29 листопада у громадському просторі Urban space 500 відбулася презентація документального фільму «Ілюзія рівності», який створила команда Координаційного мовлення національних спільнот і проєктів із розмаїття Суспільного мовлення за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Напередодні презентації фільму відбулись у Львові, Ужгороді й Івано-Франківську.

У документальному проєкті три історії людей, яким постійно доводиться відстоювати свої права, протидіяти упередженому ставленню оточення та боротися з проявами гомофобії в суспільстві. Герої фільму працюють, волонтерять, воюють, будують стосунки, але залишаються незахищеними на законодавчому та суспільному рівнях. Лише тому, що належать до ЛГБТКІ-спільноти (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери, квір, інтерсексуали). Вони мають такі ж обов’язки, як інші люди, та чи мають вони такі самі права?

 Анастасія Гудима

«Проєкт важливий не лише для нашої команди, а й для Суспільного і для суспільства. Для Суспільного тим, що ми як медіа можемо стати союзниками для людей, які досі не мають достатньої кількості прав. І коли нам здається, що ніби все гаразд і ми захищені законодавчо, то насправді — ні. У війну це розкрилося ще більше. Ми хочемо, щоб ви почули цих людей, відчули їх, познайомилися з ними ближче, а вже потім почули про їхню гендерну ідентичність. Для нас важлива в першу чергу людина, що вона робить, що вона думає, про що переживає і мріє. Також є важливим прийняття Закону України “Про (цивільне) партнерство”», — говорить керівниця Координаційного мовлення національних спільнот і проєктів із розмаїття Суспільного Анастасія Гудима.

З першого дня повномасштабного вторгнення Дмитро Гаврилюк волонтерив, а його партнер був військовим ЗСУ. Він отримав тяжкі поранення, потрапивши під артобстріл, врятувати його не вдалося. Про тяжке поранення Олексія Дмитру повідомили його побратими, оскільки за законом вони один для одного — ніхто. Якби Дмитро дізнався про поранення свого партнера раніше та встиг доїхати до реанімації, його все одно не допустили б до відвідин у лікарні, адже так працює українське право.

  Дмитро Гаврилюк. Кадр із фільму

• Читайте також: Документальний проєкт Суспільного «Видимі»: десять історій людей, які надихають

Ольга Оніпко — масажистка-реабілітологиня, у своєму кабінеті приймає військових і їхніх дружин безплатно, також вона волонтерить у госпіталях: робить масажі та розробляє загоєні частини тіла. Її партнерка Юлія — бойова медикиня на передовій. Разом вони шість років, але їм так і не вдалося узаконити стосунки. Ольга та її партнерка мають спільне майно, однак заяву про його дарування знівелює позов до суду від сім’ї Юлі. Ольга переймається, що в разі загибелі, полону, поранення, зникнення безвісти її партнерки вона буде безсила перед українським законом.

Дмитро Павлов був мобілізований у ЗСУ, між Бахмутом і Часовим Яром отримав кульове поранення. За півтора місяця лікування переніс сім операцій, але за весь цей час батьки жодного разу до нього не приїхали. Зізнання в тому, що він належить до ЛГБТКІ-спільноти, його рідні прийняти не змогли.

 Дмитро Павлов та Ольга Оніпко

Двоє з героїв документальної стрічки «Ілюзія рівності» — Дмитро Павлов та Ольга Оніпко – відвідали показ у Києві.

«Я працював на машинобудівному заводі, де чоловіки радянського загартування, для яких гей — це щось ненормальне. Гомофобія була у мене в родині. Прийняття законопроєкту про цивільне партнерство є дуже важливим, тому що представники ЛГБТКІ-спільноти нічим не відрізняються від інших людей, вони мають ті самі обов’язки, але не мають тих самих прав. Але ми всі рівні. Закон також допоможе і різностатевим парам, тому що ви можете бути сім’єю, але не бути у шлюбі», — розповідає Дмитро Павлов.

 Дмитро Павлов

Ользі Оніпко через належність до ЛГБТКІ-спільноти довелося пройти через побиття, погрози, насмішки, її не розуміли ні на роботі, ні в побутовому житті.

 Ольга Оніпко

«Як це: у 2023 році не мати зовсім ніяких прав як родина? Хай людина задумається, які права вона має, будучи у шлюбі, і як це — їх не мати, — говорить Ольга Оніпко. — Я дуже вдячна Суспільному за фільм. Коли ми все знімали, я не думала, що це буде так. Мені дуже подобається баланс: не піти у стан жертви й вийти з гідністю, але з проблематикою, не нівелюючи її».

На презентації проєкту «Ілюзія рівності» був і представник Уповноваженого Верховної Ради України з рівних прав і свобод, прав національних меншин, політичних і релігійних поглядів Михайло Спасов. 

 Михайло Спасов

«З одного боку, кожна історія викликала велике захоплення. З іншого — величезне обурення. Обурення через те, що в Україні, в центрі Європи, яка бореться за незалежність, у 2023 році все ще можуть відбуватися історії, направлені на таку страшну дискримінацію», — сказав Михайло Спасов.

Представник Уповноваженого ВРУ з прав людини розповів, що рівність усіх громадян і громадянок — це не лише складова євроінтеграції України. Щоби підтримувати ЛГБТКІ+, не потрібно бути геєм, передусім варто бути людиною.

• Читайте також: До Міжнародного дня толерантності на Суспільному покажуть прем’єру проєкту «Свої»

Захистити права людей, що належать до ЛГБТКІ-спільноти, на законодавчому рівні міг би відповідний законопроєкт, але справа з його прийняттям учергове загальмувалася. Про це під час презентації фільму говорила експертка проєкту — правозахисниця Тетяна Касьян. Її організація «Точка опори ЮА» працює над законопроєктом про реєстровані (цивільні) партнерства з 2015 року. Ще тоді питання ухвалення життєво важливих рішень стосовно своїх партнерів і партнерок стояло гостро в Україні.

 Тетяна Касьян

«Повномасштабне вторгнення все перевернуло. Видимою стала група людей, яка для нас була аргументом у комунікаціях із політиками. Це ЛГБТ-військові. Спочатку законопроєкт стосувався лише їх. Були дискусії з різними громадськими організаціями, які захищають права ЛГБТ. І, звісно, всі сказали, а решта як? Це дискримінує решту ЛГБТ. В результаті цей законопроєкт про всіх — і для одностатевих пар, і для різностатевих», — розповіла Тетяна Касьян.

Для того, щоб законопроєкт потрапив на перше читання Верховної Ради, він має пройти ухвалення 13 комітетів. Хоча, за словами Тетяни Касьян, позитивним рушієм у просуванні цивільних партнерств є євроінтеграційний курс України, який передбачає рівність усіх громадян і громадянок країни.

  Команда проєкту

Над фільмом «Ілюзія рівності» працювали: режисерка — Олена Кривенко, редакторки — Валентина Кича та Надія Стадницька, оператори — Юнус Сейтаблаєв і Данило Притченко, літературна редакторка — Олена Адамчук, режисер монтажу — Вячеслав Кухтін, продюсерка — Анастасія Гудима.

Подивитися документальний проєкт Координаційного центру мовлення нацспільнот Суспільного «Ілюзія рівності» можна на ютуб-каналі Першого.

Фото: Максим Поліщук / «Детектор медіа»