Зураб Аласанія, який у листопаді залишив посаду генерального директора Національної телекомпанії України та голови Комісії з перетворення НТКУ в НСТУ, зараз спостерігає за процесом реформування державного мовлення в суспільне. Але стежить прискіпливо, бо планує брати участь у конкурсі на голову правління ПАТ НСТУ, який має відбутися на початку 2017 року.

На його думку, процес реформування проходив більш-менш результативно, хоча були й вагомі перешкоди. Зокрема такі, як приєднання «Укртелефільму», створення філій Кримської та Севастопольської компаній тощо. Він називає набагато більше людей, які сприяли створенню Суспільного, ніж тих, які дещо гальмували, але вважає, що це є природнім для чиновників, які не хочуть втрачати свої повноваження.

Аласанія впевнений в тому, що в січні 2017 року ПАТ НСТУ буде зареєстровано, і ніхто не зможе стати на заваді цьому процесу.

Також вважає свою відставку правильним кроком. «Я все життя намагаюсь робити справу, не дозволяючи обставинам грати мною. Допоки це вдається, то я на них не зважаю. Коли і якщо не вдається – я відходжу в сторону», – зізнається Зураб Аласанія.

– Зурабе, на вашу думку, наскільки якісним було впровадження реформи створення суспільного мовлення 2016 року?

– Метою впровадження організаційної реформи державного мовлення в суспільне в 2016-му було створення нової господарчої форми існування компанії в особі публічного акціонерного товариства. Так, це є проміжною метою, нова юридична особа та її нова господарча форма є тільки методом, інструментом для досягнення основної мети – зміни контенту. Але ця проміжна мета все ж майже досягнута, а отже, частину реформування в 2016 можна вважати виконаною.                                                                          

– Чи вдалося дотримуватися плану реформування?

– Так, строків «дорожньої мапи» (що її було ретельно виписано на початку 2016-го робочими групами в складі фахівців НТКУ, представників Держкомтелерадіо, громадськості та ГО) було дотримано з маржою в декілька днів за рік, що є доволі високим показником для зарегульованої держави. Перший етап завершили у вересні, зараз триває і підходить до завершення другий етап.

– Що (чи хто) стало найбільшим гальмом процесу перетворення державного мовлення в суспільне?

– Непередбачена юристами колізія стикування господарчих форм одного з підприємств з іншими в процесі об’єднання стало найдовшим по строках «гальмом» реформування.

Державна УСТАНОВА (НТКУ) не могла з точки зору букви закону приєднати до себе Державне ПІДПРИЄМСТВО («Укртелефільм»), чим негайно скористались керівники та профспілки «Укртелефільму», захищаючи сумнівні оборудки із землею та нерухомістю на території підприємства. Керування конфліктом з боку окремих представників Комітету — зокрема Білоуса М.А. — довело ситуацію до точки кипіння. Справа затихла тільки після втручання Комітету ВР, який, через зміни в законі, відтермінував приєднання, а також після призначенням керівником «Укртелефільму» представника Держкомтелерадіо — Омельчука С.І. В «Укртелефільму» з’явився час та можливість владнати справи хоча б з паперами, які в іншій ситуації могли би привести до кримінальних справ та реальних строків.

Другим по строках гальмом я назвав би проблеми з формальним закриттям Кримської та Севастопольської ГТРК. Знадобилась зустріч членів Наглядової ради НСТУ із головою Фіскальної служби України, аби визнати, що виконати формальні процедури по актуванню майна в захоплених окупантами компаніях фізично неможливо.

Не так помітно ззовні, але не менш вагомо процесу реформування заважало фінансово-економічне управління Держкомітету, очолюване Барташ Н.В, що на кожному кроці знаходила тисячу формальних причин не передавати повноваження. Це природно для чиновників, але реформування це не прискорювало. Час від часу процес гальмували також дещо звужені погляди керівника юридичного управління Держкомітету Таїсії Мировець.

– А хто навпаки рухав процес?

– Безперервно і сумлінно рухали процес посольство ЄС в Україні, Рада Європи, USAID, «Інтерньюз», Європейська спілка мовників (EBU), посольства країн Європи, Британії, Канади, США. Персонально – Володимир Рістовскі, Ян Томбінскі, Мортен Ендберг, Хьюг Мінгареллі, Давід Стулік, Ольга Сєдова, Колом де Мерсе, Галина Смірнова, Алессандро Саваріс, Юргіс Вілчінскас та інші.

Додали ваги та швидкості реформі залучені європейськими структурами українські юристи Ігор Розкладай, Максим Дворовий, Роман Головенко, Андрій Гук, Дмитро Котляр. Фундація «Суспільність» на чолі з Тарасом Петрівим робила і продовжує робити все можливе для реформи.

Згадуючи про реформу, не оминути і членів уряду: Остапа Семирака, Наталю Яресько та Павла Петренка.

Процес максимально прискорював профільний Комітет свободи слова на чолі з Вікторією Сюмар. Завжди підтримувала реформу справами Нацрада з питань телебачення і радіомовлення – Юрій Артеменко, Ольга Герасим’юк, Сергій Костинський, Олександр Ілляшенко, Григорій Шверк (який продовжив рухати реформу вже в якості депутата).

Врешті-решт і Держкомітет телебачення і радіомовлення не був суцільним гальмом: реформу бажали і рухали щонайменше троє людей: голова Комітету Олег Наливайко, перший заступник голови Богдан Червак, керівник управління внутрішнього аудиту Наталя Степанова.

Не можна оминути роль в реформуванні Суспільного й колег, зокрема з ГО «Детектор медіа» (до листопада 2015 року носила назву ГО «Телекритика»), які через афілійований сайт «Суспільне мовлення» найбільш прискіпливо та уважно стежили за кожним кроком реформи, висвітлюючи її для читача. Це Наталя Лигачова, Світлана Остапа, Інна Долженкова та інші.

– Чи вважаєте зараз своє звільнення правильним кроком?

– Так, вважаю свою відставку правильним кроком і знову повторив би його. Я все життя намагаюсь робити справу, не дозволяючи обставинам грати мною. Допоки це вдається, то я на них не зважаю. Коли і якщо не вдається — я відходжу в сторону.

– Вірите, що у січні 2017 року ПАТ НСТУ буде створене?

– Не просто вірю, а певний того. Ніхто і ніщо завадити цьому вже не в силах.

– Чи збираєтеся йти на конкурс голови правління ПАТ НСТУ?

– Так, я планую взяти участь в конкурсі голови правління ПАТ НСТУ.

Сайт «Суспільне мовлення»