Рейтинги цьогорічного українського відбору на «Євробачення» були настільки високими, що голосування зламало «Дію». З високими рейтингами також лунає і багато критики — мовляв, в інших країнах ставляться до конкурсу менш серйозно та більш відповідально, а деякі з них, як-от Румунія, взагалі не бачать сенсу витрачати на нього кошти. З’ясувати, чи так це, нам допоможе огляд інших відкритих національних відборів країн-учасниць, що проходять цьогоріч. Часто саме ці локальні шоу можуть бути навіть цікавішими за саме «Євробачення».  

Мене звуть Артур Колдомасов. Я є аналітиком із дезінформації «Детектора медіа», однак крім цього вже дванадцятий рік стежу за пісенним конкурсом «Євробачення» через його політичну та соціально-культурну цінність, особливо в Україні. Цього разу порівняю національні шоу, за допомогою яких країни відбирають свої пісні для конкурсу, щоб показати, наскільки різними можуть бути підходи до цього та як серед них виглядає український відбір.

Короткий огляд чотирьох національних відборів в одному тексті ведеться за такими критеріями: формат, загальний рівень пісень, продакшен (сцена, візуальна айдентика, бренд, зйомка, якість звуку тощо). Також в огляді кожного відбору буде одна пісня, на яку варто звернути увагу, але яка не перемогла на національному відборі. Огляд є суб’єктивним і відображає лише особисту точку зору автора. Підбірка відборів створюється на хронологічній основі їх проведення та не містить шоу, де обирався лише артист, а не конкурсна пісня.

ESCZ (Чехія)

Джерело: Ceska televize

Формат. Чеський відбір проходить щорічно з 2018 року, за винятком 2021 року, коли було переобрано представника Чехії на скасованому «Євробаченні-2020». Цьогоріч, як і минулі роки, він складався з одного фінального концерту у прямому ефірі із семи конкурсних пісень і пройшов ще торік у грудні, ставши першим національним відбором сезону. Цікаво й те, що голосування в рамках цього відбору ведеться за системою 70% результатів голосування іноземних глядачів через офіційний додаток «Євробачення» та окремий сайт + 30% голосування чеських глядачів. Тобто результат визначається фактично іноземцями. Якби система була зворотною, цьогоріч від Чехії можна було би почути іншу пісню (теперішня переможниця посіла лише п’яте місце за місцевим голосуванням).

Загальний рівень пісень. Підбірка пісень на цьому відборі завжди вирізняється сучасністю та радійним європейським звучанням. Тут рідко можна знайти трек, який би здавався надто «євробаченським» за своїм форматом (хоч це поняття й дуже розмите), але цьогоріч такі пісні були. Серед семи пісень цього року можна було знайти й альтернативний поп, і поп-рокбаладу, і хаус, і «стандартні» для «Євробачення» пісні — різножанровість ніби й витримана, але в рамках одного стилю. У порівнянні з торішніми відборами цьогорічний лайнап виглядав дещо слабшим, але все одно непоганим. Цікавим також є те, що представники Чехії вже другий рік поспіль викликають суперечки серед українців, — цьогоріч країну представить уродженка Росії AIKO.

Продакшен. У 2018 році замість виступів наживо пісні в рамках відбору оцінювали за лірик-відео. У 2019-му — за домашніми відео, знятими самими учасниками (без жартів). У 2020-му вже з’явилися окремі музичні відео, а у 2022-му голосування відбувалося на основі виступів live-on-tape. Це формулювання з’явилося у єврофанському середовищі у 2021 році, коли конкурсні виступи наживо записували заздалегідь країни-учасниці згідно з вимогою Європейської мовної спілки як запасний варіант на випадок, якщо якась із делегацій не зможе виступити наживо в Роттердамі (такий запис було в підсумку використано для Австралії). Делегація висловлювала довгострокове бажання проводити відбіркове шоу саме наживо, хоч і сумнівалась у доцільності такого рішення через фінансові обмеження та не надто високі рейтинги конкурсу серед чехів. Однак низка доволі непоганих результатів покращили ситуацію із зацікавленістю (зрештою, країна повернулася на конкурс у 2015-му після років перерви) і у 2023-му зрештою провела ESCZ наживо. Щоправда, в малій студії з погано налаштованим звуком і дивною сценою. Шоу результатів узагалі відбувалось у готельній конференційній залі, де результати виводили на екран проєктора.

Сцена ESCZ-2023. Джерело: Ceska televize

Цьогоріч фінальний концерт проходив у… нічному клубі. Цей відбір є індикатором головного тренду цього року серед мовників — робити відбори на малих сценах або в малих студіях. Не є експертом із продакшену, але те, як виглядала картинка та звучали пісні наживо, підказує, що цей майданчик узагалі не підходив під телевізійну трансляцію. Знімати було незручно (що видно за кадрами), звук у майже всіх учасників був жахливий. Постановок як таких не було, оскільки сцена не давала такої можливості. Однак попри все це відбір уже має власний стиль — він вирізняється з-поміж інших шоу цієї категорії спробою прогресивності, мінімалізму та майже незвичного фокуса. Якщо деякі відбори відверто виглядають дещо легковажно та застаріло, то тут хоча б відчувається дух часу. Окрім цього, видно орієнтованість шоу саме на міжнародного глядача — відбір в оригіналі ведеться винятково англійською та транслюється на міжнародну аудиторію. Замість листівок — короткі інтерв’ю учасників для ведучих головного подкасту «Євробачення». Тобто учасників наперед готують до складної реальності конкурсу. 

Сцена ESCZ 2024. Джерело: ESC Arena

Пісня, на яку варто звернути увагу. Tom Sean – Dopamine Overdose (сучасний хаус-трек для нічних дискотек).

Festivali i Kёnges (Албанія)

Джерело: RTSH

Формат. Фестиваль проходить щорічно та вважається головною музичною подією країни серед старої школи професіоналів албанського шоубізу. Завдяки йому Албанія обирає свого представника щорічно аж зі свого дебюту у 2004 році, включно з постковідним 2021-м. Виглядає це шоу як албанська версія італійського фестивалю Сан-Ремо (про який ми поговоримо в одній із наступних публікацій) — люди голосують за виступи артистів у прямому ефірі під супровід живого оркестру. Шоу складається з чотирьох вечорів — двох півфіналів, вечора каверів (де кожен учасник співає у дуеті з іншою зіркою) та фіналу. До речі, до 2023 року переможець фестивалю автоматично ставав представником Албанії на конкурсі, а переможця обирало лише місцеве журі. Однак із 2023-го на фестивалі є два переможці — переможець журі та переможець глядацького голосування, і саме другий стає представником Албанії на конкурсі. Це важливо, оскільки переможці журі та голосування є різними вже другий рік поспіль. Наприклад, цьогоріч за голосуванням журі перемогла композиція, записана у шафі та виконана… накачаним хлопцем у сукні.

А глядацьке голосування обрало виконавицю Бесу. Албанці не були надто задоволені вибором, оскільки вважають, що обидва переможці мають тісні зв’язки з організаторами конкурсу завдяки багатим батькам, що можна простежити за їхніми соцмережами. Фанатів і пересічних албанців також збентежила раптова зміна правил за кілька днів до конкурсу.

Загальний рівень пісень. Албанія славиться на «Євробаченні» своїми голосистими жінками, які співають душевні балади, що часто звучать як саундтрек до турецького серіалу. Одного разу країна зламала цей стереотип — у 2022-му до Турина поїхала виконавиця Ронела Хаяті із запальною етнокомпозицією Sekret, яка стала фан-фавориткою.

Однак чи то через надто дивну постановку, чи то через недосконале виконання наживо Албанія тоді не пройшла до фіналу вперше з 2017 року. Відтоді албанський мовник і Ронела нібито перебувають у стані конфлікту, а лайнап відбору знову наповнений або жіночими, або чоловічими баладами. Втім, серед них є кілька пісень, які вирізняються своїм підходом до конкурсу, зокрема і переможець по журі, пісня якого є аптемпо-треком у жанрі поп-рок. 

Пісня, на яку варто звернути увагу. Luan Durmishi – Pёrsёritja (ще одна пісня, яка вирізняється із загального лайнапу та чимось нагадує представницю Сербії на конкурсі 2022 року, яка виступала із заявкою про важливість здорового духу з мискою на сцені. Натомість у цій пісні приспівом є рядок, який перекладається як «Повторення — мати навчання»).

Продакшен. Він не вирізняється чимось особливим. Фестиваль щороку проходить у місцевому Палаці культури в столиці, щороку він має різний дизайн сцени та різну візуальну айдентику. Учасників чути доволі добре, оскільки шоу проходить в одному й тому ж залі й досить легко адаптувати звук до його акустики. 

Сцена FiK. Джерело: Dziennik Eurowizyjny

До 2015 року мовник навіть не викладав виступи в мережі, тому й продакшен у цілому відстає від низки інших країн на кілька років. Якщо Сан-Ремо хоча б намагається бути сучасним, то албанський фестиваль намагається стати Сан-Ремо та виглядає дещо старомодно. Багато фанатів хотіло б, щоб відбором конкурсу натомість став набагато популярніший фестиваль оригінальної пісні Kenga Magjike з набагато кращим продакшеном. Однак його організовує мовник, що не входить до ЄМС і формально є конкурентом RTSH (національного албанського мовника), тому зміни повинні статися саме в підході мовника до теперішнього відбору.

The Late Late Show: Eurosong (Ірландія)

Джерело: RTE

Формат. Відбір використовувався в такому форматі постійно з 2010 року аж до 2016-го, коли мовник вирішив обирати виконавця закритим відбором. Однак після того, як ця стратегія принесла гарний результат (тобто прохід до фіналу) лише одного разу у 2018-му, у 2022 році країна знову повернулася до старого формату. Голова делегації постійно бідкається, що особисто він хотів би окреме, масштабніше відбіркове шоу, однак мовник не надає бюджету на нього, а відбір усе одно провести хочеться. Тому й проводять його в рамках головного вечірнього шоу країни у його ж студії та з його ж ведучим. Відбір проходить у форматі одного фінального концерту в прямому ефірі із шістьма конкурсними піснями, виконаними наживо. Результати формуються за допомогою голосування місцевого та міжнародного журі, а також місцевих глядачів за рівноцінною пропорцією.

Загальний рівень пісень. До цього року ірландські фанати часто нарікали, що їм доводиться обирати краще з найгіршого. Лайнап в основному складали не надто оригінальні або надто нішеві пісні. До прикладу, майже щороку на цьому відборі можна знайти або реп, або навіть реггетон серед моря шведських пісеньок. Однак після чергового невиходу до фіналу ірландські виконавці ніби зібралися та допомогли зробити цьогоріч доволі непоганий лайнап. Найбільш обговорюваними у підсумку були дві альтернативні пісні з чітко вираженою ідентичністю (одна з них нагадує саундтрек до горору або мультфільму про ляльок «Монстр Хай», вона в підсумку й перемогла) та дископісня однієї з головних виконавиць країни Еріки Коуді.

Втім, у рамках цього відбору проявилась особливість цьогорічного євросезону — вплив ситуації в Ізраїлі та Палестині на «Євробачення». У цьому випадку власне та сама Еріка Коуді та переможниця — небінарна особа Bambie Thug заявили, що не знають, чи точно братимуть участь у конкурсі, якщо на ньому буде присутній Ізраїль.

Пісня, на яку варто звернути увагу. Isabella Kearney – Let Me Be the Fire (типова, але напрочуд тепла та навіть наївна танцювальна композиція для радіо, яка незаслужено залишилась поза радаром фанатів та посіла останнє місце відбору).

Продакшен. Чимало фанатів жахливо незадоволені продакшеном саме цього відбору. Мовляв, і звук жахливий, і формат дивний, і сцена мала, і гості не ті. Однак у цього шоу точно є власна атмосфера — попри наявні проблеми зі звуком, концерт не виглядав ганебно в тих умовах, у яких його довелося робити. Воно точно було кращим за тогорічний відбір за рівнем продакшену та масштабу. Було приємно бачити й виступ Kalush Orchestra серед інтервал-актів для шоу. Саме на цьому відборі видно, що для когось наш відбір є прикладом — із 2022 року на ірландському відборі завжди можна побачити панель експертів, які коментують кожен виступ після його завершення, що вважається саме українською новацією у світі «Євробачення». Втім, ця ідея доволі дивно була реалізована в ірландському контексті — минулі два відбори ці експерти просто хвалили всіх учасників за все. Цього ж року в панелі з’явився характер і трохи критичних голосів, що додало шоу динаміки, а цій концепції — сенсу.

Виникає інше питання — чому тимчасом як голова делегації бідкається, що немає грошей на окреме шоу, посередині відбору влаштовують вікторину з грошовим призом 20 тисяч євро, а також подарунками від локальної мережі супермаркетів?

Luxembourg Song Contest

Джерело: RTL

Формат. Люксембург повернувся на конкурс після майже тридцятирічної перерви й тому вирішив зробити це з новим форматом відкритого відбору. Для свого повернення країна обирала представника та пісню на окремому фінальному концерті у прямому ефірі з вісьмома конкурсними виступами, які було обрано після закритих прослуховувань. Голосування відбувалось у два етапи — спершу визначали три пісні для «суперфіналу» голосуванням міжнародного журі та глядачів з усього світу на офіційній платформі «Євробачення» для голосування (з прив’язкою до кредитної карти). Потім таке ж голосування проводили серед трьох пісень, щоб визначити переможця. Слід зазначити, що оскільки у Люксембурзі проживає багато іноземців на постійній основі, було запроваджене правило — учасники мають бути «тісно пов’язаними з люксембурзькою музичною сценою» впродовж щонайменше трьох років поспіль. Натомість обмежень на громадянство авторів пісень не накладали.

Загальний рівень пісень. Від цього відбору багато очікували. Було цікаво подивитися, як саме повернеться одна з найуспішніших країн конкурсу. Втім, на жаль, лайнап у цілому виявився надто безпечним, бо складається, по суті, з надто рівних пісень, які, за відчуттями, було написано в «таборі для авторів». Взагалі, кілька країн зловживають цією практикою, пишучи ледь не всі пісні для відбору саме на цих «таборах», через що лайнапи звучать монотонно й однаково. Люксембург, на жаль, став одним із них. Однак є надія, що це лише безпечний початок. Це доволі очікувано, оскільки за більш ніж тридцять років «Євробачення» докорінно змінилося і тепер Люксембургу треба пройти «сито» півфіналів, щоб отримати гарний результат. Бажання відчути на собі, що саме працює, а що — ні, саме через такі безпечні пісні пояснює, чому люксембурзький відбір звучить саме так цьогоріч. На те, що це — навмисна стратегія, також може вказувати той факт, що до фіналу відбору не пройшов люксембурзький фолк-колектив, який сподобався глядачам більше за конкурсні виступи (англомовні коментаторки назвали їх локальною версією Kalush Orchestra).

Пісня, на яку варто звернути увагу. Krick – Drowning in the Rain (драматична балада з характерним стилем писання пісень норвезькою виконавицею Elsie Bay, яка двічі намагалася поїхати від Норвегії, але так і не змогла, хоч і була фан-фавориткою. До речі, як і ця пісня, якій не вистачило до перемоги кількох балів).

Сцена відбору. Джерело: RTL

Продакшен. Якщо деякі українці обурюються тендером на 11 мільйонів гривень на наш відбір і «козиряють» відмовою Румунії з фінансових причин (дивно, чому ніхто не згадав за приклад Чорногорії з 2020 року, яка відмовилася від участі в конкурсі, щоб закупити кілька автомобілів для новинної редакції мовника), то цікавою буде реакція громадян Люксембургу після конкурсу. Місцевий мовник RTL витратив на своє повернення… приблизно 1 мільйон євро (конвертуйте у гривні). І справді, дорожнечу видно — шоу проводили на окремій арені, сцена виглядала за масштабом як головне «Євробачення», так само як і структура самого концерту, де серед гостьових виступів були в основному колишні переможці конкурсу (зокрема і Руслана!).  

Однак у цьому всьому видно нерозуміння того, як добре розкрити конкурсні виступи. На додачу до прісного лайнапу, його ще й завалили поганою зйомкою (чи то арена не була пристосована до телевізійного ефіру, чи то просто оператори не надто постарались, але зйомка виглядала доволі «скуто») та постановками, які дуже часто не збігалися з піснею. Усю цю головоломку ускладнило ще й те, що, з одного боку, відбір і був орієнтованим на міжнародну аудиторію (на відміну від тієї ж Албанії), з іншого — було дуже втомливо слухати тригодинне шоу чотирма мовами (офіційними мовами Люксембургу).

«Ізраїльський слід» також присутній і в цьому відборі — продакшеном шоу займалася компанія голови ізраїльської делегації, а переможниця — виконавиця Tali — має єврейське коріння та відкрито підтримує Ізраїль у конфлікті з Палестиною, через що зіткнулася з критикою та нападками з боку користувачів мережі Х (колишній твітер). 

У наступному тексті ми порівняємо український відбір з іспанським Benidorm Fest, норвезьким Melodi Grand Prix та Malta Eurovision Song Contest.

Скриншот на головній: ESCZ - official channel / ютуб