Колишній генеральний директор Національної радіокомпанії України (НРКУ) Тарас Аврахов став членом Наглядової ради НСТУ від депутатської групи «Воля народу». Нагадаємо, пан Аврахов очолював НРКУ з червня 2010-го,  у вересні 2014 року його було звільнено. 

На думку Тараса Аврахова, загальнонаціональні канали НСТУ мають бути українськими за формою і змістом. Регіональні ж мовники мають відображати розмаїття народу України, задовольняти запити етнічних груп як сутнісні, так і мовні відповідно до Європейської хартії мов.

Тарас уже понад 20 років працює в журналістиці: у кадрі, за кадром та на різних посадах від редактора до генерального директора чи голови правління, і вважає, що головне зміст Суспільного, а не форма. «Для мене, як і для кожної думаючої людини, важлива запитаність, а з формою якось розберемось»,  – каже він. Крім того, Тарас виступає за поліваріантність фінансування НСТУ. «Очевидною вже на даному етапі є необхідність запровадження абонентської плати за суспільне. Коли грошей катма, поліваріантність просто необхідна», – зазначає він.

Також для пана Аврахова важливо, щоб Суспільне було по духу українським. «Я неодноразово ставив питання  “фронтменам” руху за усуспільнення: “Чи буде Україна мати Українське радіо та Українське телебачення?” Відповіді немає, і допоки ствердна відповідь не прозвучить, рухаємося ми вперед не з ангелом на плечі, а лукавим за спиною», – переконаний він.

На думку Аврахова, відкритість та звітність Наглядової ради перед суспільством допоможуть убезпечити її від політичного впливу. Водночас він додає, що якщо немає хребта, ніякі затверджені законом гарантії невтручання не допоможуть.

Нагадаємо, у жовтні було обрано кілька представників Наглядової ради НСТУ від громадських організацій. Наразі вже обрано вісім членів наглядової ради від парламентських фракцій і груп: Світлана Остапа («Самопоміч»), Лаврентій Малазонія («Опозиційний блок»), Віталій Портников («Народний фронт»), Сергій Таран («Блок Петра Порошенка»), Тарас Аврахов («Воля народу»), Ігор Хохич («Відродження»), Микола Давидюк («Радикальна партія Олега Ляшка»), Володимир Яворівський («Батьківщина»).

«Суспільне мовлення» вже оприлюднило інтрев’ю з членом Наглядової ради від ГО освітян і науковців Олексієм Паничем (ГО «Науково-видавниче об’єднання «Дух і Літера» в Шевченківському районі м. Києва), Лаврентієм Малазонією (від парламентської фракції «»Опозиційний блок).

– Тарасе, яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення в Україні? Чим воно відрізнятиметься від державного і комерційного?

– Суспільне мовлення має бути таким, яким воно потрібне для розвитку громадянського суспільства. Необхідно зробити запит і підписати своєрідний Суспільний договір між мовником та українською громадою. Наразі ж маємо переважно «великих слів велику силу». Як в українського класика соціалістичного реалізму у часи голодоморного  геноциду українського народу: «Трактор в полі дир-дир-дир... Ми за мир, ми за мир!»... Так, ми всі за мир. За об’єктивність, збалансованість, плюралізм думок.

Суспільне мовлення – це не тільки свобода від втручання. Насамперед, це відповідальність. На рівні Європейської мовної спілки ухвалено стандарти та Цінності (з великої букви), за які голосували також Національна телекомпанія та Українське радіо. Треба менше про те говорити, а просто виконувати.

Водночас маємо погодитись з тим, що суспільство нині в стані трансформацій. Маємо складний процес усвідомлення і примирення глобальних смислів на стику ідеологем «Український народ» – «Народ України». Відповідно, загальнонаціональні канали НСТУ мають бути українськими за формою і змістом. Регіональні ж мовники мають відображати розмаїття народу України, задовольняти запити етнічних груп як сутнісні, так і мовні відповідно до Європейської хартії мов.

– На яких саме питаннях ви хотіли б зосередитися в Наглядовій раді?

– Уже понад двадцять років я працюю в журналістиці: у кадрі, за кадром та на різних посадах від редактора до генерального директора чи голови правління. Я трохи знаю, як воно в медіа, що відбувається і чому. Для мене, як і для кожної думаючої людини, важлива запитаність, а з формою якось розберемось.

– Склад Наглядової  ради вже майже сформований. З ким з її членів ви знайомі? Як ви вважаєте, що потрібно для того, щоб НР працювала ефективно?

– В якості члена Наглядової ради кожен з нас буде знайомитись по-новому, навіть якщо ми знаємо одне одного десятиліття. А для того, щоб Наглядова рада працювала ефективно, необхідним є постійно активоване почуття розумної достатності. З одного боку кинуті на самоплив речі рухаються стабільно лишень від поганого до ще гіршого. З іншого, Наглядова не повинна втручатись чи підміняти виконавчу вертикаль. Необхідна консолідація думок і зусиль.

– Одним з перших завдань Наглядової ради буде затвердження редакційного статуту та обрання на конкурсних засадах на чотири роки голови правління та членів правління НСТУ. На вашу думку, хто має підготувати положення про обрання на конкурсних засадах керівника НСТУ та проект статуту НСТУ?

– Була б щонайменше дивною підготовка чинним керівництвом положення про обрання самого себе. Думаю, що після вирішення організаційних питань Наглядова рада має сформувати робочу групу для напрацювання відповідного положення, а потім затвердити більшістю голосів.

– Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як, на вашу думку, має фінансуватись НСТУ: з держбюджету, абонплата тощо?

– Очевидною вже на даному етапі є необхідність запровадження абонентської плати за суспільне. Коли грошей катма, поліваріантність просто необхідна: якусь дещицю від людей, трохи менше від державного бюджету (і залежності також), в обмежений кількості від реклами. Власне, не треба нічого вигадувати: наші сусіди вже відпрацювали подібні моделі.

– Як ви оцінюєте сьогоднішній стан НТКУ, НРКУ? Чи помітили зміни контенту порівняно з тим, який був ще рік тому?

– Я знаю в яких умовах працюють ці творчі колективи і вважаю, що з мого боку було б не зовсім коректно робити оціночні судження. Дещо змінилось: щось у кращий бік, щось в нікуди. Утім, переконаний, що за доброї волі, бажання об‘єднувати зусилля, можна здійснити якісне перезавантаження всіх каналів мовлення. Звичайно, є принципові питання. Приміром, уже зараз доводиться чути, що показники рейтингу – це не є нашою метою, мовляв, ми виконуємо високу суспільну місію тощо. Це конформізм і виправдувальна технологія. Суспільне мовлення – це насамперед високі стандарти журналістики, здатність конкурувати суспільно значимим контентом за аудиторію, суспільну увагу, інакше суспільство і надалі дивитиметься чи слухатиме комерційні канали, а НСТУ перетвориться в суспільного мовника лишень за назвою. Таку собі річ у собі.

– Які програми ви хотіли би бачити/чути на Суспільному? Яким чином НСТУ може об’єднати країну?

– Перший канал Суспільного телебачення та Перший канал Українського радіо повинні вдосконалити та розвивати головну місію: бути суспільною інституцією, що об’єднує слухачів на засадах патріотизму, шани до рідної культури, мови та високих духовних цінностей. Звичайно, реалізації цієї мети сприятиме посилення суспільно-політичного мовлення за рахунок збільшення кількості інтерактивних та інформаційно-аналітичних програм. Гнучка сітка мовлення, зберігаючи постійну концептуальну основу, має забезпечувати здатність оперативної  трансформації та передбачати активне використання ефективних коротких форм мовлення, покликаних постійно та наскрізно тримати ідеологічний імідж патріотичного національного українського каналу.

Утім, хочу звернути увагу на, либонь, вже традиційну недооцінку значення освітнього та культурологічного сегментів мовлення. Зважмо, що саме послаблення національної ідентичності, окремішнього самоусвідомлення,  дали можливість споконвічному ворогу думати, що він може роз‘єднати і перемогти. Я неодноразово ставив питання  «фронтменам» руху за усуспільнення: «Чи буде Україна мати Українське радіо та Українське телебачення?» Відповіді немає, і допоки ствердна відповідь не прозвучить, рухаємося ми вперед не з ангелом на плечі, а лукавим за спиною.

Так само маємо уникнути спокуси, прикриваючись тезами про усіляку там політкоректність, високу універсальність суспільного мовлення – зводити тематичне наповнення програм лишень до правдивої, неупередженої констатації реальності. Мовляв, суспільний мовник є відображенням суспільства і має задовольняти потреби цього суспільства. Суспільний мовник має продукувати майбутнє.

Є ще один гандж, котрого треба позбуватись від самого початку: телевізійної домінанти над радіо. Ідеологема присутня але свідчить вона насамперед про дрімучий непрофесіоналізм тих, хто її продукує. Згадаймо Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив».

– Як убезпечити Наглядову раду від впливу політичних сил і влади?

– Якщо немає хребта, ніякі затверджені законом гарантії невтручання не допоможуть.  А як убезпечитись від недолугості, корисливості, егоїзму? А хіба питання тільки до того, хто пропонує зрадити, а чи й до того, хто чекає ціни питання? І це не риторика. Людина недосконала, відтак ніхто не повинен мати права на індульгенцію, а відкритість та звітність перед суспільством допомагатиме вчасно згадувати фінальну фразу молитви «і не введи нас у спокусу».

– Деякі експерти вважають, що членами Наглядової ради мають бути лише медійники та юристи, які знаються на телерадіовиробництві. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

– Не треба впадати у крайнощі. Тим паче, що мова не йде про медійне виробництво як таке. Приміром, знання освітянської справи, розуміння дидактики, дитячої психології при побудові культурно-освітнього каналу будуть цілком запитаними. Дуже часто житейський досвід і мудрість важать набагато більше, аніж прикладні знання.

– Відповідно до закону, члени Наглядової ради мають працювати на громадських засадах, ви погоджуєтеся з цією правовою нормою, чи вважаєте, що вони мають працювати за винагороду?

– Народ України явив світові зразки самоорганізації, щирої відданості не за страх, а за совість. Попри постреволюційне шумовиння очевидним є розвиток громадянського суспільства. І можливо логіка в постановці питання про роботу в Наглядовій раді за винагороду є, і в наших європейських колег таке практикується, але наразі це не на часі.