Українська студія телевізійних фільмів укотре відбила рейдерську атаку. За словами пана Омельчука, який наприкінці липня очолив Укртелефільм, рейдери хотіли тишком-нишком привласнити чуже майно. «Рейдери сподівалися, що колектив Укртелефільму втратить пильність і не помітить заочного рішення, яке оголосив 16 серпня 2016 суддя  Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороз В. П., у якому вирішив зняти арешти на майно Укртелефільму», – розповідає він. У відповідь студія подала позов у Київський господарський суд на накладання повторного арешту на майно, і суд його задовольнив.

Квартири й нежитлові приміщення, право власності на які відстоює студія, наразі ще не реалізовано. Генеральний директор наголошує, що це державне нерухоме майно, кошти від реалізації якого мають стати стартовим капіталом для відродження телевізійного фільмовиробництва.

Колектив Укртелефільму (49 працівників) живе за рахунок надання послуг. Розмір зарплати – середній по системі: 5 тис. грн.

Сергій Омельчук не наважується поки що називати конкретні терміни реформування Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів “Укртелефільм”» в публічне-акціонерне товариство та приєднання до ПАТ НСТУ. «Спочатку потрібно все вичистити», – каже він. Але запевняє, що один із перших документальних фільмів студії буде присвячено історії рейдерства в Україні.

Нагадаємо, 17 травня Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України “Про суспільне телебачення і радіомовлення” (щодо порядку приєднання ДП “Українська студія телевізійних фільмів “Укртелефільм”)».

– Пане Сергію, чи завершилися вже судові справи, у які було втягнуто Укртелефільм?

– На жаль, ні. Ми три роки судилася з ТОВ «Сілтек ЛТД». Згідно з  постановою Вищого господарського суду України від 11 липня 2016 року, студія «Укртелефільм» повернула свої майнові права на квартири й житлові приміщення в адміністративно-житловому комплексі. У  ТОВ «Сілтек ЛТД» було законне право звернутися у Верховний суд України й там відстоювати свої права. Але опоненти пішли класичним шляхом рейдерів. Це шлях, коли одна компанія фіктивно передає права власності іншій компанії-сателіту, а насправді вони мають одного господаря. Потім під прикриттям судового рішення зазвичай в іншій області намагаються знову відібрати права власності в законного власника. Ось це й відбулося. Думаю, рейдери сподівалися, що колектив Укртелефільму втратить пильність і не помітить заочного рішення, яке оголосив 16 серпня 2016 суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Мороз В. П., у якому вирішив зняти арешти на  майно Укртелефільму. А також визнати права власності на зазначені об’єкти фінансової компанії «Еверест». До того ж ці права оформлено 2013 року. Ця компанія ніколи не фігурувала в наших судових спорах. Укртелефільм не було повідомлено ні про існування позовної заяви, ні про призначення дати й часу розгляду, однак у рішенні зазначено, що сторони було повідомлено належним чином. Насправді нічого цього не відбулося. І рейдери сподівалися тишком-нишком привласнити чуже майно.

На сьогодні ситуація така. Ми подали позов у Київський господарський суд на накладання повторного арешту на наше майно, і суд його задовольнив. Таким чином, колектив Укртелефільму вже вкотре відстояв інтереси держави й не дозволив хапкуватим рукам рейдерів привласнити чуже майно.

Я вже казав і повторю, що нас знову намагаються відтягнути на узбіччя, щоб ми не рухалися вперед. Студія «Укртелефільм» – публічна компанія, яка хоче продовжувати знімати кіно, а не відбивати рейдерські атаки. Але обіцяю, що один із перших документальних фільмів студії буде присвячено історії рейдерства в Україні.

– Що з квартирами та нежитловими приміщеннями, які так відстоював колектив студії? Чи вдасться їх реалізувати, а на отримані кошти розвивати виробництво фільмів? Можливо, їх уже реалізовано?

– Ще не реалізовано. Підкреслюю: це державне майно. Головне, щоб усі розуміли, що нерухоме майно або кошти від його реалізації мають стати стартовим капіталом для відродження телевізійного фільмовиробництва.

– Чи вдалося вам знайти порозуміння з трудовим колективом студії «Укртелефільм»? Скільки на сьогодні в штаті працівників?

– Сподіваюся, що так. Адже ніщо так не сприяє порозумінню, як згуртована робота над досягненням спільної мети. А спільна мета, повторюю, – знімати кіно. Що стосується штату, то він у нас невеликий: 49 працівників. Думаю, у разі перетворення на публічну акціонерну компанію він дещо зміниться. Я його бачу схожим на штат подібної структури в системі польського публічного мовлення. Маю на увазі так звану продюсерську модель, коли, власне, у штаті є керівник із невеликої канцелярії, інженерно-технічні працівники, які забезпечують безперебійну роботу майнового комплексу, та служба головного продюсера. А сценаристи, режисери, оператори та інші творчі працівники працюють за контрактом. Мені здається, що така модель була б дієвою й для великого ПАТ – Національної суспільної телерадіокомпанії України.

– Чи знімають тепер на студії фільми?

– Зараз ми не знімаємо, а монтуємо документальне кіно, яке відзняв художній керівник студії Олег Бійма. Ще одне завдання, яке я поставив перед ним, – підготувати весь архів Укртелефільму до оцифрованої версії. Сьогодні це шлях у майбутнє, через великий технологічний проект «Інтелект нації». Крім того, розроблено тематичний план на наступний рік. У ньому є документальне та науково-популярне кіно. Ще однією нішею може стати дитяче кіно. Ну а до серіалів повернемося, коли за підтримки Держкомтелерадіо України та правоохоронних органів уладнаємо майнові питання. У системі суспільного мовлення Укртелефільм себе бачить як потужний виробник саме кіно.

– За рахунок чого виплачують заробітну плату працівникам? Який розмір середньої заробітної плати?

– За рахунок надання послуг. Розмір зарплати – середній по системі: 5 тис. грн.   Держкомтелерадіо намагається нам допомогти. Ми спільно працюємо над розробкою проектів, які дадуть змогу зняти напруження з виплатою заробітної плати.

– Чи здаєте в оренду приміщення студії, як це було раніше?

– В оренду ми приміщення не здаємо, а надаємо послуги Новому каналу, який знімає в наших двох павільйонах три свої шоу, а також «95-му кварталу» («Розсміши коміка»), зберігаємо велику кількість декорацій. Розумієте, здавати в оренду студії неможливо. Це все одно, що здавати якійсь конторі військову базу. Студійні павільйони – це складний технологічний комплекс, і в його працівників мають бути спеціальні сертифікати й допуски. Так ось, надаючи послуги, отримуємо кошти на комуналку та частково на зарплату.

– Що зроблено в плані реформування в суспільне мовлення після ухвалення змін до закону, відповідно до яких виведено Укртелефільм за рамки першого етапу?

– Проблеми ті, про які я вже казав: рейдери та відсутність достатніх обігових коштів. Але ми не лише це констатуємо, а й активно шукаємо шляхи вирішення. Знаєте, аж язик свербить розповісти вам у цьому інтерв’ю, які саме. Утім, як кажуть, хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Коли будуть реальні результати, тоді й поговоримо про їхню історію.

– Коли хоча б приблизно може бути створено ПАТ «Студія “Укртелефільм”»?

– Спочатку потрібно все вичистити. Тому щодо термінів я буду обережним. Після ухвалення постанови Кабінету Міністрів про перетворення на публічну акціонерну компанію ми здійснимо повний аудит діяльності підприємства. Подивіться, який складний шлях пройшли державні телерадіокомпанії лише на етапі приєднання до НТКУ. І як повилазило різноманітне майно, придбане ще за царя Гороха. Якісь незакриті угоди, якісь несписані активи. Далі йтиме корпоратизація. Для цього буде створено комісію з реорганізації. Вона визначить порядок і терміни висунення кредиторами своїх вимог до підприємства, розробить проект плану перетворення підприємства, виявить майно, яке згідно із законодавством не може бути використано для формування статутного капіталу товариства, здійснить оцінювання цілісного майнового комплексу, також і земельної ділянки, на якій розташоване підприємство, і подасть усе це на затвердження Держкомтелерадіо. Крім того, необхідно буде розрахуватися з працівниками. Можуть бути й інші проблемні питання, про які ми навіть не здогадуємось. Я маю на увазі свіжий приклад із закриттям кримських компаній. Словом, роботи буде багато. Але після неї Укртелефільм якісно зміниться. Я в цьому переконаний.

Фото з архіву Сергія Омельчука