Народні депутати України неодноразово на різних заходах цікавилися в менеджерів Національної суспільної телерадіокомпанії про мовлення на прикордонних і тимчасово окупованих територіях, кількістю ліцензій на теле- і радіомовлення. Наприклад, влітку 2020 року Комітет гуманітарної та інформполітики створив робочу групу щодо регіонального інформаційного мовлення Суспільного. Її очолила народна депутатка, перша заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич. Одне із засідань робочої групи було присвячене покриттю телерадіосигналом Суспільного мовника.

«Детектор суспільного мовлення» вирішив розпитати директора з розвитку мереж НСТУ про все, що стосується частот і ліцензій на мовлення телеканалів і радіостанцій Суспільного, співпраці телерадіокомпанії з Нацрадою та операторами телекомунікацій, а також про те, скільки коштів має виділили НСТУ з бюджету, щоби покрити всі витрати на доставку сигналу всіх її телеканалів і радіостанцій. На наші запитання він відповідав письмово. «Відповідно до всіх ліцензій на початок 2020 року, на трансляції нам потрібно було щонайменше 445 млн грн», — повідомив Дмитро Грузинський.

До речі, це може бути одною з відповідей для народного депутата Олександра Качури, що таке Суспільне й чому на фінансову підтримку НСТУ потрібно виділити 0,2 % фінансування з держбюджету, а не просувати законопроєкт щодооптимізації державного фінансування для Суспільного.

«Ми не відмовлялися від співпраці з Концерном РРТ»

– 10 жовтня 2019 року три канали «Українського радіо» виграли на конкурсі Нацради 87 частот у FM-діапазоні. НСТУ мала рік, щоб освоїти всі частоти, та станом на 10 жовтня 2020 року в деяких населених пунктах Суспільне радіо не почало мовити, наприклад, радіо «Культура» у Львові. Скільки частот ви ще не встигли освоїти? Із чим це пов’язано? Чи дала вам Нацрада відстрочку, чи ви ризикуєте втратити ці ліцензії?

– За підсумками проведених Нацрадою конкурсів у жовтні 2019 року, Суспільний мовник отримав 86 нових ліцензій на радіомовлення та на одній частоті збільшив тривалість мовлення (це смт Варва на Чернігівщині, де додалося 15 хвилин на добу в будні дні). Станом на зараз уже запущено 79 із них. Поки що не розпочато мовлення в семи населених пунктах (причому два з них буде запущено до кінця року). На це є об’єктивні причини, які здебільшого пов’язані зі впливом на наше життя та роботу епідемії COVID-19. Однак ми щодня робимо все, що від нас залежить, щоб дозапустити в роботу всі частоти. Адже максимальна присутність і максимальне охоплення аудиторії програмами Суспільного — то наше стратегічне завдання.

Потрібно розуміти, що більшість офіційних установ та регуляторних органів впродовж жорсткого весняного карантину або взагалі не працювали, або працювали за специфічним графіком. Потім — продовження карантину та ще й літній сезон відпусток. Далися взнаки й питання, пов’язані зі змінами всередині КРРТ — нашого найбільшого партнера по трансляції. Все це вплинуло й на терміни отримання дозвільних документів, котрі необхідні операторам для початку розбудови частоти та мовлення, й на закупівлю необхідної техніки, терміни проведення монтажних робіт, організацію каналів доставки сигналу тощо. Наші партнери — представники операторів зв’язку — знають, скільки труднощів доводилося долати подекуди навіть там, де їх ніхто не очікував. Адже ми повинні слідувати не тільки духу, а ще й букві закону. І жодних поблажок нам ніхто не давав.

Епідемія та карантин вплинули на всі традиційні галузі, медіа також дісталося. Крім затримок із дозвільними документами, які необхідні операторам, по деяких частотах нам також доводилося вносити зміни до ліцензій. Це стосується, наприклад, ситуацій, коли за адресами, які були зазначені в конкурсних умовах, виявлялося, що вже немає висотних споруд, або оператор, який, згідно з ліцензією, отримав право на розбудову якоїсь конкретної частоти, може встановити передавач за іншою адресою. Тобто оформлення документів зайняло чимало часу. Звісно, що ми, відповідно до вимог чинного законодавства, попередили держрегулятора — Національну раду з питань телебачення та радіомовлення.

– Які компанії надають послуги із трансляції в FM-діапазоні для нових частот?

– Ми користуємося послугами лише тих операторів, які прописані в ліцензіях на мовлення АТ «НСТУ» та дозволах на тимчасове мовлення, виданих Нацрадою. У випадку з радіо — це Концерн РРТ, ТОВ «Телемережі України», ТОВ «ЕРБ», ОКП «Агроінформ», Вінницька філія ПАТ «Укрінформ», КП «Редакція Долинського районного радіомовлення», КП «ІІЦ».

– НСТУ зазвичай, коли купує послуги з теле- і радіомовлення, застосовує переговорну процедуру чи щороку продовжує співпрацю. Що та як саме вас обмежує у виборі та зміні операторів телекомунікацій — ліцензійні умови, вимоги до проведення закупівель? Чи потрібні, на вашу думку, якісь зміни до законодавства та інших нормативно-правових актів, які регулюють НСТУ в цьому плані?

– Наша співпраця з операторами телекомринку базується на тих самих законах і принципах, як і в інших мовників. Єдиною принциповою різницею є те, що як отримувачі фінансової підтримки з державного бюджету, будь-які закупівлі ми проводимо відповідно до вимог бюджетного кодексу та закону «Про публічні закупівлі». Тому ми щороку проводимо нові процедури закупівлі.

А далі, як я вже говорив, всі оператори, які надають нам послуги із трансляції наших програм, прописані в нас у ліцензіях. Відповідно до вимог законів «Про телебачення і радіомовлення», «Про радіочастотний ресурс», на підставі наших ліцензій на мовлення вони отримують дозволи на експлуатацію своїх передавачів, через які передають в ефір наші програми. Два оператори в одному місті не можуть мати дозвіл на трансляцію однієї й тієї ж телерадіопрограми в одному діапазоні. «Український державний центр радіочастот» (УДЦР) просто не видасть дозволи. Відповідно, протягом дії ліцензії нам немає сенсу змінювати оператора, адже це означитиме припинення мовлення. Якщо на частоті вже ведеться мовлення, то технічно неможливо замовити послугу з трансляції на цій же частоті в іншого оператора без тимчасового припинення мовлення. А компанії, з якими ми працюємо, зарекомендували себе як надійні партнери, яких знають на ринку і послугами яких користується чимало телерадіоорганізацій в Україні.

Якщо ж говорити про те, як визначається оператор, який обслуговуватиме, скажімо, нові частоти, — то тут Суспільне, як і будь-який інший мовник, користується зрозумілим алгоритмом. При визначенні потенційного оператора телекомунікацій враховуються такі моменти:

- оперативність будівництва радіомовного об'єкта;

- розширені технічні характеристики (за наявністю) радіомовного об'єкта;

- вартість послуг із трансляції;

- можливість та оперативність будівництва каналу зв'язку до передавача, його вартість;

- можливість і вартість установки та обслуговування додаткового телекомунікаційного обладнання;

- додаткові щомісячні витрати (це може бути плата за взаємоз'єднання, встановлення обладнання у стійку, підключення до електромережі, проектні роботи та ін.).

– У деяких населених пунктах, де послуги із трансляції чи обслуговування передавачів раніше надавав Концерт РРТ, ви почали працювати з іншими операторами. У скількох населених пунктах загалом ви відмовилися від співпраці з Концерном РРТ? Із чим це пов’язано? Наскільки дешевші послуги інших операторів порівняно з Концерном РРТ?

– Ми не відмовлялися від співпраці з Концерном РРТ. Від них ми отримали згоду на розбудову 48 радіомовних об'єктів. За підсумками року Концерн розбудує для нас іще кілька додаткових міст. Що стосується вартості послуг, то справді, на сьогодні в Концерну РРТ вони найвищі.

– У жовтні Нацрада задовольнила не всі заявки НСТУ про переоформлення ліцензій через перенесення передавачів із веж Концерну РРТ до інших операторів. Після того, як Нацрада вивчила, чи не призведе це до зменшення зони покриття сигналом, вона не дозволила перенести передавачі «Культури» у Львові, «Променя» у Хмельницькому та Черкасах. Як ця відмова вплине на діяльність НСТУ, ви готові мовити в цих містах із веж Концерну? Чи вивчала сама НСТУ, як перенесення передавачів вплине на покриття?

– Важливим є те, що, за нашими розрахунками, перенесення адреси встановлення передавачів у названих вами містах суттєво не змінювало зону покриття, але подекуди давало суттєвий плюс по кількості потенційних слухачів, які мешкають у цих зонах охоплення. УДЦР навіть видав оператору висновки на нові адреси. Але Нацрада як державний регулятор у сфері телерадіомовлення, котрий опікується, щоби радіочастотний ресурс країни використовувався максимально ефективно, замовила додаткові розрахунки в УДЦР. З них виходило, що встановлення передавачів за старими адресами, тими, які були прописані в конкурсних умовах, таки дає більшу зону покриття. І ми дослухалися до думки регуляторних органів, які уповноважені державою на проведення такого роду експертиз. І, звісно, ми готові мовити з веж Концерну РРТ, адже нині це один із наших найбільших партнерів.

«Ми розглядаємо можливість відмовитися від тих частот, де ми ділимо мовлення з іншими станціями»

– За ліцензіями «Українське радіо» має 199 FM-частот, 27 УКХ-частот, 12 частот на довгих і середніх хвилях; «Промінь» має 57 FM-частот, 56 УКХ-частот, 13 частот на довгих і середніх хвилях; «Культура» має 44 FM-частоти, 36 УКХ-частот, 10 частот на довгих і середніх хвилях. Сюди входять, у тому числі, частоти на окупованих територіях, де мовлення фактично немає. Розкажіть, будь ласка, скільки з цих частот і які з видів мовлення ви зараз не використовуєте й чому. Це тимчасово чи ви плануєте відмовлятися від якихось із них (яких і коли)? За останній рік чи були з ваших ліцензій вилучені якісь частоти?

– Наразі ми розглядаємо можливість відмовитися від тих частот, де ми ділимо мовлення з іншими станціями (не мовимо цілодобово або включається хтось інший у часових проміжках). Однак така відмова відбуватиметься лише на користь нових частот на цих територіях. Ми детально аналізуємо кожен випадок і радимося всередині колективу. Для нас важливо мовити на всіх наших частотах 24/7, щоби слухач завжди мав доступ до соціально значущої та важливої інформації, джерелом якої є «Українське радіо».

Зі 199 ліцензійних частот, які зазначені в ліцензії «Українського радіо» в FM-діапазоні, 18 знаходяться на тимчасово окупованій території, чотири у стадії розбудови та в одному населеному пункті оператор шукає місце для встановлення передавального засобу.

Із 27 ліцензійних частот в УКХ-діапазоні сім знаходяться на тимчасово окупованій території, десять передавачів працюють там, де немає FM-мовлення. Від інших ми відмовляємося (по мірі отримання FM-частот), готуємо відповідні документи.

Із 12 ліцензійних частот в СХ-діапазоні (в ДХ-діапазоні АТ «НСТУ» ліцензій на сьогодні не має) дві частотні присвоєння знаходяться на тимчасово окупованій території, інші частоти не використовуються.

Крім того, маємо й тимчасові дозволи. По мережі УР-1 видано дозволів на тимчасове мовлення на 11 частот в FM-мережі. З них три поки розбудовуються. Одна частота в СХ-діапазоні (Часів Яр) працює.

Із 57 частот, які зазначені в ліцензії радіо «Промінь»в FM-діапазоні, три частоти знаходяться в містах на окупованій території, чотири у стадії розбудови.

Із 56 ліцензійних частот «Променя» в УКХ-діапазоні 13 знаходяться на окупованій території, 11 працюють, від 34 частотних присвоєнь НСТУ планує відмовитись у зв'язку з отриманням частот в FM-діапазоні та низькою ефективністю передавачів.

Із 13 ліцензійних частот в СХ-діапазоні три частотні присвоєння знаходяться на окупованій території інші частоти не використовуються.

Тимчасові дозволи «Променя» видано на 9 частот в FM-мережі. Не працює з технічних причин — одна.

Щодо частот, на яких транслюється радіо «Культура» відповідно до отриманих ліцензій, то із 44 частот в FM-діапазоні на сьогодні одне частотне присвоєння перебуває у стадії розбудови.

Із 36 частот радіо «Культура» в УКХ-діапазоні 21 частота не використовується у зв'язку з отриманням частот в FM-діапазоні та низькою ефективністю передавачів.

Із 10 частот в СХ-діапазоні три частотні присвоєння знаходяться на окупованій території інші частоти не використовуються.

Тимчасові дозволи «Культурі» видано на 5 частот в FM-мережі. І також не працює з технічних причин одна.

Мережа «Голос Донбасу»: тимчасові дозволи видано на 6 частот в FM-мережі. Працюють усі.

По радіо «Пульс» маємо 10 робочих передавачів на підставі тимчасових дозволів в FM-мережі.

– Яку суму на рік компанія витрачає на послуги ефірного мовлення трьох каналів «Українського радіо» в УКХ, СХ і FM-діапазонах? Скільки потрібно коштів на те, щоби здійснювати мовлення за ліцензійними обсягами на всіх частотах?

– У 2020 році на послуги з трансляції ефірного мовлення трьох каналів «Українського радіо» було заплановано 62,8 млн грн. Хоча загальна потреба видатків на послуги із трансляції ефірного радіомовлення, з урахуванням виконання умов усіх чинних ліцензій і тимчасових дозволів на мовлення, складає близько 235 млн грн.

– На нашій фейсбук-сторінці запитують про ситуацію в Харкові. Один із читачів повідомив, що добре приймається в FM-діапазоні лише 100-ваттний сигнал радіо «Культура», який транслюється з вежі Концерну РРТ, тимчасом як кіловаттні сигнали «Українського радіо» та «Променя» із приватної вежі прийняти складніше. Чому так?

– У будь-якому місті є так звані мертві зони для якісного приймання сигналу радіостанції. Це пов'язано зі специфікою розповсюдження електромагнітних хвиль. На цей процес впливає рельєф, забудова, якість приймача та інші фактори. Якщо ви нам надасте контакти цього слухача в Харкові, ми постараємося розібратися в ситуації.

– Ще кілька запитань від читачів. Із чим пов'язано, що вартість трансляції радіоканалів на кіловаттних передавачах вища в Києві, ніж в інших містах, орієнтовно на 50 %?

– Саме оператори встановлюють вартість послуг, як вони розраховують цю вартість — питання саме до них. Для нас важливо, щоб наші програми були доступні слухачам. Наприклад, Концерн РРТ справді використовує підвищений коефіцієнт у Києві. Однак у Києві найбільше населення у країні, тож, звісно, ми хочемо, щоб наше радіо звучало у столиці.

– Чому в одних регіонах чи навіть містах Суспільне радіо транслюють лише з Києва без місцевих відрізків, а в інших — з обласними відрізками?

– Зараз НСТУ проводить модернізацію мережі каналів доставки радіопрограм до передавачів у регіонах. Кінцева мета — зробити її максимально надійною, ефективною та гнучкою. Зокрема, робимо й так, щоби всі передавачі в кожному регіоні були об'єднані спільною мережею доставки. Тоді всі вони зможуть транслювати програми Суспільного радіо, зокрема й вироблені місцевими редакціями. Адже до об'єднання в одну велику компанію — АТ «НСТУ» — частоти колишньої НРКУ мали свою мережу доставки програм, а частоти, на яких виходили програми колишніх обласних телерадіокомпаній (ОДТРК), мали окрему мережу доставки. Тепер це все об’єднується спільною мережею.

– Ще одне запитання від читача. У Бородянському районі Київської області приймається сигнал «Українського радіо» з регіональними врізками Житомирської філії, тоді як погано ловиться сигнал 5-кіловаттного передавача з Києва. Чому так?

– Це питання перегукується з питанням слухача із Харкова. Знову ж, необхідно дізнаватися в конкретного слухача умови прийому сигналу.

– Хто й чиїм коштом ставить обладнання для мовлення обласних відрізків: НСТУ чи оператор? Яке обладнання для цього потрібно?

– Переважно це послуги, які надає оператор. НСТУ замовляє комплексне рішення, що прописано в технічному завданні. Це дозволяє знизити ризики зупинки мовлення та скоротити витрати.

– Чи є регіони, де неможливо встановити потрібне обладнання і транслювати обласні відрізки? Якщо так, то які й чому?

– Такі регіони є, але ми намагаємося досягти максимального покриття. Це наша щоденна робота. Ми маємо поетапний план модернізації мережевої інфраструктури Суспільного. Так, за останні 6 місяців оператор ПрАТ «Київстар» побудував 63 цифрових канали (IP) зв’язку, що забезпечують доставку телерадіосигналу до передавачів у регіонах. В експлуатацію ввели 26 нових каналів зв’язку в Дніпропетровській, Чернівецькій, Закарпатській, Сумській та частково Луганській, Харківській, Чернігівській областях. Інші 37 каналів зв’язку побудували й готуємо до введення в експлуатацію.

– Кожна з трьох загальнонаціональних радіостанцій НСТУ має ліцензії на дротове (проводове) мовлення. Мережі проводового радіо УР-1, УР-2, УР-3 охоплюють різну кількість міст. Із чим це пов’язано? Чи маєте ви дані, яка зараз кількість радіоточок в Україні та яка динаміка скорочення їх чисельності? Скільки дротове мовлення коштує компанії на рік? Чи має намір НСТУ відмовлятися від нього, як це масово роблять місцеві мовники, отримуючи на конкурсах FM-частоти?

– Проводова мережа — це власність ПАТ «Укртелеком». «Укртелеком» планує скорочувати її як нерентабельну.

До 1992 року мережа проводового мовлення нараховувала 19,2 млн радіоточок: радіоточка була в кожній оселі, на кожному підприємстві, кожному підрозділі, тобто була суцільна радіофікація країни. Згодом почалося скорочення кількості радіоточок, а після приватизації «Укртелекому» скорочення відбувається великими темпами, оскільки в «Укртелекому» немає бізнес-інтересу до цієї послуги.

Станом на 1 жовтня в Україні залишилось 299 937 працюючих радіоточок. «Укртелеком» із 1 лютого 2020 року відключив від проводового радіо всіх абонентів Одеської, Миколаївської, Херсонської та Закарпатської областей, повідомляється на сайті компанії. На жаль, скорочення мережі проводового мовлення триває.

– Три суспільні радіостанції мають ліцензії на цифрове радіомовлення T-DAB у Києві. Чи виправдав себе цей експеримент? Чи маєте ви якісь дані про кількість слухачів цифрового радіо? Що вам зараз дає це мовлення? Чи це суто робота на перспективу? Скільки коштує НСТУ цей експеримент на рік?

– Суспільний мовник ставить собі за мету, щоби контент ішов за аудиторією. Відповідно, інноваційні способи розповсюдження програм — це один зі шляхів наблизитися до своєї потенційної аудиторії. Національна рада виставила на конкурс цифрові частоти. І НСТУ стало одним із перших мовників в Україні, які отримали саме цифрові радіоліцензії. Адже ми не тільки медіа, ми є ще й суспільною інституцією. І нам важливо підтримувати розвиток галузі, процеси її модернізації. «Українське радіо» — багаторічний член Європейської мовленнєвої спілки, а всі суспільні мовники країн Євросоюзу розпочали розбудову мереж цифрового радіомовлення стандарту DAB+.

Із травня 2018 року в Києві розпочалося експериментальне мовлення наших станцій. Ми спостерігаємо за тим, як розвиватиметься мережа, як реагує ринок та споживачі. Вартість послуг із трансляції першого каналу «Українського радіо», радіо «Промінь» та радіо «Культура» в цифровому форматі в 2020 році становить близько 400 тис. грн.

«“Зеонбуд” повідомляв про наміри встановити 14 додаткових передавачів до кінця 2020 року»

– У січні 2019 року за заявою НСТУ Нацрада анулювала 21 ліцензію на ефірне аналогове мовлення 15 філій та 259 аналогових частот «UA: Першого», залишивши аналогове мовлення тільки у прикордонних областях. Нині за ліцензіями регіональні канали Суспільного мають 122 аналогові частоти: «UA: Перший» — 93 (із них 56 в окупованому Криму, ще декілька на окупованих територіях Донбасу, де мовлення немає), «UA: Донбас» — 19 (частина на окупованій території, де мовлення немає), «UA: Суми» — 2, «UA: Харків» — 3, «UA: Херсон» — 2, «UA: Чернігів» — 3. Кілька десятків частот в окупованому Криму має «UA: Крим», але там мовлення немає. Скільки аналогових частот фактично використовує зараз НСТУ? Який добовий обсяг мовлення там?

– Наразі аналогове телевізійне мовлення залишилося в зоні проведення ООС та для мовлення на АР Крим. «UA: Перший» мовить на 18 частотах за ліцензією та на 7 частотах за тимчасовими дозволами. «UA: Культура» мовить на одній частоті за тимчасовим дозволом. «UA: Донбас» мовить на 11 частотах за ліцензією та на 7 частотах за тимчасовими дозволами. «UA: Херсон» мовить на одній частоті за ліцензією та на трьох частотах за тимчасовими дозволами. «UA: Крим» мовить на одній частоті за тимчасовим дозволом. Телеканал «UA: Крим» має ліцензії тільки на супутникове та багатоканальне мовлення. В окупованому Криму відсутнє аналогове мовлення за ліцензіями з логотипами «Крым» та «СТВ».

Фактично НСТУ використовує 49 аналогових каналів. Обсяги мовлення за ліцензіями складають: на «UA: Першому» — 18 годин 42 хвилини на добу, на «UA: Культурі» — 24 години на добу, на «UA: Донбасі» — 18 годин на добу, на «UA: Херсоні» — 24 години на добу, а в Генічеську - 10 годин на добу.

– НСТУ має 26 цифрових телевізійних ліцензій — у «UA: Першого», «UA: Культури» та всіх філій. Навіть в окупованому Криму, де мовлення фактично немає. Чи всі філії зараз мовлять цілодобово в цифровому ефірі?

– На сьогодні більшість філій Суспільного не мають цілодобового мовлення в цифровому форматі. Це є прямим наслідком неналежного фінансування Суспільного мовника. Цього року загальний бюджет Суспільного менше на 43 % від гарантованого законом, що змусило нас переглянути видатки, в тому числі й на послуги із трансляції телепрограм у цифровому форматі.

Нагадаю, що цього року в держбюджеті за бюджетною програмою «Фінансова підтримка Національної суспільної телерадіокомпанії України» затверджено фінансування в обсязі 1 млрд 711,516 млн грн, це на 300 млн менше, ніж передбачено законом «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». У квітні 2020 року, через епідемію COVID-19, Верховна Рада України проголосувала за зміни до бюджету 2020 року, скоротивши видатки, в тому числі й на НСТУ на 178,31 млн грн. Окрім того, НСТУ в лютому заморозили рахунки через старий борг НТКУ перед АТ «Євроньюз» (понад 300 млн грн). Погасити заборгованість змушена була НСТУ за рахунок власних коштів. Загальний бюджет зменшився до 1,16 млрд грн.

– Цікава ситуація в Кременчуку Полтавської області — там мовлять і «UA: Полтава», і «UA: Кропивницький», бо місто розташоване на межі двох областей. Як цю ситуацію сприймають самі кременчужани? Навіщо їм знати про те, що відбувається в сусідній області? Чи є ще такі випадки, коли в одному місті мовлять дві філії? Чи навпаки — коли в якомусь місті можна дивитися тільки суспільний регіональний телеканал із сусідньої області?

– Це питання до «Зеонбуду».

– Чи маєте ви дані, скільки населених пунктів і в яких регіонах залишилися без доступу до ефірного телебачення після того, як вимкнули аналогове мовлення, а там немає покриття цифровим сигналом?

– Це питання до УДЦР і «Зеонбуду».

– Яка ситуація з розширенням цифрового покриття «Зеонбуду»? Наскільки відомо, «Зеонбуд» так і не змінив модуляцію сигналу, щоб розширити зону покриття. Це справді так?

– Порівняно з 2019-м наші програми почали транслювати 8 нових передавальних станцій ТОВ «Зеонбуд».

– «Зеонбуд» мав встановити 44–47 додаткових передавачів (одні дані озвучувала Нацрада, інші озвучувалися на нараді у президента). Протягом 2019 року до його ліцензії на перший мультиплекс МХ-1 загалом було додано 22 додаткових передавача. Чи підписала НСТУ із «Зеонбудом» додаткову угоду про мовлення на додаткових передавачах? Якщо так, то по яких населених пунктах і чи почалося там уже мовлення? Якщо ні, то чому?

– У 2020 році НСТУ завдяки «Зеонбуду» розпочало мовлення у цифровій мережі в Одеської області: у Болграді, Балті, Лісках, Рені, Кодимі, Великій Михайлівці, Петрівському.

– Чи відомо вам, як просувається справа зі встановленням інших додаткових передавачів «Зеонбуду»?

– Так, «Зеонбуд» повідомляв про наміри щодо встановлення додаткових передавачів у телемережі мультиплексу МХ-1 у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській областях (14 передавачів) до кінця 2020 року.

– Яка ваша точка зору щодо майбутнього цифрового ефірного мовлення? Чи хотіли б ви продовжувати співпрацю із «Зеонбудом»? Що вас не влаштовує в цій співпраці зараз?

– Наразі «Зеонбуд» забезпечує найширше покриття програм Суспільного в цифровому ефірі. Подальший розвиток цифрового мовлення залежить від регулятора (Нацради) й учасників ринку. Наразі в нас достатньо конструктивна співпраця з «Зеонбудом».

– Чи хотіла б НСТУ перейти в мультиплекс Концерну РРТ, якщо такий буде розбудовуватися? За яких умов ви б хотіли туди перейти?

– Коли буде сама мережа, ми оцінимо її покриття і тарифи. Тоді вирішимо.

«Мовлення на супутнику дає змогу нашим слухачам приймати програми Суспільного в будь-якій точці країни»

– У 2017 році Волинська філія НСТУ стала першою філією, для якої Нацрада об’єднала ліцензії на цифрове та аналогове телемовлення. Тоді Михайло Шматов сказав, що подальше об’єднання відбуватиметься за таким принципом: «одна філія — одна ліцензія». Проте ми бачимо, що телевізійні ліцензії НСТУ залишилися окремими для кожного різновиду мовлення. Чому так? Михайло Шматов говорив про те, що обсяги мовлення та сітки мовлення для цифрового та аналогового мовлення відрізнялися. Саме це завадило об’єднанню ліцензій чи якісь інші причини?

– Усі без винятку ліцензії були подані на переоформлення у грудні 2017-го — лютому 2018 року до Національної ради. Але об’єднанню ліцензій під гаслом «одна філія — одна ліцензія» завадила позиція членів Національної ради щодо неможливості об’єднання в одну ліцензію різних телевізійних видів мовлення. Тому були об’єднані тільки ліцензії на ефірне мовлення по філіях.

– Ви досі володієте ліцензіями фактично неіснуючих кримських державних телекомпаній «Крым» і СТВ — ефірними, цифровими, супутниковими. Навіщо вони вам? Якщо з частотами ситуація більш-менш зрозуміла — це радіочастотний ресурс держави Україна й Нацрада просить мовників не здавати ці частоти, щоб Україна відстоювала свої позиції на міжнародному рівні, — то навіщо вам мати супутникову ліцензію неіснуючого каналу «Крым», якщо є діючий телеканал «UA: Крим»?

– Наша позиція така, що ми не відмовлятимемося від ліцензій на мовлення на тимчасово окупованих територіях. І це стосується не тільки ефірного мовлення, а й супутникового також.

– У НСТУ п’ять ліцензій на супутникове телевізійне мовлення («UA: Перший», «UA: Культура», «UA: Крим», «UA: Донбас», «UA: Закарпаття») і шість ліцензій на супутникове радіомовлення («Українське радіо», «Промінь», «Культура», «Голос Донбасу», «Тиса ФМ», Всесвітня служба радіомовлення України). Чи не плануєте відмовлятися від супутникового телебачення філій? Навіщо потрібне супутникове радіомовлення, хто його слухає? Скільки коштів ви витрачаєте на доставку супутникового сигналу (телевізійного, радійного) на рік?

– На цю ситуацію треба дивитися ширше. Є чинники, які залежать не тільки від Суспільного. На сьогодні, наприклад, супутникове мовлення — це подекуди єдина можливість для наших громадян мати доступ до українських програм на тимчасово окупованих територіях.

Мовлення на супутнику дає змогу нашим слухачам приймати програми Суспільного в будь-якій точці країни. Окрім того, ми використовуємо радіомовлення на супутнику як гарантований спосіб доставки до FM-передавачів у регіонах.

Поки що немає особливих підстав і для відмови від супутникового мовлення філій. Про Донбас та Крим уже сказав, а якщо взяти Закарпаття — тут слід враховувати такі обставини, як рельєф місцевості та споживацькі звички. Традиційно на Закарпатті телевізійні програми дивилися саме через супутник, тому що ефірне покриття там незадовільної якості. Для нас важлива наша аудиторія, тож технічні рішення обумовлені саме потребами наших глядачів та слухачів.

Що стосується вартості, то послуги з підйому на супутник всіх 11 телерадіопрограм Суспільного — це приблизно 2,5 млн грн на рік, а вартість трансляції цих одинадцяти теле- та радіопрограм становить ще приблизно 13,8 млн грн на рік. Це в рази менше, ніж послуги з ефірного розповсюдження.

– По супутниковому мовленню ви співпрацюєте з СТБ — піднімаєте сигнал з їхнього аплінка. Чи не розглядали варіанти перейти на інші аплінки? Чим вам подобається співпраця саме з СТБ?

– Враховуючи технічні й економічні фактори, співпраця з СТБ для нас є оптимальною.

– Народна депутатка Ірина Констанкевич на обговоренні фінансування НСТУ заявила, що приблизно 40 % населення України не має доступу до Суспільного теле- і радіомовлення. Вона виступила за збільшення фінансування, щоби змінити цю ситуацію. Скільки НСТУ потрібно коштів на обладнання, щоб забезпечити мовленням усіх громадян/ всю територію України? І яке саме обладнання для цього необхідне?

– Звідки інформація про 40 % — мені невідомо. Так, покриття неповне, однак ця цифра точно завищена.

Суспільний мовник ще жодного разу не отримував фінансування в повному обсязі. За три роки реформи ми отримували 52 %, 55 % і 57 % від фінансування, передбаченого законом.

Відповідно до всіх ліцензій, на початок 2020 року на трансляції нам потрібно було, щонайменше, 445 млн грн. Фактично маємо 160 млн.

Фото: пресслужби Суспільного