Крим залишається окупованим понад дванадцять років, і одне із завдань «Суспільне Крим» — не дозволити темі півострова зникнути з інформаційного порядку денного. «Це й досі залишається моєю місією — тримати Крим у порядку денному», — говорить продюсерка філії Інна Боднар, яка працює на «Суспільне Крим» із грудня 2025 року.

Робота редакції має свою специфіку: журналісти не можуть фізично перебувати на півострові, а спілкування з джерелами в окупації може становити для них небезпеку. Тому «Суспільне Крим» особливо ретельно перевіряє інформацію та уникає деталей, які можуть допомогти ідентифікувати людей. Серед інших викликів Боднар називає верифікацію контенту, зокрема в умовах поширення штучно згенерованих відео й інформації.

У інтерв’ю «Детектору медіа» Інна Боднар розповіла про роботу редакції, людей, які залишаються в окупованому Криму, протидію російським наративам, розвиток нових форматів і те, чому, попри зміну інформаційних пріоритетів «Суспільне Крим» продовжує тримати півострів у центрі уваги.

— Інно, ви долучилися до команди Суспільне Крим у грудні 2025 року. Чому прийняли це рішення? Яким ви бачили «Суспільне Крим» до приходу в команду та чи відрізнялися ваші очікування від реальності?

— Я прийшла в дуже хорошу, круту команду — сформовану, згуртовану, яка працює в хорошій атмосфері. Не просто в нормальній, а саме в професійній атмосфері, й це дуже важливо. Команда справді класно зібрана, і я дуже вдячна попередній керівниці Оксані, яка змогла об’єднати цих людей. Своїм здобутком вважаю те, що мені вдалося зберегти цю команду. Зараз дуже складно, усі, так би мовити, на виснаженні, але команда дуже класна. Мені приємно і комфортно з нею працювати.

Журналістки «Суспільне Крим», День вишиванки, 2026 рік

— На початку роботи на Суспільному ви говорили: «Тема Криму стала для мене місійною. Бо якщо ми не будемо говорити про Крим, то ніхто про нього не буде говорити. Пам’ять стирається. Європейську аудиторію вже не дивує, коли десь у їхніх медіа з’являється карта України без Криму. І часто це не навмисно роблять, із роками все стирається, на жаль. Призабувається, притупляється. Тримаємо півострів на порядку денному, — в цьому команда Суспільне Крим бачить своє завдання». Які завдання ви ставили перед собою, коли прийшли, і чи змінилися вони з часом?

— Крим перебуває в окупації вже дуже довго. А з огляду на те, наскільки все швидко змінюється у світі й у нас, картинка постійно змінюється, і щось забувається. Тому наше завдання залишається незмінним — тримати Крим в інформаційному полі, говорити про нього і нагадувати, що Крим — це Україна. Ми реагуємо, коли Крим позначають як територію іншої держави чи нейтральну територію, пишемо про це, говоримо, звертаємо увагу. Це й досі залишається моєю місією — тримати Крим у порядку денному.

— Цього літа кримська тема була особливо помітною в інформаційному просторі. Як ви працювали з великим потоком інформації та наскільки складною була її верифікація?

— Улітку кримська тема справді була дуже врожайною — завдяки Силам безпілотних систем, подіям, які відбувалися в Криму, ударам по енергетичних об’єктах. Тому інформаційного вакууму щодо Криму в нас не було. Було дуже багато всього, і ми намагалися оперативно реагувати. Але з верифікацією надзвичайно складно, тому що ти фізично не можеш бути там, щоб щось підтвердити. Окупаційні органи влади говорять одне, а тобі потрібно перевірити цю інформацію. Ми намагаємося це робити завдяки нашим джерелам. І тут знову ж таки дуже важливо не наражати нікого на небезпеку. Життя і безпека людей — передусім.

— Як ви висвітлювали так звані вибори в окупованому Криму?

— Ми займалися цією темою. Якщо говорити про відео й картинку, то, звичайно, ми не були такими багатими на відеоматеріали в соцмережах, як, наприклад, щодо новоокупованих територій. У Криму не було такого відео від людей, тому що багато місцевих жителів, на жаль, були покарані за те, що публікували відео чи іншу інформацію. Ми моніторимо всі соцмережі, звичайно, моніторимо окупаційні канали. Але з людським, непостановним, неофіційним відео було складно. Тому ми опитували наші джерела на півострові: яка ситуація, що люди відчувають. Саме їхні свідчення стали основою наших матеріалів — те, що люди, які залишаються там, розповідають, що відбувається.

Інна Боднар

— Хто сьогодні є основною аудиторією «Суспільне Крим» і як ви будуєте роботу редакції?

— Ми працюємо для української аудиторії та видаємо контент українською мовою. На сайті також є розділ кримськотатарською мовою, де ми перекладаємо матеріали. Наш основний глядач — це все ж таки українці, зокрема люди, які виїхали з Криму та мають там родичів.

Ми з ними на зв’язку, але дуже-дуже обережно діємо, тому що безпекове питання надзвичайно важливе й болюче. Ми багато разів перевіряємо все, щоб не нашкодити. Не пишемо гучних заголовків і не хайпуємо на чомусь, якщо через це люди можуть постраждати. Це не той випадок, коли можна пожертвувати безпекою людини заради матеріалу.

— Чи маєте ви зворотний зв’язок від людей, які залишаються в окупованому Криму?

— Так, зворотний зв’язок є. Слава Богу, люди виїжджають. Ми бачимо це, зокрема, по молоді, яка виїжджає. І це дуже крута молодь. Але обставини бувають різні. Із комунікацією складно, але зв’язок є. Якщо є питання, до людей можна дістатися, але дуже обережно. У наших матеріалах ми ніколи не вказуємо імена, намагаємося не називати конкретний регіон чи населений пункт. Оминаємо все, за чим можна ідентифікувати, звідки до нас надійшла інформація. Бо безпека — це надзвичайно важливо. Життя людей — передусім.

Журналістка Валерія Церна й оператор Максим Терещенко записують інтерв’ю з Маргаритою Сокоренко

— Чи є теми, яким ви за останній рік приділяли особливу увагу?

— Перебирати кримськими темами не виходить, тому що півострів окупований давно. Казати: «Ось ця тема нам цікава, а ця ні» — це не наш варіант. Нас цікавить усе, що стосується Криму. Люди з нашого Криму — це наші герої. Ми ними не розкидаємося. Їх не так багато, і ми не маємо можливості бути фізично там, поїхати, пройтися, зробити матеріал. Тому працюємо з тим, що маємо. Ми бережемо кожного і кожну, а також кожну інформацію, що стосується Криму.

— З якими російськими наративами щодо Криму ви найчастіше стикаєтеся та які з них потребують спростування?

— Те, що Крим іноземні держави часом позначають як неукраїнський, для мене вже є проблемою. Це означає, що нам є над чим працювати. Можливо, ми недостатньо активно працюємо або інша сторона надто активно працює зі своєю аудиторією й сіє сумніви. Але важливо правильно показувати Крим, тому що Крим — це Україна. Ми реагуємо на всі такі випадки: пишемо запити, звернення, інформаційно підтримуємо, щоб Крим залишався в порядку денному, і щоб про нього говорили саме як про український. Тут є над чим працювати, і треба ще багато працювати.

— «Суспільне Крим» також розповідає про культуру та корінні народи Криму. Які формати й теми розвиваєте в цьому напрямку?

— Якщо говорити про корінні народи, то на підконтрольній Україні території відбувається багато заходів. У нас дуже активний Меджліс, активно працює Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим. Ми інформаційно підтримуємо їхні заходи, намагаємося це висвітлювати і працювати з цими темами. Тут вони справді дуже активні, і це треба відзначити.

— Які формати ви плануєте розвивати надалі?

— У нас є таке правило в редакції: коли є якісь свята — Новий рік чи Великдень — і хтось проситься залишитися вдома, ми кажемо: «Так, можеш залишатися вдома. Але якщо підірвуть Кримський міст — береш руки в ноги й ідеш на роботу». Тобто ми стежимо за всім і намагаємося інформаційно це підтримувати.

Зараз, наприклад, наша ведуча кримської рубрики Світлана Стеценко працює у форматі подкастів. Це великі інтерв’ю — по пів години і більше. А з жовтня ми повертаємося до формату експлейнерів. Світлана має великий багаж знань як розслідувачка, тому будемо працювати над кримськими темами більш сфокусовано: брати одну тему й глибше її розбирати, спираючись на джерела, верифікацію, дані та їхній аналіз. Спробуємо зайти в цей формат ще раз, тому що тут справді є над чим працювати. Це неоране поле.

 Світлана Стеценко у новому сезоні «PRO Крим», січень 2026 рік

— Що сьогодні є найскладнішим для редакції: кадрові, фінансові, безпекові проблеми чи доступ до інформації?

— Найскладніше — це доступ до інформації. Ми мусимо моніторити всі окупаційні телеграм-канали, читати те, що там є. Але ще складнішим є доступ до інформації, яку можна верифікувати.

Особливо зараз, в епоху розквіту штучного інтелекту, коли з’являються різні згенеровані відео та інформація. Саме верифікація і перевірка — це найскладніше, і ми з цим працюємо.

Також дуже обережно потрібно працювати з джерелами. Треба перевірити, правда це чи неправда, і водночас переконатися, що джерело має можливість безпечно вийти на зв’язок, підтвердити або спростувати інформацію.

— Чи достатньо, на вашу думку, кримська тема представлена в загальноукраїнському медійному просторі?

— Коли відбуваються масштабні події, наприклад операції чи інші події в Криму, коли звідти багато відео й інформації, це, звичайно, дуже голосно звучить. Але коли відбувається багато інших подій, я скажу так: нам своє робити і ми робимо. Вода камінь точить. Я переконана, що наша робота не лежить мертвим вантажем. Глядач є, запит є. І Крим — це Україна.

Інна Боднар

— Що сьогодні найважливіше сказати українській аудиторії про Крим? І що — людині, яка перебуває в окупованому Криму?

— Те, що в Криму наші люди є. Там багато наших людей. І люди в Криму мають розуміти, що ми знаємо, що вони там є.

Просто іноді кажуть: «Усі там змінилися, усі давно виїхали». Ні. Обставини життя різні, ситуація різна. Там є наші люди — попри все. Це легко сказати, сидячи десь у неокупованому місті. Але людина, яка пережила окупацію і цей страх, розуміє, що це зовсім не так просто. Особливо для літніх людей: як їх зірвати з місця, куди їхати, як виїжджати. Це складне питання. Дуже складне. Але наші люди там є, і їх багато.

Фото: Суспільне