Суспільне презентувало документальний цикл «Голодомор. Літописці»
Суспільне презентувало документальний цикл «Голодомор. Літописці»
22 листопада в Українському домі відбувся показ першої серії документального циклу під назвою «Столиця відчаю», що вийшов до 90-х роковин Голодомору.
Проєкт, створений на замовлення та за сценарієм Суспільного мовлення компанією Fresh Production Group, є першою документальною спробою розказати те, що важливо знати про Голодомор 1932-1933 років, штучно створений комуністичним режимом СРСР для знищення українського народу.
Микола Чернотицький
«Україна вже тривалий час працює над визнанням у світі Голодомору геноцидом українців. На сьогодні понад 30 країн визнали Голодомор геноцидом українського народу. Це дає нам усім надію на відновлення історичної справедливості. Наше завдання як Суспільного мовника — говорити відверто і голосно на болючі теми. Цей проєкт складний і важливий», — сказав голова правління Суспільного Микола Чернотицький.
Світлові проєкції жовтого та синього кольорів, камерна напівтемрява та композиції із зерна та запалених свічок на столах додавали заходу символічності, урочистості та скорботи. Як і перфоманс за участі студії танцю Марії Юбкіної та виступ Академічного хору «Українського радіо» під керівництвом Юлії Ткач із виконанням духовного гімну нашої країни — «Молитви за Україну».
Над створенням проєкту «Голодомор. Літописці» працювали: автор сценарію — Олександр Зінченко, режисер-постановник — Роман Барабаш, оператор-постановник — Максим Гуцу, композитори — Владислав Курач, Антон Грідін, продюсер(к)и — Костянтин Стрюков, Володимир Ладижець, Олександра Очман, керівник проєкту — Олег Щербина, креативна продюсерка — Юлія Чернявська, виконавча продюсерка — Євгенія Котенко.
Автор сценарію Олександр Зінченко розповів, що задум створити фільм, який би розставив усі крапки над «і», в нього був давно, і цьому передувало багато спецпроєктів для Суспільного, багато статей на цю тему, які він писав як історик і публіцист. А поштовхом до початку роботи над сценарієм документального циклу стало повномасштабне вторгнення, а разом із ним і всі жахіття та смерті, які воно принесло.
Олександр Зінченко
«Я вивозив маму з окупації, і над нами літало все, що могло літати. На розбитій дорозі стояла розбита техніка, лежали рештки людей. Я ніколи не зустрічався зі смертю так часто. Коли я все це пережив, зрозумів, що зможу написати сценарій про час, коли українці найчастіше зустрічалися зі смертю. Це було дуже боляче. Багато разів шкодував, що брався написати цей сценарій, мені тоді здавалося, що я помилився, що божеволію, що немає сил, що це божевілля заразне. Це така безодня жахіть, що я не був упевнений, що в мене вистачить сил закінчити цю роботу. І взагалі, знаєте, дуже важко писати сценарій, коли над тобою буквально пролітають ракети», — розповів Олександр Зінченко.
Робота над сценарієм тривала до кінця осені 2022 року. Його автор вважає, що «Голодомор. Літописці» потрібно перекласти різними мовами й показувати як застереження: те, що зараз відбувається з Україною та світом, нагадує те, що відбувалося в 1930-х роках.
«Ключове питання — навіщо? І тоді, і тепер! Чому Кремль знову хоче, щоб ми померли? У кожного своя відповідь. Мені здається, ми знайшли ту формулу геноциду, якою оперував Кремль тоді. Неможливо пояснити масштаби тієї катастрофи лише намірами Сталіна. Байдужість світу — це той складник формули геноциду, про який ми оповідаємо в першому епізоді. Чому світ мовчав? Чому допустив, щоб комуністичний режим виморив голодом мільйони людей у центрі Європи? Шукаючи відповіді на питання про минуле, ми знаходили відповіді, чому так сталося знову. Сьогодні ми знаємо ці відповіді. Хочу вірити, що мільйони українців також сьогодні вже знайшли відповіді та усвідомили, чому так сталося, навіщо Кремль це зробив. А значить, вивчив уроки минулого. І це означає, що пам’ять про Голодомор стала одним із ключових елементів формули української незламності сьогодні», — сказав Олександр Зінченко.
Роман Барабаш
Режисер фільму Роман Барабаш розповів, що тема Голодомору є для нього особистою історією: «Мої пращури мешкали на території Слобожанщини. І коли до мого прадіда, сина місцевого поміщика, прийшли й запропонували йому вступити до новоствореного колгоспу, він зрозумів відразу, чим це все закінчиться. Він віддав усе: майно, землю, збіжжя, худобу — і пішов працювати лісівником до лісу, забравши з собою родину. Саме завдяки тому, що вони харчувалися тим, що збирали й могли вполювати в лісі, вони вижили в Голодомор».
Майстерне поєднання документального дослідження істориками геноциду українців у період Голодомору, художньої реконструкції подій та архівних історичних матеріалів не лише показує трагедію українського селянства, а й дає можливість знайти відповіді на багато питань. Чому цивілізований світ мовчав, коли в центрі Європи гинули мільйони людей? Як радянські спецслужби вводили в оману світ? Чому уряди Заходу воліли заплющувати очі на приголомшливі факти й моторошні подробиці голодних смертей, які повідомляли їхні дипломати? Відповіді на ці питання звучать у першій серії циклу «Голодомор. Літописці», і це мали змогу побачити глядачі під час показу.
- Читайте також: Суспільне хоче виробляти ранкове шоу та документальні фільми про Голодомор, Крим, героїв і музику
На презентацію документального циклу Суспільного прийшли громадські й культурні діячі, журналісти, представники посольств європейських держав, міжнародних донорів, українські дипломати, народні депутати України.
«Я багато років роблю акцію “Свічка пам’яті” до Дня пам’яті жертв Голодомору, багато читаю про цю страшну трагедію. Це така болюча тема, коли тебе ніби фізично розриває. Я сиділа і не могла знайти собі місця. Фільм крутий не лише своєю темою, а й кутом зору, де звучить докір Європі та світу за те, що вони заплющували очі. І зараз вони змушені віддати свій борг українцям, бо ми тоді постраждали, рятуючи інший цивілізований світ від сталінського режиму. Нині все повторюється», — поділилася враженнями після перегляду фільму громадська діячка, президентка Мистецької агенції «Територія А» Анжеліка Рудницька.
Катерина Ющенко, Олександр Зінченко й Анжеліка Рудницька
Серед перших глядачів проєкту «Голодомор Літописці» — два президенти України: Віктор Ющенко та Петро Порошенко.
Петро Порошенко та Віктор Ющенко
Ініціатор ушанування пам’яті жертв Голодоморів в Україні на державному рівні й автор книжки «Недержавні таємниці» про Голодомор-геноцид третій президент України Віктор Ющенко сказав, що протягом багатьох років коренем багатьох лих українців є Москва.
«Дискусія існує про різні нюанси цієї великої теми Голодоморів в Україні: я переконаний, що загубити у 1920-21 році 3,5 мільйона — це геноцид; переконаний, що загубити 1,5 мільйона в 1946 році — це геноцид. Я переконаний, що загубити у Батурині 16 тисяч — це геноцид. Не говорячи про те, що 17 років тому українські політики прийшли до кваліфікації, що голод 1932-33 років — це геноцид, і в нього є злочинці, які повинні піддаватися не просто людському осуду, а елементарному суду, суду національному, і, дасть Бог, ми доживемо до суду міжнародного», — сказав Віктор Ющенко.
Віктор Ющенко
Пʼятий Президент України Петро Порошенко подякував команді Суспільного за фільм, який, на його думку, є важливим саме зараз.
Петро Порошенко
«Хочу почати зі слів величезної вдячності за ту неймовірну роботу, яка була зроблена всією творчою командою Суспільного. Хотів би більше зупинитися на зв’язку Голодомору із сучасністю. Чому цей фільм був потрібен саме зараз? Це не питання 1933 року чи 2014-го, 2022-го, — це питання сторіччя. Вони нас сприймали як загрозу, ми потихеньку вчили ці уроки. І 1933 рік став можливим лише тому, що Україна не змогла себе захистити, не змогла в 1918-му, 1922-му і в 1933-му. Ми добре вивчили ці уроки, і з 2014 року ми нарощували українську армію для того, щоб вона могла нас захистити», — сказав Петро Порошенко.
Показ документального циклу «Голодомор. Літописці» на платформах Суспільного відбудеться: 25 листопада 11:10–12:50 — 1-2 серії; 22:00–23:40 — 3-4 серії на місцевих каналах Суспільного; 25 листопада — 1-2 серії на ютуб-каналі Першого; 26 листопада — 3-4 серії на ютуб-каналі Першого.
Фото: Максим Поліщук, «Детектор медіа», Олег Переверзєв
