. Це звичайний краматорський підліток, який часом бешкетував у школі так, що мамі-вчительці доводилося перейматися його поведінкою, захоплювався футболом, згодом серед його захоплень були книжки з історії України, а вдома стали лунати повстанські пісні. Його проукраїнська позиція була сталою та відверто проявлялася в усьому. Сталіна Чубенко у фільмі пригадує, що хлопця неможливо було переконати в тому, що не можна вдягати светр із написом «Слава Україні!» в окупованому місті, він незмінно відповідав, що він на своїй українській землі. Степана Чубенка терористи захопили в полон, коли він повертався потягом із Києва в рідний Краматорськ, шлях пролягав через окуповану Донецьку область. Жовто-блакитна стрічка та шарф улюбленого футбольного клубу «Карпати» в рюкзаку та проукраїнська позиція — це вже надто багато приводів для затримання. Хлопець додому так і не доїхав. Інформацію про подальшу долю сина Сталіні Чубенко довелося дізнаватися по крихтах під час поїздок на окуповану територію, бо українські правоохоронні органи туди доступу не мали. Вона сама знайшла свідків, які розповіли, що її сина терористи вбили чотирма пострілами, перед цим катували та знущалися. Це сталось у липні 2014 року.

16-річний Степан Чубенко став символом незламності Краматорська, отримав орден «За мужність» III ступеня та звання «Народного героя України» посмертно. У 2021 році у Краматорську відкрили пам’ятник Степану Чубенку, зобразили його в повний зріст із м’ячем у руках, у формі команди з емблемою футбольного клубу «Авангард», за юнацьку команду якого він грав. Кадри фільму «На захід від сходу», на яких матір загиблого хлопця обіймає пам’ятник, є найщемкішими моментами у стрічці.

 Кадр із фільму «На захід від сходу». Сталіна Чубенко біля пам’ятника Степану Чубенку

Сталіна Чубенко приїхала на показ фільму в Київ із Полтави, куди перебралася з Краматорська. Але вже цього ж вечора поїхала в Краматорськ із черговою презентацію, на яких вона розповідає про сина та про спротив містян у 2014 році.

«Я дуже пишаюся своїм сином. Коли мене питають, як я виховала такого патріота, я відповідаю, що це він мене виховав. Я продовжую читати книги про справжню історію України — це завдяки йому. Те, що на моєму шляху трапляються справжні люди, — це завдяки йому. Я не знаю, як він це витримав — цей тиждень катувань. Пропонували йому перейти на їхній бік, піти в армію та йти вбивати “укропів” — або смерть. Його вбили. Він не став зрадником. Він до кінця залишився вірним своїй Україні», — говорить Сталіна Чубенко.

 Сталіна Чубенко

«Детектору медіа» вона розповіла, що для неї дуже важливо, щоб пам’ять про її сина зберігалася, бо так «він продовжує жити після життя». Саме тому з книжкою, у якій зібрані вірші та твори Степана, а також поезії, присвячені йому, вона влаштовує презентації, завдяки яким має змогу допомагати військовим.

«Мені подобається рядок із пісні Руслана Горового “Для любові немає кордонів і меж. Доки житиму я, ти ніколи не помреш”. Розумієте, я хочу, щоб Стьопа продовжував жити, щоб продовжувалося життя після життя, щоб він допомагав. На презентаціях він зі мною, він допомагає своїм друзям, які зараз воюють. На презентаціях ми розповідаємо, що було в Краматорську, як Краматорськ боровся, щоб довести, що Краматорськ — це Україна, про те, як це було небезпечно і як страшно Степан пішов із життя. Ми даруємо цю збірку за донати, які йдуть на допомогу першій роті батальйону “Сармат”», — розповіла Сталіна Чубенко.

 Сталіна Чубенко тримає в руках збірку віршів Степана та спогадів про нього

• Читайте також: Фільм-розслідування Суспільного «Черга на прощання»: шлях додому безвісти зниклих на війні

Команді, яка працювала над фільмом, вдалося створити чесну історію, показати Краматорськ і його жителів такими, як вони є. Без зайвої патетики. За словами режисера стрічки Владислава Васильченка, вони поїхали в експедицію в Краматорськ, не маючи сценарію, був лише план, який «ламається на другому-третьому пункті — і кіно починає знімати нас, а не ми кіно». Приміром, у фільмі є діалог із місцевими жителями, яких випадково зустріли у місті. Чоловік торгує предметами вжитку, розклавши їх на барахолці у дворі. Він пригадує, як колись гуляв містом з онучкою, яка нині живе далеко від нього. Поруч стоїть ще один чоловік. «Спитайте мене, що я думаю про Краматорськ?», — каже він. «Краматорськ — це гавно», — відповідає на своє ж питання. «Ну, не потрібно так говорити. Я люблю Краматорськ», — заперечує торговець краму. «Я теж люблю. Я тут народився!», — миттєво чує у відповідь. «Зустрівши цих чудових чоловіків, ми [опиняємося] просто в короткій замальовці, випадковій і незапланованій. Це виявляється місто гумору й місто смутку. Це така деталь — і це теж Краматорськ і про Краматорськ. Ми зрозуміли, що ми будемо максимально чесно досліджувати це місто й показувати його як є», — розповів Владислав Васильченко.

 Владислав Васильченко

Журналістка Алла Садовник, від імені якої ведеться оповідь у фільмі, говорить, що вперше побувала в Краматорську у грудні 2023 року, але після зйомок цієї стрічки та спілкування з людьми у неї виникло відчуття, що це цілковито її місто.

«Я дуже хочу подякувати пані Сталіні за її сина. За те, яким був Степан, яким я побачила його історію. Вона настільки глибоко дозволяє зрозуміти, як Краматорськ змінився, як було складно Степанові й вам у 2014 році, який ви величезний і складний шлях пройшли і йдете, роблячи все, щоб Степана пам’ятали та щоб Краматорськ був таким, яким я його побачила. Дуже українським», — говорить Алла Садовник.

 Алла Садовник

Історію Степана Чубенка вона почула ще в попередні свої поїздки в Краматорськ — і коли вже з’явилась ідея про зйомки фільму «На захід від сходу» серед інших запропонованих режисером історій Алла Садовник обрала саме її.

«Коли Влад запропонував, я погодилася, бо це те, що зробило Краматорськ більш українським. Після зйомок фільму у мене більше любові з’явилося до Краматорська як до міста та до його людей. Ця любов також з’явилася завдяки нашим військовим, які є в місті», — розповіла «Детектору медіа» Алла Садовник.

 Листівки з побажаннями жителям Краматорська

Після показу фільму «На захід від сходу» Сталіна Чубенко поспішала на потяг, який повезе її в рідний Краматорськ. Редакція розслідувань Суспільного також планує показати стрічку в Краматорську. Інна Білецька запропонувала глядачам підписати листівки для жителів цього прифронтового міста, які обов’язково передасть під час презентації. «Краматорськ вистоїть!» — летять слова підтримки та головне побажання на схід.

Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа»; Валерія Мезенцева, Суспільне