Суспільному дорікають низькими рейтингами та відсутністю якісного розважального контенту. Претензії в бік Національної суспільної телерадіокомпанії особливо загострилися напередодні обрання голови правління, яке має відбутися наприкінці квітня 2021 року. Та ніхто з критиків, а серед них президент Володимир Зеленський, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко й деякінародні депутати, не зачіпає теми недофінансування медіахолдингу. За чотири роки існування НСТУ жодного разу не отримала всіх грошей, які передбачалися на її фінансування згідно із законом. У 2021 році начебто вперше й виділили повний бюджет, проте 400 мільйонів гривень «зашили» в новостворений фонд, із якого є великий ризик нічого не отримати. Таке бюджетування паралізує довготривалі плани НСТУ, запуск великих проєктів, а в попередні роки призводило до режиму виживання й жорсткої економії.

У лютому 2018 року експерти Ради Європи в Україні публічно презентували нову модель фінансування НСТУ, яка могла б унеможливити політичний тиск на компанію та забезпечити їй стабільність і незалежність. Вона ґрунтується на фінансуванні НСТУ зі спеціального фонду державного бюджету, надходження до якого отримані внаслідок сплати рентної плати (зборів) користувачів радіочастотного ресурсу. Платниками ренти є передусім мобільні оператори, тобто на практиці майже кожен українець долучатиметься до фінансування Суспільного.

Цю ідею схвалила наглядова рада НСТУ, а експерти Офісу Ради Європи в Україні довго намагалися донести народним депутатам необхідність внесення відповідних змін до закону. Парламентарі вислуховували рекомендації, інколи погоджувалися, але нічого не робили.

Першим публічно підтримав нову модель фінансування голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. 19 жовтня 2020 року під час онлайн-обговорення «Потужний та фінансово-стабільний Суспільний мовник — невід’ємна частина демократичного суспільства» він виступив за те, щоб розробити поправки до закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення», забезпечити Суспільному автоматичне фінансування й не залежати щороку від голосування за закон про бюджет. «Якщо ми хочемо забезпечити стале і передбачуване майбутнє Суспільного, то маємо відмовитися від теперішньої моделі фінансування», — сказав Потураєв. Тоді він мало сподівався, що такий законопроєкт пройде.

Проте вже в лютому 2021 року Микита Потураєв рішучіше висловлювався щодо нової моделі фінансування. Під час онлайн-дискусії «Суспільне мовлення: як продовжити ефективну реформу?» він сказав, що Верховна Рада має розглянути нову модель фінансування за рахунок ренти за користування радіочастотним ресурсом. На його думку, у 2021 році немає шансів ухвалити нову модель фінансування, оскільки цей рік піковий щодо виплат зовнішніх боргів. Потураєв сподівається на 2022 рік і хвалить саму ідею: «Вона проста і дієва, зрозуміло, з якого ринку приходять гроші. Вони автоматично нараховуються і мовник працює. Зменшення фінансування може залежати тільки від економічної кризи. Та це значно краще, ніж бути у залежності від доброї волі Міністерства фінансів, яке має фіскально-бухгалтерську психологію».

Думками про доцільність запровадження нової моделі фінансування із «Детектором медіа» поділилися голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, керівниця проєкту «Європейський союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні» Галина Смірнова, член правління НСТУ, відповідальний за адміністративно-господарський напрям і регіональний розвиток, Микола Чернотицький та секретар наглядової ради НСТУ, один із ініціаторів впровадження нової моделі фінансування, програмний директор ГО «Детектор медіа» Вадим Міський.

Фото — Володимир Шевчук

Микита Потураєв: «Популісти щороку намагаються «відкусити» з бюджету НСТУ на якісь важливі потреби»

Україна зобов’язалася провести реформу Суспільного мовлення і утримувати мовника з держбюджету. І повинна це робити. На жаль, популісти щороку намагаються «відкусити» з бюджету НСТУ на якісь важливі потреби, які завжди були і будуть у будь-якої держави. Це відбувається через нерозуміння важливості ролі Суспільного. Навіть останні події, пов’язані з пропозицією Національної Ради реформ забрати у Суспільного 500 млн грн на інші реформи, свідчать про те, що постійно у когось виникатиме бажання обрізати бюджет НСТУ.

Я підтримую пропозицію щодо зміни моделі фінансування АТ «НСТУ», яка має стати більш захищеною, що в свою чергу зробить Суспільне більш незалежним. Мені подобається модель, яку запропонував Вадим Міський, щоґрунтується нафінансуванні НСТУ зі спеціального фонду державного бюджету, надходження до якого отримані внаслідок сплати рентної плати (зборів) користувачів радіочастотного ресурсу. Тому я буду підтримувати її впровадження.

Галина Смірнова: «За будь-якими формами фінансування повинні стояти надійні, прозорі та дієві гарантії»

– Галино, Рада Європи постійно наголошує на потребі вдосконалити модель фінансування Суспільного мовлення. Відповідно до аналізу міжнародних експертів Ради Європи, є два шляхи оптимізації моделі фінансування. Який є пріоритетним для України?

– У 2019 році експерти Ради Європи підготували звіт «Система фінансування українського Суспільного мовника ПАТ "НСТУ" у світлі стандартів Ради Європи». Результати свідчать, що в поточній ситуації в Україні життєздатними є два сценарії фінансування Суспільного. Відповідно до першого, поточна модель фінансування АТ «НСТУ» зберігається, однак потрібно внести зміни до законодавства, щоб уникнути політичного втручання в розрахунок обсягів бюджетного фінансування. Зміни мають гарантувати, що положення про фінансування АТ «НСТУ» в розмірі 0,2% від загального фонду Державного бюджету за попередній рік стане обов’язковим і уряд із парламентом будуть його дотримуватися. Це, безумовно, було б найпростішим і найбільш сталим рішенням для телерадіокомпанії, якій потрібне стабільне фінансування для реформування. Однак ця модель спрацювала би лише за умови зміни політичних практик і культури.

Другий сценарій, який ґрунтується на розробці альтернативної моделі, яку підтримує АТ «НСТУ», передбачає впровадження цільового джерела фінансування зі спеціального фонду державного бюджету, надходження до якого отримані внаслідок сплати рентної плати (зборів) користувачами радіочастотного ресурсу (наприклад, телерадіомовними компаніями чи надавачами телекомунікаційних послуг). Попри ризики, які першочергово пов'язані з можливими коливаннями в оплаті зборів чи станом телекомунікаційної галузі, ця модель варта уваги. У деяких аспектах така модель, імовірно, буде ефективнішою для усунення політичного втручання, бо диверсифікує джерела державного фінансування. Однак щоб бути життєздатною, вона також вимагає наявності чітких норм, які непохитно закріплять рівень фінансування АТ «НСТУ».

– Наскільки критичною є ця проблема? Чи можна говорити про реальну незалежність Суспільного без впровадження надійної моделі фінансування?

– Фінансування лежить в основі незалежності Суспільного, ці дві речі нерозривно пов'язані. Стандарти Ради Європи вказують на те, що держава повинна створити належні, надійні й прозорі механізми фінансування суспільних мовників, які гарантуватимуть їм засоби, потрібні для виконання своєї місії. Надійна модель фінансування не дасть використовувати щорічне фінансування як засіб тиску або впливу на редакційну незалежність та інституційну автономність Суспільного. Більше того, в стандартах Ради Європи зазначено, що фінансування суспільних мовників має бути передбачуваним, що робить можливим довгострокове планування.

Як показує досвід нашого Суспільного, незалежність без надійного фінансування, а також в умовах недофінансуванняможлива, проте це позначається на його розвиткові.

Варто пам'ятати, що за будь-якими формами фінансування мають стояти надійні, прозорі та дієві гарантії. Слід створити запобіжники, щоб запобігти втручанню як у процесі планування, так і затвердження розміру виділеного фінансування.

– Чи веде Офіс Ради Європи роботу з парламентом чи урядом над законопроєктом про зміну моделі фінансування НСТУ?

– Після підготовки звіту експертів медійні проєкти Офісу Ради Європи в Україні і керівництво АТ «НСТУ» розпочали роботу над його впровадженням із фракціями парламенту, профільним комітетом ВРУ і Міністерством фінансів. Пізніше звіт був представлений також комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, Міністерству культури та інформаційної політики. Микита Потураєв, голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, пообіцяв не відкладати законодавчу роботу з цього питання. Наш проєкт «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні» готовий надати всебічну підтримку цьому процесу, зокрема експертну, проведення публічних заходів тощо, щоби фінансування Суспільного стало надійнішим і прозорішим, як того вимагають стандарти Ради Європи.

Микола Чернотицький: «Компанія дійшла до того рівня, що сама хоче максимально залучати сторонні продакшени до виробництва»

– Миколо, наскільки комфортною для менеджменту Суспільного є нинішня модель фінансування компанії? Якими є її переваги й вади?

– Нинішня модель фінансування є вразливою та нестабільною. Як наслідок, компанія має короткий горизонт планування. Відповідно, це зменшує управлінський цикл, і будь-який проєкт, що має термін більше ніж рік, опиняється під загрозою.

– У попередні роки НСТУ інколи залишалася практично без бюджету на капітальні видатки, що унеможливило технічне оновлення та придбання авторських прав на контент. Чи має компанія план капітальних інвестицій на кілька років уперед, який вона може впроваджувати? Що потрібно змінити, щоби план став реальністю?

– Ми маємо розроблені плани капітальних інвестицій, які включають технічне оновлення філій і центрального офісу, ремонти приміщень, у тому числі переїзд, до прикладу, Харківської філії, а також необхідні права на контент для наших платформ. Треба, щоб Кабінет Міністрів враховував необхідність включення капітальних видатків у бюджет АТ «НСТУ» і не розподіляв їх надходження на листопад-грудень, бо компанія не встигне їх використати.

– У нинішньому проєкті змін до закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» пропонується зобов'язати компанію за умови повного фінансування витрачати 50% грошей на виробництво контенту, причому половину з них — через замовлення у приватних продакшенів. Наскільки реалістичною, на ваш погляд, є така норма? Чи можливо її застосовувати в умовах невпевненості в бюджеті наступного року, зокрема планувати кількарічні проєкти з кіносеріального виробництва?

– Я б волів не входити в жорстку регламентацію, скільки грошей на який спосіб виробництва витрачати. Компанія дійшла до того рівня, що сама хоче максимально залучати сторонні продакшени до виробництва. Тут має бути двосторонній рух. З одного боку, компанія має бути спроможна адмініструвати великі обсяги виробництва, мають бути зняті деякі законодавчі обмеження. З другого — самі продакшени мають бути готові перетравити ці гроші, враховуючи всю їхню бюджетну специфіку.

Вадим Міський: «Сьогоднішня модель фінансування сковує мовника та не дозволяє йому планувати свою діяльність і розвиток»

– Вадиме, на вашу думку, що не так із нинішньою моделлю фінансування й наскільки нагальною є потреба її змінювати?

– Нинішня модель фінансування має одну ключову ваду: не дає жодної впевненості в тому, яким буде бюджет НСТУ наступного року. З одного боку, ми маємо певну видимість гарантії прогнозованого фінансування в законі про Суспільне мовлення. З іншого боку, ця гарантія юридично скасована пунктом 26 прикінцевих положень Бюджетного кодексу, тому за урізання бюджету НСТУ ніхто відповідальності не несе.

Через це неможливо робити серйозні інвестиції в технічне переоснащення та у виробництво кіно- та телесеріальних проєктів. Всі великі проєкти робляться кілька років, і навіть якщо сьогодні в нас є повний бюджет, ми не можемо розпочати «довгий» проєкт, бо ризикуємо з нового року залізти в борги. Сьогоднішня модель фінансування сковує мовника та не дозволяє йому планувати свою діяльність та розвиток.

– Ви запропонували нову модель фінансування НСТУ на початку 2018 року. Що змінилося відтоді, чи не варто коригувати пропозиції? До прикладу, чи вистачить надходжень від радіочастотної ренти для потреб усіх каналів та платформ Суспільного?

– З моменту публічної презентації нової моделі фінансування в лютому 2018 року зовнішні умови не змінилися. Суспільне у 2018, 2019 та 2020 роках не отримало належного фінансування. Цього року вперше маємо формально повний бюджет, однак 400 мільйонів гривень із нього, які розписані на капітальні видатки включно з оновленням техніки та закупівлею прав на контент, ми ризикуємо не отримати. Адже держава їх надасть лише за умови, що збере достатньо надходжень від ліцензування азартних ігор. Що буде наступного року, як і раніше, невідомо.

Наглядова рада НСТУ підтримала пропозиції щодо запровадження нової моделі фінансування — зі спецфонду держбюджету, що наповнюватиметься за рахунок радіочастотної ренти.

Після обрання нового президента та парламенту 2019 року влада вперше почала декларувати готовність запровадити надійну модель фінансування НСТУ. Про це говорили заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко та голова профільного комітету Микита Потураєв, що свідчить про еволюцію в усвідомленні ролі Суспільного мовника з боку влади.

Хочу спростувати кілька фейків про модель зі спецфондом на базі радіочастотної ренти, які виникли за ці роки та вже перетворюються на конспірологічні теорії:

• Фейк №1 «Доходи від радіочастотної ренти скоро зникнуть». У минулі роки наводили навіть приклад: «От бачите, вже відключається аналогове телемовлення». Очевидно, таке може сказати лише людина, яка має погане уявлення про роботу телекомунікаційної індустрії. Відключення аналогового мовлення не призвело до істотних змін надходжень від ренти, й ось чому. По-перше, платниками ренти є передусім мобільні оператори, а ефірні телеканали та радіостанції дають порівняно невелику частку. По-друге, коли певний діапазон частот вивільняється, одразу знаходяться нові користувачі цього ресурсу. Як ми бачимо, ринок радіочастотних телекомунікацій є дуже динамічним — з’являються оператори 3G, 4G, 5G. У наступні роки на нас чекає постійне зростання цього ринку.
• Фейк №2 «Грошей від радіочастотної ренти не вистачить для потреб НСТУ». За ці роки ми впевнилися, що вистачить. Динаміка зростання очікуваних надходжень від ренти за користування радіочастотним ресурсом показує, що Суспільному мовленню повністю вистачить цього джерела грошей. Наприклад, у 2021 році в держбюджеті заплановано 3,3 мільярда гривень надходжень від ренти, це на мільярд більше, ніж у 2020 році. Коли ми розробляли модель, то пропонували закріпити за суспільним мовленням лише частину надходжень від ренти: 70–80%. Утім, якщо ми бачимо готовність влади інвестувати ресурси в підтримку ринку приватних українських продакшен-компаній через Суспільне, яке замовлятиме в них контент, то скільки виділити грошей для індустрії — це вже питання політичне. Звісно, в такому разі доцільно всю ренту закріпити за Суспільним мовником.
• Фейк №3 «Радіочастоти — це парафія військових, доходи від ренти йдуть на їхні потреби». Подібні твердження теж випливають із нерозуміння принципів бюджетного законодавства. Відповідно до Бюджетного кодексу, вся рентна плата за користування радіочастотним ресурсом спрямовується до загального фонду державного бюджету та не має визначеного отримувача. Ці гроші потрапляють на єдиний казначейський рахунок і з них фінансуються будь-які загальні видатки держбюджету: пенсії, зарплати держслужбовцям, охорона здоров’я, суспільне мовлення, оборона та будь-що інше. Цільовий отримувач грошей з’явиться лише тоді, коли надходження спрямують у спеціальний фонд держбюджету.
• Фейк №4 «Радіочастотна рента — це гроші лише від радіомовників, а як же телеіндустрія?» Знову ні, адже радіочастотами користуються і телеканали для поширення ефірного сигналу, і мобільні оператори — для надання широкого спектру послуг, і всі вони є платниками радіочастотної ренти.
• Фейк №5 «Бюджет суспільного мовлення не стане більш захищеним від впровадження нової моделі фінансування, адже все одно держбюджет у руках політиків». Нинішня модель фінансування — це взагалі відсутність будь-якої гарантії. Зараз можна просто недодати грошей НСТУ й це буде цілком законно. Натомість щоб недодати грошей за нової моделі фінансування, потрібно буде спершу її змінити, тобто прийняти політичне рішення про внесення змін до Бюджетного кодексу, а вже потім записати урізану суму в держбюджет. Таким чином, бюджет і справді залишиться «в руках політиків», але рівень захищеності моделі фінансування зростає. А тих, хто сподівається повністю уникнути впливу політиків на рівень фінансування Суспільного — розчарую. Це неможливо: навіть у Британії уряд встановлює розмір абонплати за Бі-бі-сі.

– Чи розглядався варіант запровадження абонплати з домогосподарств за суспільне мовлення, яка ще залишається у деяких країнах Європи?

– Ми детально розглядали такий сценарій і вважаємо його нереалістичним. Передусім через неготовність українців до нового «комунального платежу» на фоні постійного зростання тарифів на електроенергію, газ, теплопостачання тощо.

У 2017 році на замовлення Ради Європи було проведене дослідження TNS Kantar, яке показало, що лише 9% громадян готові платити за суспільне мовлення (оптимальною сумою опитані тоді називали близько 40 гривень на місяць). У грудні 2020 року НСТУ завершила нову хвилю дослідження, яка показує, що готовність за ці роки зросла до 18%. Це досі критично мало, адже змусити 82% людей платити — це нереалістичне завдання.

Крім того, зараз у Європі тренд на відмову від абонплати з домогосподарств за суспільне мовлення. Раніше домогосподарства платили лише в тому випадку, якщо в них був телевізор. У сучасному світі телевізор більше не є основним способом споживання контенту. Люди слухають подкасти й читають новини в інтернеті, вони можуть зовсім не мати телевізора, який здатен приймати ефірний сигнал, і таким чином уникають платежів. Маючи пропозиції безкоштовного онлайн-контенту, кількість якого постійно зростає, люди все частіше ставлять під сумнів легітимність моделі абонплати навіть у західних країнах, де давно встановилася традиція суспільних медіа. Так, нещодавно від абонплати відмовилися Швеція та Фінляндія, які перейшли на модель фінансування через спецфонд за межами загального держбюджету. Загалом, у переважній більшості (60%) країн — учасниць Європейської мовної спілки суспільні мовники фінансуються з державного бюджету, а не з абонплати.

Нова модель фінансування НСТУ також спирається на широку базу платників. Рівень проникнення мобільного зв’язку в Україні давно перевищив 100% — мобільним зв’язком користуються всі, а в багатьох є більш ніж одна SIM-карта. Всі користувачі мобільного зв'язку опосередковано, через своїх операторів, є платниками радіочастотної ренти. Таким чином, на практиці кожен громадянин долучатиметься до фінансування Суспільного.

– Чи можливі компромісні рішення в питаннях запровадження нової моделі фінансування компанії й наскільки компанія відкрита до переговорів щодо нюансів цієї моделі?

– Готовність влади запровадити надійну модель фінансування Суспільного з’явиться тоді, коли стане очевидною користь, яку приносить компанія, її внесок. Сьогодні головним запитанням до НСТУ з боку влади є «чому в “UA: Першого” низький рейтинг?». При цьому чомусь забувають, що «Українське радіо» є абсолютним лідером за рейтингами серед розмовних та інформаційних радіостанцій, а також що стрімко набирають обертів онлайн-проєкти Суспільного.

Суспільне мовлення може бути корисним не лише як виробник інформаційного контенту. У багатьох країнах суспільні мовники є найбільшими замовниками телесеріального контенту у приватних продакшен-компаній та фактично виконують роль ринкотворчого гравця для цілої індустрії. А це робочі місця в країні, сплата податків у бюджет та інші переваги для економіки.

На мій погляд, закріпити обов’язок Суспільного витрачати частину бюджету на замовлення у приватних продакшен-компаній — це й може бути питанням компромісу з боку мовника для запровадження надійної моделі фінансування. Адже зараз ініціатива про спрямування 25% грошей на зовнішнє виробництво за умови повного фінансування, яка міститься у проєкті змін до закону про Суспільне мовлення, ніколи не запрацює: попередні роки яскраво демонструють, що при складанні держбюджету на Суспільному завжди хотітимуть зекономити.

Інший компроміс може полягати у визначенні відсотка від ренти, який спрямовуватиметься на потреби НСТУ. Це не обов’язково має бути 100%, але ми маємо бути свідомі того, що більше грошей для Суспільного — це більше грошей для підтримки креативних індустрій в Україні.

Фото: фейсбук, пресслужби Суспільного