Одне з двох: або журналісти, які готували цей сюжет, трішки недочули, про що йшлося під час цього заходу, або ж бажання виглядати кращими, ніж є насправді, призвело до неточностей та маніпуляцій у сюжеті. А оскільки йдеться про той продукт, який робить наша громадська організація «Детектор медіа», зокрема про моніторинги обласних філій НТКУ, то промовчати не змогла.

Отже, спочатку про сам сюжет. А потім деякі загальні висновки.

Журналісти ТТБ допустили низку неточностей, коли розповідали про результати реформи суспільного мовлення, а також результати моніторингу дотримання стандартів у новинах Тернопільської філії НТКУ. Нижче ви можете прочитати «розшифровку» сюжету. Подивитися його можна тут(початок: 10:о2).

Так, у сюжеті стверджується, що «ера державних теле- і радіоефірів завершилась». Ні, на жаль, ще не завершилась. І реформа ще триває. І держзамовлення ще існує. Навіть якщо воно перестане існувати де-юре, не означає, що де-факто одразу зміниться контент. Інерційність системи ніхто не відміняв. І зараз ми спостерігаємо цю інерційність на кожному кроці, особливо в регіонах.

Ще одне твердження про те, що «суспільне мовлення – новий напрямок у ЗМІ».Та ні – не напрямок. Не напрямок. Навіть Вікіпедія пише, що це публічний інститут, покликаний задовольняти інформаційні потреби суспільства. І не новий. Система суспільного мовлення у світі має багаторічну історію. У Німеччині, наприклад, вона була започаткована після Другої світової війни. Та й в Україні, до речі, про неї ведуть мову більше десяти років, ще у 1997 році приймався перший закон про суспільно-правове мовлення, розроблений Віталієм Шевченком, який проте так і не був уведений в дію. Припустимо, що журналісти могли цього не знати. Питання, хто має проводити просвітницьку компанію про роль, місце, функції суспільного мовника серед журналістів тих самих компаній, які мають стати частиною системи суспільного мовлення? І чи не мали б журналісти самі цікавитися цим питанням, оскільки це напряму пов’язано з їхньою подальшою професійною діяльністю?

Також у сюжети є неточності. «Аналіз стандартів інформаційної журналістики здійснили у 30 філіях», – зазначив журналіст. Проте цифра 30 незрозуміло звідки. Під час круглого столу я не називала цифру, а лише сказала, що цього року ми моніторимо усі регіональні філії, які мовлять, – а це загалом 26 (24 обласних і 2 районних – Новгород-Сіверська та Криворізька, які мають статус регіональних філій). У той же час суб’єктів, які включені в реформу – 32 (це уже згадані тут 26 філій, а також Кримська та Севастопольська, які не мовлять, плюс 2 центральних, НРКУ та канал «Культура»).

Але найбільше мене вразили в цьому сюжеті маніпуляції з результатами нашого моніторингу.

«На фоні західного регіону тернопільський канал ТТБ показав непоганий результат: за оцінкою експертів, показник дотримання стандартів інформаційної журналістики на нашому каналі – 4,27 балів із 6 можливих. Такий показник свідчить про вдале проведення реформи на Тернопільщині та прагнення місцевого мовника до вдосконалення», – йдеться у сюжеті.

Насправді наш моніторинг складається з двох частин (методологія моніторингу є на сайті): в одній оцінюються новини на предмет наявності «джинси» (або матеріалів з ознаками замовності), в іншій – дотримання журналістських стандартів. Так от, колеги з ТТБ сказали про той показник, що їм сподобався, і не сказали про інший – той, що найгірший по західному регіону. Насправді, ТТБ має найгірший показник з наявності «джинси» – 22% усіх сюжетів за моніторинговий період 4-8 липня. Хоча показник дотримання стандартів справді не найгірший – 4,27 (з максимальних 6-ти). Повністю моніторинг новин Тернопільської філії НТКУ можна подивитися на сайті «Суспільне мовлення».

Тут даю табличку, в якій порівняно показники по західному регіону.

Журналісти ТТБ не сказали своєму глядачу, за що їх критикували. А критикували їх за велику кількість «паркетних» сюжетів, тобто тих, в яких просувається позиція влади, або є коментарі чиновників, які звітують про виконану роботу, і тільки – у позитивному ключі. Так, наприклад, за моніторинговий тиждень ТТБ показало 5 (п’ять) протокольних сюжетів за участі голови Тернопільської ОДА Степана Барни.

Найгірше, що нема усвідомлення, що це погана практика. Бо кілька разів працівники компанії наголошували, мовляв, ну як же критикувати, якщо губернатор нас і в район візьме із собою, або якийсь чиновник ще чимось часом допоможе, це ж незручно за таких обставин їх критикувати. Ну, а керівник телекомпанії Роман Заяць взагалізаявив, що «сьогодні зріє влада. Ми співпрацюємо з нею. Бо брат розуміє брата. Влада на нас не тисне».

Після цього не дивно, що пан Заяць ототожнює суспільне та державне мовлення. «Як на мене, суспільне і державне – тотожні між собою», – заявив він під час заходу.

Напевне, тому його підлеглі й уважають, що реформа у них в Тернопільській філії рухається добре. Ну, як же інакше, якщо нема різниці між державним та суспільним? Відтак сюжет про захід закінчується ні більше, ні менше – висновком про «вдале проведення реформи на Тернопільщині та прагнення місцевого мовника до вдосконалення» (до речі, про прагнення до вдосконалення і в цьому контексті про стандарти новинної журналістики – ця зацитована мною фраза із сюжету є оціночним судженням журналіста і їй не місце в новинному сюжеті).

Шкода, що на «круглий стіл» не прийшли рядові журналісти ТТБ (був лише керівний склад), а то б вони почули, що говорив член Наглядової ради НСТУ Олексій Панич про місію Суспільного мовника. Але навіть якщо не говорити про такі високі матерії, як місія, а переглянути закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», яким мають керуватися у тому числі й усі працівники філій НТКУ, що знаходяться в процесі реформування, то там можна знайти багато чого цікавого і про невтручання органів влади у роботу мовника, і навіть про дотримання стандартів (див. нижче статті 3 та 4 цього закону).

Також прикро, що керівництво Тернопільської філії НТКУ сприймає реформу як звичайну реорганізацію компанії. Але Суспільне мовлення – це не лише нова юридична структура, а у першу чергу – інший контент, інший підхід до розуміння того, що взагалі вважати новинами (ну, не сесії ж облради чи протокольні наради у губернатора…) і для кого їх виробляти. А виробляти їх потрібно не для місцевої влади, а для місцевої громади.

Розшифрований сюжет про «круглий стіл» у програмі «Вісті ТТБ» від 25.07.16

Ведуча: Очікування від суспільного мовлення в регіонах – це питання досліджують на базі всіх телерадіокомпаній України, які на даний час вже стали філіями Національної телекомпанії України. Головне завдання – визначити, чого громадськість очікує від суспільного мовника, і з якими проблемами стикаються філії при створенні якісного контенту.

Реформу суспільного мовника сьогодні обговорили і в Тернополі.

Кореспондент:  Ера державних теле- і радіоефірів завершилась. Суспільне мовлення – новий напрямок у ЗМІ. Перші кроки реформування пройшли успішно, але етап цілком не може завершитися, бо ще сім телерадіокомпаній остаточно не зняті з реєстру, тобто наразі не переформатувались у філії.

Наталя Степанова, начальник управління аудиту Держкомтелерадіо: Це Кіровоградська телерадіокомпанія, Національна радіокомпанія, Луганська, Одеська, Івано-Франківська, Кримська і Севастопольська.

Кореспондент: Лише після цього подальше перетворення НТКУ може бути реалізованим. Відкритим залишається питання, де ж місце регіональних мовників у структурі Національної суспільної телерадіокомпанії України.

Олексій Панич, член Наглядової ради ПАТ НСТУ від сфери освіти та науки: Правління призначає голову відокремленого структурного підрозділу. Голова правління, якого призначає наглядова рада, призначає працівників відокремлених структурних підрозділів. Тобто призначення йде централізоване.

Відокремлений структурний підрозділ має свою редакційну раду з шести осіб: із них трьох призначає правління з Києва, а троє обираються на загальних зборах місцевого творчого колективу.

Плюс є ще центральна редакційна рада ПАТ НСТУ, яка складається з 15 осіб, і там п’ять осіб призначає наглядова рада, п’ять – загальні збори творчого колективу ПАТ НСТУ, п’ять – конференція регіональних редакційних рад відокремлених структурних підрозділів.

Кореспондент: На етапі становлення суспільного мовлення важливою є співпраця між головною дирекцією і філіями, а також зв'язок між усіма регіонами. При НТКУ вже створений відділ, який займається цим питанням.

Михайло Шматов, заступник генерального директора НТКУ, відповідальний за співпрацю з філіями: Чому така необхідність була? Бо з початку року, коли почалися всі перетворення, я повинен констатувати, що НТКУ була не готова до того, щоб керувати такою кількістю філій. Це завжди і постійно була прерогатива Держкомтелерадіо, яка керувала цими філіями, але це все звалилося на голову НТКУ в цій реформі, і окремого підрозділу не було, тому вся наша компанія, все керівництво НТКУ керувало цими процесами, і інколи було так, що це було не узгоджено між собою. Але хочеться подякувати всім директорам філій і нашому керівництву, що впоралися з найважчим процесом – процесом, який вже був запущений.

Кореспондент: В НТКУ розуміють проблеми, з якими стикаються регіональні філії на етапі реформування. Щоб зорієнтувати в правильному напрямку, ГО «Детектор медіа» вже два роки моніторить інформацію, яку подають у регіонах. Аналіз стандартів інформаційної журналістики здійснили у 30 філіях.На фоні західного регіону тернопільський канал ТТБ показав непоганий результат: за оцінкою експертів, показник дотримання стандартів інформаційної журналістики на нашому каналі – 4,27 балів із 6 можливих. Такий показник свідчить про вдале проведення реформи на Тернопільщині та прагнення місцевого мовника до вдосконалення.

Витяг із Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»:

Стаття 3. Принципи діяльності, гарантії незалежності НСТУ

1. Діяльність НСТУ провадиться на принципах:

1) всебічного, об’єктивного і збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;

2) дотримання норм суспільної моралі, традицій і культури Українського народу, поширення сімейних цінностей та зміцнення ролі традиційної сім’ї у розбудові українського суспільства;

3) пріоритету суспільних інтересів над комерційними та політичними;

4) чіткого відокремлення фактів від коментарів та оцінок;

5) вільного вираження поглядів, думок і переконань;

6) незалежності управління та поточної діяльності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, політичних партій, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;

7) участі громадськості в управлінні, формуванні програмної політики;

8) відсутності дискримінації за будь-якою ознакою;

9) прозорості та відкритості діяльності.

2. Забороняється втручання державних органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, а також недержавних організацій у діяльність НСТУ з метою встановлення цензури, попереднього контролю та незаконного впливу на зміст інформації, що поширюється Суспільним телебаченням і радіомовленням України.
3. Зобов’язання Суспільного телебачення і радіомовлення України щодо поширення повідомлень органів влади визначаються виключно цим Законом.

Стаття 4. Основні завдання НСТУ

1. Основними завданнями НСТУ є:

1) об’єктивне, повне, своєчасне і неупереджене інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;

1-¹) забезпечення збалансованого і прозорого доступу суб’єктів суспільно-політичного життя до програм (передач) дискусійного формату, зокрема у вигляді дебатів;

2) сприяння консолідації українського суспільства;

3) розвиток і зміцнення статусу української мови та культури, сприяння розвитку мов і культур національних меншин;

4) сприяння якнайповнішому задоволенню інформаційних, культурних та освітніх потреб населення України, у тому числі шляхом створення та поширення економічних, історично-документальних, культурно-мистецьких, навчально-пізнавальних, розважальних, спортивних програм, програм для дітей та молоді, людей з обмеженими фізичними можливостями, національних меншин, інших соціальних груп;

5) оперативне інформування населення про надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров’ю людей;

6) надання громадянам України затребуваних інформаційних продуктів, відсутніх на комерційному ринку;

7) сприяння зміцненню міжнародного авторитету України.

Фото - Олексій Темченко