24 серпня цього року Україна відзначає 30-ту річницю незалежності. Подія оповита міфами та інтерпретаціями, часто далекими від того, що реально відбувалося в 1989–1991 роках та напередодні проголошення Незалежності. Документальний серіал суспільного телеканалу UA: Перший «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» відкриє подробиці, які були засекречені впродовж десятиліть. Продюсером та автором ідеї виступив Ярослав Лодигін, режисер – Сергій Лисенко, сценарист – Олександр Зінченко.
Серіал не просто розповідає про вихід України з СРСР та роль українців у розвалі імперії зла. Це чи не перша спроба показати повністю українську точку зору без наративів будь якої іноземної держави. Адже насправді ніхто з найсильніших світових гравців у 1991 році не хотів здобуття Україною Незалежності, але це не зупинило українців. Ми перемогли всупереч всьому.

Виробництвом серіалу займається команда кінематографістів документалістів з «Esse Production House», які отримали міжнародне визнання – «Кришталевий ведмідь» 71-го Берлінале.

Ми поспілкувалися зі сценаристом проекту, істориком Олександром Зінченком, який є однією з найбільш обізнаних в даній темі людей в усьому світі. Про те, як народилася ідея серіалу, в чому його унікальність, як було використано плоди архівної революції, коли після Революції Гідності було розсекречено великий масив документів КДБ. Також він розповість які міфи спростує серіал та яка місія проекту.

Як народилася ідея створення серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла»?

Ідея створити цей проект виникла з напіванекдотичного випадку. 5 років тому мене нагороджували за книжку «Година папуги: українські сторінки Катині», за її польський переклад. Урочистості відбували у Варшавському університеті, там зібралася велика кількість дуже цікавих людей з цієї частини Європи.

Було кілька лауреатів. Кожен виголошував промови, це було доволі довго. Люди втомилися, тому коли прийшла моя черга (мене залишили на закуску як наймолодшого) – моя «оскарівська» промова мала бути максимально короткою.

Три години навпроти мене сидів Станіслав Шушкевич – перший керівник незалежної Білорусі (Голова Верховної Ради Білорусі 1991-1994 рр.). Коли я вийшов для виголошення своєї промови, я звернувся до нього: «Дякую, що розвалили СРСР!».

Серед присутніх в залі ця коротка фраза спричинила вибух сміху після тривалої дуже серйозної церемонії.

Потім до мене підійшов сам Шушкевич і сказав, що він під час тих подій «був на других-третіх ролях, а СРСР розвалили українці і Кравчук!». Потім ми досить довго розмовляли про це.

А за кілька місяців, на Суспільному мовленні виходить проект до 25-річчя незалежності. Там були присутні «батьки незалежності» та учасники подій: Левко Лук’яненко, Леонід Кравчук, Марія Бурмака та Євген Марчук.

Це був великий проект на дві з половиною години. При цьому з’ясувалося, що деякі речі учасники подій розповідають уперше за 25 років. Багато чого і до сьогодні не було зафіксовано, не оприлюднено та не відрефлексовано.

Наш документальний серіал до 30-річчя незалежності України розкриватиме досить багато подробиць, про які досі не говорилося. А на деякі події ми тепер будемо змушені подивитися під геть новим ракурсом.

На яких саме подіях загострюється увага в серіалі і на якому періоді, крім знаного дня 24 серпня 1991 року?

Це 19-24 серпня та події від 25 серпня до 25 грудня, коли СРСР офіційно перестав існувати.

Серіал складається із 7 серій. По суті, одна серія – це один день. Остання серія описує події, які відбувалися протягом приблизно пів року.

У кожну з серій також закладена одна з вагомих причин розпаду СРСР та проголошення Україною незалежності. Економічні причини. Міжнародний контекст. Наприклад, ефект доміно, який спрацював у Центральній та Східній Європі у 1989-1991 роках. Чи був якийсь вплив Польщі на Україну? Що запустило ланцюгову реакцію в Україні? Це був бурхливий каскад подій.

Ми питали про це різних людей: перший президент України Леонід Кравчук та письменниця Оксана Забужко, президент Польщі Лех Валенса та найближчий соратник Єльцина Геннадій Бурбуліс, історик з Гарварду Сергій Плохій та профессорка з Західного університету Марта Дичок, депутати тодішньої комуністичної більшості і демократичної опозиції, журналісти, лобісти української незалежності в США… Ми відзняли три десятки великих розмов з учасниками і свідками подій з України, Канади, Польщі, Росії та США.

Щоб розповісти цю історію, я був змушений скласти докладну хронологію. По деяких епізодах цю хронологію вдалося відновити завдяки дуже несподіваним джерелам. Наприклад, епізод, коли Дмитро Павличко вривається за стіл президії й вимагає від Кравчука, щоб той зачитав щойно віддрукований Акт проголошення Незалежності: «Читай, або задушу!».

Виникло питання, коли саме це сталося? Інформація, що випадок відбувся під час трансляції сесії, не підтвердилася.

З’ясувати це вдалося за допомогою архіву фотографа Олександра Клименка. Ми з ним перебрали всі фото за цей день. Він випадково сфотографував момент, коли Дмитро Павличко, Іван Заєць, Леонтій Сандуляк та Левко Лук'яненко нависають над Кравчуком і на табло видно час — 17:42. За 18 хвилин до оголошення Акта Кравчук уперше побачив цей текст.

Для відновлення послідовності подій на рівні написання сценарію, роботи з матеріалом, доводилося робити таку роботу, щоб чітко встановити хронологію подій. Файл із хронологією зайняв близько 40 сторінок.

Оскільки серіал називається «Колапс. Як українці зруйнували Імперію Зла», ми намагаємося зрозуміти від якого моменту можна відраховувати руйнівні процеси, які відбувалися з СРСР. Де і яка тут роль українців, який їхній внесок у знищення Імперії Зла.

Однією з проблем було те, що деякі люди, яких би ми обов’язково хотіли бачити в цьому проекті, вже, на жаль, відійшли у вічність. І тому про Левка Лук’яненка, який був автором чернетки проекту Акта проголошення незалежності, оповідатимуть його побратими по боротьбі за вільну Україну.

І все-таки серіал покаже чимало справді унікальних свідчень, а які ще таємниці він відкриватиме?

Ми опрацювали величезну кількість документів КГБ. ЦРУ опублікувало кілька дуже несподіваних документів. І от мені довелося прочитати одну доповідну від КГБ УРСР Леонідові Кравчуку про те, що в США існує прогноз про можливість розпаду СРСР і про проголошення Україною незалежності.

Вивчаючи документ, я зрозумів, що десь уже це читав. Виявляється, перед тим я бачив розсекречений документ ЦРУ, де все це описується. Тобто в якийсь спосіб КГБ СРСР отримали доступ до цього документа ЦРУ і зреферувало для радянського керівництва. Виникає запитання, що це означає?

Чи це було рутинне інформування Кравчука КГБ чи спроба перевірки його на лояльність з боку Москви? Достеменно відомо, що КГБ підслуховував Єльцина. Чи раптом не здійснювалися «оперативні дії» і щодо Кравчука теж. З перспективи шефа КГБ СРСР Володимира Крючкова, Кравчук — був одним з адептів «українського сепаратизму».

Крім документів, вдалося здобути архівні відео- та фото матеріали, які раніше не публікувалися?

Так. Якщо говорити про 24 серпня, то вважалося, що запис трансляції сесії втрачений. Проте з’ясувалося, що повний відеозапис трансляції таки зберігся і його вдалося знайти в фондах НСТУ. Їх не зовсім коректно описали, й не всі розуміли, що це за касети.

Я їх передивився всі підряд. На початку і в кінці касети було записане якесь інше засідання, в середині касети — великий шматок засідання 24 серпня. Схоже, писали поверх якогось іншого засідання. Відповідно, запис неправильно атрибутували, тому його було складно знайти.

Коли я познайомився з Іваном Зайцем — одним із ключових героїв цієї історії — то він казав, що увесь цей час від 1991 року намагався знайти цей запис, звертався, куди тільки міг. Усі казали, що запис не зберігся.

Тепер маємо повний запис Надзвичайної сесії Верховної Ради 24 серпня 1991 року.

Чи правильно стверджувати, що крім унікальних матеріалів, серіал оповідатиме історії учасників подій? Українців, які зіграли значущу роль у розвалі СРСР?

Не зовсім так. Ми намагалися зібрати свідчення не тільки тих, хто був найбільше співпричетний тим подіям, але й здатний захопити яскравими деталями і контраверсійними висновками.

Мене вражає здатність пам’ятати найдрібніші подробиці того ж таки Івана Зайця (народний депутат України 1996-2006, 2007-2012). Він розповідає певні речі, наче маючи перед очима стенограму засідання Верховної Ради. У нього документальна пам'ять.

Але для мене найбільш важливими стали розмови з жінками. Я вже згадував Оксану Забужко та Марту Дичок, але ще були просто неймовірні і емоційні свідчення Катерини Ющенко та Наді Макконнелл, несподівані подробиці від Марії Бурмаки, Богуміли Бердиховської та Данути Куронь.

Чия роль для вас стала відкриттям? Чи буде це відображено в одній із серій «Колапсу»?

Якщо говорити про мої власні аберації щодо минулого, я очевидно недооцінював роль у цій історії Дмитра Павличка (поет, перекладач, народний депутат 1990-1994 та 1998-1999).

Події проголошення незалежності багатьом закарбувалися в пам’яті як візуальний плакатний образ: люди на майдані перед Верховною Радою, Чорновіл і Заєць заносять прапор у парламент.

Багато хто тепер уявляє, що Чорновіл — один з ключових персонажів цієї історії. Хоча насправді його роль у проголошенні незалежності була дещо скромнішою, якщо говорити не про його загальний внесок у здобуття Незалежності, а події останніх днів перед її проголошенням. Його роль тим символічним жестом не обмежується, звісно. Проте варто подивитися на роботу, яку зробив Дмитро Павличко.

Яка була роль Павличка і що саме він зробив?

Це людина, яка виступила, кажучи сучасним сленгом, промоутером. Він був ключовим у непублічній комунікації, в тому числі з комуністичною більшістю в парламенті. Він був одним з авторів фінальної редакції Акта проголошення незалежності України. Він брав участь у напівтаємній нараді в кінотеатрі Верховної Ради.

Це були збори комуністичної більшості. Напівтаємною я її називаю тому, що всі чомусь уникали розмов про те, що там відбувалося. Багато в чому саме його роль була у тому факті, чому комуністи, за винятком єдиної особи проголосували за проголошення української незалежності.

Ми намагаємося знайти відповіді на запитання: чому про цю нараду говорили неохоче і що ж сталося під час цієї таємної наради в кінозалі Верховної Ради? Здається, знайшли.

Які основні міфи розвінчує проект?

Ключовий міф – незалежність впала українцям в руки без жодних зусиль. Звалилась як сніг на голову. Це, звісно, не так.

В цьому сенсі показова історія Левка Лук’яненка (дисидент, політрепресований, співзасновник Української Гельсінської групи, народний депутат 1990-2007, кандидат у президенти України), для якого проголошення незалежності стало таким собі подарунком на день народження, адже він народився 24 серпня.

Саме він написав чернетку Акта проголошення. Мабуть, це найкращий подарунок на день народження, який могла отримати людина, що була засудження до смертної кари за боротьбу за незалежність України.

Його особиста історія — це вже спростування міфу про те, що незалежність українцям впала до рук сама. Були люди, які за неї боролися все своє життя. Такі, як Лук’яненко, все своє життя для цього працювали.

Незалежність стала результатом їхньої багаторічної праці, їхніх зусиль, боротьби. Ніщо їм не дісталося просто так, вони для цього працювали. І сталось так, що великої роботи цієї маленької щопти в певний момент виявилося достатньо.

Від міфів про те, що «СРСР розвалили американці» та «троє п’яних у Біловезькій Пущі» — залишилися «ріжки та ніжки».

Чи зможуть глядачі після перегляду серіалу відповісти собі на питання, що однозначно саме ми розвалили СРСР?

Ні. Однозначні відповіді дає тільки пропаганда. Серіал «Колапс» — це не пропаганда. Світ не чорно-білий.

Станіслав Шушкевич напівжартома сказав, що українці розвалили СРСР. Ми взяли її та спробували зважити на аптекарських вагах — наскільки він правий. Які можуть бути альтернативні версії або заперечення цій тезі. Глядач зможе зробити свій висновок.

Я противник готових відповідей. Ми покажемо цю історію з різних перспектив.

Яка роль серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» та Суспільного мовлення в оздоровленні українського суспільства після тоталітарного радянського минулого?

Люди не завжди пам’ятають минуле таким, яким воно було насправді. Це ключова проблема у сприйнятті минулого.

Часто свідки подій під дією різних причин змінюють уявлення минулого, і воно в їхніх спогадах виглядає вже інакше.

Коли ми працювали з матеріалами для фільму, то переглядали багато відео та фото з архівів. Мені запам’ятався фільм про будівництво метро в моєму рідному Харкові у 1984 році. Там було багато планів вулиць, центр міста — “парадні” плани. Перше, що впадає в око, — це жахливі дороги. Зараз набагато кращі. Розбитий громадський транспорт. Як огидно і сіро були одягнені люди.

Дивлячись на це жахіття, не розумієш, чому кажуть, що раніше було краще?! Одна з серій якраз про те, які насправді були реалії того часу, і якими були причини економічного краху СРСР.

Серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» має ретроспективно-історичний контекст. Та чи говорить він про майбутнє країни?

Щоб добре уявляти своє майбутнє, потрібно чітко відрефлексувати, що сталося в минулому. У серіалі «Колапс» ми вперше за 30 років дотягнулися до деяких фактів, які ще не відрефлексовані. Це як переглянути «родинний альбом»: відновлюєш затерті спогади, згадуєш про зв’язки між важливими подіями. Ми пропонуємо і тут згадати, як відбувалися відомі події, а також проаналізувати факти, які досі не були відомі. Ми зіставили деякі документи ЦРУ і КГБ та прийшли з певними запитаннями, наприклад, до Кравчука. Виявилося, що таких запитань йому досі ніхто не ставив. Ми покажемо відповіді на питання, які багато кого здивують. І в серіалі точно буде кілька сенсацій.

Під час підготовки фільму я весь час себе питав, чи могло усе піти за іншим сценарієм? Могло. Багато разів.

Відразу після підписання Біловезьких угод на початку грудня 1991 року з’явилися чутки, що літаки, якими повертатимуться Кравчук і Єльцин можуть збити. Вони цього боялися. І літак Кравчука мав фейкове призначення польоту на Москву. Але у повітрі розвернувся на Київ.

Якби у Москві наважилися на злочин, і літаки з українським та російським лідерами були знищенні – історія поточилася б інакше. Формально СРСР проіснував би ще трохи, але тоді розлучення було б ще більш драматичним.

Інший момент, коли усе могло піти не так – якби Кравчук не знайшов аргументів і у Віскулях перемогла б позиція Єльцина про конфедерацію.

А перед тим Україну могли б просто не визнати, якби результати референдуму були менш переконливими. І це означало геть інший сценарій наступних подій.

24 серпня міг спрацювати сценарій, коли б надзвичайна сесія була зірвана. І хто знає: чи не сталося б тоді так, що тоді збуджений стотисячний натовп, який зібрався перед парламентом, просто зніс би його, а Україна замість рішення про незалежність – отримала б хаос?!

А що було б, якби у ГКЧП пішли за жорстким репресивним сценарієм: Верховну Раду беруть штурмом, заарештовують її президію та членів Народної ради? Масові показові арешти занурюють країну у атмосферу страху?

Це б могло продовжити життя СРСР іще б на 10-11 років. Але СРСР був приречений. Мені здається, що ми розібралися чому.

Джерело: zaxid.net