Олексій Панич не вважає своєю пріоритетною метою «лобіювання» сфери освіти та науки у вузькому сенсі. За його словами, скоріше він намагатиметься представляти інтереси своєї сфери настільки, наскільки ці інтереси дотичні до діяльності суспільного мовлення. «У чому, власне, зацікавлені українська освіта і наука? За великим рахунком – насамперед у розвитку демократії. Адже розвиненіша демократія означає здоровіше суспільство, а це позитивно впливає на всі сфери, зокрема й на освіту і науку», – каже Олексій.

Він переконаний, що взагалі убезпечити Наглядову раду від такого впливу, напевно, неможливо. «Але, вважаю, можливо збалансувати впливи різних політичних сил так, щоб Наглядова рада як ціле опікувалася саме загальнонаціональним інтересом», – зауважує Олексій Панич. Він також впевнений, що НСТУ зможе об’єднати країну, якщо в своїй діяльності виходитиме з інтересів громадянського суспільства і нації в цілому, а не окремих політичних сил чи бізнесових угруповань.

Нагадаємо, у жовтні було обрано кілька представників Наглядової ради НСТУ від громадських організацій.

– Олексію, яким, на вашу думку, має бути Суспільне мовлення в Україні? Чим воно відрізнятиметься від державного і комерційного?

Державне мовлення представляє державу і обстоює інтереси держави (принаймні так воно має бути). Комерційне мовлення представляє насамперед його власника і найбільше обстоює його комерційні інтереси (завважмо, що далеко не завжди це інтереси, пов’язані з доходами власне від телевізійного бізнесу). Натомість суспільне мовлення має орієнтуватися на інтереси суспільства в цілому – себто, інтереси української політичної нації, інтереси всіх громадян України.

– Як ви збираєтесь представляти свою сферу у Наглядовій раді? Які проблеми з її висвітленням є на комерційних каналах?

Як я казав у своєму виступі на конференції представників громадських організацій в сфері освіти і науки (до голосування), я не вважаю своєю пріоритетною метою «лобіювання» своєї сфери у вузькому сенсі – включно з питаннями того, як «висвітлюються» проблеми освіти і науки на різних каналах телебачення і радіомовлення. Скоріше я намагатимусь представляти інтереси своєї сфери, як їх розумію я та мої колеги, науковці та освітяни – настільки, наскільки ці інтереси дотичні до діяльності суспільного мовлення. В чому, власне, зацікавлені українська освіта і наука? За великим рахунком – насамперед у розвитку демократії. Адже розвиненіша демократія означає здоровіше суспільство, а це позитивно впливає на всі сфери, зокрема й на освіту і науку. Але тут є також особливий зворотній зв’язок: адже розвиненіша демократія передбачає освіченіших виборців, які краще розуміються на поточних політичних процесах і під час кожного голосування роблять дедалі доречніший, дедалі свідоміший вибір. Суспільне мовлення може істотно посприяти цьому процесу розвитку демократії, і саме таке спрямування його діяльності я обстоюватиму як член Наглядової ради.

– Чи має на Суспільному мовнику бути реклама? Як, на Вашу думку, має фінансуватись НСТУ: з держбюджету, абонплата тощо?

Абсолютно не виключаю рекламу, за винятком політичної (тут має бути категоричне «ні»). Фінансування з держбюджету – безумовно; абонплата – для мене сумнівно, бо хто є абонентами, якщо йдеться про цілу низку ефірних мовників? Номінально споживачами інформаційного продукту суспільного мовлення є всі громадяни України; але ж на те вони і платять податки до бюджету.

– Як ви оцінюєте сьогоднішній стан НТКУ, НРКУ? Чи помітили зміни контенту порівняно з тим, який був ще рік тому?

Так, зміни є, причому на краще. Але я, на жаль, не маю змоги стежити за ефірною сіткою НТКУ та НРКУ системно, тому моя оцінка спирається радше на епізодичні враження. Радше за все, тепер мені доведеться приділяти цьому більше уваги.

– Які програми ви хотіли би бачити/чути на Суспільному? Яким чином НСТУ може об’єднати країну?

Я не хотів би казати про конкретні програми, бо, на моє переконання, Наглядова рада взагалі не має – крім якихось надзвичайних випадків – входити у питання поточного управління суспільним мовленням. То є справою правління. Єдине, що я можу зазначити – мені хотілося б, щоб в ефірній сітці нового мовника так чи інакше відобразилася щільніша, ніж досі, співпраця з різними мовниками країн Європи , США та Канади (суспільними, державними і комерційними). Це можуть бути спільні програми, обмін інформаційними продуктами тощо. Втім, конкретні форми такої співпраці мають обирати ті, хто здійснює оперативне керування діяльністю суспільного мовлення; члени Наглядової ради можуть лише, в міру сил та особистих контактів, посприяти цьому процесові.

Натомість на друге питання відповідь досить конкретна: НСТУ може робити це, якщо в своїй діяльності виходитиме з інтересів громадянського суспільства і нації в цілому, а не окремих політичних сил чи бізнесових угруповань. У цьому сенсі, як я й казав на конференції представників, «національний інтерес» має бути альфою та омегою суспільного мовлення – і не лише у програмах власне суспільно-політичного спрямування. Завдання Наглядової ради – забезпечити таке саме спрямування діяльності нового мовника (чи, радше, низки мовників) і убезпечити нову структуру від шкідливих впливів, які можуть викривити її діяльність на користь лише одної частини суспільства.

– Як убезпечити Наглядову раду від впливу політичних сил і влади?

Взагалі убезпечити Наглядову раду від такого впливу, напевно, неможливо. Адже з сімнадцяти членів Наглядової ради вісім представляють парламентські фракції, а дев’ять – громадські організації (згідно з законом представників ГО у складі Наглядової ради має бути на одну особу більше, ніж представників від парламенту). Але, вважаю, можливо збалансувати впливи різних політичних сил так, щоб Наглядова рада як ціле опікувалася саме загальнонаціональним інтересом. В принципі, цей інтерес можна уявити собі як рівнодійну інтересів усіх політичних сил та громадських кіл, представники яких входять у Наглядову раду. Сподіваюся, саме цього ми й будемо прагнути.

– Деякі експерти вважають, що членами Наглядової ради мають бути лише медійники та юристи, які знаються на телерадіовиробництві. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою?

Навряд чи це доречно, бо тоді виключно медійники та юристи визначатимуть стратегічні напрямки діяльності суспільного мовлення в країні в цілому, що неминуче призведе до серйозного дисбалансу. Але до певної міри «знатися на телерадіовиробництві», безумовно, доведеться кожному членові Наглядової ради. Особисто для мене ця сфера не є зовсім чужою ще від часів мого студентства; але, звичайно, розширювати компетенцію мені доведеться.

– Відповідно до закону, члени Наглядової ради мають працювати на громадських засадах, ви погоджуєтеся з цією правовою нормою, чи вважаєте, що вони мають працювати за винагороду?

Хай би як це негативно впливало на бюджет моєї сім’ї, але мушу погодитися, бо інакше члени Наглядової ради від ГО обстоюватимуть вже не інтереси громадськості, яка їх делегувала, а інтереси того, хто платить їм винагороду за цю діяльність. Тобто, в цьому разі я цілком згодний з логікою законодавця.

– На яких саме питаннях ви хотіли б зосередитися в Наглядовій раді?

Я поки не бачу підстав «розподіляти питання» між різними членами Наглядової ради. Зберемося – побачимо. Відповідно до закону, всі питання, віднесені до компетенції Наглядової ради, вирішує рада в цілому. Якщо по ходу нашої спільної роботи виникне потреба в якійсь «спеціалізації», будемо це вирішувати в робочому порядку.

– Склад Наглядової ради вже майже сформований. З ким з її членів ви знайомі? Як Ви вважаєте, що потрібно для того, щоб НР працювала ефективно?

Я неблизько, але знаю і глибоко поважаю Євгена Глібовицького; з великою повагою ставлюся до Віталія Портнікова та Володимира Яворівського, але ми бачилися давно і дуже побіжно. З іншими членами НР я особисто не знайомий.

– Одним з перших завдань Наглядової ради буде затвердження редакційного статуту та обрання на конкурсних засадах на чотири роки голови правління та членів правління НСТУ. На вашу думку, хто має підготувати положення про обрання на конкурсних засадах керівника НСТУ та проект статуту НСТУ?

Проекти такого положення й такого статуту могли б підготувати фахівці Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення – або ж, як варіант, фахівці Національної телекомпанії України під проводом Зураба Аласанії, який – наскільки мені відомо – віддає чимало сил та енергії створенню нового суспільного мовника. Але це проекти потрібні задля того, щоб члени Наглядової ради починали цю ділянку своєї роботи не «з нуля». Обіцяю, що буду критично і ретельно вчитуватися у всі запропоновані проекти й, у разі потреби, пропонувати до них відповідні зміни; гадаю, інші члени Наглядової ради також не будуть підтримувати «автоматично» жоден документ, хай би хто запропонував його як проект для розгляду.