osvita.mediasapiens.ua

Польська криза в суспільному мовленні: як сусіди реформують медіа

escdaily.com

2016 рік для суспільного мовлення Польщі розпочався з кардинальних змін. Протягом одного тижня в новорічний період влада в країні змінила медійне законодавство та призначила власних керівників суспільного мовлення. Це викликало гостру критику в частини суспільства та привернуло увагу європейських інституцій. Проте нинішня криза стала не причиною, а радше наслідком проблем, із яких медіа намагаються вибратися вже віддавна. Наявне профільне законодавство не дозволило суспільному мовленню Польщі здобути повну політичну й фінансову незалежність. А тому кожне переформатування політичної більшості в країні стає періодом, коли в редакціях суспільного починають пакувати особисті речі.

Малий закон — великі зміни

Після перемоги партії «Право і Справедливість» (ПіС) на виборах наприкінці грудня минулого року обидві палати польського парламенту за два дні розглянули та ухвалили медійний закон, який скасував повноваження попереднього керівництва суспільних мовників і передав право призначати нових керівників міністрові фінансів. Раніше це було компетенцією колективного органу — Державної ради з питань телебачення та радіомовлення, яка призначала керівників на конкурсній основі.

Також перестала діяти норма про каденційність перебування на займаній посаді. Нове керівництво суспільного може бути звільнене в будь-який момент. Кількість членів наглядових рад було зменшено з семи до трьох.

«Таке рішення призводить до очевидного збільшення політичного впливу на медіа, оскільки політик одноосібно призначатиме на найважливіші посади в ЗМІ, — оцінює Домініка Бихавська-Сінярська з Гельсінської фундації прав людини, яка стежить за дотриманням свободи слова та станом ЗМІ в Польщі. — Це рішення також суперечить стандартам, згаданим у рекомендаціях Ради Міністрів Ради Європи, згідно з якими призначення керівників повинен проводити колективний орган і на конкурсній основі».

Різкі зміни законодавства розкритикували Європейська комісія, Рада Європи та міжнародні журналістські організації. «Репортери без кордонів», Європейська федерація журналістів та Європейська мовна спілка висловили обурення тим, з яким поспіхом було прийнято цей закон. Генеральний директор Європейської мовної спілки (EBU) Інґрід Дельтенре звернулася до президента Польщі Анджея Дуди з проханням не підписувати ухваленого закону: «Це атака на інституції, які перестануть бути незалежними, як тільки норми наберуть чинності. На нашу думку, це великий крок назад, який завдасть суспільним медіа значної шкоди».

Не зменшило лавини критики навіть те, що закон діятиме лише до 30 червня 2016 року. Перше півріччя має бути перехідним етапом, впродовж якого влада повинна ухвалити новий профільний закон, що істотно реформує суспільне мовлення в країні.

Та на порядку денному перебуває не публічне обговорення реформи, а кадрові зміни в структурах суспільного, за які влада взялася негайно. Нову наглядову раду сформували люди, більшою чи меншою мірою наближені до провладної партії. Ці зміни пояснюють необхідністю повернути аполітичність та плюралізм у суспільних медіа. Саме тому вже першого дня після того, як президент підписав закон, до будинку групи телеканалів Telewizja Polska (TVP 1, TVP 2, TVP Info, TVP Kultura та інші) прийшов новий директор Яцек Курський. Про його наміри щодо аполітичності та плюралізму в ЗМІ можуть свідчити окремі факти біографії. Курський у минулому був депутатом польського та європейського парламентів від партії «Право і Справедливість». У 2005 році працював у виборчому штабі Леха Качинського під час президентських виборів. Тоді ж в одному з інтерв’ю він назвав себе «бультер’єром [братів] Качинських» (загиблого президента Польщі Леха Качинського й теперішнього лідера ПіСу Ярослава Качинського). Під час президентських виборів 2015 року консультував виборчий штаб новообраного президента від ПіСу Анджея Дуди. Тричі в різних справах суди зобов’язували Курського до публічних вибачень за наклеп на політичних опонентів та медійників.

Політики ПіСу віддавна звинувачували журналістів TVP у пропаганді та обіцяли їм звільнення після перемоги на виборах. Тому ще до приходу Курського із суспільного телебачення на знак протесту звільнилася низка керівників. Ще частина менеджменту та працівників покинула суспільне в перші дні роботи нового директора. Серед них були ведучі головної інформаційної програми Wiadomości Пьотр Красько та Беата Тадля. Замінено також половину редакції, що працює над програмою. Новим керівником стала Мажена Пачуска. Як свідчать дані телеперегляду Nielsen Audience Measurement, у січні цього року, порівняно з аналогічним періодом 2015 року, частка програми знизилася на 9,94 %: вона втратила 410 тисяч глядачів.

Водночас програмна рада TVP звернула увагу на зміну якості інформаційних випусків та наприкінці січня заявила про недотримання стандартів і потребу провести моніторинг програми Wiadomości. Серед наведених у заяві прикладів згадано низку випадків замовчування інформації. Наприклад, «21 січня замовчано зловживання з боку прем’єр-міністр Беати Шидло, яка заявила про мільйон біженців з України, попри офіційне спростування посла України».

Новий директор телеканалу відмовив програмній раді у проведенні моніторингу. На його думку, Wiadomości дотримуються плюралізму та балансу думок. Натомість позиція програмної ради, вважає Курський, була озвучена під впливом опозиційних партій, які «втратили монополію та інструмент пропаганди [після зміни керівництва в TVP]».

Зовнішні експерти вказують на збільшення в ефірі TVP часу, присвяченого провладним політикам. На цю зміну вказує Домініка Бихавська-Сінярська із Гельсінської фундації прав людини. Проте, на її думку, якість програм суспільного погіршується вже впродовж багатьох років. Передусім це помітно в орієнтації TVP на ринок. В ефірі з’являлося щораз більше комерційних проектів, зникали освітні й дитячі програми.

Натомість новий директор каналу заявив, що більше не має намірів змагатися за рейтинги з комерційними каналами, оскільки пріоритетом є повернення суспільному його місії. У весняному сезоні в ефірі знову з’являться добре відомі полякам культурні й дитячі програми («Пегас», «Телеранок» тощо), традиція яких сягає ще часів соціалістичної Польщі та які повністю зникли з ефіру наприкінці 2000-х. З’являться також нові публіцистичні ток-шоу, програми для людей старшого віку, трансляції театральних вистав, а головним у новому сезоні повинен стати історичний серіал про відомого польського актора міжвоєнного періоду Євґеніуша Бодо.

Яцек Курський переконує, що будуватиме телебачення, «яке звертається до найкращих та найшляхетніших рис поляків, до того, що будує нашу спільноту й об’єднує нас». Натомість обіцяє відмовитися від «змагань із комерційними телеканалами задля задоволення примітивних смаків».

«Великий» закон: національне замість суспільного

А поки нові керівники впроваджують революційні зміни, не чекаючи на нове законодавство, паралельно триває дискусія щодо проекту «великого» закону, елементи якого потрапили у пресу.

Згідно з основними положеннями запропонованої реформи, суспільне мовлення буде перейменовано на національне, а структуру керівництва має бути спрощено. Повне управління PAP (Polska Agencja Prasowa), TVP (Telewizja Polska) i Польським радіо (Polskie Radio) з компетенції Державної ради телебачення та радіомовлення має перейти до нового органу — 5-особової Ради національних медіа. Членів Ради затверджуватиме парламент і президент за квотним принципом. Керівника Ради призначатиме спікер парламенту. До його компетенцій входитимуть повноваження призначати і звільняти керівників національних медіа та їх регіональних відділів.

На думку медіаексперта Станіслава Єнджеєвського, «[плюралізм Ради національних медіа] безпосередньо залежить від процедури відбору кандидатів. У випадку Сейму та Сенату рішення належатиме звичайній більшості, що в результаті означатиме однопартійний склад ради».

Експерт також не вбачає ефективності у створенні громадських програмних рад, оскільки їхній вплив на діяльність суспільного буде незначним: «Телевізійна Рада ZDF має надзвичайно широкі повноваження, включно з вибором генерального директора. Але польські ради не матимуть таких повноважень. Що ж із того, що проект передбачає участь у них представників численних організацій, якщо вони не матимуть відповідних повноважень».

Протилежністю до комерціалізації, за яку суспільне критикували протягом останніх років, повинна стати інша крайність — зміна юридичного статусу структури. Проект передбачає скасування акціонерних товариств, якими зараз є TVP, Polskie Radio та Polska Agencja Prasowa, та повернення їм статусу державних юридичних осіб. Водночас прогнозоване обмеження рекламних доходів ставить нелегке завдання напрацювати нові механізми фінансування суспільного мовлення.

Головний автор реформи, віце-міністр культури Кшиштоф Чабанський, в інтерв’ю інформагентству PAP поінформував, що остаточна модель фінансування повинна бути готова в найближчі два місяці, однак поки що складно прогнозувати, який вона матиме вигляд. Серед найпопулярніших варіантів називають наповнення спеціального Фонду національних медіа за рахунок нового аудіовізуального податку для населення. Він має замінити малоефективний абонемент — податок, що існував протягом останніх років. Рекламні, спонсорські чи інші комерційні кошти також можна буде залучити за згоди Ради національних медіа. Це суттєвий виклик для фінансової незалежності нових структур, оскільки, за даними Європейського об’єднання телерадіомовників, cтаном на 2013 рік Польща була єдиною європейською країною, в якій саме реклама була основним джерелом доходів суспільного мовника (55 %). Натомість абонемент від населення становив близько 17 % доходів. Якщо спосіб оподаткування населення таки вирішать змінити, це нововведення мусить бути узгоджене з Європейською Комісією.

Ще однією важливою нормою урядового законопроекту є скорочення терміну дії угод зі всіма працівниками до трьох місяців від моменту набуття чинності закону. Протягом цього періоду керівники мовників повинні визначити обґрунтованість наявних посад та компетенції осіб, які на них перебувають. Водночас у документі не вказано, за якими критеріями має відбуватиcя цей процес.

Також у проекті реформи суспільного мовлення немає переліку обставин, за яких керівництво суспільного може бути звільнено достроково. Кшиштоф Чабанський переконує, що незалежність директорів суспільних мовників забезпечуватиме триособова Рада національних медіа. Виключно до її компетенцій належатиме звільнення та призначення керівників. Раду обиратимуть на шість років і скоротити її каденцію, за словами Чабанського, буде практично неможливо. Проте 2007 року існування колективного наглядового органу не стало на перешкоді партії ПіС, яка теж тоді була при владі, протягом одного дня організувати голосування за звільнення тодішнього керівника суспільного телебачення Броніслава Вільдштайна через незадовільне, на думку партії, висвітлення дій уряду.

«Форма акціонерного товариства, а також призначення його керівників та наглядових рад на конкурсній основі через регуляторний орган, як і їхня каденційність, були формою зрівноваження політичних впливів на медіа, яких, звісно, неможливо позбутися повністю. Нова формула знищить цей своєрідний буфер поміж політиками та журналістами, що призведе до втрати їхньої незалежності», — оцінює ключові позиції анонсованої реформи Станіслав Єнджеєвський.

Медійники поділені

У польському суспільстві сформувалося світоглядне протистояння між середовищами умовно правих консервативних та лівих ліберальних поглядів. Це протистояння помітне й у журналістському середовищі. Низка суспільно-політичних видань відкрито висловлює свої політичні симпатії та антипатії щодо провладних чи опозиційних сил. Гостра розбіжність у поглядах помітна і в журналістських організаціях. Дорота Зелінська, представниця Асоціації польських журналістів (SDP), найстаршої журналістської організації Польщі, стверджує, що теперішня реформа суспільного не викликає в них побоювань. На її думку, дії партії «Право і Справедливість», яка «здобула владу на демократичних виборах, не всіма сприймається з ентузіазмом, однак не загрожує свободі слова та плюралізму в медіа».

SDP вважає, що змінам опираються лише ті, хто втрачає свої позиції. «Нервові реакції деяких польських журналістів, що інколи набирають форми істерики, є виявом їхнього незадоволення зміною влади та спроб утримати статус-кво», — коментує хвилю критики реформи Дорота Зелінська. Цей аргумент доволі поширений серед прихильників дій провладної партії. Варто згадати, що зі схожими аргументами про реваншизм попередньої влади новий директор TVP Яцек Курський відмовив програмній раді у проведенні моніторингу головної інформаційної програми Wiadomości. Негативну реакцію міжнародних організацій на вже ухвалений «малий» медійний закон в Асоціації польських журналістів пояснюють недостатньою поінформованістю та наголошують, що це лише перший крок на шляху до ґрунтовної реформи суспільного мовлення.

Проте навіть усередині організації ставлення до дій «Права і Справедливості» не є одностайним. Як тільки до парламенту надійшов проект «малого» медійного закону, керівництво SDP звернулося до своїх регіональних осередків із терміновим проханням рекомендувати кандидатури на посади нових керівників суспільного мовлення. У відповідь на це вроцлавський осередок виступив із протестом проти втягнення Асоціації польських журналістів у політичні процеси. «Під час теперішньої політичної завірюхи пропозиції можливих кандидатів на керівні посади було би рівнозначним згоді зі звільненням попередніх керівників суспільних медіа, тобто, означало би вираження прихильності до конкретної політичної сили», — зазначено в заяві вроцлавського відділу SDP.

У чому, однак, погляди журналістів та експертів різних середовищ збігаються, то це в необхідності проведення глибокої реформи суспільних медіа в Польщі.

Дорота Зелінська з Асоціації польських журналістів переконана, що «суспільні медіа впродовж останніх років досягли стану патології, який проявляється, зокрема, в політичній однобокості та відсутності плюралізму. Це призвело до маніпуляцій та представлення неправдивого образу Польщі. Суспільні медіа не виконують своєї місії та обов’язків». Також критично оцінює сучасний стан суспільного мовлення Домініка Бихавська-Сінярська з Гельсінської фундації з прав людини: «Протягом багатьох років є очевидною потреба реформи медійного законодавства, особливо в частині фінансування суспільних медіа та запровадженні гарантій, що суспільні медіа будуть виконувати місію служіння суспільству, для якої були створені».

Спільний погляд на проблему помітний у рекомендаціях, підготовлених різними середовищами, — всі сходяться на необхідності структурної та фінансової незалежності, відмові від комерціалізації та повернення до місії служіння суспільству.

Проте світоглядні розбіжності, відсутність політичної волі, щоб забезпечити незалежність суспільного, а також багаторічні протистояння журналістських середовищ спричинили глибокий дефіцит довіри. І нині будь-які, навіть потрібні кроки викликають застереження і спротив, якщо це дії опонентів. Водночас автори і прихильники реформи за замовчуванням сприймають будь-яку, хай навіть конструктивну критику противників як саботаж. Такий стан речей найбільше, вочевидь, задовольняє політичні сили обох таборів — опозиційні політики збирають політичні дивіденди на критиці утисків свободи слова, а провладним і надалі вдається зберігати свій вплив на суспільне мовлення.

comments powered by Disqus