osvita.mediasapiens.ua

Сітка мовлення УР-1: концепція інформаційного мовлення потребує перегляду

Перший канал Національного радіо (УР-1) складається з інформаційних випусків короткої тривалості, інформаційних програм журнального типу (так звані блокові передачі), в яких висвітлюються найвагоміші суспільно-політичні, соціально-економічні, культурно-мистецькі та інші події в Україні та поза її межами. Крім цього, контентом каналу є також освітні, літературно-художні, музично-розважальні програми, передачі для дітей та юнацтва.

Власне, сітка мовлення каналу УР–1 є напрочуд насиченою та різноманітною, її передачі задовольняють інформаційні потреби та інтереси слухачів різного віку, статі, професійної належності, соціального статусу. Але, безумовно, основним продуктом є інформаційні та публіцистичні програми.

Трансляції найголовніших державних заходів, прямі увімкнення з місця події, актуальні коментарі та інтерв’ю, новини спорту подають слухачеві розгорнуту, широку панораму подій в Україні та світі.

Передачі за участю керівників органів влади, провідних політиків, економістів, відомих діячів культури допомагають слухачам з’ясувати причини та наслідки найрізноманітніших процесів у різних сферах життя.

Канал УР-1 певною мірою змінив концепцію мовлення, оновився, став динамічнішим, цікавішим, позбавленим сірості й протокольності. Та попри це програмний продукт каналу все ще слабко наблизився до визначення «канал високоякісного контенту». Це явище має свої причини, деякі з них витікають із накопиченого в попередні історичні періоди творчо-журналістського та організаційного досвідів.

Аналіз програмної сітки

Сітка мовлення каналу УР–1 є традиційною за композиційно-структурними показниками. Левову частку інформаційного дня становлять новинні програми та випуски. Означені програми, як і належить, мають чітко фіксоване місце в ефірі.

06.00–06.30 — Інформаційна програма

06.38–06.53 — Продовження інформаційної програми

07.00–07.44 — Ранкова інформаційна програма

08.00–08.10 — Новини

09.00–09.10 — Новини

10.00–10.10 — Новини

11.00–11.10 — Новини

12.00–12.10 — Новини

13.00–13.10 — Новини

14.00–14.10 — Новини

15.00 –15.10 — Новини

16.00–16.10 — Новини

17.00–17.10 — Новини

18.00–18.10 — Новини

19.00–19.30 — Інформаційно-аналітична програма

20.00–20.10 — Новини

21.00–21.10 — Новини

22.00–22.05 — Новини

23.00–23.30 — Підсумкова інформаційна програма

23.50–23.57 — Новини

Також своє фіксоване місце в сітці мовлення мають програми «Реклама передач», «Поетична сторінка», «Музика з фондів УР», «Православний календар», «Вони прославили Україну», «Радіодень», «Мить історії» тощо.

Чітке місце в сітці мають передачі на воєнно-армійську тематику — «Польова пошта», на теми охорони здоров’я — «Ваше здоров’я», «Збережемо здоров'я разом»; на тему безпеки життєдіяльності — «Запобігти. Врятувати. Допомогти» та інші.

У дитячому слоті незмінною популярністю користується передача «Школяда», «Старшокласник», а також «Уроки мови для дітей», «Дитячі історії дорослих людей», «Вечірня колисанка».

Ранковий праймовий слот — передачі, що йдуть до і після ранкових інформаційних програм (РІП), є найбільш логічно вибудуваним, структурно впорядкованим, інформаційно насиченим. Програми ранкової публіцистичної лінійки прив'язані до випусків новин та інформаційних програм — «Тільки пісня», «Авторські читання», «Поетичні акварелі голосами Українського радіо», «Мить історії», «Напередодні», «Порядок денний», «Актуально», «Музичний момент». Цей слот не повною мірою враховує ефект перетікання аудиторії. Зважаючи на праймовість часового відрізку, варто було би зменшити кількість поетичних і музичних короткотривалих передач. Натомість, цей слот доцільніше було б заповнити передачами на соціально-економічну, побутову тематику (як варіант).

Чільне місце у ранковому слоті посідають програми про актуальні суспільно-політичні події, що підготовлені іншими радіостанціями — «Крим. Реалії», «Донбас. Реалії» (Українська служба радіо «Свобода»).

Стосовно денного слоту. Програми тут теж прив'язані до випусків новин. Спостерігається розмаїття контенту — передачі «Інший погляд», «Український вимір», «Фан урок англійської», «Уроки мови для дітей», «Сторінки світової класики». «Все є музика», «Музичні перлини». Слот меншою мірою є продуманим, логічно вибудуваним порівняно з ранковим слотом, оскільки, приміром, передачі для дітей та юнацтва транслюються тоді, коли діти навчаються в школі.

Вечірній праймовий слот — до і після інформаційно-аналітичної програми — є логічно вибудуваним, як і ранковий слот, часто враховує ефект перетікання аудиторії. До цього слоту належать передачі політичного, суспільствознавчого спрямування — «Відкрита студія», «Vatan sedasi» (передача кримсько-татарською мовою), «Крим. Реалії», «Мить історії», «Польова пошта», «Ваше здоров’я», «Святительське слово», «Громадська хвиля». У цьому слоті паралельно із суспільно-політичними програмами паралельно йдуть і літературно-музичні — «Кружляння слів», «Вечірній хіт-експрес», «Музичний момент».

Інколи програмування всіх трьох слотів — ранкового, денного та вечірнього — не враховує ефекту перетікання аудиторії. Наприклад, після молодіжного слоту йдуть передачі, призначені для діаметрально протилежної аудиторії: п'ятниця — 16.10–17.00 — «Загадки мови», «Старшокласник»; 17.00–17.10 — Новини; 17.10–17.11 — «Свічка пам'яті»; 17.10–17.50 — «Відкрита студія».

Загалом, програмна сітка є системною, структурованою, має ознаки впізнаваності каналу (переважають інформаційні, інформаційно-аналітичні програми, програми на суспільно-значущу тематику, науково-просвітницькі програми).

Прорахунком у програмуванні є те, що час виходу окремих програм в ефір не є сталим, фіксованим. Сітка міграційного типу позбавляє слухача відчуття сталості, не дає можливості звикнути до постійного місця передачі в ефірі. Тож подібна сітка не може спричинити формування інформаційних інтересів, смаків аудиторії.

Аналіз програм

Лінійка інформаційного мовлення

Інформаційні випуски короткої тривалості. Здебільшого, відображають найголовніші події усіх сфер життя суспільства. На превеликий жаль, у більшості інформаційних повідомлень порушено основний технологічний принцип подачі новин, сутність якого полягає в наслідуванні структури усного мовлення. Відчутно, що повідомлення про події беруться ведучими з інформаційних агенцій, інтернет-сайтів, прес-релізів тощо, копіюються і вставляються у випуск у першопочатковому варіанті. Тож такі новини часто-густо нагадують розлогу газетну замітку або замітку з сайту. Повідомлення не зазнають належної обробки, яка би надала їм радійного вигляду. Адже слухач, на відміну від читача чи інтернет-користувача, при потребі не має можливості ще раз послухати новину, загострити свою увагу на найбільш цікавих моментах тощо. Такий свого роду газетно-інтернетний стиль викладу новин призводить до втрати аудиторії.

Є суттєві зауваження до мови викладу новин. Переважають складні синтаксичні конструкції, які важко читати ведучим, а ще важче сприймати на слух слухачам. Трапляються віддієслівні іменники, терміни, маловідомі й немилозвучні абревіатури, складні й складноскорочені слова, які теж не поліпшують розуміння й засвоєння почутої інформації.

Часто-густо спостерігається диспропорція у викладі найвагоміших суспільно значущих повідомлень на внутрішню й зовнішню тематику. У випуску подіям в Україні приділяється 80–90 % ефірного часу, натомість міжнародні події займають незначні 10–20 % решти. Трапляються випуски, в яких узагалі відсутня інформація з-за кордону.

Спостерігаємо подекуди недолугість у верстці інформаційних випусків. Порушується принцип тематичної єдності, згідно з яким новини з подібних тем мають розміщуватися одним блоком, а не розпорошуватися по всьому випуску. Не завжди дотримано й географічного принципу — коли в передачі мають бути матеріали з різних регіонів України та світу. Ба більше — у зв’язку з війною на сході України в багатьох випусках переважає інформація з цього регіону, натомість інформація з інших регіонів майже або цілком відсутня.

Стосовно тематичного розмаїття, то далеко не завжди можна почути повідомлення з різних сфер життя. Переважають політичні новини та новини на воєнну тематику. Щодо останніх, то, в принципі, надмірна кількість воєнних новин є, з одного боку, закономірною з огляду на ситуацію в країні. З другого боку, доволі непросто щодня в кожному випуску чути докладні звіти про перебіг подій на фронті. Вочевидь, така інформація необхідна, але вона має подаватися у фіксованих випусках, а не у всіх поспіль.

На мою думку, у випусках новин забагато синхронів — записаних голосів людей, які так чи інакше причетні до певної події. Навряд чи доцільно в короткотривалій передачі (до 10 хвилин звучання) вміщувати по 5–7 синхронів. Часті синхрони порушують канву випуску, розхитують його цілісність, розпорошують увагу слухача. Такі прийоми ведення значно природніше виглядають в інформаційних передачах великої тривалості (30–45-хвилинні блокові програми або програми журнального типу).

Варто сказати і про жанрову палітру інформаційних випусків. Журналісти віддають перевагу двом жанрам — це інформаційне повідомлення та розповідь кореспондента з елементами інтерв’ю. Популярність означених форм організації матеріалу пояснюється простою технологією підготовки, а також певною мірою лінькуватістю та інертністю радіожурналістів. Подекуди трапляється й такий доволі архаїчний жанр, як виступ перед мікрофоном (оприлюднення монологу — думки фахівця з приводу певної події, явища, процесу тощо). Цілком відсутні такі жанри, як репортаж та інтерв’ю, що, звісно, не додає випуску динамічності, енергійності та діалогічності. Використання одних жанрів і нехтування іншими робить матеріал однотипним, буденним, сірим.

На жаль, мушу констатувати слабкий рівень журналістської підготовки більшості ведучих, кореспондентів, оглядачів. Це особливо стосується обласних (регіональних) кореспондентів. Помітно, що вони не володіють методикою викладу новин, не відчувають головного і другорядного в ній, не можуть пов'язати між собою фактаж різного змісту, не вміють викладати думок причетних до події, не здатні сформувати посилання на джерело тощо. Усі ці компоненти подачі новини дедалі більше нагадують подачу нового в газеті або на сайті інтернет-видань.

Манера ведення ведучих інформаційних випусків дуже схожа на манеру читання новин дикторами в радянський період. Власне, ведення як такого немає, є лише більш-менш вдале прочитування інформації з аркуша. Причому інколи можна помітити мітинговість, піднесеність подачі. Відсутність розповідної манери у ведучих перетворює їх на читців, робить випуск монологічним, аморфним, протокольним. Тож ведучі не роблять логічних наголосів, пауз різної тривалості, не змінюють темпоритму тощо. Всі новини, незалежно від змісту, обсягу, настрою, читаються в одній тональності — абсолютної відстороненості, індиферентності. Звісно, це не працює на розширення аудиторії слухачів.

Залишає бажати кращого голосова, дихальна, орфоепічна підготовка ефірних працівників. Недопустимо, щоби випуски новин читали дівчатка з дитячими голосами. Новини є головним продуктом будь-якої станції, до них прикута увага всіх без винятку людей. Дитячі голоси ведучих підривають довіру до мовленого в ефірі слова.

Голоси ведучих не завжди є низькими, приємними для слухання. Окремі працівники ефіру не можуть впоратися з налагодженням дихання — іноді їм не вистачає вдиху, щоби прочитати словосполучення або частину речення. Хоча би з огляду на це новини слід редагувати — що простіше написана новина, то легше її прочитати в ефірі.

Часто трапляється неправильна вимова певних звуків, звукосполучень у словах, ковтання кінцівки слова, зажовування під час вимови складних слів, вживання кальок, використання неправильних наголосів, невміння інтонувати.

На жаль, зазначені вище складники віддаляють споживачів від інформаційних випусків та від радіо взагалі, роблять його нудним і нецікавим.

Інформаційні та інформаційно-аналітичні програми великої тривалості (блокові або програми журнального типу). У передачах подається широка інформаційна картина дня, висвітлюються головні події політичного, соціально-економічного, культурно-мистецького, спортивного життя України.

Програми логічно вибудувані, чітко структуровані, насичені розмаїтою інформацією від кореспондентів у Києві, доволі динамічні й енергійні. Однак є чимало моментів, які працюють на зниження якості цього інформаційного продукту.

По-перше, незважаючи на структурованість програм, яка досягається завдяки наявності 2-3 анонсів, останні є розлогими, розволікними. Готуючи анонсовану інформацію, потрібно виходити з того, що анонс має бути коротким, наче постріл. Адже саме він є своєрідним гачком, здатним утримати слухача впродовж усієї передачі або ж більшої її частини. Анонси, які складаються з речення, ускладненого поширеним складнопідрядним або кількома підрядними, викликають небажання слухати передачу далі.

За будовою інформаційні та інформаційно-аналітичні програми являють собою чергування текстових і звукових повідомлень. Текстові начитує ведучий, звукові — готують кореспонденти, оглядачі, коментатори. У перших чітко спостерігається порушення основного технологічного принципу подачі новин, про що вже йшлося вище, коли розглядалися інформаційні випуски короткої тривалості. Текстові повідомлення є важкими для сприймання — в них нормою є насиченість складними синтаксичними конструкціями (складнопідрядні речення, складнопідрядні речення з кількома підрядними, складносурядні речення, поєднання складносурядних і складнопідрядних речень, речення, ускладнені дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, речення, ускладені розлогими однорідними членами та ін.). Часто трапляються абревіатури, які не сприяють милозвучності мови — НАБУ, КНУ, АП тощо.

Звукові матеріали кореспондентів часто-густо затягнуті, перенасичені тривалими синхронами. Свої розповіді кореспонденти, вочевидь, готують, використовуючи матеріали прес-релізів, інтернету. На жаль, немає розуміння того, що матеріал готується для конкретної людини — пересічного слухача. Слухача, який прагне отримати стислу, лаконічну інформацію про найвагоміші події, в якого просто фізично немає можливості прослуховувати великі за обсягом та складні за подачею відомості.

Так само, як і в короткотривалих випусках новин, помітна диспропорція у висвітленні подій в Україні та з-за кордону. Дуже рідко можна почути закордонні новини або матеріали закордонних кореспондентів — якщо передача містить, приміром, десять матеріалів, то міжнародному життю з цих десяти присвячений лише один або ж взагалі жодного (!!!). Це викликає нерозуміння, оскільки і в 90-х роках ХХ століття, і на початку ХХІ століття (2001–2006 рр.) в кожній інформаційній програмі подавався міжнародний розділ. Причому він складався з огляду основних міжнародних подій, підготовлених оглядачем, та найсвіжішої інформації, з якою ознайомлював ведучий. Це був повноцінний блок новинної програми, такий самий, як суспільно-політичний, соціально-економічний або ж спортивний. Хто, коли і задля чого відкинув повідомлення з-поза меж України — невідомо. Україна є частиною великого та розмаїтого світу, вона не є і не може бути ізольованою від міжнародного життя навіть із огляду на глобалізаційні процеси. Тому міжнародний розділ необхідно повернути у межі інформаційної програми.

Часто-густо незрозуміло, чим керуються ведучі, коли верстають передачу. Верстка є порядком розташування матеріалів у випуску, їхньою впорядкованістю, яка має свої принципи. Схоже, більшість ведучих не знайомі з теорією інформаційного радіомовлення. Інакше навряд чи можна пояснити такі чудеса верстки. Візьмімо підсумкову інформаційну програму, яка прозвучала в ефірі 25.11.2016 р. (23.00–23.30). Ведучою випуску була Ірина Антонович. Верстка програми за темами мала такий вигляд:

  1. Відеодопит колишнього Президента України Віктора Януковича.
  2. Українського олігарха Дмитра Фірташа в Іспанії оголосили в міжнародний розшук.
  3. Загрози життю Олександру Драбинку.
  4. Рубрика «Зведення зі сходу»
  5. Пожежі в Хайфі.
  6. Підвищення тарифів на вантажні та пасажирські перевезення в Укрзалізниці.
  7. Отруєння дітей із Броварів на гастролях у Хмельницькому.
  8. Голодомор.
  9. Штрафування теларадіомовників.
  10. Відкриття ЦУМу.

Звернімо увагу, що програма лунала пізно ввечері 25.11.2016 р., себто в переддень пам’ятної дати для українців — роковин Голодомору. Логічним є відкриття передачі матеріалом саме на цю тему. Натомість і в цій програмі, й в усіх інших випусках упродовж дня, на першому місці був матеріал про відеодопит Віктора Януковича (!). Ясна річ, події довкола президента-втікача є вельми болісними, трагічними для України. Але це зовсім не означає, що цю тему потрібно подавати найпершою в усіх випусках, особливо зважаючи на роковини Голодомору. Останню тему заверстано аж на восьме місце (!). Після Януковича йшов матеріал про оголошення в розшук Дмитра Фірташа. Як так сталося, що події за участю Януковича та Фірташа виявилися вагомішими за події, пов’язані з відзначенням роковин Голодомору? Аж на четвертому місці опинилася рубрика «Зведення зі сходу» — і це в той час, коли остання декада листопада позначилася сильним загостренням війни на сході, коли щодня продовжують гинуть українські вояки. Темі отруєння дітей із Броварів відвели сьоме місце — хіба здоров'я та безпека найменших не заслуговують того, щоб про це говорити на початках передачі?

Усі теми змішалися — у випусках немає ані тематичної єдності, ані близького розміщення супутніх тем, ані розмежування внутрішньої й зовнішньої інформації. Єдиний матеріал на міжнародну тематику (!) про пожежі в Хайфі заверстано між рубрикою «Зведення із сходу» та матеріалом про підвищення тарифів на Укрзалізниці. Немає розуміння, що це речі з різних сфер життя, й матеріали необхідно розмежувати хоча б за допомогою музвідбивки. Подібна, з дозволу сказати, верстка викликає запитання — невже у ведучого немає ані найменшого відчуття надзвичайно важливого, просто важливого та менш важливого, невже немає розуміння того, що відбувається в країні і як саме відбувається?

Аналізуючи тематично-змістове наповнення програм, зауважу: хотілося б значно більше матеріалів (і текстових, і особливо звукових) на культурно-мистецькі теми, освітньо-наукові, релігійні тощо. Відсоток таких матеріалів дуже незначний — у кращому разі подібне повідомлення може бути серед інших в огляді. Дуже багато тем, присвячених війні на сході, кримінальних, пов’язаних із діяльністю можновладців, що є виправданим і зрозумілим. Однак ніхто не скасовував матеріалів на інші життєві теми, означені вище. Перенасичення першими й нехтування другими створює дисбаланс у тематичній розмаїтості випуску, а ще наснажує його в більшості випадків негативною (патогенною) інформацією.

Потребує окремої уваги питання використання жанрів інформаційного мовлення. тут маємо таку саму картину, як і у випадку із короткотривалими випусками новин. Для більшості матеріалів журналісти обирають два жанри — розповідь кореспондента з елементами інтерв’ю та огляд. Немає у передачах жодного репортажу, жодного інтерв’ю. Натомість доволі дивним є реанімування жанру, який був популярним у радянські часи, — виступ перед мікрофоном. Про це вже йшлося раніше. Причому в одному ефірному відрізку таких виступів може бути два-три. Незрозуміло таке тяжіння до жанру, адже новинна радіопрограма насамперед має бути діалогічною. Сухі, протокольні монологи утруднюють сприймання інформації. Значно ліпше було би зі виступу зробити інтерв’ю, в основі якого зацікавлений діалог кореспондента та респондента. Але цього немає.

Надмірну частотність використання одних жанрів та нехтування іншими жанрами, напевно, можна пояснити відсутністю спеціальної профільної освіти в деяких працівників, а ще небажанням підвищувати свій професійний рівень, зацикленістю на одних і тих самих методах, прийомах роботи. Можливо, головна причина полягає в конвеєрному характері роботи в новинах на радіо, коли за браком часу фізично неможливо видавати в ефір щодня матеріали різних жанрів. Однак цим ніяк не можна виправдати жахливої однотипності журналістських матеріалів, адже слухач зацікавлений отримувати нові відомості не лише якісного змісту, але й у пристойній упаковці. Такою своєрідною упаковкою на радіо й виступає жанр.

Шкода, що недооцінюється важливість використання всієї жанрової палітри, що дало би можливість значно урізноманітнити та збагатити ефір.

Не можна не звернути уваги й на те, що деякі інформаційні програми (ранкові блоки) будуються таким чином, що їх переривають інші передачі. Приміром, ранкову інформаційну передачу, яка йде в межах 06.00–06.30, переривають аграрними новинами «Колос» (06.30–06.39). Далі знову йде інформаційна програма — 06.39 — 06.50, її переривають рекламний блок (06.50–06.51), програма «Мить історії» (06.51–06.56) та знову рекламний блок (06.56–06.59). Подібні вкраплення, переривання в межах новинної програми, на мою думку, є недопустимими. Оскільки цим ми втрачаємо свого слухача, який не може бути у стані зосередження упродовж такого значного часового проміжку. Вторгнення інших передач в інформаційну програму, як і винесення певних блоків за рамки програми, є поганою практикою, яку радіо запозичило від телебачення.

Ведучим і кореспондентам слід звернути особливу увагу на роботу з голосом, диханням, дикцією, інтонацією. Не може бути такого, щоб абсолютно всі повідомлення випуску начитувалися в одній манері — монотонної, байдужої подачі новин, не зважаючи жодною мірою на зміст, настрій повідомлюваного. Не можна однаковою інтонацією розповідати про Голодомор, пожежу в Хайфі, відкриття оновленого ЦУМу та виставку картин художника. Кожне з цих повідомлень має своє смислове навантаження, свій зміст, своє емоційне забарвлення, й ведучому конче потрібно знайти таку барву в голосі, за допомогою якої слухачу буде легко й просто сприймати великі масиви відомостей.

Не менш важливим є питання надмірно швидкого темпоритму під час ведення інформаційної програми та презентації кожного окремого матеріалу. Швидкий темп перетворює випуск на словесне місиво, в якому непросто щось розібрати. Це особливо стосується людей старшого, похилого віку, які є значною частиною аудиторії УР-1. Вони часто скаржаться на те, що через надмірну швидкість подачі мало що розуміють. Не кажучи вже про те, що нічого не можуть запам’ятати з почутого. Крім того, слуховий апарат людини влаштований таким чином, що він неспроможний слухати і сприймати дуже швидкий темпоритм упродовж тривалого часу. За цим настає слухабельна втома.

Лінійка публіцистичного мовлення

«Український вимір»

Формат. Програма являє собою розмову (діалог) ведучого й експерта про найважливіші суспільно значущі теми з різних сфер життя України. Іноді діалог перетворюється на монолог гостя студії. Відсутні інтерактивні методи та прийоми роботи.

Зміст. При аналізі дуже помітно, що формат усієї лінійки передач доволі одноманітний. Експерт подає свій погляд на певну тему. Вряди-годи ведучий втручається в розмову своїми запитаннями. Відповіді часто затягнуті, іноді експерт відходить від теми. Немає активного втручання ведучого в розмову, немає дискусійності. І хоча проблематика програми є актуальною, експерти — фахівцями своєї галузі, однак редактура й режисура випусків статична. Можна з певністю сказати, що однотипова побудова нівелює важливість і актуальність порушених тем.

Звукоряд. Не вельми багатий. Програма має свій джингл, що дозволяє їй вирізнятися серед інших, вступне слово ведучого відділяється музвідбивкою. Далі маємо 35 хвилин сухої розмови ведучого та його візаві. Музика впродовж випуску не використовується.

«Життя після війни»

Формат. Розмова (діалог або полілог) ведучого та експертів на чутливі й болісні для української спільноти теми — адаптація до повсякденного життя військовослужбовців, які повернулися з війни на сході України, а також членів їхніх родин. Помітне намагання ведучого урізноманітнювати програму шляхом використання різних режисерських прийомів — відтворення події (її реконструкція), документальні записи тощо.

Зміст. Порушуються надзвичайно актуальні питання повернення українських військових до повсякденного родинного й професійного життя, зачіпаються тонкі нюанси взаємин у родині військового до, під час війни та після повернення батька, чоловіка, брата додому. Важливо, що психологи, волонтери, представники доброчинних фондів ненав’язливо дають поради, рекомендації, як далі вибудовувати життя людині, яка пройшла через жахіття війни. Ведучий тримає нитку розмови, втручається в діалог — тож відчувається, що передача має господаря, зацікавленого в проблематиці. Варто подумати над використанням інтерактивних елементів, які додадуть цій тематиці виразності й рельєфності.

Звукоряд. Чіткий, своєрідний, що свідчить про намагання вийти за рамки однотипності. Варіювання інтонаціями в голосі ведучого. В назві випуску використано ефект відлуння. Програма має джингл, музвідбивки, подекуди використовуються документальні записи, шуми задля відтворення атмосфери події, про яку розповідається.

«Польова пошта»

Формат. Заявлений як прочитування в ефірі уривків із листів військовослужбовців українських збройних формувань та їхніх рідних, близьких, а також коментування ведучим прочитаного. Чи не єдиний повною мірою інтерактивний проект УР-1. Програма позбавлена монологів.

Зміст. Проблематика частково така ж, як і в «Житті після війни». Ведучий цитує найбільш чемні моменти з листів військових, подає свої міркування, запрошує до розмови звичайних слухачів, щоб вони теж могли висловитися з приводу почутого. Розмірковування ведучого прості, ненав’язливі, позбавлені моралізаторства. У передачі, як правило, є пісня, що звучить на замовлення певного військового або члена його родини, близького, знайомого. Своєрідний музичний привіт військовому за посередництва радіо. Іноді пісня вдало підібрана під тему листа. Хороша манера ведення, розмовна стилістика, дружні, щирі інтонації ведучого.

Звукоряд. Логічно продуманий, чіткий, відповідає своєрідній темі програми. Є джингли, музичні відбивки. Широке використання пісенних творів.

«Vox populi»

Формат. Обговорення зі слухачами, які подзвонили до студії, болючих тем сьогодення. Ознайомлення з думками людей, які вони висловили на форумах у соціальних мережах.

Зміст. Порушуються актуальні теми української реальності. Ведучий вдало спілкується зі слухачами за допомогою телефону, коректно запитує, перепитує, уточнює необхідну інформацію. Різними голосами начитуються коментарі людей у соцмережах. Таким чином, вдало вибудовується інтерактивна канва програми, що є рідкісним для передач УР-1 явищем. Задля посилення інтерактивного чинника можна було би залучити ще й таку форму роботи, як вуличні опитування. Шумове тло вулиці, емоційні відповіді перехожих лише збагатили би цей випуск.

Звукоряд. Чіткий, своєрідний, є джингл, музвідбивки, що робить передачу впізнаваною для слухачів.

Наступні програми об’єднано в один блок, оскільки вони надто подібні за тематикою. «Напередодні», «Порядок денний», «Актуально», «Країна», «Урядові будні», «Децентралізаційний мікрофон», «Інший погляд», «Світ здоров’я», «Збережемо здоров'я разом», «Автомобіль. Дорога. Ми», «Відкрита студія», «Твоє право», «Громадська хвиля», «Власна справа», «Сім’я — фортеця моя».

Формат. В усіх цих програмах, за винятком випуску «Урядові будні», один і той самий формат — розмова з гостем або гостями студії. Подекуди експерти нудні, нецікаві, з невиразними голосами; вони використовують радіо як трибуну для свого виступу. Ведучі рідко втручаються в розмову, виконуючи роль підставки під мікрофон. Немає дискусійності, зіткнення суперечливих думок. Тож означені програми є однотипними, дуже схожими між собою за формою подачі матеріалу.

Зміст. Перелічені програми здебільшого так само подібні й за тематикою. У випусках «Напередодні», «Порядок денний», «Актуально», «Твоє право» обговорюються вагомі питання суспільно-політичного життя держави. Це розмова ведучого з експертом. Затягнуті виступи гостей, заколисливий тон ведучого, схожість тем у різних програмах, подекуди поверхове знання ведучим теми розмови та інші чинники не роблять ефір цікавим та оригінальним. Незрозумілою для мене є передача «Урядові будні», в якій ведучий оприлюднює новини з Кабінету міністрів України. Навряд чи є доцільність у такому проекті, коли в кожній інформаційній програмі та випуску новин подаються ці речі. Крім того, урядові новини написані в найкращих зразках радянської радіожурналістики — довжелезні тексти, що більше нагадують газетну замітку, розтягнуті синхрони і т.д.

Лінійка освітнього та дитячо-юнацького мовлення

«Школяда», «Старшокласник», «Вечірня колисанка»

Формат. Просвітницькі передачі блокового або журнального типу. Належать до класики УР-1. Розповіді, репортажі, інтерв’ю, бесіди, документальні записи. Усе це робить кожну з програм неповторною, оригінальною, запам’ятовуваною. Поєднання різних жанрів, форм подачі матеріалу забезпечує програмам неймовірну динамічність, енергійність, емоційність. Знаю чимало людей різного віку, які виросли на цих передачах.

Зміст. Зачіпають злободенні, актуальні, болючі питання життя спільноти дітей та юнацтва. Часто залучають до розмови знаних в Україні дитячих письменників, композиторів, художників та ін. Добра, тепла, душевна тональність приваблює таку специфічну аудиторію. Щирість, простота, доступність подачі навіть найскладніших тем життя дітей і підлітків.

Звукоряд. Логічно продуманий, своєрідний, нестандартний, залучення широкої палітри звуків, шумів. Джингли, музвідбивки, пісні.

Наступні передачі об’єднано в один блок, оскільки вони подібні й за тематикою, й за будовою. «Дитячі історії дорослих людей», «Уроки української мови для дітей», «Фан урок англійської», «Таїна слова», «Сказано в ефірі», «Родинна бібліотека»

Формат. Як правило, це передачі побудовані як звичайний урок або як задушевна бесіда дорослого з дітьми та підлітками. Випуски містять чимало документальних записів, що додає їм переконливості й логічності.

Зміст. Разом зі слухацькою аудиторією намагаються вивчати англійські слова та сполучення слів, необхідних у різних життєвих ситуаціях; шляхом повторення з класом ці речі цілком можна запам'ятати. Звертається увага на складні випадки слововживання в українській мові, подаються приклади з творчості українських поетів і письменників; використовуються інтерв'ю з ними та інше.

Звукоряд. Чіткий, своєрідний, багатий, що відрізняє означені програми в ефірі. Широка звукова й шумова палітри.

Лінійка культурологічно-мистецького мовлення

Наступні програми об’єднано в один блок, оскільки вони подібні за тематикою і побудовою. «Золоті ворота», «Поетичні акварелі», «Літературні читання», «Авторські читання», «Маленькі вірші», «Книжковий сюжет», «Сказано в ефірі», «Незламні», «Православний календар», «Вони прославили Україну»

Формат. За формою подачі це, як правило, невеличкі програмні утворення (до 3–5, 10–15 хвилин), які складаються з розповіді ведучого на музичному тлі. Активне використання коротких синхронів, музично-пісенного матеріалу. Приємно дивує ємність та лаконічність пропонованого матеріалу.

Зміст. У передачах пропонують послухати людей, які стали очевидцями драматичних подій української історії. Сильне враження справив цикл випусків «Незламні» — спільний проект Українського інституту національної пам'яті та Українського радіо. Порушують цікаві питання творчості людської особистості, її взаємовідносин у суспільстві, щастя, добра, зла. Ознайомлюють із класикою української та світової дітератури, творчістю сучасників.

Звукоряд. Чіткий, упізнаваний, містить джингли, музвідбивки. Та оскільки передач цього циклу доволі багато, хотілося б, щоб усе-таки музична одежина кожної передачі була оригінальнішою.

Лінійка музичних програм

Передачі об'єднано в один блок, позаяк вони транслюють в ефір музично-пісенні твори як українських, так і зарубіжних композиторів. «Музика з фондів Українського радіо», «Музичні перлини», «Рідні наспіви», «Тільки пісня», «Музичний момент», «Все є музика»

Формат. Як правило, малі за обсягом випуски (до 5–10 хвилин). Складаються зі вступу ведучого, презентації, музичного твору, часто-густо коментарів ведучого щодо особливостей підготовки та виконання творів майстрами музичного мистецтва.

Зміст. У програмах ознайомлюють слухачів із історією створення певного музичного твору, подають його звучання повною мірою, твір супроводжується ремарками ведучого, що є вагомою додатковою інформацією. Також повідомляють цікаві подробиці з життєпису композитора, виконавця. Уся інформація подається в такому розрізі, що вона є цікавою не лише фахівцям чи меломанам, але й припаде до душі пересічному слухачеві. Запам’яталася програма про Михайла Вериківського, експерт розповідав подробиці з життя митця. Дізналася, що Вериківський був вольовою людиною, на одному зі зборищ наприкінці 1940-х років не побоявся услід за Максимом Рильським залишити залу. Змушу свої дітей-школярів послухати програму про пісню «А мій милий вареничків хоче…». Соковита, напрочуд виразна розповідь ведучого про те, що таке вареник у житті українця, про види вареників, а також виконання пісні не залишають байдужими слухачів.

Висновки

Одним із головних завдань, що стоїть перед каналом УР-1, на моє переконання, є побудова такої програмної сітки, яка би давала можливість задовольняти інформаційні потреби й уподобання різних верств населення у суспільно значущій інформації та була повною, вичерпною, розмаїтою, цікавою.

Із цією метою каналу було би доцільно дослідити свою цільову аудиторію. У дослідженні, крім усього іншого, варто вивчити питання про те, чи й досі вважається, що УР-1 слухають переважно літні люди. Адже за умови універсальності суспільного мовника, аудиторії «вся» не існує. Будь-яка цільова аудиторія все одно вимагає розподілення на групи та врахування інтересів кожної. Наразі сітка УР-1 майже однаковою мірою призначена для чоловічої аудиторії — інформаційні та інформаційно-аналітичні програми, публіцистика, та для жіночої — культурологічно-мистецькі програми, літературно-художні. Постає питання — що призначено для аудиторії людей із особливими потребами, що для людей, які належать до національних меншин.

Тому питання визначення свого слухача є важливим для каналу (склад, вік, стать, освітній рівень, соціальний статус, інтереси тощо). Без цього не можна вибудовувати нового бренду, позиціювати себе серед інших аудіовізуальних медій. Чітке й точне знання своєї аудиторії дає можливість продукувати високоякісний контент, вибудовувати дієву сітку мовлення, формувати маркетингову стратегію, а також збільшувати аудиторію й, відповідно, підвищувати рівень довіри до мовленого в ефірі слова. Такий аналіз може зробити вітчизняна соціологічна структура, яка спеціалізується на дослідженнях медійних аудиторій.

Потребує серйозного перегляду концепція інформаційного мовлення. Неприпустимо, щоби впродовж сорока хвилин інформаційної програми в ній не було жодного закордонного повідомлення або ж воно було одне. Так само не є нормальним, що у випусках обмаль культурно-мистецької інформації, освітньо-наукової, релігійної тощо, адже суспільство живе не лише політикою та армійською тематикою.

Необхідно урізноманітнити жанрове вирішення матеріалів — однотипність у подачі новин робить випуск стандартним, буденним, сірим. Варто звернути увагу на географічний принцип верстки, оскільки в програмах небагато матеріалів власних кореспондентів УР-1. Свого часу нас учили так: бажано, щоб у межах великої передачі були присутні розповіді кореспондентів із західних, східних, південних і північних областей. Принаймні, по одному матеріалу від регіону. На жаль, це велика рідкість в інформаційних програмах і випусках УР-1. Кореспонденти на місцях, звісно, є, та співпраця з ними не відлагоджена, робота кореспондентської сітки доволі слабка.

Помітно, що на УР-1 мало передач економічного спрямування. Це виглядає ще більш дивним, зважаючи на той катастрофічний стан, у якому опинилася українська економіка. Натомість багато коротких однотипних і від того нецікавих передач, у яких ведучі обговорюють із експертами суспільно важливі проблеми. Але серед них економічних доволі мало. На їхньому тлі вирізняється багаторічна програма «Колос», присвячена сільськогосподарській проблематиці. Однак мала тривалість звучання (до 10 хвилин), місце в ефірі в межах ранкової інформаційної програми не сприяють збільшенню аудиторії. Усе ж така програма, що належить до класики УР-1, мала би мати солідніший хронометраж і чітке місце в ефірі. Але однієї такої програми явно замало як для суспільного радіомовника.

Дуже важливо звернути увагу на те, що останнім часом радіо перетворилося на суцільну говорильню. Усі тематичні передачі звелися до одного — запросили експерта до студії, сіли й поговорили з ним про життя-буття. Але ж радіо — це не лише говоріння.

Ще одне зауваження стосується голосів ведучих. Більшою мірою тут ідеться про ведучих інформаційних програм. Їхні голоси, манера ведення схожі між собою, як дві краплі води. І тому слухач не вирізняє ведучих між собою. Легендарний Юрій Левітан зауважував: «Люди, які працюють перед мікрофоном, повинні відрізнятися один від одного, адже в житті кожен говорить по-своєму, тексти, що готуються попередньо, мають зберігати цю індивідуальність мовлення їхніх авторів».

І наостанок: складається враження, що більшість ведучих не зацікавлені в тому, про що розповідають. Відчутна манера ведення «аби швидше все скінчилося», що виявляється у відсутності логічності читання текстів, невмінні інтонувати і т. д. Це знову ж таки більшою мірою стосується інформаційних передач. Апелюю до того ж таки Левітана, який казав: «Тривалі роки роботи на радіо, а потім і на телебаченні навчили мене чути й бачити передачу задовго до її появи в ефірі. Ще не написаний текст, тільки виник задум, а я відчуваю архітектоніку програми. Якщо цього немає, я не можу почати роботи. Архітектор, прив’язуючи будівлю до місцевості, добре бачить усю картину, хоча в нього часто є лише одні ескізи. Інтуїція виробляється з роками». Тому дуже важливо виробляти в собі відчуття архітектоніки передачі та кожного окремого повідомлення, їхнього настрою, емоційного забарвлення.

Аналіз програм здійснює ГО «Детектор медіа» в рамках проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа та створення системи суспільного мовлення в Україні».

comments powered by Disqus